Викладено дані про частоту виникнення й імунологічний моніторинг стану дітей України з обтяженою спадковістю, тестованих щодо наявності діабетасоційованих автоантитіл (ДА-Ат), одержані вперше у межах Програми Інституту ендокринології й обміну речовин ім. В.П. Комісаренка протягом 10-ти років. Обстежено 450 дітей обох статей віком <$E12,34~ symbol С ~0,82> років, з яких 366 були практично здоровими нормоглікемічними, але з обтяженою спадковістю - мали родичів першої лінії, які хворіли на цукровий діабет I типу (ЦД-I), 84 - здорові, без обтяженої спадковості і ДААт-негативні (контрольна група). Вивчено титр ДААт+ до інсуліну (ІАА), декарбоксилазу глутамінової кислоти (GADA) й острівцевого антигену-2 (ІА-2А) з використанням радіоімунологіного методу не менше двох разів на початку дослідження, а потім у динаміці доклінічної стадії розвитку ЦД-I. До групи ДААт+ включено дітей, в яких під час повторних досліджень зафіксовано підвищений титр до GADA і ІА-2А. Проведено імунологічне дослідження, зокрема, визначено лейкоцитарний склад крові, імунофенотип лімфоцитів (клітини СD3+, CD4+, CD8+, CD20+, CD56+) і концентрації циркулюючих цитокінів (ІЛ-<$E1 alpha,~ beta>, ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-16, ФНП-<$Ealpha>, ІФН-<$Egamma>. Встановлено, що одночасне підвищення титру GADA і ІА-2А є надійним тестом передбачення появи ЦД-I у дітей України. Наведено рекомендації щодо використання ступеня зниження кількості клітин CD3+, CD4+ і CD56+ та концентрації ІЛ-4 за підвищених рівнів ІЛ-6, ІЛ-8, ФНП-<$Ealpha> і ФНП<$Egamma> у крові у доклінічний латентний період розвитку ЦД-I як маркера швидкості прогресування розвитку й агресивності перебігу ЦД-I.

Представлены данные о частоте возникновения и иммунологического мониторинга состояния детей Украины с отягощенной наследственностью, тестированных на наличие диабетассоциированных аутоантител (ДААт), полученные впервые в рамках Программы Института эндокринологии и обмена веществ им. В.П. Комиссаренко АМН Украины в течение 10-ти лет. Обследованы 450 детей обоего пола в возрасте <$E12,34~ symbol С ~0,82> лет, из которых 366 были практически здоровыми нормогликемическими, но имеющими отягощенную наследственность - родственников первой линии, страдающих сахарным диабетом I типа (СД-I), 84 здоровых детей без отягощенной наследственности и ДААт-отрицательные составляли контрольную группу. Исследование титра ДААт+ к инсулину (IАА), декарбоксилазе глутаминовой кислоты (GADA) и островковому антигену-2 (IА-2А) проведено радиоиммунологическим методом не менее двух раз при первоначальных исследованиях, а затем в динамике доклинической стадии развития СД-I. В группу ДДАт+ включены пациенты, у которых при повторных исследованиях зафиксирован повышенный титр к GADA и IА-2А. Иммунологическое исследование включало определение лейкоцитарного состава крови, иммунофенотипа лимфоцитов (CD3+, CD4+, CD8+, CD20+, CD56+ клеток) и концентрацию циркулирующих цитокинов (ИЛ-<$E1 alpha,~ beta>, ИЛ-4, ИЛ-6, ИЛ-8, ИЛ-16, ФНО-<$Ealpha> и ИФН-<$Egamma>. Установлено, что одновременное повышение титра GADA и IА-2А является надежным тестом предсказания возникновения СД-I у детей Украины,

а степень снижения количества клеток CD3+, CD4+, CD56+ и концентрации ИЛ-4 при повышенных уровнях ИЛ-6, ИЛ-8, ФНО-<$Ealpha> и ИФН-<$Egamma>в крови в доклинический латентный период развития СД-I может быть маркером скорости прогрессирования его развития и агрессивности течения.

Досліджено характер інсулярно-контрінсулярних взаємовідносин, їх зв'язок із статтю та ступенем статевої зрілості, показано особливості імунологічних порушень у різних ланках системи захисту у дітей та підлітків на фоні цукрового діабету (ЦД) І типу різної тривалості на етапах пубертату залежно від статі. Встановлено персистенцію антитіл до глутаматдекарбоксилази у хворих дитячого та підліткового віку та значущість цих змін для підтримки стійкої декомпенсації хвороби. Одержано дані про частоту тиреопатій за ЦД І типу у дітей та підлітків, а також показано, що виявлені у них порушення функції щитовидної залози є різноспрямованими, найчастіше представлені підвищенням тиротропного гормона та значною мірою пов'язані з декомпенсацією хвороби. Доведено можливість покращання компенсації вуглеводного обміну у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет, за допомогою застосування аналогів інсуліну, а також метформіну та препаратів для лікування тиреопатій на фоні замісної інсулінотерапії.

Внимание уделено изучению функционального состояния головного мозга у детей с сахарным диабетом 1 типа (СД1). Обследованы методом электроэнцефалографии 205 детей с СД1 и 101 ребенок без СД . Нормальная ЭЭГ наблюдалась у 20,5 %, изменения ЭЭГ - у 79,5 % детей, из них в виде нарушения регулярности альфа-ритма - у 53,6 %, замедления основной активности фоновой записи 1 степени - у 23,4 %, эпилептиформной активности - у 2,5 % детей с СД1. У большинства (79,5 %) детей с СД1 обнаружены изменения ЭЭГ. Нарушения ЭЭГ у детей с СД1 в основном представлены замедлением основной активности фоновой записи, нарушением регулярности и пространственного распределения альфа-ритма. Показано, что частота встречаемости нарушений ЭЭГ у детей с СД1 возрастает с повышением уровня гликозилированного гемоглобина.

Увагу приділено вивченню функціонального стану головного мозку в дітей із цукровим діабетом 1 типу (ЦД1). Обстежено методом електроенцефалографії 205 дітей із ЦД1 і 101 дитина без ЦД. Нормальна ЕЕГ спостерігалася у 20,5 %, зміни ЕЕГ - у 79,5 % дітей, із них у вигляді порушення регулярності альфа-ритму - у 53,6 %, уповільнення основної активності фонового запису 1 ступеня - у 23,4 %, епілептиформної активності - у 2,5 % дітей із ЦД1. У більшості (79,5 %) дітей із ЦД1 виявлено зміни ЕЕГ. Порушення ЕЕГ у дітей із ЦД1 в основному представлені уповільненням основної активності фонового запису, порушенням регулярності та просторового розподілу альфа-ритму. Показано, що між виразністю порушень ЕЕГ у дітей із ЦД1 і ступенем компенсації захворювання існує кореляційний зв'язок.

The aim of the study was to investigate the functional state of the brain in children with type 1 diabetes mellitus (IDDM). Material and Methods: 205 children with IDDM and 101 children without diabetes were examined by electroencephalography. Re¬sults: normal EEG in 20.5 % and EEG changes - 79.5 % in the form of violations of the regular alpha rhythm 53.6 %, slowing down the main activity of the background recording of 1 degree - 23.4 %, epileptiform activity - 2.5 %. Conclusions: 1. The majority 79.5% of children with IDDM found EEG changes. 2. EEG abnormalities in children with IDDM are mainly represented by the main activity slowing background writing, a violation of regularity and spatial dis¬tribution of the alpha rhythm. 3. Severity of EEG abnormalities in children with IDDM has a correlation with the degree of compensa¬tion of disease.

Розглянуто динаміку частоти формування діабетичних ускладнень у дітей і підлітків за останні 20 років у різних регіонах світу. Наведено власні дані комплексного дослідження перебігу цукрового діабету 1 типу у 310 дітей і підлітків різного віку та статі. Продемонстровано особливості частоти та структури судинних ускладнень у хворих різних вікових груп, доведено збільшення поширеності діабетичних ускладнень у період пубертату, особливо діабетичної ретинопатії та нефропатії, що зумовлено вірогідним погіршенням мікроциркуляції на III - IV стадії статевого розвитку за Tanner.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)44 + Р733.415.160.23

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Цукровий діабет у дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено 20 пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) I типу з діабетичною нефропатією (ДН) у стадії мікроальбумінурії та 64 практично здорових дітей. Виміряно основні ехографічні розміри нирок і за допомогою формул розраховано об'ємні параметри та пропорції. З'ясовано, що ДН у стадії мікроальбумінурії супроводжується ремоделюванням нирок. Гіпертрофія паренхіми формується за диспропорційним типом - за незмінного загального об'єму нирки за рахунок зменшення об'єму мискової системи. Доведено, що ультразвукові морфометричні об'ємні параметри у дітей, хворих на ЦД I типу, можна використовувати для визначення наявності структурно-тканинних змін і спостереження за динамікою діабетичного ураження нирок.

Обстежено 35 дітей з цукровим діабетом I типу: 1 група (n = 15) - діти з нормоальбумінурією; II група (n = 20) - пацієнти с мікроальбумінурією. Визначено основні ехографічні ознаки структурно-тканинних змін нирок у разі діабетичного ураження. Доведено, що дітям з цукровим діабетом I типу та нормоальбумінурією необхідно разом з контролем HbA1c, рівня мікроальбуміну сечі та швидкості клубочкової фільтрації регулярно проводити ультразвукове дослідження нирок для виявлення ендоскопічних ознак формування діабетичної нефропатії. Показано, що у разі діабетичної нефропатії найбільш характерними стають ультразвукові ознаки фіброзно-склеротичних змін у нирках.

Проаналізовано дані наукової літератури щодо навчання самоконтролю хворих на цукровий діабет 1 типу як складової частини лікування та профілактики діабетичних ускладнень у дітей і підлітків. Висвітлено досвід роботи кабінету «навчання самоконтролю хворих на цукровий діабет» та результати щодо контролю компенсації хвороби та її ускладнень у дітей і підлітків різних вікових груп з урахуванням тривалості та перебігу хвороби.

Проанализированы данные научной литературы по обучению самоконтролю больных сахарным диабетом 1 типа как составной части лечения и профилактики осложнений сахарного диабета у детей и подростков. Показано значение кабинета «обучения самоконтролю больных сахарным диабетом» для достижения компенсации сахарного диабета 1 типа и профилактики диабетических осложнений у детей и подростков разных возрастных групп с учетом длительности и течения болезни.

The scientific literature data regarding diabetes self-managing education and programs in patients with type 1 diabetes as a component part of the treatment and prevention of diabetic complications in children and adolescents were analyzed in the ar¬ticle. The findings of this study highlight the importance of health care centre in control of diabetes and diabetes complications in children and adolescents according different age groups with dif¬ferent duration and course of the disease.

Наведено дані щодо частоти тиреоїдної патології у дітей і підлітків, хворих на ЦД. Особливу увагу приділено діагностиці тиреопатій і різних варіантів дистиреозу. Висвітлено особливості ультразвукового дослідження щитовидної залози у хворих на ЦД. Наведено алгоритм діагностики тиреоїдної дисфункції, розглянуто підходи до корекції виявлених порушень.

Представлены данные о частоте тиреоидной патологии у детей, больных сахарным диабетом (СД). Особое внимание уделено диагностике тиреопатий и различных вариантов дистиреоза. Освещены особенности ультразвукового исследования щитовидной железы у больных СД. Приведен алгоритм диагностики тиреоидной дисфункции, рассмотрены подходы к коррекции выявленных нарушений.

Приведены результаты анализа распространенности и заболеваемости сахарным диабетом среди детского населения Украины на протяжении последних 5-ти лет. Отмечена динамика прогрессирования заболевания у детей разных возрастных групп, особенно - в возрасте 0 - 6 лет, а также наивысшая частота болезни среди детей промышленных регионов страны.

Розглянуто питання підбору інсулінотерапії та досягнення компенсації цукрового діабету (ЦД) у дітей через значну лабільність перебігу хвороби. З метою оцінки впливу пубертату на стан компенсації вуглеводного обміну у 85-ти дітей, хворих на ЦД, розподілених на 4 групи за ступенем статевої зрілості, досліджено рівні глікемії, глікозильованого гемоглобіну (НbА1с), С-пептиду, антитіл до інсуліну, глутаматдекарбоксилази та тирозинфосфатази. Одержані результати свідчать про відмінності у характері перебігу ЦД у дітей залежно від ступеня статевої зрілості: маніфестація ЦД у дітей дошкільного віку має бурхливий характер, з швидкою втратою залишкової секреції інсуліну і супроводжується високими показниками глікемії та їх лабільністю, а початок хвороби у підлітків має більш поступовий характер, характеризується уповільненим, але більш вираженим зниженням інсуліносекреції. У зв'язку з цим стан вуглеводного обміну у підлітків потребує ретельного скринінгу для виявлення ранніх стадій ЦД та своєчасного призначення інсулінотерапії. Збільшення ступеня статевої зрілості у хворих дітей на початку ЦД відзначається значним підвищенням антитілоутворення, а на тлі тривалої інсулінотерапії поряд з цим виявляється значущий ріст кількості антитіл до інсуліну.

Рассмотрены вопросы подбора инсулинотерапии и достижения компенсации сахарного диабета (СД) у детей в связи со значительной лабильностью течения болезни. С целью оценки влияния пубертата на состояние компенсации углеводного обмена у 85-ти детей, больных СД, разделенных на 4 группы по степени половой зрелости, исследованы уровни гликемии, гликозилированного гемоглобина (НbА1с), С-пептида, антител к инсулину, глутаматдекарбоксилазе и тирозинфосфатазе. Полученные результаты свидетельствуют об отличиях в характере течения СД у детей в зависимости от степени половой зрелости: манифестация СД у детей дошкольного возраста имеет бурный характер со стремительной потерей остаточной секреции инсулина и сопровождается высокими показателями гликемии и их лабильностью, а начало болезни у подростков имеет более постепенный характер, характеризуется медленным, но более выраженным снижением инсулиносекреции. В связи с этим состояние углеводного обмена у подростков требует тщательного скрининга для выявления ранних стадий СД и своевременного назначения инсулинотерапии. Возрастание степени половой зрелости больных детей в начале заболевания отличается значительным повышением антителообразования, а на фоне продолжительной инсулинотерапии наряду с этим выявляется значимое увеличение количества антител к инсулину.

Prerequisites for the work to be carried out were current difficulties in selecting insulin therapy and in achieving diabetes mellitus compensation in children owing to lability of the course of the disease. To estimate the effect of puberty on the state of carbohydrate metabolism compensation in 85 children with diabetes mellitus, divided into 4 groups according to the degree of sexual maturation, the levels of glycemia, glycosylated hemoglobin (HbA1c), C-peptide, antibodies to insulin, glutamate decarboxylase and thyrosine phosphatase were studied. The results obtained prove certain differences in the character of diabetes mellitus course depending on sexual maturation degree: manifestation of diabetes mellitus in preschool children had a violent character with a rapid loss of residual insulin secretion and was accompanied by high-level glycemia values and their lability. In adolescents the onset of the disease had a gradual character and was characterized by a delayed though a more pronounced decrease in insulin secretion.Taking into account the aforesaid, the state of carbohydrate metabolism in adolescents calls for thorough screening to reveal the early stages of diabetes mellitus and to timely administer the insulin therapy. An increase in the degree of sexual maturation in patients at the onset of diabetes mellitus is characterized by a significant growth in the production of antibodies to ?-cells antigens, and against the background of long-term insulin therapy a significant rise in the amount of antibodies to insulin is observed

Цель работы - изучить влияние уровня физической активности (ФА) на компенсацию сахарного диабета (СД) I типа у детей и подростков. Обследованы 69 детей и подростков, больных СД I типа, в возрасте 7 - 18 лет с длительностью заболевания от 1 до 14 лет (35 мальчиков и 34 девочки). Определены уровни компенсации углеводного обмена (гликозилированного гемоглобина - HbA1c, гликемии натощак, постпрандиального подъема гликемии, среднесуточной гликемии, суточного разброса показателей гликемии), а также проведено анкетирование больных и определение уровня ФА с использованием модифицированной и адаптированной анкеты на основании анкет Physical Activity Questionnaire for Older Children and Adolescents, International Physical Activity Questionnaire. Установлено, что состояние углеводного обмена тесно зависит от уровня ФА. Выявлены отличия в характере влияния ФА на состояние компенсации диабета у больных разного пола, а также отличия влияния низкого уровня ФА детей в зависимости от возраста на состояние компенсации СД I типа. Выводы: у подростков негативное влияние низкого уровня ФА на состояние компенсации СД I типа более выражены, чем у больных препубертатного возраста, что может быть связано с большей длительностью заболевания.

У 102 дітей, хворих на цукровий діабет 1 типу, та у 20 здорових підлітків проведено оцінку зовнішньосекреторної функції печінки та підшлункової залози за результатами клініко-інструментальних досліджень, вивчення рівня ендогенного секретину та холецистокініну з урахуванням тривалості та компенсації захворювання. Під час зростання тривалості та зниження рівня компенсації цукрового діабету 1 типу спостерігали дискоординацію секреції гастроінтестинальних гормонів, що призводить до порушення екзокринної функції підшлункової залози.

Цель работы - уточнение роли воспаления в формировании диабетической нефропатии (ДН) у детей при сахарном диабете (СД) 1 типа. Обследовано 50 детей в возрасте от 3 до 15 лет, страдающих СД 1 типа. В исследование не были включены пациенты в стадии декомпенсации диабета, а также дети, имевшие IV и V стадии ДН и инфекционно-воспалительные заболевания почек. Обследование детей включало определение скорости клубочковой фильтрации, функционального почечного резерва и микроальбуминурии, что позволило подтвердить у 34 из них наличие начальных стадий ДН (I - III по C. E. Mogensen). I стадия имела место у 6, II - у 25, III - у 3 детей. Оставшиеся 16 детей составили контрольную группу. Кроме того, у всех наблюдавшихся пациентов изучали содержание в крови ИЛ-1<$E beta>, ФНО-<$E alpha> и С-реактивного белка. Представлены данные, указывающие на роль воспаления в развитии ДН у детей. Показано, что поражение почек при СД 1 типа сопровождается повышением содержания в крови уровней ИЛ-1<$E beta> и ФНО-<$E alpha>, концентрация которых нарастает по мере прогрессирования нефропатии и увеличения продолжительности заболевания. Выводы: начальные стадии ДН характеризуются повышением в крови концентрации провоспалительных цитокинов - ИЛ-1<$E beta> и ФНО-<$E alpha>. Концентрация провоспалительных цитокинов нарастает по мере прогрессирования нефропатии и увеличения продолжительности диабета. Полученные данные не исключают возможного участия названных цитокинов в формировании нефропатии у детей с СД 1 типа.

Для визначення резервних можливостей серця і особливостей адаптації серцево-судинної системи до фізичного навантаження дітей із хронічним захворюванням нирок діабетичного і недіабетичного походження обстежено 70 осіб віком 7 - 17 років. Установлено, що прогресування хронічного захворювання нирок призводить до поступового погіршення функціональних можливостей серцево-судинної системи (ССС) за умов фізичного навантаження, що ілюструється проградієнтним зменшенням працездатності та зниженням ефективності енергозабезпечення фізичного навантаження. Визначено, що діти з діабетичною нефропатією мають більш суттєві функціональні порушення з боку ССС у порівнянні з хворими з хронічними захворюваннями нирок I стадії.

Вивчено психосоматичні аспекти цукрового діабету (ЦД) І типу у 43-х дітей віком 5 - 17 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в дитячому ендокринологічному відділенні Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка. У 22 % хворих ЦД діагностовано вперше, у інших тривалість захворювання коливалася від 4 міс. до 16 років. Крім загальноклінічного обстеження, використовувалися методики психологічної діагностики рівня тривожності та типів ставлення до хвороби, дитячий апперцептивний тест і малюнок "Моя сім'я", опитувальник батьківського ставлення А. Варги і В. Століна. У 60 % хворих діагностовано "заглиблення у хворобу", яке має пряму залежність від тривожності та представлене чистим сенситивним та дифузним типами ставлення до хвороби. Висока тривожність дітей, хворих на ЦД І типу, частково обумовлена особливостями родинних відносин, оскільки соціально бажаний образ стосунків у системі батьки - діти виражений слабко (спостерігався у 25 % сімей). Батькам були притаманні незацікавленість справами дитини, недооцінка її інтелектуальних та творчих здібностей, недовіра до неї. З точки зору хворих дітей у родині у них не виникає переживання міжособистісної надійності та захищеності. Вони відчувають емоційну відгородженість від членів родини, мають низьку здатність до вияву емоцій, приховану агресію, страх. Вищезазначені психологічні особливості необхідно виявляти та коригувати під час занять у діабет-школі, що спонукатиме хворого брати активну участь у лікуванні і призведе до поліпшення медичного прогнозу, а отже й якості життя.

Изучались психосоматические аспекты сахарного диабета (СД) 1 типа у 43детей в возрасте 5-17лет, которые находились на стационарном лечении в детском эндокринологическом отделении Института эндокринологии и обмена веществ им. В.П. Комиссаренко. У 22% больных СД диагностирован впервые, у остальных продолжительность заболевания колебалась от 4 мес до 16лет. Кроме общеклинического обследования использовались методики психологической диагностики уровня тревожности и типов отношения к болезни, детский апперцептивный тест и рисунок "Моя семья". Родителям больных предлагался опросник родительского отношения А. Варги и В. Столина. У 60% больных диагностирован "уход в болезнь", который прямо зависит от тревожности и представлен чистым сенситивным и диффузным типами отношения к болезни. Высокая тревожность детей, больных СД 1 типа, частично обусловлена особенностями воспитания, так как социально желаемый образ взаимоотношений в системе родители-дети выраженный слабо (наблюдался у 25% семей). Выявлено, что дляродителей характерны незаинтересованность делами детей, недооценка их интеллектуальных и творческих способностей. С точки зрения больных детей, в семье у них не возникает переживания межличностной надежности и защищенности, они чувствуют свою эмоциональную отчужденность от членов семьи, имеют низкую способность проявлять эмоции, скрытую агрессию, страх. Вышеупомянутые психологические особенности необходимо выявлять и корректировать во время занятий в диабет-школе, что будет побуждать больного принимать активное участие в лечении и приведет к улучшению медицинского прогноза и качества жизни.

Psychosomatic aspects of type I diabetes mellitus have been studied in 43children aged 5-17treated at the children's department of V. P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism. In 22% of patients diabetes mellitus was newly diagnosed, in others duration of the disease ranged from 4 months to 16years. Such psychological methods as diagnosing of anxiety rate and attitude to the disease, children apperception test and "Picture of my family" have been used. The parents have been tested by means of questioning of their attitude (method worked out by A. Varga and V. Stolin). "Deepening into disease" dependable upon high anxiety rate and represented by purely sensitive and diffuse types of attitude to the disease has been diagnosed in 60% ofchildren. The high anxiety rate partially was caused by peculiarities of family relations, because socially desired type of relations in the system parents-children is feebly marked (in 25% of families). It was found, that parents are indifferent to children's affairs, they underestimate children's intellectual and creative search and do not trust them. Sick children have a sensation of moving away from other members of the family, they fail to display emotions, dissembled aggression and fear. It is necessary to reveal the foregoing psychological specialities and correct them during diabetes-school studies, that leads to better medical prognosis as well as to higher quality of life

С целью диагностики остеопоротических изменений при сахарном диабете I типа обследовано 95 детей в возрасте от 5 до 15 лет с помощью двухфотонной рентгеновской денситометрии. У 61,1 % детей отмечено снижение минеральной плотности костной ткани разной степени тяжести вплоть до остеопороза, что расценено как диабетическая остеопатия. На фоне лечения, которое включало видеин-3 и глицерофосфат кальция, у детей с сахарным диабетом отмечено повышение минерализации костной ткани.

Визначено особливості клінічної симптоматики й анамнестичних даних внаслідок дискінезії жовчовивідних шляхів (ДЖВШ) у дітей на фоні цукрового діабету (ЦД) I типу. Встановлено найбільш характерний гіпертонічний варіант ДЖВШ, який формується у разі її розвитку в дітей, що страждають на ДЦ I типу, та сприяє застою жовчі у жовчовидільній системі. Виявлено пригнічення функціональної активності печінки, з'ясовано наявність негативного дисбалансу з превалюванням симпатиконії та формуванням ейтонії та ваготонії як послідовних стадій зриву адаптації за умов прогресування патологічного процесу в разі розвитку досліджуваних ДЖВШ у дітей з ЦД I типу. Розроблено математичну модель прогнозування розвитку ДЖВШ у дітей з інсулінозалежним ЦД.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчення особливостей кінетики та тонусу жовчовивідних шляхів у разі їх дискінезії (ДЖВШ) у дітей з інсулінозалежним цукровим діабетом (ЦД). Проведено дослідження тонусу і кінетики жовчовивідної системи у 83 дітей віком 11 - 14 років з ДЖВШ на тлі ЦД 1 типу, а також у 32 пацієнтів з ДЖВШ без ЦД 1 типу і у 33 практично здорових однолітків. Розвиток ДЖВШ у дітей із ЦД 1 типу супроводжується переважно збільшенням натщесерцевого й залишкового після жовчогінного сніданку об'ємів жовчного міхура з прогресуючим збільшенням залишкового об'єму в міру збільшення тривалості основного патологічного процесу. Встановлено наявність у майже половини пацієнтів з ДЖВШ на фоні ЦД 1 типу найбільш несприятливого гіпертонічного гіпокінетичного варіанта ДЖВШ, на відміну від хворих без діабету, які в більшості спостережень страждали на гіпотонічну гіпокінетичну форму ДЖВШ. Висновки: типовою особливістю ДЖВШ на фоні ЦД 1 типу у дитячому віці є розвиток її гіпокінетичної гіпертонічної форми, що найбільшою мірою сприяє виникненню застою жовчі в біліарному тракті з подальшим формуванням різних відхилень функціонального й органічного характеру, як у жовчовивідній системі, так і в печінковій паренхімі.