Дисертація присвячена вивченню ультраструктурних та ультрагістохімічних особливостей плацентарного бар'єру, дослідженню порушень вуглеводного обміну та гуморального імунітету при цукровому діабеті в залежності від ступеня важкості, стадії компенсації, методу розродження та стану плода. Показано, що при порушеннях вуглеводного обміну, зумовлених пригніченням окислювальних процесів та гіпоксією, спостерігається підвищення напруженості гуморального імунітету, яке сприяє розвитку діабетичної ангіопатії. Структурно-функціональні зміни плаценти, які виникають при цукровому діабеті, безпосередньо пов'язані зі станом його компенсації. Встановлено, що стан компенсації вуглеводного обміну, який досягається за допомогою інтенсифікованої інсулінотерапії, нормалізує показники гуморального імунітету та сповільнює розвиток діабетичних змін плаценти.

Проблема беременности при сахарном диабете существовала всегда, но в последнее время в связи со значительным ростом числа больных и тенденцией к "омоложению" этого заболевания становится для эндокринологов, акушеров, педиатров, окулистов, невропатологов особенно актуальной. В кратком руководстве ставится задача сведения к минимуму риска нарушений здоровья матери и плода, связанных с особенностями течения беременности и сахарного диабета при их сочетании. Рассматриваются вопросы влияния беременности на обмен веществ у здоровых женщин, приводится классификация сахарного диабета при беременности, анализируется влияние сахарного диабета на фертильность и течение беременности, на развитие плода, характеризуются особенности инсулинотерапии больных сахарным диабетом во время беременности.

Обстежено 118 вагітних жінок у віці від 17 до 38 років, хворих на цукровий діабет, в залежності від тривалості його перебігу. Проведено визначення ферментів вуглеводного обміну в різні триместри вагітності. Виявлено, що при застосуванні ліпосомального препарату ліпіну поряд із традиційним лікуванням у вагітних значно знижувалися показники активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), аденозинтрифосфотази (АТФ-ази). Так, активність Г-6-ФДГ знизилась у I триместрі на 9%, у II триместрі на 32%, у III триместрі на 30%. Активність ЛДГ знизилась відповідно на 21%, 34%, 33%, а АТФ-ази - на 24% у I триместрі і на 37% у II та III триместрах. Встановлено, що використання стандартних схем лікування гіпоксії у вагітних з цукровим діабетом не дало значного ефекту; застосування ліпіну у комплексному лікуванні гіпоксії у вагітних з цукровим діабетом сприяло зниженню інтенсивності параметрів вуглеводного обміну.

Виявлено механізми ускладненого та неускладненого загоєння рани у породіль. Показано, що результат відновлення залежить від стрес-реакції на оперативне втручання, а неускладнене загоєння триває на фоні еустресу породіль за умов збалансованості гармональних і окиснювальних систем з синхронізацією некротичних і репаративних процесів. У породіль, хворих на цукровий діабет (ЦД) встановлено гіперреактивну реакцію на кесарів розтин, що супроводжується ускладненим загоєнням післяопераційних ран. Визначено динаміку швидкості осідання еритроцитів, лейкоцитарного індексу інтоксикації, продуктів перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантної системи, середньомолекулярного пептиду, тиреоїдних і статевих гормонів, морфологічних змін залежно від реактивності породіль. Встановлено, що змінне магнітне поле (ЗМП) послабляє стрес-реакцію організму, призводить до розвитку адаптаційного синдрому. Досліджено вплив ЗМП на клінічні, біохімічні, гормональні показники крові. Наведено оцінку ефективності використання ЗМП для оптимізації відновлювальних процесів у рані у гіперреактивних породіль.

Виявлено особливості стану симпато-адреналової системи, серотонінергічної та системи простагладинів, досліджено гормональну функцію фетоплацентарного комплексу. Визначено спільні патогенетичні ланки розвитку пізнього гестозу (ПГ) і діабетичних ангіопатій у вагітних, показано зв'язок порушення в системах простагладинів і біогенних амінів з частотою розвитку гіпертензивних форм ПГ, ступенем його тяжкості та характером перебігу. Виявлено особливості гормональної функції фетоплацентарного комплексу у хворих з прееклампсією на фоні діабетичних ангіопатій та багатоводдя. Розроблено додаткові критерії для оцінки тяжкості ПГ та подальшого його перебігу на фоні цукрового діабету. Запропоновано комплекс диференційованих (з урахуванням наявності та поширеності ангіопатій) медикаментозних заходів, спрямованих на запобігання розвитку та прогресування ПГ, доведено їх ефективність.

Досліджено проблему цукрового діабету в період гестації. На підставі даних клінічного дослідження виявлено високий рівень ускладнень, що виникають під час вагітності, пологів, післяпологового періоду, а також у разі порушень розвитку плода та новонародженого. За результатами морфологічного дослідження плаценти виявлено динаміку її тканинних структур, що відображають компенсаторно-пристосувальні реакції органа або дегенеративно-дистрофічні зміни, що призводять до його декомпенсації. Дані гістохімічного, макро-, мікро- та ультрамікроскопічного досліджень плаценти об'єднано в загальну цілісну систему оцінки морфофункціонального стану органа за умов цукрового діабету в поєднанні з характеристикою стану вагітної та новонародженого. На базі зіставлення даних клінічного та морфологічного досліджень показано, що з обтяженням основного захворювання зростають дегенеративно-дистрофічні зміни, які обумовлюють високу перинатальну захворюваність і смертність. Відзначено залежність даних змін від проведення ранньої діагностики та своєчасної компенсації цукрового діабету. Зміни на ультрамікроскопічному рівні відбуваються раніше, ніж на інших рівнях (мікро- та макроскопічному), це надає можливість враховувати їх у більш ранні терміни вагітності. Зазначено, що правильне трактування виявлених порушень з боку хоріона та фетальних судин на макро-, мікро- та ультрамікроскопічному рівнях дають змогу контролювати ефективність проведеної терапії та прогнозувати результат вагітності для матері та плода на пренатальному етапі за умов біопсії плаценти шляхом парацентезу. На підставі

Изучен характер нарушений центральной гемодинамики и их взаимоотношения с состоянием гемодинамики в системе мать - плацента - плод у беременных, страдающих инсулинозависимым сахарным диабетом (ИЗСД). У женщин с ИЗСД нарушена гемодинамическая адаптация к беременности, начиная с ранних сроков беременности. Степень нарушений центральной гемодинамики зависит от выраженности диабетических сосудистых осложнений. Нарушения центральной гемодинамики способствуют снижению интенсивности гемодинамики в функциональной системе мать - плацента - плод, что приводит к невозможности поддержания адекватного кровообращения системы и, как следствие, к развитию осложнений течения беременности и патологических состояний плода. Полученные данные указывают на необходимость проведения комплексной терапии нарушений гемодинамики у женщин с ИЗСД во время беременности.

Уперше вивчено роль факторів ендотеліальної дисфункції (ендотеліну-1, фактора Віллєбрандта та оксиду азоту) у розвитку прееклампсії та плацентарної недостатності (ПН) у вагітних з цукровим діабетом I типу. Розроблено критерії доклінічної діагностики прееклампсії у досліджених вагітних за даними вмісту у крові факторів дисфункції ендотелію. Показано роль дефіциту С-пептиду та деяких мікроелементів (марганцю, цинку, хрому) у прогресуванні судинних ускладнень у вагітних з ЦД I типу та розвитку у них прееклампсії та ПН. Розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зменшення частоти цих ускладнень, який передбачає застосування ангіопротектора, низькомолекулярного гепарину та гепатопротектора з властивостями ендогенного донатора оксиду азоту. За результатами дослідження установлено, що використання розробленого комплексу лікувально-профілактичних заходів від час вагітності у хворих на ЦД I типу призводить до зменшення частоти розвитку ускладнень вагітності й сприяє зменшенню перинатальної смертності та захворюваності серед новонароджених.

Розроблено систему лікувально-профілактичних заходів, які включають медикаментозну терапію, спрямовану на корекцію найбільш значущих для перинатальної патології нейрогуморальних і метаболічних порушень у разі цукрового діабету у вагітних. Використання цієї системи дозволило покращити перебіг основного захворювання, вагітності та пологів, знизити перинатальну смертність.

Разработана система лечебно-профилактических мероприятий, включающих медикаментозную терапию, направленную на коррекцию наиболее значимых для перинатальной патологии нейрогуморальных и метаболических нарушений при сахарном диабете у беременных. Применение этой системы позволило улучшить течение основного заболевния, беременности и родов, снизить перинатальную смертность.

Досліджено стан кардіо-респіраторної системи у вагітних, хворих на цукровий діабет, удосконалено комплекс лікувально-профілактичних заходів щодо поліпшення перебігу та результатів вагітності. Встановлено істотні порушення центральної гемодинаміки (зниження серцевого викиду, підвищення периферичного опору судин), функції зовнішнього дихання (зниження альвеолярної вентиляції, резервних можливостей апарату зовнішнього дихання, погіршення бронхіальної прохідності), легеневої гемодинаміки (зменшення артеріального притоку та інтенсивності органного кровотоку, підвищення тонусу та зниження еластичності артерій). Виявлено, що в легеневих судинах розвиваються діабетичні ангіопатії подібно до того, як уражаються судини великого кола кровообігу. З'ясовано роль порушень центральної гемодинаміки, легеневого кровотоку і зовнішнього дихання у патогенезі ускладнень вагітності, патології плода та новонародженого та їх залежність від терміну вагітності й тяжкості захворювання. Визначено універсальний механізм розвитку змін кардіо-респіраторної системи (гіпоксії та оксидативного стресу, порушень структурно-функціональних властивостей клітинних мембран). Запропоновано комплекс диференційованих з урахуванням тяжкості хвороби медикаментозних заходів, спрямованих на корекцію виявлених змін, встановлено їх ефективність щодо запобігання розвитку ускладнень вагітності та порушень стану плода.

В исследование были включены 27 небеременных больных в возрасте от 23-х до 40-ка лет. В зависимости от функционального состояния щитовидной железы они были разделены на группы. Первую группу составили 5 больных с выраженными клиническими признаками гипотиреоза; вторую - 22 больных с субклинической формой; третью (контрольную) - 25 пациенток без патологии щитовидной железы с нормальной детородной функцией. В результате проведенных исследований гипотиреоз диагностирован у 27-ми больных, подтвержден консультациями специалистов: ендокринолога, окулиста и невропатолога. В связи с вышеуказанным, больные с невынашиванием, нарушенной репродуктивной функцией при гипотиреозе нуждаются в заместительной терапии тиреоидными гормонами. При наступлении беременности показана госпитализация в ранние сроки (5-6 недель) для проведения адекватной корригирующей терапии.

Визначено статевий диморфізм дії материнського соціально-емоційного стресу у першій третині вагітності за умов нормальної та зниженої інсулінової забезпеченості на формування порушень глюкозного гомеостазу та оксидантний статус у нащадків щурів першого покоління. Виявлено кумулятивний ефект материнського стресу та гестаційної інсулінової недостатності (ГІН) на розвиток глюкозної інтолерантності, функціональну напругу бета-клітин підшлункової залози та інтенсивність ліпопероксидації у нащадків-самців протягом онтогенезу. У самців-нащадків стресованих матерів з ГІН виявлено в період статевого дозрівання підвищення чутливості до діабетогенної дії стрептозотоцину за біохімічними маркерами глюкозного гомеостазу та антиоксидантної системи захисту. Зазначено, що стресування матерів у першому триместрі вагітності за наявності ГІН не виказувало аналогічного впливу на нащадків-самиць. Доведено знижені адаптаційні можливості у самців-нащадків матерів зі стресом за умов недостатньої інсулінової забезпеченості, визначені під час дослідження реактивності глюкозного гомеостазу та антиоксидантної системи захисту на короткочасну гіпокінезію. Установлено ефективність перорального застосування вітаміну Е під час перших двох третин вагітності у матерів з гестаційним стресом та експериментальним діабетом щодо запобігання розвитку у нащадків порушень глюкозного гомеостазу та зниження дисбалансу антиоксидантної системи. Визначено патогенетичну роль гестаційного оксидативного стресу у розвитку порушень глюкозної толерантності у нащадків з патологічним перебігом вагітності (стрес, гестаційний діабет). Обгрунтовано ефективність проведення у нащадків

Наведено результати клініко-статистичного аналізу 400-т історій пологів та карт розвитку новонароджених, матері яких хворі на цукровий діабет (ЦД). Встановлено високу частоту проявів геморагічних ускладнень новонароджених (до 46 %). Сукупність одержаних даних дозволила зробити висновок, що стадія компенсації ЦД у матері, наявність у неї судинної патології, ускладнення вагітності прееклампсією та внутрішньоутробною гіпоксією плода є провідними чинниками розвитку геморагічних порушень у новонароджених.

Вивчено стан периферичної гемодинаміки у вагітних з цукровим діабетом (ЦД) І типу у I та II половинах вагітності. Проведено зіставлення частоти ускладнень вагітності, стану плода і перинатальної смертності у хворих з різним рівнем основних гемодинамічних параметрів. Установлено, що зміни гемодинаміки значно впливають на розвиток ускладнень та завершення вагітності за ЦД.

Вперше встановлено наявність прихованого антитиреоїдного автоімунного процесу у майже половини вагітних з цукровим діабетом (ЦД) I типу та з'ясовано його клінічне значення у розвитку ускладнень вагітності та перинатальної патології. Досліджено особливості функціонального стану тиреоїдної системи та гормональної функції фетоплацентарного комплексу (ФПК) залежно від вираженості антитиреоїдного автоімунного процесу. Доведено зв'язок порушень тиреоїдного гомеостазу з автоімунним антитиреоїдним процесом у вагітних, хворих на ЦД. Обгрунтовано доцільність введення у комплекс обстеження вагітних з ЦД I типу процедури визначення антитіл до тиреоїдної пероксидази та гормональних показників тиреоїдного гомеостазу. Створено новий напрям запобігання та лікування перинатальної захворюваності, спрямований на зменшення інтенсивності автоімунного процесу, корекцію тиреоїдного гомеостазу та порушень плацентарно-плодової гемодинаміки.

Уперше розроблено концепцію стосовно особливостей нейро-гормональної та метаболічної адаптації у системі мати - плацента - плід - новонароджений, а також впливу порушень у цій системі на розвиток перинатальної патології. Визначено фактори, що призводять до перинатальних втрат за цукрового діабету (ЦД). На підставі даних комплексного вивчення материнсько-плодових взаємовідносин і, базуючись на математичному аналізі, доведено патогенетичну роль ендотеліальної дисфункції, гормонально-метаболічних й імунологічних зрушень у виникненні діабетасоційованих і акушерських ускладнень, перинатальної патології та смертності. Одержано дані про стан систем, що приймають участь у становленні процесів адаптації у матері, плода і новонародженого, зокрема, гіпофізарно-наднирникової, симпато-адреналової, простаноідів, нейропептидів, циклічних нуклеотидів, ендотеліальної й імунологічної залежно від ступеня тяжкості та компенсації ЦД, рівня інсуліно-глюкагонового фону, наявності та поширеності ангіопатій і акушерських ускладнень. Математично доведено взаємозв'язок між рівнем функціонування цих систем і станом плода та новонародженого. Вивчено зміни матково-плацентарного і плодового кровообігу та гормональної функції плаценти. Запропоновано критерії ранньої діагностики порушень стану плода та розроблено тактику ведення вагітності залежно від їх характеристик. З застосуванням сучасних інформаційних технологій, базуючись на аналізі показників, що характеризують стан нейро-гормональної та метаболічної адаптації у системі мати - плацента - плід - новонароджений, створено математичну модель та розроблено алгоритм

Впервые проанализировано состояние артериального и венозного кровотока печени и селезенки у беременных, больных сахарным диабетом. Предложены критерии ранней диагностики нарушений регионарной гемодинамики печени и селезенки, позволяющие прогнозировать осложнения беременности, связанные с этими нарушениями, что открывает новые возможности для снижения перинатальной патологии при сахарном диабете.

Впервые проанализированы состояния артериального и венозного кровотоков печени и селезенки у беременных, больных сахарным диабетом. Предложены критерии прогрессирования диабетической гепатопатии (реактивного гепатита) во время беременности.

Виявлено потенціальний вплив соціально-емоційного стресу в першому триместрі вагітності за умов експериментального гестаційного діабету в матері на розвиток порушень чутливості до інсуліну та ліпідного обміну в статевозрілих самців-нащадків першої генерації щурів лінії Вістар.

Досліджено вплив комбінації природних антиоксидантів (вітамінів Е та С) на показники толерантності до глюкози та інсулінорезистентності у статевозрілих самців - нащадків першого покоління від матерів з експериментальним гестаційним діабетом. Показано, що застосування антиоксидантної терапії в період пубертату призводить до пом'якшення пошкоджувального впливу материнської гестаційної інсулінової недостатності на глюкозний гомеостаз нащадків. Крім того, у них відзначено виразний реабілітаційний ефект комбінованої дії вітамінів Е та С на показники діабетичної дисліпідемії та інсулінорезистентності. Верифікований нормалізувальний вплив антиоксидантної вітамінотерапії на показники інсулінорезистентності у нащадків від матерів з гестаційним діабетом свідчить про вагому роль оксидативного стресу у її генезі та обгрунтовує доцільність подальшого дослідження конкретних механізмів розвитку даної патології.