Мета дослідження - покращити результати лікування дітей з метаепіфізарним остеомієлітом (МЕО) на основі розробки нових методів діагностики, лікування та визначення основних етапів медичної реабілітації. Вивчено в експерименті на тваринах можливість застосування октенідину дигідрохлориду на тканини опорно-рухового апарату в зростаючому організмі за МЕО. Виділено збудники із вогнищ запалення у дітей, хворих на МЕО. Проведено мікробіологічне дослідження порівняльного впливу антисептиків місцевої дії на спектр штамів бактерій за МЕО. Визначено пріоритетні напрями місцевої та системної антибактеріальної терапії ураженого суглоба. Розроблено та застосовано методику ранньої діагностики та лікування дітей, хворих на МЕО, з метою ефективного локального впливу на вогнище запалення для покращення результатів лікування МЕО. Досліджено клінічну ефективність лікування МЕО за розробленою методикою у порівнянні зі стандартними схемами лікування. Запропоновано систему реабілітаційних заходів у дітей з МЕО з урахуванням соціального фактора.

Вивчено особливості гострого гематогенного остеомієліту кісток тазостегнового суглоба у новонароджених, визначено анатомо-топографічні передумови виникнення патологічного вивиху стегна, роль факторів ризику у виникненні захворювання, наведено порівняльні методи покращання ранньої діагностики, хірургічного й ортопедичного лікування. Проаналізовано рівень захворювання дитячого населення на гострий гематогенний остеомієліт тазостегнового суглоба (ГГО ТС). Відзначено, що поєднання факторів ризику (патологічних станів анте-, інтра- та постнатального періодів) призводить до виникнення й обумовлює тяжкість захворювання, на підставі їх врахування наведено прогноз перебігу ГГО. Доведено, що дискоординація тяги м'язів спіралей зовнішньої та внутрішньої ротації в поєднанні з нагромадженням випоту в суглобі, зумовлює розвиток патологічного вивиху головки стегна. Обстежено новонароджених з ГГО кісток, що утворюють тазостегновий суглоб, у деяких дітей виявлено ураження двох суглобів, коксит діагностовано в 95,6 % дітей, патологічний вивих стегна (58,4 %) за даними оцінки місцевої симптоматики та загального стану, рентгенологічного, ультразвукового, пункційного досліджень тазостегнових суглобів, пароксальних ділянок. Відзначено, що тяжкість загального стану (87,49 % у хворих з септикопіємічною та септикотоксичною формами ГГО) і деструктивного процесу в кістці та суглобі виявлено за умов тривалого застосування інтенсивної терапії метаболічних, імунологічних порушень, антибактеріальної терапії (частіше антибіотиками резерву), пункційного підведення остеотропних антибіотиків до кістки і в суглоб, дренування параосальних флегмон.

Досліджено питання поширеності, особливості перебігу гострого гематогенного остеомієліту та (ГГО) у дітей Житомирщини, вивчено стан імунологічної реактивності організму протягом усього періоду їх лікування в стаціонарі. Визначено клінічну ефективність застосування ліпосомальних препаратів. Установлено, що ГГО має циклічність у збільшенні кількості хворих дітей через 8 - 9 років. У хворих із забруднених радіонуклідами зон спостережено зміни імунної відповіді на антигенне подразнення, зокрема, у разі слабкої дії - інтенсивна імунна відповідь і навпаки. Доведено, що включення ліпосомальних препаратів до комплексного лікування хворих на ГГО дітей позитивно впливає на скорочення періоду бактеріовиділення із зони ураження, періоду гіпертермії, заживлення післяопераційних гнійних ран, зменшення строків стаціонарного лікування з (<$E43~ symbol С ~4,8>) до (<$E31~ symbol С ~2,9>) ліжко-днів, а також зменшення ускладнень у післяопераційному періоді.

Досліджено проблему діагностики, лікування та реабілітації дітей, хворих на гострий гематогенний отемієліт (ГГО). Проаналізовано результати лікування 354-х дітей, хворих на ГГО - 216-ти (61 %) хлопчиків і 138-ми (39 %) дівчат. До основної групи ввійшли 57 дітей, лікування яких здіснювалося за розробленою лікувально-діагностичною методикою, до контрольної - 197 хворих, лікування яких проводилось за традиційною. Розроблено та впроваджено у практику метод дренування та введення лікарських засобів у вогнища ураження у разі ГГО, корекції водно-електролітного балансу, відновлення кислотно-основної рівноваги, усунення ендотоксикозу та нормалізації гомеостазу. Запропоновано та застосовано на практиці схеми ранньої медикаментозної реабілітації дітей, які перенесли ГГО, що передбачають урахування віку, етіологічних чинників і тяжкості перебігу ГГО. Використання розробленого методу комплексного лікування ГГО у дітей дозволило скоротити строки очищення рани від некротичних мас на <$E2,3~ symbol С ~0,2> доби, за цього був наявний початок появи грануляції та розвиток значно більш ранньої епітелізації. Строк очищення та початку епітелізації у хворих з ГГО коливався у межах <$E7,4~ symbol С ~0,3> доби. Використання запропонованого комплексу діагностичних і лікувальних заходів у разі ГГО в дітей дозволило поліпшити перебіг післяопераційного періоду, зменшити кількість несприятливих результатів з 10,4 % до 5,1 %, а також скоротити термін перебування хворого в стаціонарі на 3,1 ліжко-дня.

Створено принципово нову експериментальну модель гострого остеомієліту для дослідження змін електрофізіологічних показників тканини кінцівок та визначення їх інформативності для діагностики запального процесу кістки. Вперше встановлено нормальні електрофізіологічні показники тканин кінцівок та їх зміни у разі виникнення остеомієлітичного вогнища. На підставі одержаних результатів вперше розроблено неінвазивний метод ранньої діагностики гострого гематогенного остеомієліту. Досліджено сучасний стан взаємозалежності збудників основного та метастатичних вогнищ. Визначено сезонність захворювання в регіоні та летальність серед хворих септичними формами гострого гематогенного остеомієліту. Вперше розроблено та впроваджено у практику оптимальний комплекс діагностичних та лікувальних заходів за різних форм і стадій септичного процесу у дітей з соматичними формами гострого гематогенного остеомієліту.

На підставі аналізу результатів діагностики та лікування 275-ти дітей віком до 15-ти років, хворих на гострий гематогенний остеомієліт, розроблено метод ранньої діагностики на підставі визначення pH внутрішньокісткового осередку запалення. Відзначено, що pH-метричні дослідження вмісту внутрішньокісткового осередку відтворювали динаміку кістково-гнійної рани, супроводжувались алкалозом, а також довели тісний зв'язок між pH, відсотковим вмістом нейтрофільних гранулоцитів та фазою патологічного процесу. Доведено вирішальну роль пункції осередку ураження в діагностиці інтраосальної стадії, що дає змогу своєчасно провести адекватну патогенетично спрямовану терапію, скоротити терміни перебування хворих у стаціонарі на <$E10~ symbol С ~3,8> ліжко-діб та забезпечує досягнення добрих близьких і віддалених результатів відповідно у 90,9 та 94,4 % випадків.

Висвітлено питання діагностики та лікування гострого брижового лімфаденіту у дітей. Розроблено й апробовано диференційно-діагностичний алгоритм із використанням дистанційної динамічної теплометрії у дітей, який підвищує об'єктивність та наочність обстеження та зменшує кількість діагностичних помилок, запобігає невиправданим операціям. Визначено точки та відповідні їм ділянки дослідження на передній черевній стінці у хворих з гострими запальними процесами черевної порожнини. На підставі визначення інтенсивності теплового випромінювання запропоновано спосіб диференційної діагностики гострого брижового лімфаденіту та гострого апендициту. Розглянуто особливості змін імунологічної реактивності організму, досліджено зміни гемостазу, протеолізу та функціонального стану нирок. Клінічно обгрунтовано ефективність застосування у комплексному лікуванні гострого брижового лімфаденіту поєднаної дії ентеросорбції та внутрішньотканинного електрофорезу.

Досліджено питання оптимізації діагностування та лікування хвороб, спричинених гнійною інфекцією кісток і суглобів у дітей. Проаналізовано результати дослідження клініко-епідеміологічних особливостей перебігу таких хвороб у дітей Сумщини. Вивчено ехографічні зміни кісткової тканини та суглобів на різних стадіях розвитку інфекції. Експериментально досліджено антибактеріальний і фунгіцидний вплив антисептичних препаратів на певних збудників гнійного інфекційного захворювання кісток і суглобів у дітей. Вивчено загальну та місцеву токсичну дію антибактеріальних розчинів на кісткову та хрящову тканини молодих білих щурів. Обгрунтовано доцільність використання розчину гіпохлориту натрію для санації патологічного вогнища інфекції та досліджено клінічну ефективність за його зовнішньо- та внутрішньокісткового, а також внутрішньосуглобового застосувань. Проаналізовано результати суб'єктивного оцінювання реконвалесцентами показників якості їх життя. Удосконалено способи хірургічної санації вогнища гнійної інфекції кісток і суглобів у дітей та інструменти для її здійснення. Завдяки застосуванню запропонованої методики комплексного лікування такої інфекції одержано скорочення термінів стаціонарного лікування (<$Eroman p~<<~0,05>), зниження рівня переходу захворювання до хронічної форми у 1,4 раза та рівня інвалідності - у 2,3 раза.

Розглянуто питання оптимізації діагностики та лікування гострого гематогенного остеомієліту (ГГО) у дітей. Охарактеризовано мікрофлору кістковомозкового каналу та міжм'язового ексудату, основні клінічні зміни у дітей з даною патологією, кількість післяопераційних ускладнень залежно від тяжкості процесу. Упроваджено нові методи лікування гострого гематогенного остеомієліту, що включають застосування йоддицерину для лаважу кістковомозкового каналу, аплікаційний метод застосування йоддицерину, комбіновану лазеротерапію. Виділено критерії ефективності та кратності проведення лаважу кістковомозкового каналу йоддицерином. Визначено показання щодо закриття гнійної рани у дітей з ГГО.

Розглянуто питання особливостей перебігу кістково-гнійної інфекції та лікування дітей і підлітків, хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток (ХОДК). На підставі клінічних, рентгенологічних та клініко-лабораторних досліджень установлено клініко-рентгенологічні особливості перебігу хронічного травматичного та гематогенного остемієліту в дітей та підлітків, визначено бактеріологічні та серологічні особливості етіології цих форм захворювання. За результатами імунологічних досліджень обгрунтовано показання до застосування тимогену для корекції порушень імунного статусу в дітей та підлітків, хворих на ХОДК. Визначено найбільш ефективні оперативні втручання та обгрунтовано необхідність застосування кісткової аутопластики та білокального методу заміщення дефектів кісток. Удосконалено диференційовану систему комплексного лікування хворих на хронічний травматичний остемієліт довгих кісток у дітей та підлітків із застосуванням кістковопластичних оперативних втручань, яка дала змогу відновити цілість кісток та ліквідувати активний гнійно-некротичний процес у 97,9 % оперованих дітей.

Проаналізовано діагностику та лікування 67 дітей віком до 6 років, яких було госпіталізовано у 2001 - 2010 рр. у хірургічне відділення Сумської обласної дитячої клінічної лікарні з діагнозом гострий гематогенний остеомієліт. У 30 (44,8 %) дітей установлено туберкульозну етіологію процесу. Переважну більшість туберкульозних оститів госпіталізовано у I і II кварталах року - 24 (80,0 %) дитини. Захворюваність на БЦЖ-остити серед дітей працівників аграрного сектору менша, ніж у сім'ях службовців та домогосподарок, у 2,7 разу. Клінічна картина у 19 (63,3 %) хворих дітей на туберкульозний остеомієліт відрізнялася субклінічним перебігом. Найбільша кількість досліджених дітей на туберкульозний остеомієліт мали II групу крові - 16 (53,3 %).

Мета роботи - покращання результатів комплексного лікування дітей із гнійною хірургічною інфекцією кісток та суглобів (ГХІКС) і оптимізація методів хірургічної санації патологічного вогнища інфекції. Протягом 2004 - 2011 рр. проведено лікування 218 дітей, хворих на ГХІКС. Хворі були розподілені на дві клінічні групи. До першої (основної) групи увійшли 104 дитини, яким у комплексному лікуванні застосовували місцеву санацію шляхом крапельного введення у патологічне вогнище запалення розчину NaOCl (600 мг/л) протягом 1,5 - 2 год 1 раз на добу (10 - 20 крап./хв). До другої (контрольної) групи введено 114 пацієнтів, у яких застосовували традиційні методи. Обстежені були віком від періоду новонародженості до 16 років. Клінічний аналіз спостережень показав, що в основній групі післяопераційний період за клініко-лабораторними та цитологічними даними перебігав сприятливіше, ніж у контрольній групі, де проточним або фракційним методом вводили у патологічне вогнище розчини антибіотиків (цефалоспорини II - III генерації), 0,02 % розчин "Фурациліну" (розведення 1:5000), 0,05 % водний розчин хлоргексидину, 1 % розчин діоксидину. Застосування методики дозволило досягти значного поліпшення стану хворих на 3 - 4-ту добу, нормалізації температури тіла, стабілізації запального процесу, зменшення перифокального набряку та гіперемії тканин, що оточують вогнище інфекції. Алергічних реакцій на введення розчину NaOCl (600 мг/л) не спостерігали. Хронізація запального процесу в основній групі відмічена у 15 (14,4 %) пацієнтів, у контрольній - у 21 (18,4 %). В основній групі призначена інвалідність 3 (2,9 %) дітям, у контрольній - 7 (6,1 %).

Висновки: таким чином, використання розчину NaOCl (600 мг/л) для санації патологічного вогнища в комплексному лікуванні дітей із ГХІКС призвело до швидкої елімінації збудників інфекції та очищення запального осередку від гнійно-некротичних тканин; з 3-ї доби лікування у 64 % пацієнтів основної групи зафіксовані достовірно вищі темпи нормалізації досліджуваних клініко-лабораторних та цитологічних показників відносно контрольної групи.

Цель работы - изучение динамики провоспалительных медиаторов с учетом тинкториальных свойств возбудителя у детей с различными формами гнойно-септических заболеваний на этапе госпитализации. Для изучения динамики провоспалительных медиаторов проведено исследование с участием 444 детей. В соответствии с клиническими диагнозами больных разделили на группы: первая группа - 220 детей с острой гнойной деструктивной пневмонией; вторая - 110 детей с острым гематогенным остеомиелитом; третья - 114 детей с перитонитом. Выводы: грамотрицательная инфекция при тяжелых формах гнойно-септических заболеваний ассоциируется с самыми высокими уровнями провоспалительных медиаторов (ИЛ-1<$E beta> - (<$E101,3~symbol С~15,73>) пг/мл и ИЛ-6 - (<$E108,7~symbol С~3,01>) пг/мл при разлитом перитоните, ФНО-<$E alpha> - (<$E174,91~symbol С~4,00>) пг/мл при легочно-плевральной форме пневмонии, СРБ - (<$E86,35~symbol С~17,20>) мкг/мл при токсической форме остеомиелита) по сравнению с грамположительной (ИЛ-1<$E beta> - (<$E73,76~symbol С~11,67>) пг/мл и ИЛ-6 - (<$E106,30~symbol С~5,04>) пг/мл при разлитом перитоните, ФНО-<$E alpha> - (<$E72,42~symbol С~10,49>) пг/мл при легочно-плевральной форме пневмонии, СРБ - (<$E36,31~symbol С~5,74>) мкг/мл при токсической форме остеомиелита, <$Ep~<<~0,05>) и смешанной (ИЛ-1<$E beta> - (<$E44,79~symbol С~4,07>) пг/мл и ИЛ-6 - (<$E82,24~symbol С~6,85>) пг/мл при диффузном перитоните, ФНО-<$E alpha> - (<$E79,95~symbol С~8,62>) пг/мл при легочно-плевральной форме пневмонии, СРБ - (<$E17,04~symbol С~3,09>) мкг/мл при локальной форме остеомиелита, <$E p~<<~0,05>).

Исследованы клинико-анамнестические и микробиологические показатели у 110 детей с острым гематогенным остеомиелитом (ОГО) за последние 10 лет. Показано, что основными факторами для возникновения у детей ОГО являются воспалительные заболевания носоглоточной и зубочелюстной системы, гнойничковые заболевания кожи и подкожной клетчатки, пневмонии и ОРВИ, травмы костей. При микробиологическом анализе установлено, что грамположительная микрофлора преобладает при местной и септикопиемической форме, а грамотрицательная при токсической. Наличие позитивной гемокультуры и клинических признаков у больных с септикопиемической и токсической формой при поступлении свидетельствует о наличии септической инфекции и сепсиса. Методом выбора для лечения ОГО у детей является остеоперфорация с санацией и дренированием костно-мозгового канала, а при наличии остеомиелитической флегмоны - ее вскрытие и дренирование в комбинации с дезинтоксикационной терапией, дискретным плазмаферезом и иммунотерапией.

Подано комплексне оцінювання факторів, що впливають на частоту виникнення гнійно-септичних ускладнень у дітей раннього віку під час абдомінальних операцій, і вивчено їх прогностичну цінність. Доведено важливість факторів ризику, пов'язаних з соматичним станом дитини й анестезіологічним забезпеченням, їх вплив на частоту розвитку післяопераційних інфекційних ускладнень. Запропоновано шкалу прогнозування гнійно-септичних ускладнень та розроблено схему й алгоритм антибіотикопрофілактики в дітей раннього віку під час абдомінальних операцій втручань. Показано ефективність антибіотикопрофілактики як методу запобігання гнійно-септичним ускладненням у дітей раннього віку під час абдомінальних операцій. Засвідчено домінування в дітей раннього віку системних гнійно-септичних ускладнень над локальними, на відміну від ускладнень у пацієнтів дорослої вікової категорії.

Досліджено питання лікування гнійно-ранової інфекції м'яких тканин у дитячому віці. Розроблено новий метод комплексного лікування гнійно-ранової інфекції з використанням природного сорбенту рослинного походження "Гранули кверцетину", який володіє сорбційною, імуномоделюючою дією та здатний пригнічувати ріст патогенної мікрофлори. Встановлено, що в результаті лікування запропонованим методом, з використанням нового препарату вітчизняного виробництва, прискорюється очищення та загоєння гнійних ран, швидше нормалізуються показники місцевого та загального імунітету. Запропоновано практичні рекомендації щодо застосування даного методу в комплексному лікуванні гнійної хірургічної інфекції у дітей.

Розглянуто питання септичних форм гострого гематогенного остеомієліту (ГГО) у дітей, зокрема, поширеності та структури захворювання, мікробіологічного моніторингу збудників, симптоматики, ранньої діагностики, комплексного лікування - доопераційної підготовки, оперативних, консервативних, фізіотерапевтичних методів лікування; антибактеріальної та превентивної фунгіцидної терапії; подальшої реабілітації хворих. Наведено результати експериментальних та клінічних досліджень, описано новий метод ранньої неінвазивної діагностики захворювання. Викладено біофізичну модель процесів, що протікають у тканинах неураженої кінцівки та за наявності остеомієлітичного вогнища. Подано характеристику антибактеріальних та фунгіцидних препаратів, що застосовуються під час лікування септичних форм ГГО у дітей.

Рассмотрены вопросы септических форм острого гематогенного остеомиелита (ОГО) у детей, в частности, распространенности и структуры заболевания, микробиологического мониторинга возбудителей, симптоматики, ранней диагностики, комплексного лечения - дооперационной подготовки, оперативных, консервативных, физиотерапевтических методов лечения; антибактериальной и превентивной фунгицидной терапии; дальнейшей реабилитации больных. Приведены результаты экспериментальных и клинических исследований, описан новый метод ранней неинвазивной диагностики заболевания. Изложена биофизическая модель процессов, протекающих в тканях непораженной конечности и при наличии остеомиелитического очага. Дана характеристика антибактериальных и фунгицидных препаратов, применяемых при лечении септических форм ОГО у детей.

Запропоновано новий підхід для виділення прогностичних критеріїв ранньої діагностики сепсису у дітей, хворих на гнійно-септичні захворювання (ГСЗ), на підставі фундаментальних клініко-імунологічних досліджень. Вивчено експресію CD68 позитивних тканинних макрофагів in locus morbi, рівень зниження яких пов'язаний з трансформацією системної запальної відповіді в сепсис, що є додатковим критерієм його ранньої діагностики. Встановлено, що ГСЗ у дітей призводять до вторинного комбінованого імунодефіциту та підвищеної секреції прозапальних медіаторів і цитокінів I типу. Вивчено вплив ендоксину на різних стадіях септичного процесу на 1, 7, 14-ту добу, що призводить до гіперсекреції протизапальних медіаторів. Це пов'язано з пригніченням цитокінів гуморального профілю (ІЛ-4) і активацією клітинних (ІЛ-2, ІФ-gamma) з дефіцитом специфічного, адаптивного (низькі рівні анти-ЕТ-IgG) в асоціації з активацією неспецифічного, природженого (високі рівні LBP і sCD14, анти-ЕТ-IgM) антиендотоксинового імунітету. На підставі вивчення кореляційних зв'язків вперше встановлено прогностичні критерії ранньої діагностики сепсису.

З'ясовано причини виникнення та поширення гострого гематогенного остеомієліту у дітей, проаналізовано особливості клінічного перебігу різних форм захворювання. Встановлено основні відмінності імунної реактивності дитячого організму залежно від форми захворювання та зони проживання. Наведено комплексну методику лікування дітей з гострим гематогенним остеомієлітом на основі застосування ліпосомальних препаратів. Розглянуто хірургічні аспекти лікування даної патології. Наведено результати досліджень клінічного перебігу гострого гематогенного остеомієліту. Обгрунтовано необхідність подальшого удосконалення методів ранньої діагностики, проведення своєчасного та адекватного хірургічного лікування з кваліфікованою корекцією метаболічних та імунологічних гомеостатичних порушень і більш широким застосуванням ліпосомальних препаратів.

Установлены причины возникновения и распространения острого гематогенного остеомиелита у детей, проанализированы особенности клинического течения различных форм заболевания. Показаны основные отличия иммунной реактивности детского организма в зависимости от формы заболевания и зоны проживания. Разработана комплексная методика лечения детей с острым гематогенным остеомиелитом на основе использования липосомальных препартов. Рассмотрены хирургические аспекты лечения данной патологии. Приведены результаты исследований клинического течения острого гематогенного остеомиелита. Обоснована необходимость дальнейшего усовершенствования методов ранней диагностики, проведения своевременного и адекватного хирургического лечения с квалифицированной коррекцией метаболических и иммунологических гомеостатических нарушений и активным использованием липосомальных препаратов.

Проведено аналіз результатів мікробіологічних досліджень у 103-х дітей та підлітків, хворих на хронічний післятравматичний остеомієліт довгих кісток. Збудниками гнійно-некротичного захворювання були S.aureus, P.aeruginose та P.mirabilis переважно у монокультурах. Встановлено взаємозв'язок між формою, локалізацією остеомієліту та характером мікрофлори. Одержані дані свідчать про більшу ймовірність ендогенного інфікування переломів.