На допомогу практичному лікареві наведено сучасні погляди на етіологію, патогенез, клініку геморагічного васкуліту у дітей. Запропоновано найінформативніші діагностичні тести, проведено диференційований діагноз з іншими захворюваннями. Викладено основні підходи до терапії та критерії її ефективності.

Комплексно вивчено чинники, які відіграють найбільш суттєву роль у патогенезі геморагічного васкуліту (ГВ) в дітей як множинного системного мікротромбоваскуліту - рівнів кортизолу, тиреоїдних гормонів та показників калікреїн-кінін-протеазної системи у зіставленні з показниками коагуляційних тенденцій крові (протромбіновим індексом), імунологічними та біохімічними параметрами. В дітей з ГВ виявлено підвищення рівнів кортизолу, трийодтироніну, тироксину, калікреїну, трипсин-інгібуючої активності, тоніну, еластази на фоні зниження чинників контррегуляції: альфа-2-макроглобуліну, калікреїногену, загальної активності протеїназ, еластазо-інгібуючої активності. Установлено, що зміни цих показників більш виражені за тяжких і ускладнених клінічних варіантів хвороби та мають тенденцію до зворотного розвитку в процесі лікування. Зазначено, що визначення підвищених показників кортизолу та калікреїну на початкових етапах захворювання може бути застосованим для прогнозу перебігу ГВ та внесення корекції у діагностичну та терапевтичну програму. Обгрунтовано застосування у складі базисної терапії антипротеаз - контрикалу (трасилолу) чи гордоксу, памба - за тяжких форм ГВ та продуктів із сої, які мають властивість інгібітора кініногеназ.

Дисертацію присвячено актуальним питанням діагностики і лікування геморагічного васкуліту у дітей з метою запобігання ураження нирок та у випадках розвитку гломерулонефриту, що визначає прогноз захворювання в цілому. На підставі сучасних досліджень розроблено положення, висновки та практичні рекомендації за даними обстеження дітей з геморагічним васкулітом. Визначено патогенетичну роль стану процесів перекисного окислення ліпідів та системи антиоксидантного захисту як одного з неімунних чинників розвитку гломерулонефриту. Розкрито феномен пригнічення захисних можливостей природних антиоксидантів та їх зв'язок з гостротою та розповсюдженням системного патологічного процесу нирок з послідовним формуванням вторинного гломерулонефриту, яке потребує принципово нового підходу щодо профілактичної спрямованості терапії страждання. Доведено ефективність вживання та розроблено схему використання синтетичного антиоксиданту дибунолу за найбільш небезпечної у прогностичному відношенні абдомінальної форми геморагічного васкуліту. Основні результати праці, застосовані у клінічній практиці, значною мірою сприяли підвищенню ефективності профілактики гломерулонефриту при геморагічному васкуліті у дітей.