Уперше вивчено роль факторів ендотеліальної дисфункції (ендотеліну-1, фактора Віллєбрандта та оксиду азоту) у розвитку прееклампсії та плацентарної недостатності (ПН) у вагітних з цукровим діабетом I типу. Розроблено критерії доклінічної діагностики прееклампсії у досліджених вагітних за даними вмісту у крові факторів дисфункції ендотелію. Показано роль дефіциту С-пептиду та деяких мікроелементів (марганцю, цинку, хрому) у прогресуванні судинних ускладнень у вагітних з ЦД I типу та розвитку у них прееклампсії та ПН. Розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зменшення частоти цих ускладнень, який передбачає застосування ангіопротектора, низькомолекулярного гепарину та гепатопротектора з властивостями ендогенного донатора оксиду азоту. За результатами дослідження установлено, що використання розробленого комплексу лікувально-профілактичних заходів від час вагітності у хворих на ЦД I типу призводить до зменшення частоти розвитку ускладнень вагітності й сприяє зменшенню перинатальної смертності та захворюваності серед новонароджених.

Уперше розроблено концепцію стосовно особливостей нейро-гормональної та метаболічної адаптації у системі мати - плацента - плід - новонароджений, а також впливу порушень у цій системі на розвиток перинатальної патології. Визначено фактори, що призводять до перинатальних втрат за цукрового діабету (ЦД). На підставі даних комплексного вивчення материнсько-плодових взаємовідносин і, базуючись на математичному аналізі, доведено патогенетичну роль ендотеліальної дисфункції, гормонально-метаболічних й імунологічних зрушень у виникненні діабетасоційованих і акушерських ускладнень, перинатальної патології та смертності. Одержано дані про стан систем, що приймають участь у становленні процесів адаптації у матері, плода і новонародженого, зокрема, гіпофізарно-наднирникової, симпато-адреналової, простаноідів, нейропептидів, циклічних нуклеотидів, ендотеліальної й імунологічної залежно від ступеня тяжкості та компенсації ЦД, рівня інсуліно-глюкагонового фону, наявності та поширеності ангіопатій і акушерських ускладнень. Математично доведено взаємозв'язок між рівнем функціонування цих систем і станом плода та новонародженого. Вивчено зміни матково-плацентарного і плодового кровообігу та гормональної функції плаценти. Запропоновано критерії ранньої діагностики порушень стану плода та розроблено тактику ведення вагітності залежно від їх характеристик. З застосуванням сучасних інформаційних технологій, базуючись на аналізі показників, що характеризують стан нейро-гормональної та метаболічної адаптації у системі мати - плацента - плід - новонароджений, створено математичну модель та розроблено алгоритм

За даними родопомічних закладів м. Львів за 10-річний період встановлено високу частоту фетоплацентарної недостатності у жінок, хворих на цукровий діабет (72,1 % випадків). Визначено суттєву роль фетоплацентарної недостатності у розвитку ускладнень вагітності та порушень стану плода і новонародженого. При фетоплацентарній недостатності перинатальна смертність склала 162,5 <194>. В цьому разі у жінок без фетоплацентарної недостатності не зареєстровано жодного випадку перинатальної смертності, тобто резервом покращання перинатальних наслідків при цукровому діабеті є підвищення ефективності лікування фетоплацентарної недостатності у таких пацієнток.

Антибіотикопрофілактику в післяопераційний період проведено 60 жінкам із цукровим діабетом. В основну групу ввійшли 30 жінок, які одержували для антибіотикопрофілактики в післяопераційний період препарат Ампісид. Групу порівняння склали 30 жінок, які одержували цефтріаксон. У жінок основної групи відзначено кращу динаміку температури тіла, меншу частоту та більш швидке усунення скарг, у 4 рази нижчу частоту проявів дисбіозу кишечнику, раніше відбувалося виписування жінок зі стаціонару. Побічних реакцій Ампісиду не зареєстровано.

Предложенная система организационных и лечебно-профилактических мероприятий для женщин, больных сахарным диабетом, с признаками антифосфолипидного синдрома (АФС) состоит из двух этапов: предгравидарная подготовка женщин группы высокого риска АФС к беременности и тактика ведения беременности у таких женщин. Доказанная эффективность комплекса лечебно-профилактических мероприятий позволяет рекомендовать его для внедрения в практику работы родовспомогательных учреждений.

Обоснована целесообразность включения в комплекс лечебно-профилактических мероприятий для беременных, больных сахарным диабетом, с плацентарной недостаточностью препаратов милдронат и кверцетин. Показана эффективность предложенной терапии, которая проявилась улучшением гормональной функции плацентарного комплекса (повышение уровня эстриола и прогестерона), уменьшением проявлений эндотелиальной дисфункции (снижение уровня эндотелина, которое привело к снижению коэффициента эндотелин-1/оксид азота), что оказало положительное влияние на состояние гемодинамики и, соответственно, состояние плода, в 3 раза снизилась частота рождения детей с признаками микросомии, течение раннего неонатального периода реже осложнялось дезадаптационными синдромами.

Приведены результаты исследований особенностей системы нейропептидов. Исследован уровень <$E beta>-эндорфина и метэнкефалина в крови беременных и в пуповинной крови. В динамике беременности и в родах обследовано 70 беременных с сахарным диабетом и 50 здоровых беременных. Установлено, что уровень нейропептидов у беременных и рожениц, больных сахарным диабетом в стадии компенсации, а также у их плодов выше соответствующих показателей у здоровых. С нарастанием тяжести заболевания концентрация опиоидных пептидов в крови беременной снижается, а плода, наоборот, увеличивается. При тяжелой гипоксии плода или асфиксии в родах уровень опиатов достигает критической границы. Полученные данные указывают на участие опиоидных пептидов в процессах адаптации, а повышение их уровня у плода свидетельствует о компенсаторных возможностях его организма.

Розроблено систему лікувально-профілактичних заходів, які включають медикаментозну терапію, спрямовану на корекцію найбільш значущих для перинатальної патології нейрогуморальних і метаболічних порушень у разі цукрового діабету у вагітних. Використання цієї системи дозволило покращити перебіг основного захворювання, вагітності та пологів, знизити перинатальну смертність.

Разработана система лечебно-профилактических мероприятий, включающих медикаментозную терапию, направленную на коррекцию наиболее значимых для перинатальной патологии нейрогуморальных и метаболических нарушений при сахарном диабете у беременных. Применение этой системы позволило улучшить течение основного заболевния, беременности и родов, снизить перинатальную смертность.

Рассмотрены вопросы применения и эффективности препарата Афлазин (Aflazin) производства ООО "Валартин Фарма" в качестве противомикробной терапии у беременных с сахарным диабетом во II - III триместрах с неосложненной инфекцией мочевыделительной системы. В ходе исследования обследована 91 женщина в возрасте 18 - 40 лет. Пациентки были рандомизированы на 2 группы: в группу I (основную) вошло 45 женщин, в группу II (сравнения) - 46 беременных. Все женщины получали базовую антибактериальную терапию, применяемую в клинике для лечения хронических неспецифических инфекций мочевыделительных путей. Дополнительно беременные из группы сравнения получали Афлазин по 1 капсуле 2 раза в день в течение 15 дней. Характеристики клинического течения заболевания у беременных обеих групп были однородными. Основными признаками неосложненной инфекции мочевыделительной системы были частые болезненные мочеиспускания малыми порциями, боли внизу живота и в поясничной области, повышение температуры тела. В 80 % случаев при изучении бактериального посева мочи беременных выявлялись микроорганизмы в различных ассоциациях. После применения препарата Афлазин выявлены изменения в иммунологической реактивности организма за счет снижения уровня CD4+-хелперов и повышения процента фагоцитоза. Произошло изменение микробного спектра организма в сторону исчезновения патологической флоры в моче. В ходе проведенного исследования получена положительная динамика субъективного и объективного состояния обследованных женщин, отмечена хорошая переносимость и безопасность данного препарата. Комплексная терапия, дополненная препаратом Афлазин, оказала значительное положительное воздействие на общее состояние беременных. Эффективность лечения как достаточная или высокая была отмечена в 45 (97,8 %) случаев из 46 в группе сравнения и в 20 (44,4 %) случаев из 45 в основной группе. Полученные результаты позволяют рекомендовать АфлазинR для комплексного лечения неспецифических инфекций мочевыводящих путей у женщин с сахарным диабетом во II и III триместрах беременности.

На підставі обстеження 50-ти вагітних з цукровим діабетом і 30 практично здорових жінок установлено додаткові ультразвукові критерії страждання плода за цукрового діабету, а саме - підвищення систоло-діастоличного співвідношення в маткових артеріях, артерії пуповини й аорті плода та його зниження в артеріях мозку плода. Для критичного стану є характерними також стійкі нульові чи негативні значення діастоличного компонента кровотоку в артерії пуповини й аорті плода та зниження індексів судинного опору в середній мозковій артерії плода. Особливо несприятливим є поєднання доплерометричних ознак страждання плоду з ультразвуковими маркерами його гіпотрофії.

Вивчено стан периферичної гемодинаміки у вагітних з цукровим діабетом (ЦД) І типу у I та II половинах вагітності. Проведено зіставлення частоти ускладнень вагітності, стану плода і перинатальної смертності у хворих з різним рівнем основних гемодинамічних параметрів. Установлено, що зміни гемодинаміки значно впливають на розвиток ускладнень та завершення вагітності за ЦД.

Зазначено, що наявність цукрового діабету (ЦД) у вагітних асоціюється з більш тяжким перебігом вагітності та більш високою частотою несприятливих перинатальних наслідків у порівнянні з жінками без порушень вуглеводного обміну. Тому ще зовсім недавно вважалося, що жінки, які страждають на ЦД, не можуть мати дітей. Сучасне ведення пацієнток з ЦД включає як немедикаментозні методи, так і фармакотерапію. Жінкам рекомендовано регулярний самоконтроль рівня глікемії, споживання достатньої кількості вітамінів і мікроелементів, зменшення калорійності раціону та кількості вуглеводів у випадку ожиріння, регулярні фізичні навантаження. З фармакологічних методів лікування ЦД, що довели свою ефективність і безпеку щодо перебігу вагітності, так і ризику вроджених аномалій плоду, є інсулінотерапія. На даний час впровадження сучасних технологій у лікуванні ЦД надало можливість знизити показник перинатальної смертності з 50 до 4 %. Прикладом таких технологій є PUMP-терапія (застосування інсулінової помпи). У разі використання якої дози інсуліну на 20 - 30 % нижче, ніж на багаторазових ін'єкціях. У цьому випадку інсулінова помпа сама контролює рівень глюкози крові. PUMP-терапія допомагає досягти життєво важливої компенсації ЦД і надає змогу одержати хороший перебіг вагітності, успішне розродження та здорових дітей.

Досліджено проблему цукрового діабету в період гестації. На підставі даних клінічного дослідження виявлено високий рівень ускладнень, що виникають під час вагітності, пологів, післяпологового періоду, а також у разі порушень розвитку плода та новонародженого. За результатами морфологічного дослідження плаценти виявлено динаміку її тканинних структур, що відображають компенсаторно-пристосувальні реакції органа або дегенеративно-дистрофічні зміни, що призводять до його декомпенсації. Дані гістохімічного, макро-, мікро- та ультрамікроскопічного досліджень плаценти об'єднано в загальну цілісну систему оцінки морфофункціонального стану органа за умов цукрового діабету в поєднанні з характеристикою стану вагітної та новонародженого. На базі зіставлення даних клінічного та морфологічного досліджень показано, що з обтяженням основного захворювання зростають дегенеративно-дистрофічні зміни, які обумовлюють високу перинатальну захворюваність і смертність. Відзначено залежність даних змін від проведення ранньої діагностики та своєчасної компенсації цукрового діабету. Зміни на ультрамікроскопічному рівні відбуваються раніше, ніж на інших рівнях (мікро- та макроскопічному), це надає можливість враховувати їх у більш ранні терміни вагітності. Зазначено, що правильне трактування виявлених порушень з боку хоріона та фетальних судин на макро-, мікро- та ультрамікроскопічному рівнях дають змогу контролювати ефективність проведеної терапії та прогнозувати результат вагітності для матері та плода на пренатальному етапі за умов біопсії плаценти шляхом парацентезу. На підставі

Освещены вопросы эндокринного статуса мать - плод при физиологической беременности, изучено влияние сахарного диабета (СД) на течение беременности и фетогенез. Рассмотрены патогенетические аспекты СД у беременных. Изложены вопросы оказания медицинской помощи больным с таким диагнозом в перинатальных центрах. Внимание уделено прегравидарной подготовке, ведению беременности, родов и послеродового периода. Выявлены некоторые недостатки современной врачебной помощи и участия беременных женщин в лечебном процессе своей патологии, а также пути их устранения.

Відзначено недостатню вивченість гестаційного цукрового діабету (ЦД) - захворювання, яке діагностується вперше у II або III триместрі вагітності і яке не проявляло себе до вагітності. Розглянуто поширеність і негативні наслідки гестаційного ЦД, патогенез та фактори ризику виникнення. Наголошено, що суперечності в діагностуванні та лікуванні зумовлені відсутністю єдиної думки серед лікарів та різноманітних організацій, які займаються вивченням цього захворювання, щодо ефективної скринінгової програми, діагностичних критеріїв, індивідуального підходу у виборі методів лікування та спостереження вагітних жінок з діабетом. Висновки: вчасне виявлення та лікування гестаційного ЦД має позитивний вплив на вагітність і зменшує рівні багатьох ускладнень з боку матері та плода. Здоровий спосіб життя та дієтичне харчування лежать в основі профілактики та лікування вагітних жінок з гестаційним ЦД. Використання інсуліну та протидіабетичних препаратів потребує подальшого вивчення їх ефективності та безпеки для плода і матері.

Вперше на підставі скринінгового обстеження визначено частоту різних варіантів порушень вуглеводного метаболізму у популяції вагітних жінок і встановлено істотне значення у діагностиці гестаційного діабету методу визначення глікемії (показано низьку специфічність експрес-методу вимірювання глікемії у цілісній капілярній крові, доцільність використання виключно біохімічного методу визначення концентрації глюкози в плазмі венозної крові). Доведено доцільність зміни стратегії скринінгу на гестаційний діабет (відмова від розподілу вагітних на групи високого і низького ризику, введення суцільного скринінгу) та удосконалення діагностичного процесу (перехід на однокрокову діагностику з використанням двогодинного перорального тесту толерантності до глюкози). Встановлено, що в основі патогенезу дієтоконтрольованого та більшості випадків інсулінзалежного гестаційного діабету лежить інсулінорезистентність внаслідок контрінсулярної дії плацентарного лактогену та кортизолу, у третини хворих з інсулінзалежним варіантом хвороби в її основі - автоімунний процес. Різні патогенетичні варіанти патології обумовлюють різний прогноз щодо захворювання на цукровий діабет у майбутньому. Показано вплив гестаційного діабету на стан різних ланок матково-плацентарно-плодової гемодинаміки та встановлено послідовність виникнення циркуляторних розладів. На підставі аналізу клінічних особливостей і перинатальних наслідків гестаційного діабету описано чотири клінічні варіанти цієї патології, для чого окрім способу компенсації розладів вуглеводного метаболізму вперше запропоновано враховувати час їх виникнен

ня.

В настоящее время для достижения нормогликемии у больных сахарным диабетом (СД), в том числе во время беременности, используется два основных подхода при инсулинотерапии - введение инсулина в режиме многократных подкожных инъекций (МПИИ) с помощью шприц-ручек или введение инсулина в режиме постоянных подкожных инфузий (ППИИ) с помощью носимого дозатора-помпы. Цель работы - оценка состояния детей, рожденных в срок у больных СД 1 типа, сопоставимых по степени компенсации углеводного обмена, в зависимости от метода введения инсулина у матери. У 42 детей проведена оценка веса при рождении, оценка по шкале Апгар, необходимость в реанимационных мероприятиях у детей, частота встречаемости гипогликемии у детей, рожденных на сроке 38 - 40 недель от матерей, больных СД 1 типа. В зависимости от метода введения инсулина выделено 2 группы пациентов: с МПИИ (16 детей) и с ППИИ (26 новорожденных). По возрасту матери, длительности диабета, степени компенсации и стадии диабетической нефропатии группы были сопоставимы (<$Ep~>>~0,05>). В группе женщин с МПИИ вес ребенка при рождении составил 3615,0 (3512,5; 4142,5) г, что статистически значимо выше, чем в группе детей от матерей, получавших ППИИ, - 3060,0 (2900,0; 3707,5) г (p = 0,01). Необходимость в реанимационных мероприятиях новорожденных в группе с МПИИ встречалась в 20 % случаев. В группе с ППИИ реанимационные мероприятия не понадобились. Гипогликемии у детей, рожденных от матерей, использовавших МПИИ, встречались более чем у половины пациентов в отличие от детей, матери которых применяли ППИИ (64,3 % и 22,2 % соответственно; p = 0,04). Выводы: состояние детей, рожденных в срок у бо

льных СД 1 типа, при использовании подкожных инфузий инсулина в сравнении с многократными подкожными инъекциями инсулина даже в сопоставимых по степени компенсации диабета группах улучшается.

В исследование были включены 27 небеременных больных в возрасте от 23-х до 40-ка лет. В зависимости от функционального состояния щитовидной железы они были разделены на группы. Первую группу составили 5 больных с выраженными клиническими признаками гипотиреоза; вторую - 22 больных с субклинической формой; третью (контрольную) - 25 пациенток без патологии щитовидной железы с нормальной детородной функцией. В результате проведенных исследований гипотиреоз диагностирован у 27-ми больных, подтвержден консультациями специалистов: ендокринолога, окулиста и невропатолога. В связи с вышеуказанным, больные с невынашиванием, нарушенной репродуктивной функцией при гипотиреозе нуждаются в заместительной терапии тиреоидными гормонами. При наступлении беременности показана госпитализация в ранние сроки (5-6 недель) для проведения адекватной корригирующей терапии.

Встановлено, що у вагітних, хворих на цукровий діабет (ЦД) в порівнянні з загальною популяцією відносний ризик загрози переривання вагітності складає 2,65, прееклампсії - 3,71, багатоводдя - 15,50, анемії - 1,69, загострення хронічного пієлонефриту - 7,91, гестаційного пієлонефриту - 4,43, безсимптомної бактеріурії - 9,97, передчасних пологів - 14,8, дистресу плода в пологах - 3,66, перинатальної захворюваності - 24,80. Показано, що для вагітних характерна зміна допплерометричних і тензіометричних показників, доведена їх роль в патогенезі розвитку гестаційних і перинатальних ускладнень. Розроблено новий метод профілактики та лікування гестаційних і перинатальних ускладнень у вагітних з ЦД з використанням озонотерапії.

У динаміці вагітності досліджено функціональний стан і регіонарну гемодинаміку печінки у вагітних, хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу. Встановлено додаткові критерії для прогнозування ускладнень вагітності та перинатальної патології. На підставі результатів комплексного інструментально-лабораторного дослідження встановлено, що у більш, ніж половини вагітних жінок, хворих на ЦД I типу мають місце циркуляторно-функціональні порушення печінки, проявом яких є істотні фазні зміни регіонарної печінковоартеріальної та портальної гемодинаміки, підвищення концентрації фібронектину, а також білоксинтезувальної, ферментної та ліпідної функцій печінки. Доведено, що циркуляторно-функціональні порушення печінки суттєво впливають на розвиток плацентарної недостатності, виникнення ускладнень вагітності та перинатальної патології у разі ЦД. Обгрунтовано новий напрямок поліпшення наслідків вагітності у даної категорії хворих, який полягає у корекції порушень печінкової гемодинаміки та нормалізації метаболічних функцій печінки. Запропоновано новий патогенетично обгрунтований спосіб лікування для вагітних, хворих на ЦД I типу за наявності циркуляторно-метаболічних порушень печінки, спрямований на їх корекцію. Встановлено ефективність запропонованого методу щодо запобігання розвитку ускладнень вагітності та порушень стану плода.