Обстежено 118 вагітних жінок у віці від 17 до 38 років, хворих на цукровий діабет, в залежності від тривалості його перебігу. Проведено визначення ферментів вуглеводного обміну в різні триместри вагітності. Виявлено, що при застосуванні ліпосомального препарату ліпіну поряд із традиційним лікуванням у вагітних значно знижувалися показники активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), аденозинтрифосфотази (АТФ-ази). Так, активність Г-6-ФДГ знизилась у I триместрі на 9%, у II триместрі на 32%, у III триместрі на 30%. Активність ЛДГ знизилась відповідно на 21%, 34%, 33%, а АТФ-ази - на 24% у I триместрі і на 37% у II та III триместрах. Встановлено, що використання стандартних схем лікування гіпоксії у вагітних з цукровим діабетом не дало значного ефекту; застосування ліпіну у комплексному лікуванні гіпоксії у вагітних з цукровим діабетом сприяло зниженню інтенсивності параметрів вуглеводного обміну.

Предложенная система организационных и лечебно-профилактических мероприятий для женщин, больных сахарным диабетом, с признаками антифосфолипидного синдрома (АФС) состоит из двух этапов: предгравидарная подготовка женщин группы высокого риска АФС к беременности и тактика ведения беременности у таких женщин. Доказанная эффективность комплекса лечебно-профилактических мероприятий позволяет рекомендовать его для внедрения в практику работы родовспомогательных учреждений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.415.160.23-5 + Р733-2

Рубрики:

Вагітність і цукровий діабет

Хвороби дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено особливості стану симпато-адреналової системи, серотонінергічної та системи простагладинів, досліджено гормональну функцію фетоплацентарного комплексу. Визначено спільні патогенетичні ланки розвитку пізнього гестозу (ПГ) і діабетичних ангіопатій у вагітних, показано зв'язок порушення в системах простагладинів і біогенних амінів з частотою розвитку гіпертензивних форм ПГ, ступенем його тяжкості та характером перебігу. Виявлено особливості гормональної функції фетоплацентарного комплексу у хворих з прееклампсією на фоні діабетичних ангіопатій та багатоводдя. Розроблено додаткові критерії для оцінки тяжкості ПГ та подальшого його перебігу на фоні цукрового діабету. Запропоновано комплекс диференційованих (з урахуванням наявності та поширеності ангіопатій) медикаментозних заходів, спрямованих на запобігання розвитку та прогресування ПГ, доведено їх ефективність.

Проаналізовано роль судинного фактора у формуванні плацентарної недостатності (ПН) у вагітних хворих на ЦД. Виявлено патоморфологічні та гістохімічні особливості плаценти, які є субстратом ПН у випадку ЦД. Показано, що у таких хворих ПН, яка проявляється порушеннями гормональної функції плаценти з ранніх термінів вагітності, в тяжких випадках призводить до формування мікросомії. Встановлено глибокий дисбаланс судинорегулювальних систем, який проявляється порушенням їх рівноваги в бік вазоконстрикції, на що вказує значне зростання співвідношень ендотелін/оксид азоту та тромбоксан/простациклін. За результатами оцінки специфічності та чутливості 44-х показників підтверджено провідну роль ендотеліальної дисфункції в патогенезі розвитку мікросомії. Удосконалено комплекс лікувально-профілактичних заходів для вагітних з ЦД і високим ризиком формування тяжкої плацентарної недостатності.

Встановлено, що у вагітних, хворих на цукровий діабет (ЦД) в порівнянні з загальною популяцією відносний ризик загрози переривання вагітності складає 2,65, прееклампсії - 3,71, багатоводдя - 15,50, анемії - 1,69, загострення хронічного пієлонефриту - 7,91, гестаційного пієлонефриту - 4,43, безсимптомної бактеріурії - 9,97, передчасних пологів - 14,8, дистресу плода в пологах - 3,66, перинатальної захворюваності - 24,80. Показано, що для вагітних характерна зміна допплерометричних і тензіометричних показників, доведена їх роль в патогенезі розвитку гестаційних і перинатальних ускладнень. Розроблено новий метод профілактики та лікування гестаційних і перинатальних ускладнень у вагітних з ЦД з використанням озонотерапії.

В настоящее время для достижения нормогликемии у больных сахарным диабетом (СД), в том числе во время беременности, используется два основных подхода при инсулинотерапии - введение инсулина в режиме многократных подкожных инъекций (МПИИ) с помощью шприц-ручек или введение инсулина в режиме постоянных подкожных инфузий (ППИИ) с помощью носимого дозатора-помпы. Цель работы - оценка состояния детей, рожденных в срок у больных СД 1 типа, сопоставимых по степени компенсации углеводного обмена, в зависимости от метода введения инсулина у матери. У 42 детей проведена оценка веса при рождении, оценка по шкале Апгар, необходимость в реанимационных мероприятиях у детей, частота встречаемости гипогликемии у детей, рожденных на сроке 38 - 40 недель от матерей, больных СД 1 типа. В зависимости от метода введения инсулина выделено 2 группы пациентов: с МПИИ (16 детей) и с ППИИ (26 новорожденных). По возрасту матери, длительности диабета, степени компенсации и стадии диабетической нефропатии группы были сопоставимы (<$Ep~>>~0,05>). В группе женщин с МПИИ вес ребенка при рождении составил 3615,0 (3512,5; 4142,5) г, что статистически значимо выше, чем в группе детей от матерей, получавших ППИИ, - 3060,0 (2900,0; 3707,5) г (p = 0,01). Необходимость в реанимационных мероприятиях новорожденных в группе с МПИИ встречалась в 20 % случаев. В группе с ППИИ реанимационные мероприятия не понадобились. Гипогликемии у детей, рожденных от матерей, использовавших МПИИ, встречались более чем у половины пациентов в отличие от детей, матери которых применяли ППИИ (64,3 % и 22,2 % соответственно; p = 0,04). Выводы: состояние детей, рожденных в срок у бо

льных СД 1 типа, при использовании подкожных инфузий инсулина в сравнении с многократными подкожными инъекциями инсулина даже в сопоставимых по степени компенсации диабета группах улучшается.

Представлен клинический случай ведения беременной с сахарным диабетом 1-го типа. Несмотря на лабильность течения диабета и склонность к дневным и ночным гипогликемиям, благодаря постоянной подкожной инфузии инсулина с помощью инсулинового дозатора, измерению гликемии в реальном времени и достижению компенсации углеводного обмена удалось сохранить беременность и благополучно разрешить ее.

Наведено клінічний випадок ведення вагітної з цукровим діабетом 1-го типу. Завдяки постійній підшкірній інфузії інсуліну за допомогою інсулінового дозатора, вимірюванню глікемії в реальному часі та досягненню компенсації вуглеводного обміну вдалося зберегти вагітність і вдало завершити її.

The article presents a medical case of management of pregnant woman with type 1 diabetes. Owing to a continuous subcutaneous insulin infusion via an insulin dispenser, measurement of glucose level in real time, and achieving carbohydrate metabolism compensation, we managed to keep the pregnancy with labile diabetes progress and resolve it successfully.