Визначено роль соматичної патології, а саме, хронічної патології шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у механізмах розвитку карієсу зубів і генералізованого хронічного катарального гінгівіту (ГХКГ) у дітей 7 - 15 років та патогенетичному обгрунтуванні способу корекції її негативного впливу на підставі епідеміологічних та клінічних досліджень. Встановлено зростання поширеності основних стоматологічних захворювань у дітей 7 - 15 років, які мають хронічну патологію ШКТ і доведено, що найбільша поширеність стоматологічної патології була у дітей з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки та синдромом мальабсорбції, а найменша - з хронічним гастритом та дуоденітом, і це свідчить про корелятивний зв'язок виникнення та розвитку карієсу зубів та ГХКГ з тяжкістю основного соматичного захворювання. Розроблено схему патогенезу карієсу зубів та ГХКГ у дітей на тлі хронічних захворювань ШКТ. Встановлено, що основними чинниками виникнення ураження твердих тканин зубів та запалення в тканинах пародонту у дітей з хронічними захворюваннями ШКТ є порушення мікробіоценозу, зниження неспецифічної резистентності в порожнині рота, а також порушення у складі та властивостях ротової рідини. Показано ефективність призначення лікувально-профілактичного комплексу, до складу якого входять мукозальний гель квертулін, кальціум Д і лацидофіл, на карієс зубів та хронічний катаральний гінгівіт.

Представлены результаты обследования и лечения 175 детей (93 мальчика и 82 девочки) в возрасте от 3 до 18 лет с аллергической патологией. У 66 % детей с аллергическими заболеваниями в патологический процесс вовлекался желудочно-кишечный тракт. Выявленные изменения поджелудочной железы и печени при аллергических состояниях обратимы и могут трактоваться как реактивные изменения. В комплексную терапию детей основной группы (56 мальчиков и 44 девочки) был включен тиотриазолин. Результаты исследования свидетельствуют о целесообразности включения данного препарата в комплексную терапию аллергических заболеваний у детей.

Показаны причины возникновения, критерии диагностики, последствия и направления лечения метаболического синдрома у детей. Подчеркнута роль гастроэнтерологов и нутрициологов в организации профилактики и лечения данного состояния.

Висвітлено питання диференційної діагностики, лікування та профілактики гастроентерологічної патології у дітей. Проаналізовано особливості проведення медичної діагностики у разі хронічного гастриту, гастродуоденіту, виразкової та жовчнокам'яної хвороб, гострої печінкової недостатності, хронічного гепатиту та цирозу печінки у дітей. Розкрито проблеми діагностики та лікування захворювань гепатобіліарної системи, підшлункової залози, функціональних порушень кишечнику, хронічних ентеритів та колітів і синдрому мальабсорбції у дітей. Наведено формулярний довідник із використання лікарських засобів у гастроентерології.

Вивчено симптоматичні прояви гастродуоденальної патології у дітей із використанням запропонованого профільного опитувальника. Розроблено реєстр факторів ризику, які сприяють формуванню гастродуоденальних захворювань та визначено кількісне оцінювання їх значимості. Обгрунтовано й адаптовано методику раннього доклінічного прогнозування ризику виникнення гастродуоденальної патології у дітей дошкільного та шкільного віку, як засіб первинної профілактики. Модифіковано й адаптовано методику дослідження якості життя дітей із хронічним гастродуоденітом, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки на індивідуальному та популяційному рівнях. Розроблено модель та універсальну інформаційно-прогностичну матрицю якості життя дітей із хронічним гастродуоденітом, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки. Розроблено функціонально-організаційну модель медико-соціального моніторингу дітей із гастродуоденальною патологією та визначено її ефективність.

Мета роботи - вивчити особливості варіабельності серцевого ритму (ВСР) у дітей та підлітків з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), використовуючи добове моніторування за Холтером. Добове моніторування за Холтером проведено 60 дітям віком від 9 до 17 років (середній вік - 14), з них 34 дитини з ГЕРХ склали групу спостереження. Групу контролю склали 26 дітей із захворюваннями гастродуоденальної зони без клініко-ендоскопічних проявів з боку стравоходу. Групи були однорідні за віком та статтю. Тривалість захворювання - від 1 до 7 років. На підставі одержаних даних діти розподілені за діагнозом: 11 дітей з ГЕРХ з езофагітом (1 група), 23 дитини з ендоскопічно негативною формою ГЕРХ (2 група), 26 - дітей з хронічним гастродуоденітом без ураження стравоходу (3 група). Аналіз ВСР проводився за допомогою часового методу (SDNNi, RMSSD, pNN50). Одержані результати порівнювали з референтними показниками дітей відповідного віку. Для дітей з хронічною патологією ШКТ характерні зміни вегетативного статусу в бік симпатикотонії (54 % дітей з езофагітом, 89 % дітей з ендоскопічно негативною формою ГЕРХ та 57,5 % дітей контрольної групи). У процесі ГЕРХ зміни більш виразні, що проявляється коливанням значень показників часового аналізу - від виразної симпатикотонії до виразної ваготонії. Наявність ендоскопічних змін в стравоході не впливає на тяжкість вегетативної дисфункції у дітей згідно з показниками ВСР вдень, але вночі серед дітей з ендоскопічно негативною ГЕРХ та контрольної групи кількість дітей з показниками ВСР в межах референтних значень збільшилась. У 26,5 % дітей з ГЕРХ зареєстровано змінений циркадний індекс (ЦІ), як

ригідний, так і посилений. У дітей з ендоскопічними змінами в стравоході змінений ЦІ реєструвався частіше, ніж у разі ендоскопічно негативної форми ГЕРХ. Тривалість захворювання не впливала на виразність вегетативної дисфункції, але більш виразні зміни були характерні для дівчаток-підлітків.

Вивчено особливості клінічного перебігу гастродуоденальної патології у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Висвітлено питання підвищення якості діагностики й обгрунтовано доцільність використання в комплексній терапії препаратів <$Eomega>-3 поліненасичених жирних кислот (ПНЖК). Описано особливості клінічного перебігу функціональної диспепсії та хронічного гастродуоденіту та виявлено, що вагомої різниці між двома нозологічними одиницями не існує. Контактну рідинокристалічну термографію (КРТ) та уреазний дихальний ХЕЛІК-тест рекомендовано як експрес-методи діагностики уражень гастродуоденальної зони (ГДЗ) й індикації Helicobacter pylori (HP) та контролю ефективності терапії у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Зазначено, що використання у разі HP-асоційованої гастродуоденальної патології в терапії вітчизняного препарату <$Eomega>-3 ПНЖК в комбінації з ерадикаційною терапією забезпечує покращання клінічного перебігу захворювання та значне зниження запальних процесів у шлунку.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки у дітей

Шифр НБУВ: РА360720 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено клініко-патогенетичні аспекти діагностування, оптимізації лікування та реабілітації хронічної поєднаної гастродуоденальної та гепатобіліарної патології (ХПГГП) в дітей на тлі окремих фонових станів, зокрема, найбільш поширених аномалій конституції. Встановлено, що в дітей з проявами найбільш поширених аномалій конституції клінічний перебіг ХПГГП є різний. Виявлено суттєві параклінічні відмінності в обстежених хворих залежно від типу аномалії конституції (відзначено вірогідні зниження рівня IgA в дітей з лімфатико-гіпопластичною та нервово-артричною аномаліями конституції відносно норми та показника в пацієнтів без аномалій конституції, вірогідне підвищення рівня IgE у хворих з різними аномаліями конституції, за цього його максимальні значення встановлено в дітей з ексудативно-катаральною та нервово-артричною аномаліями конституції, в 7,9 - 9,3 раза вищі рівні кріоглобулінів у пацієнтів з проявами аномалій конституції у порівнянні з показниками здорових дітей. На підставі виявлених клініко-параклінічних відмінностей в обстежених дітей розроблено прогностичні критерії стосовно найбільш поширених аномалій конституції та оптимізовано лікування та реабілітацію дітей з хронічною поєднаною патологією гастродуоденальної та гепатобіліарної зон.

Досліджено актуальну проблему морфології, охарактеризовано зміни будови та функцій кишки за атрезій у новонароджених з використанням макро- та мікроскопічних, гістохімічних, морфометричних і статистичних методів дослідження. Розроблено критерії класифікації кишкових атрезій за патогенетичним принципом. Установлено, що зміни анатомічної будови кишки за атрезій локалізуються не тільки у ділянці атрезії, але й охоплюють суміжні сегменти кишки - пре- та постатретичний. Дистрофічні зміни будови найбільшою мірою мають прояв у ділянці атрезії та преатретичному сегменті кишки, меншою - у постартретичноиу сегменті. Суттєве порушення анатомічної будови кровоносних судин кишки у ділянці атрезії з порушенням на преатретичний сегмент, дезінтеграція нейросудинних взаємовідношень у ділянці атрезії, наявність вторинного ангіогенезу та дегенеративних змін у нейронах свідчать про первинне виникнення порушень ангіогенезу за кишкових атрезій. На підставі одержаних даних розроблено критерії класифікації атрезій кишки за патогенетичним принципом, що передбачає три основні шляхи патогенезу оболонки кишки: з первинними порушеннями розвитку епітелію слизової оболонки кишки, з первинними порушеннями розвитку кровоносних судин кишки та з первинними порушеннями повороту кишкової трубки.

Удосконалено комплекс діагностики, профілактики та лікування порушень функціонального стану шлунково-кишкового тракту у новонароджених і дітей грудного віку за умов перинатальної патології шляхом визначення діагностичної інформативності показників біохімічного спектру крові, особливостей моторно-евакуаторної функції, мікробіоценозу кишечнику, процесів мальабсорбції, мальдигестії та механізмів запалення слизової кишечнику з розробкою відповідного комплексу лікування. Вивчено чинники ризику та визначено групу ризику розвитку порушень функціонального стану кишечнику у новонароджених та дітей грудного віку у зіставленні з патологією гепатобіліарної системи за умов перинатальної патології шляхом визначення рівня альфа-1-антитрипсину, альбуміну та секреторного імуноглобуліну А в калі, а також, спектру мікробіоценозу товстого кишечнику. Запропоновано новий діагностичний алгоритм функціональних порушень кишечнику у новонароджених. Доведено, що включення пробіотику БіоГая та антигомотоксичний препарат вібуркол у комплекс лікування функціональних порушень кишечнику сприяє відновленню мікробіоценозу та нормалізації стану шлунково-кишкового тракту.

Наведено роль різноманітних факторів ризику у розвитку патології верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у дітей, що страждають на ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА). Вибір медикаментозної терапії впливає на тяжкість ураження слизової оболонки ШКТ у дітей з ЮРА.

Розглянуто проблему терапії ацетонемічного синдрому (АС) у сучасній педіатрії. Оцінено ефективність застосування БіоГая ОРС (порошок для приготування розчину для оральної регідратації) та його безпеку у комплексному лікуванні дітей з АС. Установлено, що БіоГая ОРС є ефективним і безпечним комплексом і його можна застосовувати в терапії АС у дітей.

Приведены результаты иммуногистохимического исследования уровня гастринпродуцирующих клеток в слизистой оболочке желудка при хронической гастродуоденальной патологии (ХГП) у детей. Установлено, что на экспрессию гастринпродуцирующих клеток влияют такие факторы, как возраст ребенка, продолжительность ХГП, базальный уровень желудочной кислотности. Высокая экспрессия гастринпродуцирующих клеток отмечена при эрозивных и атрофических изменениях слизистой оболочки желудка, что следует учитывать при разработке профилактических программ. Это позволяет дифференцированно подходить к назначению антисекреторных препаратов.

Наведено результати вивчення моторики верхніх відділів травної системи у дітей із диспептичними проявами. Оцінку моторно-евакуаторної функції шлунка проведено за допомогою неінвазивного та високоінформативного ультразвукового методу за З. А. Лемешко. Виявлено, що у дітей із функціональною диспепсією у разі постпрандіального синдрому переважає сповільнений період напіввиведення зі шлунка, за синдрому епігастрального болю - прискорений період напіввиведення зі шлунка. Синдром диспепсії характеризується більш виразною дискоординацією моторної діяльності шлунка та дванадцятипалої кишки, що переважно (70,48 %) асоціюється з клапанною патологією. Зазначено щодо доцільності діагностики моторної дисфункції гастродуоденальної зони з наступною диференційною корекцією моторних і клапанних порушень з метою попередження органічної патології шлунково-кишкового тракту у дітей.

У 102 дітей, хворих на цукровий діабет 1 типу, та у 20 здорових підлітків проведено оцінку зовнішньосекреторної функції печінки та підшлункової залози за результатами клініко-інструментальних досліджень, вивчення рівня ендогенного секретину та холецистокініну з урахуванням тривалості та компенсації захворювання. Під час зростання тривалості та зниження рівня компенсації цукрового діабету 1 типу спостерігали дискоординацію секреції гастроінтестинальних гормонів, що призводить до порушення екзокринної функції підшлункової залози.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.411.022 + Р733.413

Рубрики:

Лейкози (лейкемії) у дітей

Хвороби системи травлення, печінки у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено дію паління у 52 підлітків із функціональними розладами травного тракту. Наведено особливості змін з боку вегетативної нервової системи, аналіз вегетативного гомеостазу в підлітків, які палять, що може мати значення для лікування функціональних розладів травної системи.

Рассмотрены вопросы электропунктурной диагностики методом Р.Фолля абдоминальных болей у детей.

Предложены критерии подхода к ранней диагностике ацетонемического синдрома у детей, которые позволят семейным врачам и педиатрам своевременно диагностировать первичный ацетонемический синдром (синдром циклической рвоты - CVS): детализация семейного анамнеза; детализация анамнеза болезни и жизни у ребенка; адекватная оценка ведущих симптомов во внеприступном периоде. Знание этих клинико-анамнестических показателей позволит своевременно и адекватно начать стартовую терапию ацетонемического синдрома у детей (как первичного, так и вторичного характера) с высокоэффективного регидратационного средства - Регидрон Оптим в комбинации с энтеросорбентом 4 поколения - препаратом Атоксил.

Наведено результати використання водневого дихального тесту у дітей грудного віку з лактазною недостатністю та клінічними проявами атопічного дерматиту (АД). Мета роботи - покращання діагностики лактазної недостатності у дітей грудного віку з АД за допомогою водневого дихального тесту. Обстежено 35 дітей віком 1 - 6 місяців життя, у яких відмічались клінічні прояви АД та підозра на лактазну недостатність. Діти перебували на стаціонарному лікуванні в ДКЛ № 5, м. Києва. Всі діти знаходились на грудному вигодовуванні. Для діагностики лактазної недостатності використовували водневий дихальний тест з навантаженням лактозою (1,5 г/кг). Лактазна недостатність є однією з причин виникнення клінічних проявів АД у дітей грудного віку внаслідок порушення перетравлення та всмоктування лактози у дитячому віці, що потребує подальше дослідження за допомогою об'єктивних методів дослідження (водневого дихального тесту) для обгрунтування певних лікувальних заходів. Висновки: використання водневого дихального тесту виявило лактазну природу АД у 37,1 % пацієнтів, надлишковий лактозо-залежний бактеріальний ріст у кишечнику було виявлено у 34,3 % дітей. З огляду на неінвазивність, інформативність та простоту у виконанні, метод заслуговує на широке застосування у клінічній практиці.