A total of 115 pediatric patients with gastric (GU) and duodenal ulcer (DU) who ranged from 4 to 15 years old were examined. Differences between qualitative and quantitative indices were assessed with the aid of the correlation analysis which was also used to study functional relations between anamnesis, clinical-and-morphological and functional indices in GU and DU children. A significant positive correlation has been established between GU/DU and Helicobacter p. infection, hereditary factor, age, duration of the illness with a significant back correlation. There is a direct correlation with sex. Food allergy correlates positively with the ulcerous process. An association has been demonstrated between acute respiratory diseases and development of the ulcerous process.

На базі аналізу історій хвороби госпіталізованих дітей проаналізовано клініко-епідеміологічну характеристику виразкової хвороби (ВХ). Вивчено провідні синдроми, перебіг, інфікованість Helicobacter pylori (H.p.), наявність ускладнень і супутніх захворювань з акцентуванням цих особливостей у вперше виявлених хворих з ВХ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.204.6

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У підлітків з виразкою дванадцятипалої кишки виявлено якісні та кількісні порушення синтезу колагену у слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки. У запальному інфільтраті зростає кількість клітин - продуцентів інтерлейкінів ІЛ-1, ІЛ-6 та ІЛ-4. Клітин - продуцентів фактора некрозу пухлин - небагато. Виразка дванадцятипалої кишки у підлітків супроводжується посиленням апоптозу.

Отмечено, что психоэмоциональное состояние у детей, больных язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки, характеризуется нарушением уровня личностной тревожности и эмоциональной лабильностью. Методами статистического и спектрального анализов вариабельности сердечного ритма выявлены объективные признаки вегетативной дисфункции. Доказана клиническая эффективность применения в комплексной терапии язвенной болезни у детей фитопрепарата Гелариум Гиперикум по 1 драже в течение одного месяца.

Поширеність виразкової хвороби, яка зменшується у дорослих, у дітей має протилежну тенденцію. За останніх 5 років вона збільшилася вдвічі. Виразкова хвороба у дітей переважно локалізується на передній чи задній стінці цибулини дванадцятипалої кишки. На конкретних прикладах продемонстровано діагностування та лікування виразок дванадцятипалої кишки у дітей.

Зазначено, що функціональна диспепсія у дітей у третині випадків асоційована з інфекцією Helicobacter pylori (Hp), однак чітких рекомендацій щодо проведення ерадикаційної терапії у таких пацієнтів немає. Вагомим показанням, до проведення антигелікобактерної терапії слід вважати обтяжений щодо Hp-асоційованих захворювань спадковий анамнез, наявність позашлункових проявів інфекції. Однак, враховуючи високу частоту ускладнень рекомендованої антигелікобактерної терапії, відсутність стовідсоткової ефективності, а також можливість реінфекції, актуальним є пошук альтернативних шляхів попередження та контролю гелікобактерної інфекції.

Представлено особливості перебігу та клінічне значення імунної відповіді макроорганізму в розвитку хелікобактерної інфекції у дітей з хронічною гастродуоденальною патологією. Виявлено взаємозв'язок між клініко-ендоскопічними даними та рівнем анти-CagA-IgA, M, G у дітей, інфікованих токсигенними, асоційованими з CagA"+", штамами Helicobacter pylori.

Представлено особливості перебігу та клінічне значення імунної відповіді макроорганізму в розвитку хелікобактерної інфекції у дітей з хронічною гастродуоденальною патологією. Виявлено взаємозв'язок між клініко-ендоскопічними даними та рівнем анти-CagA-IgA, M, G у дітей, інфікованих токсигенними, асоційованими з CagA"+", штамами Helicobacter pylori.

Наведено дані щодо клініко-імунологічної ефективності застосування фітоімуномодулятора Імупрет<190> у дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт, асоційований з Helicobacter pylori, у схемі "потрійної" ерадикаційної антихелікобактерної терапії. Показано, що поєднання базової терапії з лікуванням препаратом Імупрет<190> сприяє більш швидкому регресу больового, диспептичного і астеновегетативного синдромів, ерадикації Helicobacter pylori.

Визначено інформаційну значимість медико-біологічних і соціально-гігієнічних факторів ризику розвитку хелікобактерної інфекції у дітей. За допомогою математичної програми оброблено 57 параметрів, які включають медико-біологічні та соціально-гігієнічні показники розвитку дитини у пери- та постнатальному періодах, показники фізичного розвитку, клінічні прояви фонових станів раннього віку, наявність хронічних вогнищ інфекції, дані щодо диспансерного спостереження з боку інших спеціалістів. Використано розрахункові методи, зокрема послідовний аналіз Вальда, які дозволили створити математичну модель прогнозу ймовірності розвитку хелікобактерної інфекції у дітей. У таблицю прогнозу ввійшли тільки високоінформативні показники.

Рассмотрена проблема применения современного антисекреторного препарата "Омез" в схемах противохеликобактерной терапии (ПХБТ) деструктивных заболеваний гастродуоденальной зоны у детей. Приведен обзор литературных данных, посвященных современным подходам к ПХБТ, фармакологическим свойствам препаратов группы ингибиторов протонной помпы. Анализ литературных данных и собственных клинических результатов применения Омеза в составе трехкомпонентной ПХБТ у детей с эрозивно-язвенными поражениями желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированными с Helicobacter pylori, доказывает его эффективность и безопасность у данной группы пациентов.

Проаналізовано сучасний стан виразкової хвороби гастродуоденальної ділянки у дітей, її розповсюдженість, особливості перебігу. Досліджено статеві та вікові аспекти перебігу захворювання.

Наведено сучасні уявлення про патогенетичне значення антимікробних пептидів - дефензінів при хелікобактерній інфекції у дітей на основі літературних даних і власних спостережень. Визначено рівень специфічних IgE до антигенів пліснявих грибків Aspergillus flavus, Aspergillus niger, Penicillium tardum, Cladosporium herbarum, Alternaria tenius, Candida albicans у 117 хворих віком від 3 міс до 5 років з повторними епізодами обструктивного бронхіту і бронхіальною астмою (БА) та 18 здорових дітей. Виявлено широкий спектр і значний рівень мікогенної сенсибілізації у хворих з бронхообструкцією і латентну грибкову гіперчутливість (ГГ) у 43 % потенційно здорових малюків. Сформовано групи ризику щодо розвитку респіраторної алергії у дітей раннього віку. Вивчено питання сезонної алергії - алергічного риніту і БА в контексті поєднаної пилково-грибкової сенсибілізації у 154 дітей віком 6 - 17 років за даними шкірного алерготестування. Встановлено, що прик-тест не повинен бути єдиним методом її діагностики, оскільки в розвитку мікоалергії можуть брати участь не-IgE-опосередковані алергічні реакції. Для виявлення грибкової сенситизації необхідно поєднувати прик-тестування, внутрішньошкірні і патч-тести з оцінкою місцевої реакції через 6 - 8 та 24 год, а також докладно аналізувати анамнестичні дані і визначати рівень специфічного IgE в сироватці крові. Уточнено фактори ризику формування ГГ у дітей старшого віку з полінозом.

Вивчено особливості клінічного перебігу, ендоскопічні зміни та ступінь активності запального процесу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в дітей залежно від алельного поліморфізму поліморфного локусу гена інтерлейкіну-8(-251А/Т) - ІЛ-8(-251А/Т). Виявлено, що генетичний поліморфізм гена ІЛ-8(-251А/Т) зумовлює клінічну гетерогенність захворювання.

Установлено, что у детей, болеющих язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, наблюдаются нарушения перекисного окисления липидов, системы антиоксидантной защиты и уровня цитокинового профиля. Выявлена корреляционная связь между цитотоксическими штаммами Helicobacter pylori и продуктами перекисного окисления липидов, а также содержанием про- и противовоспалительных интерлейкинов.

Зазначено, що загальні зміни у слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки у юнаків і дівчат з дуоденальною виразкою формуються по-різному. У юнаків запалення підтримується високим рівнем кортизолу та пролактину, у дівчат - трийодтироніну та пролактину. Пролактин і естрадіол у всіх підлітків з дуоденальною виразкою потенціювали проліферативні процеси та синтез колагену у слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки.

Отмечено, что воспалительные изменения в слизистой оболочке желудка и двенадцатиперстной кишки при дуоденальной язве у девушек и юношей формируются по-разному. У юношей воспаление поддерживается высоким уровнем кортизола и пролактина, у девушек - трийодтиронина и пролактина. Пролактин и эстрадиол у всех подростков с дуоденальной язвой потенцировали пролиферативные процессы и синтез коллагена в слизистой оболочке желудка и двенадцатиперстной кишки.

Проаналізовано та порівняно багатокомпонентні комбінації 6-ти систем спадкового поліморфізму в дітей, хворих на виразкову хворобу, та здорових дітей з визначенням прогностичної цінності окремих комбінацій фенотипів, і частоту певних генетичних маркерів у дітей залежно від спадкової обтяженості.

Вивчено клінічні, інструментальні та молекулярно-генетичні особливості, метаболічні та генетичні аспекти патогенезу виразкової хвороби гастродуоденальної ділянки у дітей. Доповнено мультифакторну концепцію патогенезу виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки у дітей. Розроблено скринінгові критерії діагностики виразки гастродуоденальної ділянки за рівнем монооксиду нітрогену у слині та плазмі крові. Визначено поліморфні варіанти G954C у промоторній зоні гена індукованої синтази монооксиду нітрогену на предмет однонуклеотидної заміни у дітей Чернівецької області. Встановлено особливості перебігу виразкової хвороби гастродуоденальної ділянки залежно від різних генотипів індукованої синтази монооксиду нітрогену. Зазначено, що загальна поширеність мутантного С-алеля індукованої синтази монооксиду нітрогену у досліджуваній популяції дітей становить 52,5 % (гетерозиготні пацієнти 38,3 %, гомозиготні - 14,2 %). Доведено, шо поліморфний варіант гена індукованої синтази монооксиду нітрогену (G954C) розглядається як предиктор тяжкого та рецидивного перебігу виразкової хвороби.

Увагу приділено вивченню клінічно-параклінічних особливостей перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в дітей, визначенню ролі генетично-детермінованих механізмів її розвитку з розробкою й обгрунтуванням диференційованих діагностично-прогностичного та лікувального алгоритмів з метою підвищення ефективності діагностики, прогнозування та лікування захворювання. Вивчено епідеміологію цієї патології в дітей Чернівецької області, досліджено гени патогенності Н. pylori. Проаналізовано характер змін оксидантно-прооксидантного й інтерлейкінового гомеостазу залежно від наявності та токсигенності Н. pylori та поліморфізму генів інтерлейкінів, доведено їх вплив на розвиток і тяжкість перебігу захворювання. Виділено фенотипи виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, встановлено предиктори ризику розвитку, тяжкості перебігу та частоти рецидивування. Розроблено математичні моделі ризику розвитку та тяжкості перебігу захворювання, вперше запропоновано та доведено необхідність використання генотип-специфічної терапії.