Отмечено, что маточная и плацентарная васкуляризация важны для нормального развития беременности. Патологическое формирование и дальнейшее патологическое развитие плаценты приводит к развитию целого ряда осложнений течения беременности. В настоящее время прогнозирование нарушения функции плаценты становится возможным благодаря доплерометрической оценке профилей спектров кровотока в маточных артериях и артериях пуповины. Приведен опыт и проведена оценка ангиоархитектоники плаценты, получаемой при визуализации в режиме 3D-ангиографии. Разработаны и описаны этапы проведения исследования, и показано, что этот метод дает возможность составить представление о трехмерной организации системы сосудов в плаценте, изучить их анатомические особенности и одновременно проводить измерения параметров кровотока в этих сосудах, что имеет большое клиническое значение для определения прогноза течения беременности.

У ході дослідження 7-місячних плодів жіночої статі виявлено варіанти топографії внутрішніх органів та кровоносних судин таза. Описано особливості форми та синтопії яєчників, маткових труб, наведено морфометричні особливості загальної, зовнішньої та внутрішньої клубових артерій.

В развитии железистых образований предстательной железы в течение плодного периода онтогенеза установлены стадии интенсивного (середина 5-го, 8-й и 10-й месяцы) и замедленного (с конца 5-го до начала 8-го месяца) их формирования. У плодов разных возрастных групп лучше развиты железистые образования, которые открываются в предстательную часть мочеиспускательного канала ниже семяизвергающих протоков. Железистые образования, которые разветвляются в толще боковых отделов задней стенки предстательной части мочеиспускательного канала, составляют основную массу и наибольшую численность желез предстательной железы.

За допомогою анатомічного дослідження 79 препаратів плодів і новонароджених людини та ультразвукового дослідження 32 дітей визначено типові макромікроскопічні ознаки сигморектального сегмента, варіантну анатомію сигмоподібної ободової кишки, хронологічну послідовність становлення топографо-анатомічних взаємовідношень сигморектального сегмента із суміжними органами і структурами живота в перинатальному періоді, його ультрасонографічні параметри у новонароджених та грудних дітей.

Встановлено діапазон індивідуальної анатомічної мінливості прямої пазухи, краніотопографічних особливостей з навколишніми відділами, розроблено раціональні доступи до неї. Експериментально обгрунтовано і розроблено серповидну пластику прямої пазухи, а також двоклаптевий спосіб. Сконструйовано гемостатичний інструмент для склепіння черепа, що дає змогу виконувати пошарову зупинку кровотечі з тканин і кісток склепіння черепа під час хірургічних доступів до головного мозку.

За допомогою методів макро- і мікроскопії та морфометрії 35-ти препаратів плодів і новонароджених людини визначено синтопічні зміни IV шлуночка головного мозку, особливості формування судинного сплетення.

У ході дослідження особливостей зовнішньої будови та топографії внутрішніх чоловічих статевих органів у 5-місячних плодів людини виявлено значну варіабельність їх форми та морфометричних показників.

Анатомічне дослідження проведено на 78 препаратах трупів плодів методами макромікроскопії, морфометрії, рентгенографії, ін'єкції кровоносних судин. Ультразвукове дослідження 32 дітей першого року життя проведено в межах планового обстеження за допомогою апарата "SonoLine G60S" з використанням високощільного лінійного датчика 7,5 МГц. Найбільш суттєві одержані результати полягають у визначенні типових анатомічних ознак гастродуоденального переходу в перинатальному періоді, варіантної проекції воротаря шлунка стосовно серединної площини, морфологічної основи формування дуоденального закутка, гістоструктурної організації гастродуоденального переходу, хронологічної послідовності його топографоанатомічних взаємовідношень із суміжними органами і структурами живота та ультрасонографічних параметрів у новонароджених і грудних дітей.

Вивчено хронологічну послідовність становлення топографії дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини в плодовому періоді онтогенезу та її топографо-анатомічних особливостей у новонароджених. Завдяки застосуванню сучасних методів морфологічного дослідження вивчено індивідуальну анатомічну мінливість та хронологічну послідовність просторово-часових перетворень частин дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини в плодовому та ранньому постнатальному періодах онтогенезу людини. Розроблено ультрасонографічні параметри дванадцятипалої кишки плодів та новонароджених дітей. Одержано результати досліджень топографо-анатомічних взаємовідношень частин дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини, що виявилися теоретичною базою для розробки двох хірургічних методів корекції порушення дуоденальної прохідності.

Встановлено топографоанатомічні особливості печінкових вен та їх хронологічна послідовність анатомічних взаємовідношень у перинатальному періоді онтогенезу, що дозволило одержати нові дані, які суттєво доповнюють існуючі уявлення щодо онтогенетичної хронології внутрішньоорганної венозної системи паренхіматозних органів людини. Визначено, що у плодів третього триместру та в новонароджених форма стовбурів печінкових вен залежить від положення печінки. Уточнено класичні відомості щодо формування, топографії та скелетотопії печінкових вен на етапах перинатального періоду онтогенезу. Вперше досліджено кореляційні взаємозв'язки морфометричних параметрів печінкових вен, їх співвідношення з розмірами часток печінки та плоду в цілому, що є основою для визначення морфологічної зрілості досліджуваних структур. Застосування методу багатофакторного регресійного аналізу параметрів печінкових вен дозволило обгрунтувати періоди їх перинатального розвитку. Пріоритет даного дослідження полягає у вивченні анатомії печінкових вен залежно від сегментарної будови печінки в перинатальному періоді онтогенезу людини.

Визначено топографоанатомічні особливості прямої кишки в перинатальному періоді онтогенезу людини. Встановлено форми й особливості макробудови прямої кишки в перинатальному періоді, що є основою для визначення її типової та варіантної анатомії. Уточнено класичні відомості щодо форми, топографії та скелетотопії прямої кишки на етапах перинатального періоду онтогенезу. Вивчено варіанти артеріальних судин, які кровопостачають надампулярну частину та ампулу прямої кишки. Досліджено кореляційні взаємозв'язки органометричних параметрів прямої кишки з розмірами таза та тім'яно-п'ятковою довжиною, що є основою для визначення морфологічної зрілості досліджуваних структур. Застосування методу багатофакторного регресійного аналізу параметрів прямої кишки дало змогу обгрунтувати етапи їх перинатального розвитку.

Анатомічне дослідження проведено на 30 трупах плодів 4 - 6 міс за допомогою морфологічних методів. Вивчено діапазон анатомічної мінливості сигмоподібної ободової кишки, динаміку топографоанатомічних взаємовідношень компонентів сигморектального сегмента із суміжними органами та структурами, а також його макромікроскопічні ознаки.

Уперше за допомогою сучасних методів морфологічного дослідження та адекватної кількості матеріалу обгрунтовано топографоанатомічні особливості скронево-нижньощелепного суглоба у перинатальному періоді онтогенезу, що дозволяє одержати нові дані, які суттєво доповнюють існуючі уявлення про його розвиток і становлення топографії в ранньому періоді онтогенезу людини. Одержано нові дані щодо комп'ютерно-томографічної анатомії ділянки скронево-нижньощелепного суглоба, встановлено динаміку денситометричних параметрів його кістково-хрящової тканини у перинатальному періоді розвитку людини, що сприятиме розробленню критеріїв норми під час дослідження плода новітніми методами медичної діагностичної візуалізації. Вперше досліджено взаємозв'язки параметрів скронево-нижньощелепного суглоба з краніо- та морфометричними показниками плода в цілому, що дозволило встановити морфологічну зрілість досліджуваних структур.

Зазначено, що розвиток людського організму - онтогенез - поділяється на два періоди: пренатальний (внутрішньоутробний) і постнатальний (позаутробний). У внутрішньоутробному періоді розвитку людини розрізняють ембріональний та плодовий періоди. Ембріональний період складається з початкового та зародкового періодів. Це найвідповідальніший період в ембріогенезі. У даний час починають свій розвиток всі ембріональні та позаембріональні структури. Утворені три зародкових листки протягом даного періоду диференціюються у майбутньому в різні тканини й органи. До кінця ембріонального періоду всі головні органи системи не тільки починають свій розвиток, але й більшість їх виявляють визначену функціональну активність. Таким чином, розрізняють 5 основних етапів розвитку ембріона людини: одноклітинного зародка, дроблення, гаструляції, відокремлення основних зачатків органів і тканин, органо- та гістогенезу. Встановлено, що в онтогенезі людини ембріональний період є критичним, він особливо зазнає вплив материнського організму та різноманітних факторів довкілля. Доведено, що запліднення у людини моноспермне - завдяки особливому механізму блокування поліспермії у яйцеклітину проникає тільки один сперматозоїд. Зазначено, що у своїй динаміці запліднення людини не відрізняється від інших ссавців; рух сперматозоїдів до місця запліднення продовжується 5 - 30 год і здійснюється головним чином за рахунок м'язових скорочень стінок статевого шляху жінки та спрямованого руху війок слизової оболонки маткових труб. Поступальний рух сперматозоїдів відіграє, очевидно, суттєву роль тільки під час їх прохо

дження через слиз, що заповнює канал шийки матки.

Визначено особливості розвитку компонентів сигморектального сегмента у плодовому та ранньому неонатальному періодах онтогенезу, залежність топографоанатомічних взаємозв'язків між компонентами сигморектального сегмента як передумови виникнення природжених вад. Розглянуто типові анатомічні ознаки сигморектального сегмента в перинатальному періоді, варіантів його проекції стосовно серединної площини, гістоструктурної організації та хронологічної послідовності його топографоанатомічних взаємовідношень із суміжними органами та структурами живота у динаміці перинатального періоду. Типовими макроскопічними ознаками сигморектального сегмента в перинатальному періоді є наявність звуження кишкової трубки в місці переходу сигмоподібної ободової кишки у пряму; відсутність випинів і жирових привісків у межах сигморектального сегмента; зміна стрічок сигмоподібної ободової кишки на суцільний поздовжній м'язовий шар прямої кишки; переважання діаметрів очеревинного відділу прямої кишки та дистального відділу сигмоподібної ободової кишки над діаметром сигморектального переходу; наявність поперечної півкільцевої складки слизової оболонки. У динаміці перинатального періоду відбувається зміна кута між поздовжніми осями дистального відділу сигмоподібної ободової кишки та очеревинного відділу прямої кишки від тупого до гострого.

Представлены основные сведения о методе кардиотокографии. Рассмотрены анатомо-функциональные особенности гемодинамики плаценты и становление сердечного ритма плода. Изучены параметры кардиотокограммы при угрозе прерывания беременности во втором и третьем триместрах беременности, а также при синдроме задержки внутриутробного развития плода.

Вивчено 56 зародків людини у віці від 21 доби до 12 тижнів внутрішньоутробного розвитку на стадіях послідовно від раннього періоду нервового жолобка до початку дефінітивного плодного періоду. Імуногістохімічно вивчений індекс проліферації (Кі-67-позитивні клітини), апоптозу (р53-позитивні клітини), індекс готовності до апоптозу (CD95-позитивні клітини) і антиапоптотичний індекс (Всl-2-позитивні клітини) клітин первинної нирки. У розвинених мезонефронах індекси проліферації і апоптозу складових їх клітин приблизно однаково високі. Індекс проліферації і антиапоптотичний індекс знижені в дегенеруючих і підвищені в мезонефронах, що розвиваються. Індекс готовності до апоптозу і антиапоптотичний індекс невисокі в розвинених відділах первинної нирки. Дегенерація відділів мезонефроса відбувається шляхом апоптозу.

Дисертація присвячена вивченню гемомікроциркуляторного русла часточки вилочкової залози, зокрема, артеріол, капілярів та венул, у віковому аспекті. Дослідження проведено на 50 безпородних білих щурах, яких було поділено на 5 вікових груп: 15-та доба ембріонального розвитку, новонароджені, статевонезрілі (3,5 міс.), статевозрілі (6 міс.), "старі" (більше 1,5 року). Визначено в тимусі білих щурів у 5 вікових групах щільність та діаметр артеріол, капілярів та венул на площі 992,25 мкм2. Досліджено процеси ангіогенезу у тимусі білих щурів. Вивчено ультрамікроскопічні особливості будови судин гемомікроциркуляторного русла та будови гематотимусного бар'єру у кірковій та мозковій речовині часточки вилочкової залози. Встановлені закономірності зміни морфологічних параметрів судин гемомікроциркуляторного русла тимусу в процесі онтогенезу.

Виявлено різні варіанти формування поперечних пазух, а саме: з продовження та роздвоєння верхньої стрілоподібної; анастомозів із прямою пазухою; перехід - у сигмоподібні пазухи є плавним, заокругленим, різко прямолінійним, майже під кутом. Вікові зміни поперечних пазух протягом пренатального періоду розвитку людини знаходяться у морфологічно-функціональній єдності з поступовим ростом кісток, швів, тім'ячок, основи черепа.

Вивчено об'єм навколоплідних вод у 73-х жінок за різних термінів вагітності шляхом збору та визначення об'єму амніотичної рідини під час штучного аборту (I триместр), передніх і задніх вод у разі передчасних й термінових пологів (III триместр), а також шляхом введення синьки Еванса в амніотичну порожнину для мимовільних абортів або переривання вагітності за медичними показаннями у вагітних II триместру. Паралельно визначено горизонтальну та вертикальну відстань між тілом плода і стінкою матки ультрасонографії вагітних. На підставі зіставлення сумарної відстані з істинним об'ємом амніотичної рідини складено таблицю відповідності цих величин, яка дозволяє визначати об'єм вод, уникаючи інвазивних методик.