Визначено топографоанатомічні особливості прямої кишки в перинатальному періоді онтогенезу людини. Встановлено форми й особливості макробудови прямої кишки в перинатальному періоді, що є основою для визначення її типової та варіантної анатомії. Уточнено класичні відомості щодо форми, топографії та скелетотопії прямої кишки на етапах перинатального періоду онтогенезу. Вивчено варіанти артеріальних судин, які кровопостачають надампулярну частину та ампулу прямої кишки. Досліджено кореляційні взаємозв'язки органометричних параметрів прямої кишки з розмірами таза та тім'яно-п'ятковою довжиною, що є основою для визначення морфологічної зрілості досліджуваних структур. Застосування методу багатофакторного регресійного аналізу параметрів прямої кишки дало змогу обгрунтувати етапи їх перинатального розвитку.

Побудовано тривимірні комп'ютерні моделі серця ембріонів курки в стані систоли та діастоли з подальшим розрахунком основних об'ємних і лінійних параметрів камер серця, а також створено просторові моделі плодів людини 9 - 13-тижневого гестаційного віку. Показано, що від 9-го до 11-го тижня відбувається випереджальне ускладнення внутрішнього рельєфу передсердь і правого шлуночка з активним наростанням і переважанням об'єму порожнин передсердь, а від 11-го до 13-го тижня розвитку здійснюється більш, ніж 3-разове зростання об'єму порожнин шлуночків на тлі значних перетворень їх геометрії та рельєфу за відносного уповільнення перебудов міокарда передсердь. Проведено аналіз систоло-діастолічного градієнта провідних параметрів камер серця ембріонів курки у період від 29-ї стадії розвитку до закінчення пренатального кардіогенезу. На підставі ультраструктурного аналізу проведено зіставлення будови структурних компонентів саркомерів та інших клітинних компонентів у стані систоли та діастоли.

За допомогою сучасних морфологічних методів дослідження доповнено уявлення про розвиток кровоносних судин селезінки в ранньому періоді онтогенезу. Встановлено особливості топографії стовбурів кровоносних судин між собою та з сусідніми органами. Простежено динаміку зміни ембріотопографії селезінкових судин від їх закладки та до народження дитини. Шляхом зіставлення термінів кровоносних судин і селезінки підтверджено й обгрунтовано думку про первинну органонеспецифічність судин дорсальної брижі, які з моменту зачатка селезінки поступово трансформуються в справжні селезінкові артерію та вену. Виявлено варіанти топографії стовбура селезінкової артерії та її гілок, їх кількість, формування стовбура селезінкової вени та її притоків, що необхідно враховувати під час оперативних втручань на селезінці та її кровоносних судинах у випадку травматичних пошкоджень і природжених вад у дітей раннього віку.

Досліджено й уточнено час, джерело та місце закладки припервиннониркових проток. Описано їх корелятивні взаємовідношення з протоками первинних нирок у зародковому та в передплодовому періодах. Вказано час і механізм злиття припервиннониркових проток. Простежено послідовність формоутворення матки упродовж внутрішньоутробного розвитку. Визначено морфологічну характеристику органу в передплодовому, плодовому періодах і в новонароджених. Акцентовано увагу на час появи передумов для виникнення природжених вад і варіантів будови жіночих статевих органів. Наведено різні положення матки в пренатальному періоді у зв'язку з формуванням органів черевної порожнини на різних стадіях розвитку. Висвітлено морфологічні передумови виникнення природжених вад і варіантів будови жіночих статевих органів.

В дисертації розглянуті питання розвитку та становлення топографії головних бронхів та легеневих судин протягом пренатального періоду онтогенезу людини та у новонароджених. Уточнені джерела утворення основних компонентів коренів легень людини, простежено динаміку їх синтопічних кореляцій, вивчені особливості морфології воріт органа, визначені строки інтенсивного та уповільненого росту структур, що вивчаються - критичні періоди їх розвитку, а також встановлені особливості їх топографії у новонароджених. Отримані дані являються морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових методів хірургічного лікування патологічних процесів в ділянці воріт легень, а також для антенатальної профілактики та корекції вад розвитку.

Уточнено та доповнено дані літератури стосовно джерела та часу закладки дванадцятипалої кишки людини. Проаналізовано зміну топографо-анатомічних взаємовідношень дванадцятипалої кишки з суміжними органами у період антенатального життя. Встановлено закономірності зміни форми та розмірів дванадцятипалої кишки протягом пренатального онтогенезу людини. Одержані дані дають можливість з'ясувати причини виникнення варіантів будови та топографії дванадцятипалої кишки у процесі ембріогенезу. З'ясовано морфологічні передумови та час можливого виникнення деяких варіантів будови дванадцятипалої кишки у людини.

Дослідження присвячене комплексному вивченню особливостей розвитку та становлення топографії воріт печінки і їх компонентів протягом пренатального періоду онтогенезу. Встановлено періоди формування воріт печінки та їх судинно-протокових елементів. Виявлені морфологічні передумови і час можливого виникнення варіантів та аномалій будови ворітної вени печінки, власної печінкової артерії, позапечінкових жовчних проток. Простежена залежність між формою вісцеральної поверхні печінки та будовою і топографією її воріт. Визначені особливості будови і варіанти топографії воріт печінки та їх компонентів у плодів та новонароджених. Отримані результати можуть бути морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових методів хірургічного лікування патології гепатобіліарної ділянки у новонароджених та дітей раннього віку.

Дисертацію присвячено питанням росту, формоутворення, структурної перебудови та зміни водно-електролітного складу довгих трубчастих кісток скелета адаптованих та неадаптованих тварин за умов позаклітинного зневоднення різного ступеня важкості та потенції їх репарації. Встановлено, що позаклітинне зневоднення спричинює деструкцію епіфізарної хрящової пластинки, рарефікацію та демінералізацію кісткової тканини, яка, в першу чергу, проявляється в губчастій речовині. Адаптивні перетворення у кістковій тканині виявлено під час зростання масової частки остеотропних мікроелементів на фоні збереження структурної організації вологості та загальної мінеральної насиченості трубчастих кісток скелета. Попередня адаптація сприяє збільшенню резистентності кісткової тканини до впливу зневоднення, а також підвищує її відновлювальні можливості, ознакою чого є більш повна репарація кісток скелета адаптованих тварин порівняно з неадаптованими.

На підставі електронно-мікроскопічних і каріометричних досліджень, вивчення динаміки якісних і кількісних змін тканинних базофілів простати, розвитку судинного русла та зміни змісту ШИК позитивних речовин простати визначено два періоди інтенсивних перетворень в органі 18 - 24, 29 - 32 тижнів пренатального онтогенезу. У розвитку судинної ситеми простати встановлено наявність двох мікроциркуляторних мереж - навколозалозистої та підкапсулярної, зв'язаних сумісними капілярами. Встановлено розділення тканинних базофілів на групи за функціонально-топографічними ознаками. Доведено визначальну роль тканинних базофілів у морфострукурних перетвореннях у простаті людини в пренатальному онтогенезі.

Наведено дані комплексного дослідження про закладини, становлення та формування пазух твердої мозкової оболонки у пренатальному періоді онтогенезу з використанням методів ін'єкції, корозії, макро- та мікроскопії, виготовлення серійних гістологічних зрізів, звичайного та тонкого препарування, комп'ютерної обробки медико-біологічних зображень і лазерної поляриметрії. Встановлено час і джерела закладин, розвиток, а також формування верхньої та нижньої стрілоподібних, прямої, поперечних, сигмоподібних, потиличної та стоку пазух. Виявлено різні варіанти будови верхньої стрілоподібної, поперечних та стоку пазух. Вперше доведено, що ріст, становлення та формування пазух твердої мозкової оболонки знаходиться у морфофункціональній єдності з поступовим ростом склепіння та основи черепа. Показано, що в ембріогенезі людини існують корелятивні додатні взаємозв'язки між метричними параметрами пазух твердої мозкової оболонки залежно від вікової індивідуальної мінливості будови черепа.

Проведено макроскопічні та серійні гістологічні дослідження, які включають звичайне та тонке препарування, виготовлення графічних реконструкцій, ін'єкцію судин зафарбованим протакрилом, фарбування гістологічних зрізів гематоксилін-еозином. Використано метод статистичної обробки. Встановлено, що наприкінці шостого тижня внутрішньоутробного розвитку (зародки 13,0 - 13,5 мм тім'яно-куприкової довжини (ТКД)) в тілі ембріона відбуваються зміни в системі кардинальних вен, які призводять до появи непарної та напівнепарної вен. Розміри непарної та напівнепарної вен змінюються не однаково у різні періоди пренатального онтогенезу і мають тенденцію до збільшення. Найбільш інтенсивно ростуть непарна та напівнепарна вени на восьмому тижні передплодового періоду та на сьомому-восьмому місяці плодового періоду. Впродовж пренатального періоду онтогенезу відбувається поступове зміщення устєвого відділу непарної та напівнепарної вен відносно хребта в каудальному напрямку. Схожі до дефінітивних топографо-анатомічні взаємовідносини непарної та напівнепарної вен з оточуючими органами та структурами встановлюються наприкінці плодового періоду та у новонароджених. Варіабельність непарної та напівнепарної вен протягом передплодового та плодового періодів, а також у новонароджених зумовлена особливостями розвитку кардинальних вен впродовж перших двох місяців ембріонального розвитку.

Вивчено динаміку формоутворення заочеревинного простору та просторово-часових взаємовідношень його органів і структур протягом усього внутрішньоутробного періоду розвитку. За допомогою сучасних морфологічних методів простежено послідовність утворення заочеревинних органокомплексів. Внаслідок шлунково-кишкового повороту та зрощення первинно-інтраперитонеально розташованих дванадцятипалої кишки, підшлункової залози та їх бриж з ембріональною пристінковою очеревиною на ІІІ місяці утворюються зачатки передорганних та заорганних фасцій, розмежованих міжочеревинними шарами клітковини, які є умовною межею між заочеревинним простором та черевною порожниною. Наприкінці передплодового періоду між задньою черевною стінкою, листками заочеревинної фасції та заочеревинними органами формуються фасціально-клітковинні простори: заочеревинний, принирковий, присечовідний та простір надниркової залози. Органи заочеревинного простору розвиваються в тісному топографо-анатомічному взаємозв'язку з суміжними органами черевної порожнини, що зумовлює їх відповідні синтопічні поля у плодів.

Уточнено джерела, місце та час закладки м'язів очного яблука, їх судин і нервів. Простежено послідовність диференціації та становлення їх топографії протягом внутрішньоутробного розвитку й у новонароджених. Визначено етапи інтенсивного й уповільненого росту м'язів у пренатальному періоді онтогенезу. Встановлено, що просторове розташування місць фіксації м'язів до очного яблука в процесі розвитку зміщується ближче до лімба. Констатовано переважання росту м'язів відносно їх нервів у період розвитку. Досліджено особливості становлення та терміни зв'язку між внутрішньо- та позаорганними судинами. З'ясовано критичні періоди, морфологічні передумови та час можливого виникнення деяких природжених вад м'язів очного яблука.

В дисертації вивчені особливості розвитку та становлення топографії надниркових залоз протягом пренатального періоду онтогенозу людини та у новонароджених. Уточнено час і джерела закладки надниркових залоз, досліджено динаміку зміни їх форми, розмірів та особливості кровопостачання. Виявлено корелятивні взаємовідношення надниркових залоз із суміжними органами, а також морфологічні передумови виникнення деяких їх природжених вад.

Наведено результати комплексного дослідження грудного відділу симпатичного стовбура протягом всього пренатального періоду онтогенезу. Встановлено закономірності ембріотопографії симпатичних вузлів. Розглянуто особливості будови симпатичного стовбура та його взаємовідношення з суміжними структурами. Досліджено динаміку змін форми та розмірів вузлів грудного відділу симпатичного стовбура, визначено етапи їх росту в пренатальний період онтогенезу. З'ясовано критичні періоди, морфологічні передумови та час можливого виникнення деяких природжених вад вегетативної нервової системи. Одержані дані є підставою для удосконалення існуючих та розробки нових методів антенатальної профілактики та постнатальної хірургічної корекції природжених вад, сприятимуть зменшенню ризику пошкодження вузлів у разі оперативних втручань на хребтовому стовпі, їх також необхідно враховувати під час проведення малотравматичних методів симпатектомії.

Проаналізовано особливості будови та формоутворення стінки передсердь, шлуночків, міжшлуночкової та міжпередсердної перегородок у пре- та постнатальному онтогенезі. Досліджено гетероморфність структур стінки серця та функціональну неоднорідність структурних компонентів стінки шлуночків і передсердь, виділено 14 регіональних зон, їх формування й особливості розвитку та будови протягом онтогенезу. Вивчено процес формування сухожильних струн передсердно-шлуночкових клапанів і соскоподібних м'язів шлуночків серця. З'ясовано, що формування цих структур відбувається за наявності процесів делямінації міокарда шлуночків на ранніх етапах кардіогенезу. Досліджено механізми трабекуляції та компактизації міокарда, васкулогенезу та проліферативних процесів у різних ділянках серцевої стінки. За результатами зіставлення певних розмірів передсердь і шлуночків показано їх залежність від віку та форми серця людини. Установлено, що внутрішній рельєф стінок серця, якого визначають всі анатомічні утворення, розташовані на внутрішній поверхні стінок серця (гребенясті м'язи, овальна ямка та заслінка овального отвору у передсердях, м'ясисті перекладки, соскоподібні м'язи, сухожилкові струни у шлуночках) збільшуються з віком.

З метою запобігання появі природжених вад розвитку, ятрогенних ускладнень та адекватного виконання хірургічних втручань на ділянці середнього вуха у новонароджених, зокрема у передчаснонароджених, розглянуто питання морфогенезу та становлення топографії барабанної порожнини та слухової труби. Досліджено динаміку змін їх форми та розмірів у різних періодах внутрішньоутробного життя. Визначено основні етапи розвитку барабанної порожнини та слухової труби, а також строки, коли вони відбуваються. З'ясовано терміни найбільш імовірного виникнення вад розвитку барабанної порожнини та слухової труби. Вивчено особливості топографії та будови барабанної порожнини, слухової труби, печери соскоподібного відростка, каналу лицевого нерва у новонароджених. Для запобігання появі негенетичних вад розвитку барабанної порожнини та слухової труби запропоновано повністю виключити тератогенні фактори, зокрема ліки, до десятого тижня, а також з шостого по дев'ятий місяці внутрішньоутробного життя. У разі оперативних втручань у недоношених дітей, новонароджених та дітей перших місяців життя необхідно враховувати особливості будови, топографії та розмірів вивчених структур.

З'ясовано час і джерела закладки четвертого шлуночка мозку, досліджено динаміку змін його форми та розмірів, а також особливості будови судинного сплетення. Виявлено корелятивні взаємовідношення четвертого шлуночка головного мозку з суміжними структурами, а також морфологічні передумови виникнення деяких природжених вад їх розвитку.

З використанням адекватних морфологічних методів уперше досліджено морфогенез і динаміку топографо-анатомічних взаємовідношень бічних шлуночків головного мозку в пренатальному періоді онтогенезу та у новонароджених. Уточнено термін закладки та з'ясовано особливості формування цих шлуночків з урахуванням морфогенезу прилеглих структур. Простежено динаміку зміни їх форми, визначено періоди можливого виникнення уроджених вад. Запропоновано новий підхід до проблем ембріонального розвитку головного мозку.

Досліджено питання розвитку та становлення топографії ділянки хребтового стовпа у ранньому періоді онтогенезу людини. Виявлено топографо-анатомічні особливості взаємовідношень структур ділянки хребтового стовпа від моменту їх закладки до народження, розглянуто динаміку формування та росту з урахуванням морфогенезу прилеглих до нього структур. Вперше за допомогою адекватних морфологічних методів досліджено морфогенез і динаміку просторово-часових взаємовідношень хребців усіх відділів хребтового стовпа людини, їх з'єднань протягом внутрішньоутробного періду розвитку та у новонароджених у контексті топографо-анатомічного підходу до проблем ембріогенезу. Визначено особливості кровопостачання та венозного відтоку хребта. Встановлено критичні періоди, морфологічні передумови та час можливого виникнення деяких природжених вад хребтового стовпа й обгрунтовано шляхи вирішення проблеми їх пренатальної діагностики.