Представлен алгоритм диагностики и лечения больных с пищевой аллергией. Алгоритм составлен на основе рекомендаций Национального института аллергии и инфекционных заболеваний США (NIAID, 2010), рекомендаций Всемирной Организации Аллергологов DRACMA (Diagnosis and Rationale for Action against Cow's Milk Allergy, 2010) и с учетом собственного опыта авторов.

Представлены результаты обследования и лечения 175 детей (93 мальчика и 82 девочки) в возрасте от 3 до 18 лет с аллергической патологией. У 66 % детей с аллергическими заболеваниями в патологический процесс вовлекался желудочно-кишечный тракт. Выявленные изменения поджелудочной железы и печени при аллергических состояниях обратимы и могут трактоваться как реактивные изменения. В комплексную терапию детей основной группы (56 мальчиков и 44 девочки) был включен тиотриазолин. Результаты исследования свидетельствуют о целесообразности включения данного препарата в комплексную терапию аллергических заболеваний у детей.

Проведено порівняльний аналіз лабораторних маркерів алергічного запалення (загального IgE та еозинофільного катіонного білка) у 287 дітей з алергічними захворюваннями віком від 6 до 17 років. 171 хворий мешкав за умов великого промислового м. Запоріжжя, 116 дітей - у відносно екологічно чистих районах Запорізької області (Приморський, Бердянський). Результати порівнювались з показниками 56 практично здорових дітей, що склали контрольну групу. Встановлено, що підвищений рівень загального IgE можна розцінювати як маркер респіраторних форм алергії (алергічного риніту та бронхіальної астми), причому його показники були вищими у хворих з м. Запоріжжя. Підвищений рівень еозинофільного катіонного протеїну, що свідчить про еозинофільне запалення в тканинах, був характерним для дітей з бронхіальною астмою, які мешкають за екологічно несприятливих умов, що дозволяє припустити залежність його високих показників від наявності контакту з причинними алергенами, якими у великому промисловому місті є екологічні забруднювачі.

Наведено результати спірографічного обстеження у 137 хворих з алергічними захворюваннями (81 хлопчика і 56 дівчаток) з м. Запоріжжя та 85 дітей (51 хлопчика і 34 дівчинки) із Запорізької області, віком 6 - 17 років. До контрольної групи увійшло 56 здорових дітей (31 хлопчик і 25 дівчаток). Виявлено, що незалежно від місця проживання достовірне зниження всіх показників функції зовнішнього дихання реєструвалося тільки у дітей, що страждали на бронхіальну астму, а у дітей, хворих на атопічний дерматит і алергічний риніт, ці показники не відрізнялися від таких у контрольній групі. У дітей з бронхіальною астмою спостерігався обструктивний тип порушення бронхіальної провідності з рівномірним зниженням всіх показників МОС, що свідчило про тотальний тип бронхіальної обструкції, і тільки у 7 (9,86 %) міських та у 5 (16,7 %) обласних дітей з інтермітуючою бронхіальною астмою можливості спірографічного обстеження були обмеженими, що потребувало проведення інших методів дослідження.

Мета дослідження - вивчити ефективність і безпечність використання препарату цефподоксиму проксетилу в складі ступінчастої антибіотикотерапії у хворих на позалікарняну пневмонію дітей, що мають супутні алергічні захворювання чи обтяжений алергічний анамнез. Під спостереженням знаходилася 31 хвора на позалікарняну пневмонію дитина. Середній вік хворих склав <$E6,1~symbol С~0,2> року. Усім дітям призначено лікування антибіотиками у вигляді "ступінчастої терапії": цефтріаксон внутрішньовенно з переходом на пероральний цефподоксиму проксетил (Цефодокс). Загальний курс антибіотикотерапії становив 10 днів. За потреби додатково призначалася жарознижувальна, інгаляційна, муколітична терапія препаратами амброксолу або карбоцистеїну, у разі зменшення симптомів інтоксикації та нормалізації температури тіла - дренажний масаж та лікувальна фізкультура. Обстеження проведено на початку і наприкінці лікування. Застосування цефподоксиму проксетилу у схемі ступінчастої терапії позалікарняної пневмонії було ефективним, не викликало алергічних реакцій або погіршання перебігу коморбідних алергічних захворювань та не впливало на рівень загального імуноглобуліну Е у сироватці крові, що свідчить про безпечність застосування препарату у дітей даної групи. Висновки: препарат Цефодокс є ефективним та безпечним засобом у разі застосування у дітей на тлі обтяженого алергічного анамнезу чи супутніх алергічних захворюваннь.

Вперше доведено, що показники превалентності значно перевищують показники офіційної статистики, а особливості клінічного перебігу алергічних захворювань та результати алергологічного дослідження з визначенням гіперчутливості до хімічних речовин підтверджують дисбаланс мікроелементів у дітей Запорізького регіону. Вперше встановлено екологічні чинники, що сприяють підвищенню сенсибілізації дітей за умов промислового регіону. Визначено залежність показників імунного та цитокінового статусу обстежених з різними формами алергічних захворювань від рівня екологічного забруднення місця проживання. Вперше встановлено особливості макро- та мікроелементного складу волосся дітей з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, атопічним дерматитом, які дозволили пов'язати розвиток алергічної патології з порушенням елементного гомеостазу дитячого організму. З'ясовано системний взаємозв'язок між показниками концентраційного вмісту хімічних елементів, показниками імунологічного, цитокінового та гормонального статусу та їх значущістю у формуванні екологічно залежної алергічної патології. Розроблено критерії, які дозволяють прогнозувати алергічні захворювання у дітей. Запропоновано програму з профілактики макро- та мікроелементозів у дітей з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, атопічним дерматитом. Обгрунтовано індивідуальний підбір доз місцевих глюкокортикостероїдів для базисної терапії, раннє призначення алерген-специфічної імунотерапії та тіотриазоліну в профілактиці та лікуванні згаданих захворювань.

Проаналізовано структурно-функціональні зміни підшлункової залози (ПЗ) на фоні харчової сенсибілізації (ХС). Зазначено, що ураження ПЗ на тлі ХС складає близько 80 %. Клінічний перебіг захворювань ПЗ на тлі ХС залежить від віку, тривалості ХС та алергізуючої активності харчових алергенів. Функціональний стан ПЗ характеризується активацією панкреатичних ферментів крові (α-амілази, трипсину, ліпази) та розвитком помірної недостатності екзокринної функції органа у вигляді амілореї (12 %), креатореї (7 %), стеатореї (6 %) та порушенням мікробіоценозу кишечника (16 %). Ультразвукова семіотика у 59 % обстежених характеризується неоднорідністю структури органа, незалежно від віку. Постпрандиальна реакція ПЗ у 67 % дітей з ХС відповідає реактивним змінам, незалежно від віку. В патогенезі захворювань ПЗ важлива роль належить алергічному фактору, який викликає функціональні розлади органа з принципово відмінною від таких у випадку патології шлунково-кишкового тракту (ШКТ) структурою взаємозв'язків екзокринних ензимів. Зазначено, що виявлена система функціонує в режимі гіперкомпенсації та з віком змінюється, формуючи розвиток патології ШКТ за структурою, відмінною від групи контролю. На основі комплексного аналізу клініко-параклінічних показників надано алгоритм, який зі ступенем надійності 95 % дозволяє діагностувати патологію ПЗ у дітей з ХС.

Подано теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми сучасної клінічної педіатрії - підвищення ефективності ранньої діагностики, профілактики і лікування харчової алергії у дітей раннього віку на підставі вивчення епідеміологічних особливостей та окремих механізмів формування харчової алергії до білків коров'ячого молока, а також оцінювання ефективності існуючих методів її діагностики, профілактики і лікування, розробки і впровадження профілактично-оздоровчих заходів, спрямованих на покращення харчової толерантності. Визначено чинники ризику розвитку харчової алергії до білків коров'ячого молока у дітей раннього віку. Запропоновано математичну модель прогнозування ризику виникнення харчової алергії у дітей раннього віку. Удосконалено заходи профілактики харчової алергії у дітей, методи її діагностики та запропоновано комплекс лікувальних заходів із включенням пробіотичної терапії у дітей першого року життя з алергією до білків коров'ячого молока.

Наведено результати досліджень екзокринної функції підшлункової залози у дітей з сенсибілізацією до харчових алергенів шляхом визначення панкреато-специфічних ферментів крові (альфа-амілази, трипсину, ліпази) і розширеної копроцитограми. Виявлено активацію панкреатичних ферментів та наявність помірної недостатності екзокринної функції підшлункової залози.

Представлены результаты исследования экзокринной функции поджелудочной железы у детей с сенсибилизацией к пищевым аллергенам путем определения панкреато-специфических ферментов крови (альфа-амилазы, трипсина, липазы) и расширенной копроцитограммы. Выявлены активация панкреатических ферментов и наличие умеренной недостаточности экзокринной функции поджелудочной железы.

Вважається, що пробіотичні бактерії зменшують виразність симптомів синдрому атопічної екземи/дерматиту (САЕД) у дітей із харчовою алергією. Досліджено вплив пробіотичних бактерій на IgA і маркери кишкового запалення (ФНП-alpha, alpha1-антитрипсин та еозинофільний катіонний білок) у випорожненнях дітей із такою патологією. Після рандомізації 230 дітей протягом чотирьох тижнів вживали за допомогою подвійного сліпого методу Lactobacillus GG (LGG), суміш чотирьох пробіотичних штамів або плацебо. Одночасно вони дотримувалися елімінаційної дієти. Через 4 тижні після закінчення лікування діагностовано алергію до коров'ячого молока за допомогою подвійного сліпого плацебо - контрольованого провокаційного тесту. У 102 дітей, за допомогою випадкового методу відібраних для аналізу, збирали зразки фекалій до лікування, після 4-тижневого лікування та у перший день провокаційної проби. Після лікування у групах пробіотиків спостерігалася тенденція до вищого рівня IgA, ніж у групі плацебо (LGG vs плацебо, p = 0,064; суміш пробіотиків vs плацебо, p = 0,064), а рівень alpha1-антитрипсину зменшувався у групі LGG, на відміну від інших груп. Після провокаційного тесту у випорожненнях дітей із IgE-асоційованою алергією до коров'ячого молока рівень IgA був вищим у групі LGG, ніж у групі плацебо (p = 0,014), а рівень ФНП-alpha у групі LGG був нижчим у порівнянні з плацебо, проте ця різниця не була достовірною (p = 0,111). Таким чином, 4-тижневе лікування LGG може зменшувати кишкове запалення у немовлят із САЕД і алергією до коров'ячого молока.

Зазначено, що питання ранньої профілактики алергічних захворювань за рахунок раціонального вигодовування є найбільш актуальним для дітей раннього віку. Методика харчової десенсибілізації є одним з пріоритетних напрямків розвитку дитячої алергології, адже допомагає формуванню толерантності до значущих алергенів і покращує якість життя дитини. Мета роботи - формування харчової толерантності до білків коров'ячого молока у дітей, що мали в анамнезі гострі алергічні реакції на молоко.