Уперше розроблено концепцію стосовно особливостей нейро-гормональної та метаболічної адаптації у системі мати - плацента - плід - новонароджений, а також впливу порушень у цій системі на розвиток перинатальної патології. Визначено фактори, що призводять до перинатальних втрат за цукрового діабету (ЦД). На підставі даних комплексного вивчення материнсько-плодових взаємовідносин і, базуючись на математичному аналізі, доведено патогенетичну роль ендотеліальної дисфункції, гормонально-метаболічних й імунологічних зрушень у виникненні діабетасоційованих і акушерських ускладнень, перинатальної патології та смертності. Одержано дані про стан систем, що приймають участь у становленні процесів адаптації у матері, плода і новонародженого, зокрема, гіпофізарно-наднирникової, симпато-адреналової, простаноідів, нейропептидів, циклічних нуклеотидів, ендотеліальної й імунологічної залежно від ступеня тяжкості та компенсації ЦД, рівня інсуліно-глюкагонового фону, наявності та поширеності ангіопатій і акушерських ускладнень. Математично доведено взаємозв'язок між рівнем функціонування цих систем і станом плода та новонародженого. Вивчено зміни матково-плацентарного і плодового кровообігу та гормональної функції плаценти. Запропоновано критерії ранньої діагностики порушень стану плода та розроблено тактику ведення вагітності залежно від їх характеристик. З застосуванням сучасних інформаційних технологій, базуючись на аналізі показників, що характеризують стан нейро-гормональної та метаболічної адаптації у системі мати - плацента - плід - новонароджений, створено математичну модель та розроблено алгоритм

За даними родопомічних закладів м. Львів за 10-річний період встановлено високу частоту фетоплацентарної недостатності у жінок, хворих на цукровий діабет (72,1 % випадків). Визначено суттєву роль фетоплацентарної недостатності у розвитку ускладнень вагітності та порушень стану плода і новонародженого. При фетоплацентарній недостатності перинатальна смертність склала 162,5 <194>. В цьому разі у жінок без фетоплацентарної недостатності не зареєстровано жодного випадку перинатальної смертності, тобто резервом покращання перинатальних наслідків при цукровому діабеті є підвищення ефективності лікування фетоплацентарної недостатності у таких пацієнток.

Розроблено систему лікувально-профілактичних заходів, які включають медикаментозну терапію, спрямовану на корекцію найбільш значущих для перинатальної патології нейрогуморальних і метаболічних порушень у разі цукрового діабету у вагітних. Використання цієї системи дозволило покращити перебіг основного захворювання, вагітності та пологів, знизити перинатальну смертність.

Разработана система лечебно-профилактических мероприятий, включающих медикаментозную терапию, направленную на коррекцию наиболее значимых для перинатальной патологии нейрогуморальных и метаболических нарушений при сахарном диабете у беременных. Применение этой системы позволило улучшить течение основного заболевния, беременности и родов, снизить перинатальную смертность.

Вивчено стан периферичної гемодинаміки у вагітних з цукровим діабетом (ЦД) І типу у I та II половинах вагітності. Проведено зіставлення частоти ускладнень вагітності, стану плода і перинатальної смертності у хворих з різним рівнем основних гемодинамічних параметрів. Установлено, що зміни гемодинаміки значно впливають на розвиток ускладнень та завершення вагітності за ЦД.

Досліджено проблему цукрового діабету в період гестації. На підставі даних клінічного дослідження виявлено високий рівень ускладнень, що виникають під час вагітності, пологів, післяпологового періоду, а також у разі порушень розвитку плода та новонародженого. За результатами морфологічного дослідження плаценти виявлено динаміку її тканинних структур, що відображають компенсаторно-пристосувальні реакції органа або дегенеративно-дистрофічні зміни, що призводять до його декомпенсації. Дані гістохімічного, макро-, мікро- та ультрамікроскопічного досліджень плаценти об'єднано в загальну цілісну систему оцінки морфофункціонального стану органа за умов цукрового діабету в поєднанні з характеристикою стану вагітної та новонародженого. На базі зіставлення даних клінічного та морфологічного досліджень показано, що з обтяженням основного захворювання зростають дегенеративно-дистрофічні зміни, які обумовлюють високу перинатальну захворюваність і смертність. Відзначено залежність даних змін від проведення ранньої діагностики та своєчасної компенсації цукрового діабету. Зміни на ультрамікроскопічному рівні відбуваються раніше, ніж на інших рівнях (мікро- та макроскопічному), це надає можливість враховувати їх у більш ранні терміни вагітності. Зазначено, що правильне трактування виявлених порушень з боку хоріона та фетальних судин на макро-, мікро- та ультрамікроскопічному рівнях дають змогу контролювати ефективність проведеної терапії та прогнозувати результат вагітності для матері та плода на пренатальному етапі за умов біопсії плаценти шляхом парацентезу. На підставі

У динаміці вагітності досліджено функціональний стан і регіонарну гемодинаміку печінки у вагітних, хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу. Встановлено додаткові критерії для прогнозування ускладнень вагітності та перинатальної патології. На підставі результатів комплексного інструментально-лабораторного дослідження встановлено, що у більш, ніж половини вагітних жінок, хворих на ЦД I типу мають місце циркуляторно-функціональні порушення печінки, проявом яких є істотні фазні зміни регіонарної печінковоартеріальної та портальної гемодинаміки, підвищення концентрації фібронектину, а також білоксинтезувальної, ферментної та ліпідної функцій печінки. Доведено, що циркуляторно-функціональні порушення печінки суттєво впливають на розвиток плацентарної недостатності, виникнення ускладнень вагітності та перинатальної патології у разі ЦД. Обгрунтовано новий напрямок поліпшення наслідків вагітності у даної категорії хворих, який полягає у корекції порушень печінкової гемодинаміки та нормалізації метаболічних функцій печінки. Запропоновано новий патогенетично обгрунтований спосіб лікування для вагітних, хворих на ЦД I типу за наявності циркуляторно-метаболічних порушень печінки, спрямований на їх корекцію. Встановлено ефективність запропонованого методу щодо запобігання розвитку ускладнень вагітності та порушень стану плода.

Впервые проанализировано состояние артериального и венозного кровотока печени и селезенки у беременных, больных сахарным диабетом. Предложены критерии ранней диагностики нарушений регионарной гемодинамики печени и селезенки, позволяющие прогнозировать осложнения беременности, связанные с этими нарушениями, что открывает новые возможности для снижения перинатальной патологии при сахарном диабете.

Изучен характер нарушений центральной гемодинамики и их взаимоотношения с состоянием гемодинамики в системе мать - плацента - плод у беременных, страдающих инсулинозависимым сахарным диабетом (ИЗСД). У женщин с ИЗСД нарушена гемодинамическая адаптация к беременности, начиная с ранних сроков беременности. Степень нарушений центральной гемодинамики зависит от выраженности диабетических сосудистых осложнений. Нарушения центральной гемодинамики способствуют снижению интенсивности гемодинамики в функциональной системе мать - плацента - плод, что приводит к невозможности поддержания адекватного кровообращения системы и, как следствие, к развитию осложнений течения беременности и патологических состояний плода. Полученные данные указывают на необходимость проведения комплексной терапии нарушений гемодинамики у женщин с ИЗСД во время беременности.

Досліджено стан кардіо-респіраторної системи у вагітних, хворих на цукровий діабет, удосконалено комплекс лікувально-профілактичних заходів щодо поліпшення перебігу та результатів вагітності. Встановлено істотні порушення центральної гемодинаміки (зниження серцевого викиду, підвищення периферичного опору судин), функції зовнішнього дихання (зниження альвеолярної вентиляції, резервних можливостей апарату зовнішнього дихання, погіршення бронхіальної прохідності), легеневої гемодинаміки (зменшення артеріального притоку та інтенсивності органного кровотоку, підвищення тонусу та зниження еластичності артерій). Виявлено, що в легеневих судинах розвиваються діабетичні ангіопатії подібно до того, як уражаються судини великого кола кровообігу. З'ясовано роль порушень центральної гемодинаміки, легеневого кровотоку і зовнішнього дихання у патогенезі ускладнень вагітності, патології плода та новонародженого та їх залежність від терміну вагітності й тяжкості захворювання. Визначено універсальний механізм розвитку змін кардіо-респіраторної системи (гіпоксії та оксидативного стресу, порушень структурно-функціональних властивостей клітинних мембран). Запропоновано комплекс диференційованих з урахуванням тяжкості хвороби медикаментозних заходів, спрямованих на корекцію виявлених змін, встановлено їх ефективність щодо запобігання розвитку ускладнень вагітності та порушень стану плода.

Вперше встановлено наявність прихованого антитиреоїдного автоімунного процесу у майже половини вагітних з цукровим діабетом (ЦД) I типу та з'ясовано його клінічне значення у розвитку ускладнень вагітності та перинатальної патології. Досліджено особливості функціонального стану тиреоїдної системи та гормональної функції фетоплацентарного комплексу (ФПК) залежно від вираженості антитиреоїдного автоімунного процесу. Доведено зв'язок порушень тиреоїдного гомеостазу з автоімунним антитиреоїдним процесом у вагітних, хворих на ЦД. Обгрунтовано доцільність введення у комплекс обстеження вагітних з ЦД I типу процедури визначення антитіл до тиреоїдної пероксидази та гормональних показників тиреоїдного гомеостазу. Створено новий напрям запобігання та лікування перинатальної захворюваності, спрямований на зменшення інтенсивності автоімунного процесу, корекцію тиреоїдного гомеостазу та порушень плацентарно-плодової гемодинаміки.

Наведено результати клініко-статистичного аналізу 400-т історій пологів та карт розвитку новонароджених, матері яких хворі на цукровий діабет (ЦД). Встановлено високу частоту проявів геморагічних ускладнень новонароджених (до 46 %). Сукупність одержаних даних дозволила зробити висновок, що стадія компенсації ЦД у матері, наявність у неї судинної патології, ускладнення вагітності прееклампсією та внутрішньоутробною гіпоксією плода є провідними чинниками розвитку геморагічних порушень у новонароджених.

Виявлено механізми ускладненого та неускладненого загоєння рани у породіль. Показано, що результат відновлення залежить від стрес-реакції на оперативне втручання, а неускладнене загоєння триває на фоні еустресу породіль за умов збалансованості гармональних і окиснювальних систем з синхронізацією некротичних і репаративних процесів. У породіль, хворих на цукровий діабет (ЦД) встановлено гіперреактивну реакцію на кесарів розтин, що супроводжується ускладненим загоєнням післяопераційних ран. Визначено динаміку швидкості осідання еритроцитів, лейкоцитарного індексу інтоксикації, продуктів перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантної системи, середньомолекулярного пептиду, тиреоїдних і статевих гормонів, морфологічних змін залежно від реактивності породіль. Встановлено, що змінне магнітне поле (ЗМП) послабляє стрес-реакцію організму, призводить до розвитку адаптаційного синдрому. Досліджено вплив ЗМП на клінічні, біохімічні, гормональні показники крові. Наведено оцінку ефективності використання ЗМП для оптимізації відновлювальних процесів у рані у гіперреактивних породіль.

За результатами досліджень установлено особливості перебігу вагітності, стану плода та новонародженого у жінок, хворих на цукровий діабет (ЦД), залежно від рівня антифосфоліпідних антитіл. Установлено взаємозв'язок підвищення цього рівня й ускладнень ЦД, перебігу вагітності, порушень стану плода та новонародженого. Уперше визначено особливості системи гемостазу в жінок, хворих на ЦД з антифосфоліпідним синдромом, а саме: тромбоцитопенію, порушення процесів руйнування тромбоцитів, збільшення кількості "молодих" форм кров'яних пластинок зі збільшеним об'ємом, підвищення гетерогенності популяції тромбоцитів (анізоцитоз), зростання їх агрегаційних і адгезивних властивостей на тлі гіперкоагуляції крові. Виявлено порушення стану єдиного комплексу мати - плацента - плід (плацентарну недостатність у сполученні з вираженими циркуляторними порушеннями, затримку росту плода, зниження його адаптаційно-пристосувальних можливостей), які зумовлюють патогенез перинатальних втрат за наявності антифосфоліпідного синдрому в жінок, хворих на ЦД.

Досліджено вплив цукрового діабету I типу матері на морфофункціональні особливості тимуса плодів відповідно до ступеня перебігу материнського захворювання й антропометричних даних плодів для виявлення основних причини розвитку імунопатологічних станів у майбутньому. Проаналізовано 99 випадків антенатальної (без ознак мацерації) та інтранатальної загибелі плодів. Для вивчення морфофункціональних особливостей тимуса використано органометричний, гістологічний, гістохімічний, імуногістохімічний, морфометричний і статистичний методи дослідження. Виявлено патоморфологічні особливості тимуса плодів, обумовлені обмінними й судинними порушеннями в організмі вагітної у разі ЦД I типу, які варіюють залежно від ступеня тяжкості перебігу захворювання матері. Встановлено, що основними проявами впливу ЦД I типу матері на морфогенез тимуса є структурно-функціональна незрілість основних компонентів залози, порушення колагеноутворення, зниження тималін-продукувальної й інтерлейкін-продукувальної активності тимуса, посилення ендотелін-продукувальної функції залози, а також виразність апоптозних змін у тимусах плодів від матерів із ЦД I типу. Обгрунтовано необхідність проведення профілактичних заходів, своєчасного й адекватного лікування стану матері, створення груп ризику для дітей від матерів із ЦД I типу та розробки дійових заходів для запобігання проявам у плода судинних і обмінних порушень материнського ЦД I типу.

Представлены результаты исследований влияния диосмина-венотоника системного действия на маточно-плацентарно-плодовое кровообращение в III триместре беременности у женщин с сахарным диабетом (СД) І типа. Сделан вывод о том, что применение в комплексе лечения беременных с СД диосмина является эффективным методом коррекции нарушений гемодинамики в системе мать - плацента - плод.

Визначено ранні маркери порушення функціонального стану печінки у 64-х вагітних, хворих на цукровий діабет (ЦД) І типу. Обгрунтовано, що такими показниками у III триместрі вагітності є плазмовий фібронектин, тригліцериди, ліпопротеїни низької густини, лужна фосфатаза, альдолаза, загальний білок, альбуміни. Визначення ранніх маркерів порушення функцій печінки у вагітних, хворих на ЦД І типу, дозволяє вчасно виявити ознаки прогресування діабетичної гепатопатії з метою їх адекватної корекції та запобігання розвитку подальших метаболічних розладів і пов'язаних з ними можливих прогнозованих ускладнень вагітності, пологів і порушень стану плода.

Для оцінки функціонального стану плацентарного комплексу досліджено вміст гормонів (плацентарного лактогену, естріолу, прогестерону) та альфа-фетопротеїну в крові жінок в динаміці вагітності. Встановлено, що цукровий діабет при вагітності призводить до хронічної плацентарної недостатності, яка проявляється зниженням плацентарних та плодових гормонів (до 25 перцентиля у 14 - 15 тижнів вагітності), а при мікросомії їх рівень найнижчий впродовж усього періоду гестації. Показано, що зниженням альфа-фетопротеїну у I триместрі вагітності на 30 % негативно позначається на стані плода, що виражається у формуванні макро-, а в тяжких випадках - мікросомії, навіть до антенатальної загибелі.

Дисертація присвячена вивченню ультраструктурних та ультрагістохімічних особливостей плацентарного бар'єру, дослідженню порушень вуглеводного обміну та гуморального імунітету при цукровому діабеті в залежності від ступеня важкості, стадії компенсації, методу розродження та стану плода. Показано, що при порушеннях вуглеводного обміну, зумовлених пригніченням окислювальних процесів та гіпоксією, спостерігається підвищення напруженості гуморального імунітету, яке сприяє розвитку діабетичної ангіопатії. Структурно-функціональні зміни плаценти, які виникають при цукровому діабеті, безпосередньо пов'язані зі станом його компенсації. Встановлено, що стан компенсації вуглеводного обміну, який досягається за допомогою інтенсифікованої інсулінотерапії, нормалізує показники гуморального імунітету та сповільнює розвиток діабетичних змін плаценти.

У 50 вагітних з універсальною діабетичною ангіопатією (УДА) та у 40 жінок із незначними проявами діабетичної ангіопатії проаналізовано частоту ускладнень вагітності, пологів, стан плода та новонародженого. У 72 % вагітних з універсальною ангіопатією встановлено ознаки непроліферативної ретинопатії, у 14 % - проліферативної, 28,0 % жінок мали прояви діабетичної нефропатії II - IV ступеня, 32 % - діабетичної полінейропатії, 48,9 % - діабетичної кардіоміопатії. Встановлено, що у випадку УДА в 2 рази частіше, ніж за її незначних проявів, спостерігається прееклампсія (80,0 і 37,5 %), в 3 рази частіше - загроза переривання вагітності (74 і 27,5 %), в 1,5 разу - анемія вагітних, плацентарна недостатність і дистрес плода. У таких жінок в 5 разів частіше народжувались діти з оцінкою за шкалою Апгар менше 5 балів. Вагітні з УДА є групою ризику розвитку ускладнень під час вагітності та пологів.