Вивчено динаміку показників кровообігу та функціонального стану міокарда під впливом лікування у підлітків з первинним хронічним гастродуоденітом, ускладненим нейроциркуляторною дистонією.

Проведена сравнительная оценка метаболизма железа в двух группах больных - H. pylori-инфицированных и H. pylori-неинфицированных детей в возрасте от 4-х до 16-ти лет. В группе H. pylori (+) выявлен более низкий уровень гемоглобина, сывороточного железа, насыщения трансферина железом, средней концентрации гемоглобина в эритроците, более высокой оказалась общая железосвязывающая способность сыворотки крови (<$E roman р~<<~0,05>). Установлена патогенетическая связь между колонизацией H. pylori, развитием нодулярного гастрита (НГ) и состоянием обмена железа в организме больного ребенка. У 11-ти больных с синдромом перегрузки железом не наблюдалась геликобактерная колонизация слизистой желудка. Железодефицитная анемия выявлена у 5-ти больных с выраженным антральным НГ. Сидеропения при геликобактер-ассоциированном гастрите не требует коррекции препаратами железа, поскольку после эрадикации H. pylori восстанавливается метаболизм железа вследствие угасания (обратного развития) антрального НГ. Рекомендовано осуществлять фенотипический скрининг наследственного гемохроматоза при обследовании детей с хроническим гастритом и дуоденитом.

Удосконалено прогностичні та лікувально-діагностичні заходи, спрямовані на підвищення ефективності патогенетичних підходів до фармакотерапії хронічних захворювань гастродуоденальної зони в сполученні з тиреоїдною патологією в дітей. У 170-ти дітей віком від 7-ми до 15-ти років, з них 87 дітей, хворих на хронічний гастрит (ХГ), хронічний гастродуоденіт (ХГД) у поєднанні з тиреоїдною патологією (автоімунний тиреоїди (АІТ) і дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ)), а також 83 дитини з ХГ, ХГД без ураження щитовидної залози вивчено особливості клінічних проявів патології, даних ендоскопічної та морфологічної картини ХГ і ХГД, динамічні показники імунної системи в період загострення та ремісії. Подано характеристику динаміки концентрації тиреоїдних гормонів у периферичній крові дітей, хворих на ХГ і ХГД у сполученні з патологією щитовидної залози. Оцінено клініко-імунологічну ефективність і вплив на рівень тиреоїдних гормонів препарату системної ензимотерапії "Вобензим" (Mucos Farma - Німеччина) в дітей з ХГ та ХГД у сполученні з АІТ.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.201.16-3 + Р733.415.12-3

Рубрики:

Хвороби щитовидної залози у дітей

Шифр НБУВ: РА323587 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено питання оптимізації діагностичних і лікувально-реабілітаційних заходів у дітей з функціональною диспепсією (ФД) і хронічним гастритом (ХГ) на фоні харчової алергії (ХА). Вивчено особливості клінічного перебігу, вегетативної нервової системи (ВНС), ендоскопічної та цитоморфологічної картини слизової оболонки шлунка, реакцій перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту (АОЗ) у крові та шлунковій слизі, а також стану імунітету у дітей з ФД або ХГ і ХА. Встановлено, що у даній групі дітей у разі більш тяжкого перебігу захворювань гастродуоденальної зони (ГДЗ) існують особливі реакції з боку ВНС і слизової оболонки шлунка, а також активізації процесів ПОЛ, імунної системи, послаблення АОЗ. Проаналізовано дані особливості, які є інформативними маркерами алергічного процесу у дітей з патологією ГДЗ, з метою встановлення характеру запалення верхніх відділів шлунково-кишкового тракту з обгрунтуванням диференційного використання прокінетиків ІІ і ІІІ генерацій.

Висвітлено питання підвищення ефективності лікування хронічного гастродуоденіту (ХГД) з урахуванням особливостей стану регіонарного кровоплину (РК) слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначено, що суттєву роль у підтриманні резистентності слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки відіграє стан РК, який у період загострення ХГД у дітей знижується й обумовлений впливом наростання ендогенної інтоксикації, порушенням рівноваги між процесами перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи, хелікобактеріозом. Доведено відставання нормалізації показників РК від строків клінічного одужання дітей з ХГД. Встановлено, що поєднане застосування ренорму та сунамолу-С у комплексній терапії ХГД у дітей сприяє прискоренню клінічного одужання, зниженню ендогенної інтоксикації, зменшенню інтенсивності перекисного окиснення ліпідів і активізації антиоксидантної системи захисту, а також прискорює нормалізацію РК слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Запропоновано схему протирецидивної терапії з включенням до комплексного лікування ХГД ренорму та сунамолу-С.

Встановлено залежність наявності Helicobacter pylori (HP)-інфекції від віку, статі дитини та тривалості захворювання. Визначено клінічні та ендоскопічні критерії для виявлення хронічного гастродуоденіту (ХГД), асоційованого з HP. Визначено, що морфологічні зміни слизової оболонки шлунка (СОШ) та дванадцятипалої кишки залежать від ступеня обсіювання слизової оболонки HP. Відзначено, що ХГД перебігає на фоні зміненого місцевого та загального імунітету, у разі HP-асоційованого ХГД відбувається значне підвищення імуноглобуліну A. Доведено, що діагноз HP-інфекції є достовірним лише за умов проведення не менше двох методів діагностики (уреазного та цитологічного; уреазного та гістоморфометричного). Вперше за умов експерименту на інтактних тваринах і з модельованим деструктивним ураженням СОШ доведено відсутність ознак гострої та хронічної токсичності озонованої обліпихової олії, визначено її позитивну лікувальну дію. Вперше доведено, що оптимізовані лікувальні комплекси мають вищу ерадикаційну ефективність, ніж терапія загальновизнаними антихелібактерними засобами.

У процесі клінічних досліджень доведено участь неспецифічної протеїназно-інгібіторної системи (НПІС) у патогенезі пошкодження слизової оболонки у хворих із хронічною патологією гастродуоденальної зони. Наведено нормативи місцевого неспецифічного протеїназно-інгібіторного потенціалу (НПІП) у дітей контрольної групи. Встановлено, що показники даного потенціалу у дітей із функціональним порушенням шлунку практично не відрізняються від показників контрольної групи. Вивчено вплив періоду захворювання, ступеня тяжкості запального процесу, що протікає у слизовій оболонці гастродуоденальної зони, на показники неспецифічного протеїназно-інгібіторного шлункового секрету. Визначено, що у періоді загострення підсилюється активність неспецифічних протеїназ, максимальні зміни виявлено у хворих із ерозивним і гіпертрофічним гастритом, мінімальні - у випадку поверхневого гастриту. Досліджено, що включення у схему лікування ендоназального електрофорезу даларгіну ефективно коригує дисбаланс у місцевій НПІС у хворих з ерозивним гастритом. Доведено пряму залежність ступеня засіву слизової оболонки Helicobacter pylori з показниками активності НПІП. Виявлено компенсований стан місцевої НПІС у разі переходу від натще до стимульованої фази шлункової секреції у хворих із поверхневими формами ураження.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.201.16-3

Шифр НБУВ: РА323412 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уперше проаналізовано та систематизовано санітарно-епідеміологічні дані забруднення фтором території Полтавської області у взаємозв'язку з показниками наявності в дітей патології шлунково-кишкового тракту та виявлено, що захворюваність дітей на хронічний гастрит (ХГ), гастродуоденіт (ХГД) та виразкову хворобу дванадцятипалої кишки вище в регіонах, де вміст фтору у питній воді перевищує гранично допустиму концентрацію (1,5 мг/л). Вперше у вітчизняній медицині встановлено, що збільшення надходження фтору з питною водою є одним з факторів, що сприяє росту хронічної гастродуоденальної патології серед дитячого населення. Одержано нові дані, які розширюють уявлення про вплив хронічної фтористої інтоксикації на дитячий організм, а саме - про патогенетичний механізм шкідливої дії фтору на слизову оболонку шлунка (СОШ). Вперше показано, що підвищене споживання фтору зумовлює атрофічні зміни СОШ дітей, свідченням чого є поступове зниження кислотоутворення. Вперше виявлено конституційні особливості кислотоутворення у шлунку дітей з ХГ та ХГД, які проживають у ендемічних за фтором регіонах. На основі визначених закономірностей розроблено патогенетично обгрунтований комплекс реабілітаційних заходів у разі ХГ та ХГД у дітей з ендемічних регіонів з застосуванням уперше в педіатричній практиці препарату антиоксидантної та цитопротективної дії "Альтан".

Визначено шляхи підвищення ефективності діагностики та лікування хронічного гастродуоденіту у дітей на базі вивчення мікроелементного гомеостазу, факторів шлункової цитопротекції, стану вільно-радикального окиснювання ліпідів та обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення терапевтичних заходів. Виявлено достовірні порушення в концентрації есенційних і умовно-токсичних мікроелементів у пристінковому слизовому гелі й у крові, що відіграє важливу роль у патогенезі розвитку захворювання. Встановлено, що збільшення активності вільно-радикального окиснювання ліпідів, зниження рівня антиокисного ферменту - супероксидисмутази у крові та складі шлункового соку, а також порушення синтезу фукози на рівні захисного слизового бар'єру шлунка призводить до порушення бар'єрної функції його слизової оболонки.

Надано дані щодо прогнозування синдрому функціональної диспепсії у дітей, створено алгоритм ймовірності переходу в хронічний гастродуоденіт.