Мета роботи - вивчення особливостей кінетики та тонусу жовчовивідних шляхів у разі їх дискінезії (ДЖВШ) у дітей з інсулінозалежним цукровим діабетом (ЦД). Проведено дослідження тонусу і кінетики жовчовивідної системи у 83 дітей віком 11 - 14 років з ДЖВШ на тлі ЦД 1 типу, а також у 32 пацієнтів з ДЖВШ без ЦД 1 типу і у 33 практично здорових однолітків. Розвиток ДЖВШ у дітей із ЦД 1 типу супроводжується переважно збільшенням натщесерцевого й залишкового після жовчогінного сніданку об'ємів жовчного міхура з прогресуючим збільшенням залишкового об'єму в міру збільшення тривалості основного патологічного процесу. Встановлено наявність у майже половини пацієнтів з ДЖВШ на фоні ЦД 1 типу найбільш несприятливого гіпертонічного гіпокінетичного варіанта ДЖВШ, на відміну від хворих без діабету, які в більшості спостережень страждали на гіпотонічну гіпокінетичну форму ДЖВШ. Висновки: типовою особливістю ДЖВШ на фоні ЦД 1 типу у дитячому віці є розвиток її гіпокінетичної гіпертонічної форми, що найбільшою мірою сприяє виникненню застою жовчі в біліарному тракті з подальшим формуванням різних відхилень функціонального й органічного характеру, як у жовчовивідній системі, так і в печінковій паренхімі.

Проведено исследование дезинтоксикационной функции печени у 115 подростков в возрасте от 11 до 14 лет, из которых 32 пациента, страдающие дискинезией желчевыводящих путей, и 83 - дискинезией желчевыводящих путей на фоне сахарного диабета первого типа. У последних выявлено повышение уровня <$E gamma>-ГТП, что расценено как признак развившегося у них внутрипеченочного холестаза. Обращают внимание и показатели АЛТ, АСТ, тимоловой пробы, которые у значительного количества пациентов с инсулинзависимым сахарным диабетом при дискинезии желчевыводящих путей находились на уровне верхней границы физиологической нормы. В группе контроля подобных изменений не зарегистрировано.

Визначено особливості клінічної симптоматики й анамнестичних даних внаслідок дискінезії жовчовивідних шляхів (ДЖВШ) у дітей на фоні цукрового діабету (ЦД) I типу. Встановлено найбільш характерний гіпертонічний варіант ДЖВШ, який формується у разі її розвитку в дітей, що страждають на ДЦ I типу, та сприяє застою жовчі у жовчовидільній системі. Виявлено пригнічення функціональної активності печінки, з'ясовано наявність негативного дисбалансу з превалюванням симпатиконії та формуванням ейтонії та ваготонії як послідовних стадій зриву адаптації за умов прогресування патологічного процесу в разі розвитку досліджуваних ДЖВШ у дітей з ЦД I типу. Розроблено математичну модель прогнозування розвитку ДЖВШ у дітей з інсулінозалежним ЦД.

Представлен аналитический обзор состояния проблемы ранней диагностики диабетической микроангиопатии у детей в последние 30 лет. При манифестации сахарного диабета в детском возрасте в условиях декомпенсации обменных нарушений у большинства больных формируются микроваскулярные нарушения, что приводит в дальнейшем к поражению практически всех органов и систем. Ранняя неинвазивная диагностика диабетической микроангиопатии с помощью капилляроскопии, термографии, лазерной доплерфлюорометрии направлена на их выявление на доклинической стадии и профилактику развития сосудистых осложнений.

Науково-обгрунтовано, розроблено та впроваджено в практику охорони здоров'я оптимізовану систему управління якістю медичної допомоги дітям з цукровим діабетом (ЦД). Запропоновано оптимізацію системи управління якістю медичної допомоги дітям з ЦД, яка передбачає стандартизацію, управління ресурсами, технологією та результатом для раціонального використання ресурсів охорони здоров'я.

Вивчено психосоматичні аспекти цукрового діабету (ЦД) І типу у 43-х дітей віком 5 - 17 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в дитячому ендокринологічному відділенні Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка. У 22 % хворих ЦД діагностовано вперше, у інших тривалість захворювання коливалася від 4 міс. до 16 років. Крім загальноклінічного обстеження, використовувалися методики психологічної діагностики рівня тривожності та типів ставлення до хвороби, дитячий апперцептивний тест і малюнок "Моя сім'я", опитувальник батьківського ставлення А. Варги і В. Століна. У 60 % хворих діагностовано "заглиблення у хворобу", яке має пряму залежність від тривожності та представлене чистим сенситивним та дифузним типами ставлення до хвороби. Висока тривожність дітей, хворих на ЦД І типу, частково обумовлена особливостями родинних відносин, оскільки соціально бажаний образ стосунків у системі батьки - діти виражений слабко (спостерігався у 25 % сімей). Батькам були притаманні незацікавленість справами дитини, недооцінка її інтелектуальних та творчих здібностей, недовіра до неї. З точки зору хворих дітей у родині у них не виникає переживання міжособистісної надійності та захищеності. Вони відчувають емоційну відгородженість від членів родини, мають низьку здатність до вияву емоцій, приховану агресію, страх. Вищезазначені психологічні особливості необхідно виявляти та коригувати під час занять у діабет-школі, що спонукатиме хворого брати активну участь у лікуванні і призведе до поліпшення медичного прогнозу, а отже й якості життя.

Изучались психосоматические аспекты сахарного диабета (СД) 1 типа у 43детей в возрасте 5-17лет, которые находились на стационарном лечении в детском эндокринологическом отделении Института эндокринологии и обмена веществ им. В.П. Комиссаренко. У 22% больных СД диагностирован впервые, у остальных продолжительность заболевания колебалась от 4 мес до 16лет. Кроме общеклинического обследования использовались методики психологической диагностики уровня тревожности и типов отношения к болезни, детский апперцептивный тест и рисунок "Моя семья". Родителям больных предлагался опросник родительского отношения А. Варги и В. Столина. У 60% больных диагностирован "уход в болезнь", который прямо зависит от тревожности и представлен чистым сенситивным и диффузным типами отношения к болезни. Высокая тревожность детей, больных СД 1 типа, частично обусловлена особенностями воспитания, так как социально желаемый образ взаимоотношений в системе родители-дети выраженный слабо (наблюдался у 25% семей). Выявлено, что дляродителей характерны незаинтересованность делами детей, недооценка их интеллектуальных и творческих способностей. С точки зрения больных детей, в семье у них не возникает переживания межличностной надежности и защищенности, они чувствуют свою эмоциональную отчужденность от членов семьи, имеют низкую способность проявлять эмоции, скрытую агрессию, страх. Вышеупомянутые психологические особенности необходимо выявлять и корректировать во время занятий в диабет-школе, что будет побуждать больного принимать активное участие в лечении и приведет к улучшению медицинского прогноза и качества жизни.

Psychosomatic aspects of type I diabetes mellitus have been studied in 43children aged 5-17treated at the children's department of V. P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism. In 22% of patients diabetes mellitus was newly diagnosed, in others duration of the disease ranged from 4 months to 16years. Such psychological methods as diagnosing of anxiety rate and attitude to the disease, children apperception test and "Picture of my family" have been used. The parents have been tested by means of questioning of their attitude (method worked out by A. Varga and V. Stolin). "Deepening into disease" dependable upon high anxiety rate and represented by purely sensitive and diffuse types of attitude to the disease has been diagnosed in 60% ofchildren. The high anxiety rate partially was caused by peculiarities of family relations, because socially desired type of relations in the system parents-children is feebly marked (in 25% of families). It was found, that parents are indifferent to children's affairs, they underestimate children's intellectual and creative search and do not trust them. Sick children have a sensation of moving away from other members of the family, they fail to display emotions, dissembled aggression and fear. It is necessary to reveal the foregoing psychological specialities and correct them during diabetes-school studies, that leads to better medical prognosis as well as to higher quality of life

Обследовано с помощью цветного доплеровского сканирования, энергетического доплеровского сканирования и спектрального режима 40 детей с сахарным диабетом І типа в возрасте 8 - 18-ти лет и 10 здоровых детей соответствующего возраста (контроль). У больных выявлено снижение эндотелийзависимой и эндотелийнезависимой вазодилатации, максимально выраженное при декомпенсации заболевания при его длительности более 5-ти лет.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)44 + Р733.415.160.23

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Цукровий діабет у дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Разработанные критерии диагностики метаболического синдрома (МС) в большинстве своём ориентированы на организм взрослого человека. Однако начальные проявления МС встречаются уже в детском возрасте, что определяет необходимость разработки унифицированных критериев диагностики МС, отвечающих особенностям детского организма. В связи с этим в 2007 г. Международной диабетической федерацией приняты новые критерии абдоминального ожирения и МС у детей и подростков. Профилактика и лечение МС должны быть направлены на основные звенья патогенеза этого синдрома - ожирение и инсулинорезистентность, и включать в себя немедикаментозную и медикаментозную терапию. Одним из новых направлений в области лечения детей и подростков, страдающих осложненными формами ожирения, является исследование эффективности препаратов метформина. К основным фармакологическим эффектам этого представителя группы бигуанидов относятся повышение чувствительности тканей к инсулину, подавление печеночной продукции глюкозы, снижение компенсаторной гиперинсулинемии, нормализация липидного профиля. Кроме того, предполагается, что метформин обладает антигипертензивным эффектом и стимулирует транспорт глюкозы в клетки-мишени инсулина.

С целью диагностики остеопоротических изменений при сахарном диабете I типа обследовано 95 детей в возрасте от 5 до 15 лет с помощью двухфотонной рентгеновской денситометрии. У 61,1 % детей отмечено снижение минеральной плотности костной ткани разной степени тяжести вплоть до остеопороза, что расценено как диабетическая остеопатия. На фоне лечения, которое включало видеин-3 и глицерофосфат кальция, у детей с сахарным диабетом отмечено повышение минерализации костной ткани.

Вперше визначено особливості ремоделювання міокарда за даними ехокардіографії залежно від тривалості захворювання й особливостей інсулінотерапії. Вперше визначено динаміку вмісту NTproBNP, альдостерону в сироватці крові дітей, хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу. Показано, що їх рівень змінюється залежно від тривалості захворювання. Встановлено, що підвищення рівня термінального фрагменту натрійуретичного пептиду відбувається у хворих з тривалістю захворювання від 1-го до 5-ти років, що визначає стан адаптації серцево-судинної системи. Вперше доведено, що призначення комбінації аналогів людських інсулінів гларгін і глюлізин у дітей, хворих на ЦД, позитивно впливає на стан серцево-судинної системи у дітей: сприяє нормалізації функціонування симпатичної та парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи, зменшенню проявів гіпертрофії міокарда лівого шлуночка (ЛШ) та зростанню кількості дітей з нормальною геометрією ЛШ. Показано, що прояви діабетичної автономної кардіальної нейропатії формуються вже у пацієнтів з тривалістю захворювання до 1-го року та залежать від застосованої схеми інсулінотерапії. Визначено критерії ранньої діагностики серцево-судинних порушень у дітей, хворих на ЦД I типу.

В результаті проведеного дослідження вивчено клінічні закономірності розвитку периферичної та вегетативної нейропатії у 120-ти дітей, хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу. Підтверджено несприятливий вплив на нервову провідність і стан вегетативної нервової системи незадовільного глікемічного контролю та тривалості захворювання. Відзначено зв'язок ендотеліальної дисфункції з автономною нейропатією. Конкретизовано роль генетичних чинників у розвитку неврологічних ускладнень і дисфункції ендотелію за ЦД I типу. Здійснено оцінку діагностичної ефективності кардіоваскулярних тестів і кардіоінтервалографії для виявлення вегетативної нейропатії у дітей, хворих на ЦД I типу. Запропоновано методику визначення ступеня порушення нервової провідності руховими волокнами нервів нижніх кінцівок з модифікацією обсягу електронейроміографічного дослідження та доповненням сучасної класифікації діабетичної полінейропатії.

Викладено дані про частоту виникнення й імунологічний моніторинг стану дітей України з обтяженою спадковістю, тестованих щодо наявності діабетасоційованих автоантитіл (ДА-Ат), одержані вперше у межах Програми Інституту ендокринології й обміну речовин ім. В.П. Комісаренка протягом 10-ти років. Обстежено 450 дітей обох статей віком <$E12,34~ symbol С ~0,82> років, з яких 366 були практично здоровими нормоглікемічними, але з обтяженою спадковістю - мали родичів першої лінії, які хворіли на цукровий діабет I типу (ЦД-I), 84 - здорові, без обтяженої спадковості і ДААт-негативні (контрольна група). Вивчено титр ДААт+ до інсуліну (ІАА), декарбоксилазу глутамінової кислоти (GADA) й острівцевого антигену-2 (ІА-2А) з використанням радіоімунологіного методу не менше двох разів на початку дослідження, а потім у динаміці доклінічної стадії розвитку ЦД-I. До групи ДААт+ включено дітей, в яких під час повторних досліджень зафіксовано підвищений титр до GADA і ІА-2А. Проведено імунологічне дослідження, зокрема, визначено лейкоцитарний склад крові, імунофенотип лімфоцитів (клітини СD3+, CD4+, CD8+, CD20+, CD56+) і концентрації циркулюючих цитокінів (ІЛ-<$E1 alpha,~ beta>, ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-16, ФНП-<$Ealpha>, ІФН-<$Egamma>. Встановлено, що одночасне підвищення титру GADA і ІА-2А є надійним тестом передбачення появи ЦД-I у дітей України. Наведено рекомендації щодо використання ступеня зниження кількості клітин CD3+, CD4+ і CD56+ та концентрації ІЛ-4 за підвищених рівнів ІЛ-6, ІЛ-8, ФНП-<$Ealpha> і ФНП<$Egamma> у крові у доклінічний латентний період розвитку ЦД-I як маркера швидкості прогресування розвитку й агресивності перебігу ЦД-I.

Представлены данные о частоте возникновения и иммунологического мониторинга состояния детей Украины с отягощенной наследственностью, тестированных на наличие диабетассоциированных аутоантител (ДААт), полученные впервые в рамках Программы Института эндокринологии и обмена веществ им. В.П. Комиссаренко АМН Украины в течение 10-ти лет. Обследованы 450 детей обоего пола в возрасте <$E12,34~ symbol С ~0,82> лет, из которых 366 были практически здоровыми нормогликемическими, но имеющими отягощенную наследственность - родственников первой линии, страдающих сахарным диабетом I типа (СД-I), 84 здоровых детей без отягощенной наследственности и ДААт-отрицательные составляли контрольную группу. Исследование титра ДААт+ к инсулину (IАА), декарбоксилазе глутаминовой кислоты (GADA) и островковому антигену-2 (IА-2А) проведено радиоиммунологическим методом не менее двух раз при первоначальных исследованиях, а затем в динамике доклинической стадии развития СД-I. В группу ДДАт+ включены пациенты, у которых при повторных исследованиях зафиксирован повышенный титр к GADA и IА-2А. Иммунологическое исследование включало определение лейкоцитарного состава крови, иммунофенотипа лимфоцитов (CD3+, CD4+, CD8+, CD20+, CD56+ клеток) и концентрацию циркулирующих цитокинов (ИЛ-<$E1 alpha,~ beta>, ИЛ-4, ИЛ-6, ИЛ-8, ИЛ-16, ФНО-<$Ealpha> и ИФН-<$Egamma>. Установлено, что одновременное повышение титра GADA и IА-2А является надежным тестом предсказания возникновения СД-I у детей Украины,

а степень снижения количества клеток CD3+, CD4+, CD56+ и концентрации ИЛ-4 при повышенных уровнях ИЛ-6, ИЛ-8, ФНО-<$Ealpha> и ИФН-<$Egamma>в крови в доклинический латентный период развития СД-I может быть маркером скорости прогрессирования его развития и агрессивности течения.

У 102 дітей, хворих на цукровий діабет 1 типу, та у 20 здорових підлітків проведено оцінку зовнішньосекреторної функції печінки та підшлункової залози за результатами клініко-інструментальних досліджень, вивчення рівня ендогенного секретину та холецистокініну з урахуванням тривалості та компенсації захворювання. Під час зростання тривалості та зниження рівня компенсації цукрового діабету 1 типу спостерігали дискоординацію секреції гастроінтестинальних гормонів, що призводить до порушення екзокринної функції підшлункової залози.

Проаналізовано дані наукової літератури щодо навчання самоконтролю хворих на цукровий діабет 1 типу як складової частини лікування та профілактики діабетичних ускладнень у дітей і підлітків. Висвітлено досвід роботи кабінету «навчання самоконтролю хворих на цукровий діабет» та результати щодо контролю компенсації хвороби та її ускладнень у дітей і підлітків різних вікових груп з урахуванням тривалості та перебігу хвороби.

Проанализированы данные научной литературы по обучению самоконтролю больных сахарным диабетом 1 типа как составной части лечения и профилактики осложнений сахарного диабета у детей и подростков. Показано значение кабинета «обучения самоконтролю больных сахарным диабетом» для достижения компенсации сахарного диабета 1 типа и профилактики диабетических осложнений у детей и подростков разных возрастных групп с учетом длительности и течения болезни.

The scientific literature data regarding diabetes self-managing education and programs in patients with type 1 diabetes as a component part of the treatment and prevention of diabetic complications in children and adolescents were analyzed in the ar¬ticle. The findings of this study highlight the importance of health care centre in control of diabetes and diabetes complications in children and adolescents according different age groups with dif¬ferent duration and course of the disease.

Цель работы - изучить влияние уровня физической активности (ФА) на компенсацию сахарного диабета (СД) I типа у детей и подростков. Обследованы 69 детей и подростков, больных СД I типа, в возрасте 7 - 18 лет с длительностью заболевания от 1 до 14 лет (35 мальчиков и 34 девочки). Определены уровни компенсации углеводного обмена (гликозилированного гемоглобина - HbA1c, гликемии натощак, постпрандиального подъема гликемии, среднесуточной гликемии, суточного разброса показателей гликемии), а также проведено анкетирование больных и определение уровня ФА с использованием модифицированной и адаптированной анкеты на основании анкет Physical Activity Questionnaire for Older Children and Adolescents, International Physical Activity Questionnaire. Установлено, что состояние углеводного обмена тесно зависит от уровня ФА. Выявлены отличия в характере влияния ФА на состояние компенсации диабета у больных разного пола, а также отличия влияния низкого уровня ФА детей в зависимости от возраста на состояние компенсации СД I типа. Выводы: у подростков негативное влияние низкого уровня ФА на состояние компенсации СД I типа более выражены, чем у больных препубертатного возраста, что может быть связано с большей длительностью заболевания.

Цель работы - определение эффективности диагностики когнитивных нарушений и разработка подходов к их коррекции с использованием полипептидного препарата "Семакс" (гептапептид) у детей, больных сахарным диабетом (СД) 1 типа, с диабетической энцефалопатией (ДЭП). С применением соматоневрологического, психопатологического, нейрофизиологического (электроэнцефалография, допплерография сосудов головного мозга, реоэнцефалография, магнитно-резонансная томография), нейропсихологического методов исследования проведено комплексное обследование 250 детей в возрасте 6 - 18 лет, больных СД 1 типа, которые были разделены на три группы: первая с длительностью заболевания СД до 1 года, вторая - от 1 года до 5 лет и третья - свыше 5 лет. Проведен сравнительный ретроспективный анализ результатов обследования 84 детей, получающих современные препараты инсулина, а также исследование клинической эффективности полипептидного препарата (гептапептида) для коррекции когнитивных нарушений у детей с СД 1 типа. СД 1 типа у детей характеризуется развитием на определенных этапах заболевания ДЭП с присущим ей снижением нейрокогнитивных функций, степень выраженности которых зависит от длительности заболевания и сроков его манифестации. Использование новых технологий в лечении СД, удовлетворительная компенсация углеводного обмена снижает частоту тяжелых неврологических осложнений, но полностью не предотвращает формирование сосудистых нарушений и диабетической нейропатии. Использование полипептидного препарата (гептапептида) позволяет добиться регресса когнитивных нарушений при минимальной фармакологической нагрузке. Выводы: дети с СД 1 типа нуждаются в постоянном мониторинге состояния нервной системы и когнитивного функционирования, ранней диагностике субклинических и легких клинических форм ДЭП, проведении курсов адекватной современной фармакологической коррекции.

Розглянуто питання вдосконалення діагностики аутоімунного тиреоїдиту (АІТ) в дітей, що страждають на цукровий діабет (ЦД) 1-го типу, на основі вивчення клінічних проявів, даних сонографічного дослідження щитоподібної залози, субпопуляцій лімфоцитів, процесів апоптозу й антитілоутворення. Наведено результати обстеження та спостереження 146-ти дітей віком від 8-ми до 16-ти років, у т.ч. 81 - із ЦД 1-го типу, 46 - з АІТ і 19 - із сумісним перебігом ЦД 1-го типу й АІТ. Зазначено, що критеріями імовірного розвитку АІТ в дітей із ЦД 1-го типу слід вважати обтяжену спадковість через діабет і тиреопатії, жіночу стать, збільшення щитоподібної залози зі змінами гомогенності та деформуванням контуру. Крім цього, важливо враховувати порушення імунного гомеостазу у вигляді достовірного підвищення вмісту CD20+, CD95, а також високого значення GAD із паралельним збільшенням титру АТ-ТПО.

Досліджено стан енергетичного забезпечення дітей, хворих на цукровий діабет 1-го типу (ЦД-1), залежно від рівня глікемічного контролю та тривалості хвороби. Стан аеробного гліколізу оцінювали за активністю сукцинатдегідрогенази у лімфоцитах периферичної крові, яку досліджували за допомогою кількісного цитохімічного методу Пірса. Стан анаеробного гліколізу визначався за активністю лактатдегідрогенази у сироватці крові, котру досліджено за допомогою кінетичного методу. Встановлено, що дітям, хворим на ЦД-1, властивий енергетичний дисбаланс, котрий проявляється зниженням активності аеробного та активацією процесів анаеробного гліколізу. Виявлені зміни суттєво залежать від рівня глікемічного контролю та тривалості діабету.

Сахарный диабет (СД) I типа - одно из самых распространенных эндокринных заболеваний у детей и подростков. Среди разнообразия проявлений диабетических микроангиопатий наиболее тяжелым является поражение почек. Диабетическая нефропатия развивается медленно, поэтому так важно выявление диабетического поражения почек на ранней стадии. Обследованы дети и подростки (121), больные СД I типа, в возрасте от 7 до 18 лет. Исследование фильтрационной функции почек, экскреции мочи на микроальбуминурию, содержания липидов крови, оценку степени компенсации углеводного обмена проводили в зависимости от длительности заболевания. Диабетическая нефропатия выявлена у 56,2 % больных. По результатам обследования у 56,5 % пациентов уже на первом году заболевания выявлены нарушения фильтрационной функции почек, которые прогрессируют при увеличении длительности СД. Аналогичная тенденция выявлена при исследовании мочи на микроальбуминурию. 45 больным, у которых выявлена диабетическая нефропатия на стадии микроальбуминурии, назначена беспрерывная длительная терапия супрессорными дозами ингибиторов АПФ (берлиприл и эналаприл). За период лечения (12 - 36 недель) у 80,2 % больных достигнут абсолютный антипротеинурический эффект.