На підставі комплексного обстеження 1 939 дітей із вродженими вадами серця (BBC) проведено клініко-патогенетичне обгрунтування та оцінювання ефективності застосування мультидетекторної комп'ютерної томографії (МДКТ) та магнітно-резонансної томографії (МРТ) в діагностиці та діагностичному супроводі лікування ВВС у дітей. Запропоновано нові методологічні принципи сучасної променевої діагностики та діагностичного супроводу лікування ВВС у дітей із застосуванням МДКТ та МРТ. На підставі аналізу результатів обстеження репрезентативних когорт пацієнтів внесено суттєві доповнення до МДКТ- та МРТ-семіотики BBC у дітей, обчислено діагностичну ефективність методів ідентифікації вад в цілому та їх окремих складових; сформульовано основні принципи діагностики супутньої вродженої та набутої патології. Доведено наявність тісного кореляційного зв'язку між даними основних кардіовізуалізувальних технологій (трансторакальної ехокардіографії, МРТ, МДКТ, ангіокардіографії). Для усунення розбіжностей у вимірюваннях кількісних морфологічних та гемодинамічних показників визначено достовірні коефіцієнти перерахунку. Для кожного способу хірургічної корекції BBC у дітей різних вікових груп встановлено закономірності морфофункціональних змін серця та великих судин у післяопераційному періоді. Визначено критерії ефективності корекції вади та показання до повторних хірургічних втручань. Запропонована методологія МДКТ- та МРТ-діагностики BBC оптимізує обстеження за правилом: "максимальний обсяг достовірної інформації - в найкоротшbй термін та з найменшим ризиком".

Вивчено проблему підвищення ефективності пренатальної ехокардіографії (ЕхоКГ) як методу ранньої діагностики коарктації аорти (КоАо). Методом ЕхоКГ обстежено 90 плодів з підозрою на КоАо та 60 здорових плодів і дітей. Розроблено та досліджено нові фетальні предиктори неонатальної КоАо: кут між перешийком і дистальною дугою аорти та істмо-дуктальна різниця діастолічних індексів. Найточнішими з 10-ти фетальних предикторів КоАо визначено розмір перешийка аорти - обернена залежність, чутливість - 100 %, специфічність - 84,9 % та істмо-дуктальна різниця діастолічних індексів - пряма залежність, чутливість - 86,9 %, специфічність - 96,5 %. Створено математичну модель прогнозування КоАо у плода гестаційним віком від 18 до 40 т.г. Чутливість склала 100,0 %, специфічність - 95,4 %, загальна точність 97,3 %. Розробка та впровадження диференційованої перинатальної тактики ведення значно зменшили кількість госпіталізацій новонароджених у першу добу життя зі зниженням тривалості їх перебування у кардіохірургічному відділенні інтенсивної терапії на 84,4 % без погіршення їх стану.

За допомогою комплексного клінічного обстеження дітей з BBC після оперативної корекції встановлено, що найчастішим ускладненням був синдром серцевої недостатності (CH) (у (89,13 ± 3,14) % пацієнтів), а її основною клінічною ознакою була задишка - (74,46 + 3,21) % хворих. У дітей з комбінованими вадами серця зі збідненням малого кола кровообігу (MKK) за даними ЕКГ порушення провідності зустрічалися в 1,43 - 4,16 раза частіше у порівнянні з іншими типами ВВС. На основі ЕХО-КГ з використанням режиму імпульсно-хвильової тканинної доплерографії та біохімічної оцінки стану міокарда визначено частоту і варіанти міокардіальної дисфункції та встановлений статистично достовірний зв'язок із клінічними проявами CH, гемодинамічним типом ВВС, тривалістю післяопераційного катамнезу, наявністю порушень ритму й провідності. Встановлено зниження пікових міокардіальних систолічних швидкостей по всіх міокардіальних сегментах в міру прогресування CH (р<0,01). Встановлено частоту й типи діастолічної дисфункції, залежно від тривалості післяопераційного катамнезу. Раннім маркером релаксаційних порушень в міокарді є співвідношення діастолічних швидкостей Е/Е', яке виявляється достовірним його підвищенням на 25,21 % для правого шлуночка, ще до клінічної маніфестації CH (р<0,01). Вперше досліджено вміст галектину-3 у дітей з BBC після оперативної корекції, в залежності від наявності порушень ритму, провідності, характеру і ступеня виразності гемодинамічних змін. Доповнено наукові дані про патогенетичну роль галектину-3 як маркеру фіброзоутворення і ремоделювання камер серця та його предикторну роль у розвитку та прогресуванні CH, що підтверджується достовірним зростанням його рівня на 38 % (р<0,05) ще до клінічної маніфестації CH та подальшим його підвищенням у міру прогресування CH (р<0,01).

Дослідження присвячено підвищенню ефективності діагностики і прогнозування розвитку клапанних вад серця у разі ендокардиту у дітей шляхом визначення і використання інформативних клініко-ехокардіографічних показників пошкодження клапанів серця, порушень клапанної і серцевої гемодинаміки в періоді ранніх клінічних виявів захворювання. Визначено характерні для дитячого віку особливості клінічних виявів клапанних вад серця при ревматичному та інфекційному ендокардитах, які характеризуються розвитком недостатності мітрального клапана в переважній більшості (від 85 % до 100 %) випадків. Зазначено, що у найбільш несприятливих гемодинамічних умовах розвитку серцевої недостатності перебувають хворі з інфекційним ендокардитом на тлі уроджених вад серця, для яких є характерною тяжка недостатність мітрального клапана ІІ - ІІІ ст. з розвитком СН ФК ІІІ - ІV. Розроблено інформативні діагностичні критерії пошкодження мітрального та аортального клапанів серця із розвитком їх недостатності у разі інфекційного та ревматичного ендокардиту, а також діагностичні таблиці для прогнозування розвитку інфекційного ендокардиту у дітей з кардіальною патологією на тлі бактеріальних інфекцій.

Досліджено ультраструктурні перебудови та реакції різних типів мітохондрій скоротливих кардіоміоцитів шлуночків і передсердь, що розвиваються за умов впливу хронічної внутрішньоутробної гіпоксії. На підставі ультраструктурного аналізу в роботі визначено ознаки альтеративних процесів і компенсаторно-адаптаційних реакцій у мітохондріомі шлуночків і передсердь за умов хронічної внутрішньоутробної гіпоксії на етапах пре- та постнатального онтогенезу. Показано, що ступінь виразності альтеративних змін і компенсаторно-пристосувальних реакцій мітохондріального апарата мають відмінності у відділах серця, в межах стінки серця, змінюються протягом онтогенезу та залежать від морфофункціональної неоднорідності та внутрішньоклітинної локалізації мітохондрій. З використанням тривимірного комп’ютерного моделювання з’ясовано закономірності внутрішньомітохондріальних реакцій на дію гіпоксії та пов’язані з нею патологічні зміни.

Досліджено питання формування спеціалізованого контактного апарата типових кардіоміоцитів шлуночків щурів у нормі та за умов впливу хронічної пренатальної гіпоксії впродовж онтогенезу. Визначено, що обумовлене гіпоксією порушення контактного апарата на етапі пренатального онтогенезу починається з нексусів, темпи новоутворення контактних структур уповільнені. З'ясовано, що після народження спостерігаються відтерміновані прояви впливу гіпоксії на стан контактного апарата, що полягають, зокрема, у формуванні нетипових латеральних нексусів, які не завершують свій перерозподіл у склад вставного диска. Визначено особливості онтогенетичних змін просторового розподілу спеціалізованих міжклітинних з'єднань у процесі формування дефінітивної структури вставного диска, а також надано оцінку його геометрії та морфологічної зрілості у нормі та за умов хронічної пренатальної гіпоксії.

Вивчено проблему підвищення ефективності прогнозування розвитку природжених вад серця та магістральних судин (ПBC і МС) у плода шляхом визначення наявності та концентрації токсичних металів і металоїдів в тканинах кардіоваскулярної системи дітей з порушенням кардіогенезу. Доведено наявність більшої кількості токсичних металів в патологічній концентрації в організмі дітей з ПBC і МС порівняно з їх однолітками без вад. Встановлено пряму кореляційну залежність між вмістом токсичних металів в тканинах серцево-судиної системи й у волоссі та нирках дітей з ПBC і МС. Доведено залежність складності вади від наявності, кількості та концентрації токсичних металів в тканинах серця. В тканинах кардіоваскулярної системи у плодів та новонароджених з ПBC і МС виявлено більшу кількість токсичних металів в патологічній концентрації у порівнянні з хворими старше 12 місяців, що визначає їх можливу роль у порушенні кардіогенезу. Доведено показники концентрації вольфраму, літію, миш'яку, свинцю, нікелю, олова, срібла, стронцію та титану, наявність і перевищення яких в тканинах кардіоваскулярної системи обумовлюють ризик формування аномалій розвитку серця та МС. З метою оптимізації прогнозу формування ПBC і МС у плода науково обгрунтовано та впроваджено спосіб оцінювання патологічної концентрації токсичних металів і металоїдів в тканинах серця та МС, який полягає у визначенні наявності та концентрації токсичних речовин у волоссі та сечі потенційних батьків.

Обгрунтовано та розроблено технологію фізичної реабілітації, спрямовану на покращення функціонального стану та якості життя дітей зі складними природженими вадами серця з функціонально єдиним шлуночком після гемодинамічної корекції. Визначено особливості морфофункціонального стану пацієнтів, що зумовлюють спрямованість процесу фізичної реабілітації, зміст процедур лікувальної гімнастики, занять дихальними та коригувальними вправами, методику масажу, спрямованих на покращення функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем, показників біогеометричного профілю постави та якості життя. Після застосування запропонованої технології відбулися достовірні позитивні зміни у показниках фізичного розвитку, толерантності до фізичних навантажень, функції зовнішнього дихання, показниках біогеометричного профілю постави й якості життя.

Вивчено механізми розвитку, особливостей клінічного перебігу та лікування уражень міокарду у дітей із гострою лейкемією (ГЛ), які знаходяться на протокольній хіміотерапії, в складі якої є кардіотоксичні антрациклінові антибіотики. Встановлено ранні клініко-діагностичні критерії антрациклінових кардіоміопатій у дітей із ГЛ на фоні протокольної хіміотерапії. Запропоновано алгоритм інструментально-лабораторної діагностики токсичної кардіоміопатії у дітей із ГЛ. Проведено експериментальне моделювання антрациклінової кардіоміопатії на тваринах і вивчено механізми впливу метаболічної кардіопротекції левокарнітином на міокард щурів за умови токсичної кардіоміопатії. Розроблено та впроваджено в практику спосіб фармакотерапії антрациклінової кардіоміопатії у дітей на фоні ГЛ.

Расширено понимание патогенетической сущности нарушений ритма сердца экстрасистолической аритмии (ЭА) у детей за счет изучения состояния исследуемых гормонов стресс-реализующей и стресс-лимитирующей систем организма и их связи с выраженностью ЭА. Впервые изучена зависимость ЭА от уровня гормональных показателей организма, установлена взаимосвязь между уровнем половых гормонов и наличием ЭА, в том числе в зависимости от возраста детей, выявлено напряжение адаптационных процессов организма детей с ЭА в виде дисбаланса уровня дневного и ночного мелатонина, определена взаимосвязь между уровнем стрессовых гормонов и среднесуточным количеством экстрасистол. Определены особенности вегетативного статуса детей с ЭА, которые выражаются в снижении вариабельности сердечного ритма, увеличении средних величин частоты сердечных сокращений, что свидетельствовало об усилении симпатоадреналовых и эрготропных влияний, повышении напряжения адаптационно-приспособительных реакций у детей с ЭА. Впервые установлена существенная взаимосвязь между показателями возбудимости коры головного мозга и уровнем ЭА, что указывает на патогенетическую зависимость возникновения и реализацию ЭА от состояния коры головного мозга. Впервые для лечения ЭА у детей в комплексном санаторно-курортном лечении использованы такие физиотерапевтические факторы, как амплипульстерапия и электросон, и показано, что их совместное использование приводит к существенному уменьшению количества экстрасистол, плоложительной динамике в гормональном и вегетативном статусе.

Викладено питання епідеміології, етіології, патогенезу, клініки та лікування артеріальних гіпертензій і гіпотензій, пролапса мітрального й аортального клапанів, кардіоміопатій у дітей і підлітків. Розкрито методи вимірювання артеріального тиску, охарактеризовано сучасні цифрові вимірювачі артеріального тиску та пульсу. Розглянуто питання генетично обумовлених сполучнотканинних дисплазій. Акцентовано увагу на особливостях лікування кардіоміопатій - захворювань невідомої етіології, що характеризуються кардіомегалією, серцевою недостатністю і фатальним закінченням.

Изложены вопросы эпидемиологии, этиологии, патогенеза, клиники и лечения артериальных гипертензий и гипотензий, пролапса митрального и аортального клапанов, кардиомиопатий у детей и подростков. Раскрыты методы измерения артериального давления, охарактеризованы современные измерители артериального давления и пульса. Рассмотрены вопросы генетически обусловленных соединительнотканных дисплазий. Акцентировано внимание на особенностях лечения кардиомиопатий - заболеваний неизвестной этиологии, характеризующихся кардиомегалией, сердечной недостаточностью и фатальным окончанием.

Приведены сведения о развитии и морфофункциональных особенностях сердец у плодов и новорожденных. Определены этиологические факторы и механизмы задержки внутриутробного развития (ЗВУР) плода и новорожденного. Раскрыты патоморфологические особенности сердец плодов и новорожденных с ЗВУР в сроке гестации 21 - 41 неделя.

Проаналізована ефективність методу діагностики критичних вроджених вад серця (ВВС) до та після введення протоколу ультразвукового обстеження серцево-судинної системи плодів у 2008 р. Обгрунтовано алгоритм пренатального ведення плодів з діагностованими критичними ВВС. Вивчено вплив пренатального діагнозу критичних ВВС на зміни в пренатальній тактиці та кардіохірургічній допомозі новонародженим.

Наведено питання вдосконалення діагностики захворювань міокарда у дітей раннього віку шляхом вивчення особливостей перебігу, виходів, варіантів ремоделювання міокарда та визначення прогностичних критеріїв міокардіальної дисфункції на підставі клініко-інструментального обстеження за катамнестичного спостереження. Обстежено 127 дітей із дилатаційною кардіоміопатією, фіброеластозом ендокарда, неревматичним міокардитом, вторинними кардіоміопатіями віком від 1-ого місяця до 17-ти років. Катамнестичне спостереження в різні строки здійснювалося: за 113-ма пацієнтами. Обгрунтовано доцільність поглибленого кардіологічного обстеження пацієнтів, які в ранньому віці перенесли захворювання міокарда, навіть за відсутності скарг і клінічних ознак порушень з боку серцево-судинної системи, ознак серцевої неностатності (СН). Вивчено виходи захворювань міокарда у дітей, виявлено особливості перебігу хвороби на момент маніфестації захворювань і в катамнезі, визначено роль біохімічних маркерів (тропонін І, креатінінфосфокіназ, лактатдегідрогенез, мозковий натрійуретичний пропептид В типу), як маркерів пошкодження кардіоміоцитів і прихованої хронічної СН. Проаналізовано дані допплерехокардіографії дослідження із визначенням типів міокардіальної дисфункції та варіантів ремоделювання серця в дебюті захворювання та в катамнезі. Встановлено найбільш несприятливі типи ремоделювання серця. Запропоновано алгоритм діагностики розвитку міокардіальної дисфункції у майбутньому й алгоритм діагностики несприятливого виходу захворювання міокарда, які можливо застосовувати на всіх етапах спостереження за хворими.

Встановлено структуру вроджених вад розвитку, частоту та ризик їх виникнення серед немовлят Чернівецької області, народжених живими, в тому числі таких сторожових вроджених вад розвитку як синдром Дауна, спинномозкова кила, щілини губи і/або піднебіння, редукційні вади кінцівок, полідактилія, синдактилія та множинні вроджені вади розвитку за 1999 - 2008 рр. Визначено популяційну частоту синдрому Дауна, аненцефалії, спинномозкової кили, множинних вроджених вад розвитку, щілини губи і/або піднебіння. Розраховано частоту фенілкетонурії та гіпотиреозу. Виявлено пріоритетні фактори ризику народження дітей з вродженими вадами розвитку. Показано підвищений ризик народження дитини з вродженою вадою розвитку за наявності молодого віку матері в розрізі її національності та непліддя під час зменшення шлюбної дистанції у членів подружньої пари до меж одного району області.

Встановлено, що у підлітків з різними варіантами аритмій відбувається дезадаптивна перебудова міокарда, яка супроводжується розширенням кореня аорти, збільшенням скінченного систолічного діаметра й об'єму лівого шлуночка, зниженням насосної та скорочувальної здатності міокарда, неадекватною та парадоксальною реакцією серця на фізичне навантаження. Показано, що зниження насосної функції міокарда у підлітків з аритміями, незалежно від варіанта порушень ритму, супроводжується підвищенням активності нейрогуморальних систем (САС і РААС), активацією системи прозапальних цитокінів і факторів апоптозу, зниженням варіабельності серцевого ритму (ВСР). На підставі регресійного аналізу виділено фактори прогресування систолічної дисфункції міокарда у підлітків з аритміями та розроблено регресійну модель формування аритмогенної кардіоміопатії.

Досліджено зміни структурно-функціонального стану серцево-судинної системи та клініко-інструментальні предиктори розвитку різних варіантів екстрасистолії. Виділено групи ризику щодо виникнення аритмій, проаналізовано результати обстеження 112-ти юнаків із первинним пролапсом мітрального клапана (ПМК) й обгруновано шляхи покращення ефективності лікування екстрасистолії. З'ясовано, що у ролі предикторів частої шлуночкової екстрасистолії (ШЕ) у юнаків із ПМК можуть виступати вегетативна дисфункція та порушення електрофізіологічних властивостей міокарда, а предикторами частої суправентрикулярної екстрасистолії (СЕ) - збільшення дисперсії зубця Р, вегетативна дисфункція та порушення релаксаційних властивостей міокарда лівого шлуночка. Доведено високу антиаритмічну ефективність бісопролола у разі шлуночкової, а ритмокора - суправентрикулярної екстрасистолії. Встановлено, що застосування комбіновоної терапії бісопролол + ритмокор підвищує ефективність лікування ШЕ та СЕ, а також дозволяє знизити дозу бісопрололу та кількість його побічних реакцій.

Вперше на підставі результатів сучасних і високоінформативних методів серологічних і молекулярно-біологічних досліджень визначено структуру інфікованості дітей з природженими вадами серця (ПBC) персистуювальними внутрішньоклітинними збудниками, ступінь активності інфекційного процесу, ними обумовленого. Встановлено достовірний зв'язок між інфікованістю дитини персистуювальною внутрішньоклітинною інфекцією та наявністю ПBC - десятикратне підвищення вірогідності розвитку вад серця для інфікованих плодів. Обгрунтовано клініко-серологічні й імунологічні показання для проведення лікування за різного перебігу персистувальної інфекції у дітей з ПВС. Вперше з метою профілактики післяопераційних ускладнень хірургічної корекції ПВС розроблено та використано у клінічній практиці метод лікування запального процесу, обумовленого персистуювальними внутрішньоклітинними патогенами.

Визначено частоту кардіоваскулярних факторів ризику у підлітків з первинною артеріальною гіпертензією: спадкову обтяженість по кардіоваскулярних захворюваннях, метаболічні фактори ризику - надлишок маси тіла, дисліпопрогеїдемію, гіперінсулінемію й інсулінорезистентність. Встановлено їх внесок у формування артеріальної гіпертензії та гіпертрофії лівого шлуночка. Ідентифіковано суттєві гемодинамічні та метаболічні фактори прогнозування ризику формування гіпертрофії лівого шлуночка у дітей з артеріальною гіпертензією.

Удосконалено діагностику імунозапальних змін у міокарді у дітей з порушеннями ритму та провідності серця на підставі вивчення клініко-електрофізичних, біохімічних та імунних маркерів ураження міокарда. Обстежено 63 дитини віком від одного місяця до сімнадцяти років з різними порушеннями ритму серця та провідності: перша група - 23 дитини з рівнем тропоніна I, що перевищував нормативні значення; друга група - 40 дітей, що не мали підвищення тропоніна I в крові. Встановлено, що в обох групах порушення ритму серця видом, клінічними проявами та течією не відрізнялись. З'ясовано, що у диференціальній діагностиці запальних і незапальних уражень міокарда за порушень ритму серця високою діагностичною значущістю в порядку убування є: цитокиновий статус, біохімічний профіль крові, клінічний аналіз крові, ехокардіографія, добове холтерівське моніторирування ЕКГ, електрокардіограма, об'єктивне дослідження, скарги, анамнез.