Проаналізовано роль біологічних і фізіологічних процесів, стресових факторів довкілля та біотичного дисбалансу остеотропних мінеральних елементів в організмі, екологічні причинно-наслідкові зв'язки в генезі хвороби Легг-Кальве-Пертеса, особливості її етіології, патогенезу та лікування. Описано механізм розвитку основного патологічного осередку хвороби - остеонекрозу епіметафізи стегнової кістки.

Проанализирована роль биологических и физиологических процессов, стрессовых факторов окружающей среды и биотического дисбалланса остеотропных минеральных элементов в организме, экологические причинно-наследственные связи в генезисе болезни Легг-Кальве-Пертеса, особенности её этиологии, патогенеза и лечения. Описан механизм развития основного патологического очага болезни - остеонекроза эпиметафизы бедровой кости.

Описано методику багатоетапного лікування вродженого вивиху стегна, а також досвід її використання у дітей віком від 5-ти років із застосуванням апарата зовнішньої фіксації на основі стрижнів. Обгрунтовано переваги використання апаратів даної конструкції. Основна особливість вживаної методики полягає в застосуванні такого способу хірургічного лікування вродженого вивиху стегна, який дозволяє на фоні м'якотканинної декомпресії кульшового суглоба виконати дозоване низведення голівки стегнової кістки, в подальшому вправити й утримати голівку у вертлюжній западині в необхідному положенні та за рахунок декомпресії компонентів суглоба в післяопераційному періоді запобігти розвитку дистрофічних процесів у тазостегновому суглобі.

Юнацький епіфізеоліз голівки стегнової кістки залишається діагностичною проблемою незважаючи на численні публікації. Наведено результати вивчення рентгенографічної картини ознак зміщення та ознак структурних змін проксимального відділу стегна. Відзначено, що МР-томографія може використовуватися як для оцінки зміщення, так і для його прогнозування.

Надано аналіз результатів, одержаних після хірургічного лікування контрактур тазостегнових суглобів у дітей різних вікових груп від 4-х до 14-ти років з церебральним паралічем. Описано механізми формування згинально-привідних контрактур в тазостегнових суглобах, а також методи дослідження для визначення ступеня деформації, чітко визначено показання до оперативного лікування. Детально описано техніку оперативного втручання, яка включає, крім міотомії аддукторів, невротомію задньої гілки затульного нерва з гетеротопічною міоневротизацією великих сідничних м'язів. Продемонстровано велику ефективність корекції вказаних деформацій з використання запропонованого методу. Надано рекомендації щодо післяопераційного лікування хворих.

У 60-ти дітей із хворобою Пертеса віком від 4-х до 15-ти років, що постійно проживають у Донецькій області, і 37-ми здорових однолітків вивчено рівень остеотропних мінеральних елементів (Ca, P, Mg, Zn, Cu) у цільній крові за допомогою методу атомно-абсорбційної спектрографії і встановлено характер їх впливу на розвиток хвороби Пертеса. За результатами досліджень встановлено коливальний характер дисбалансу біотичного рівня остеотропних макро- і мікроелементів, вірогідно властивий кожній стадії розвитку хвороби Пертеса, що відображає порушення, характерні для біофізіологічних процесів досліджуваних мінеральних елементів. Одержані результати можна використати як критерії діагностики хвороби Пертеса і для розробки оптимальних методів її лікування.

Розглянуто результати застосування розвантажувальних ортезів при асептичному некрозі головки стегнової кістки, паралітичному вивиху в кульшовому суглобі, недорозвиненні кульшового суглоба у дітей. Розроблені конструкції ортезів дозволяють додержуватися принципу "containment". Проведені біомеханічні, фізіологічні і клініко-рентгенологічні методи підтверджують ефективність пропонованих ортезів та доцільність їх використання в комплексі лікування даної категорії хворих.

Проведено дослідження тазостегнових суглобів дітей 3 - 12 років з болем у ділянці суглобів, кульгавістю протягом декількох днів або тижнів. За даними рентгенографії патологічних змін з боку тазостегнових суглобів не виявлено. Визначено основні критерії початкової стадії хвороби Легг - Кальве - Пертеса за допомогою методу ультрасонографії: помірне стовщення капсули суглоба за рахунок ексудації синовіальної оболонки, натягнутість і зміну структурного стану фіброзної оболонки капсули, набрякання власної зв'язки голівки стегна, а також збільшення числа глибчатих утворень субхондрального шару голівки у ході проведення функціональних проб.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.285.1

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення кульшового суглобу і стегна у дітей

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що результати дослідження біохімічних показників пошкодження сполучної тканини у дітей із гнійним кокситом можуть бути базою для розробки комплексу біохімічних критеріїв для ранньої діагностики гострого гематогенного остеомієліту та гнійного кокситу, визначення обсягу запального ураження; допоможуть судити про виразність деструктивних змін кісткової тканини, а також контролювати ефективність лікування.

На підставі аналізу факторів ризику (ФР) різних періодів перинатального циклу встановлено залежність клінічних форм гострого гематогенного остеомієліту (ГГО) кісток тазостегнового суглобу (ТСС) від комбінації ФР, що дазволило розробити рекомендації щодо профілактики ГГО кісток ТСС у новонароджених. На підставі деталізації клінічних проявів та використання ультразвукового дослідження (УЗД) виявлено характерні патогномонічні ознаки ГГО на ранніх стадіях захворювання. З'ясовано анатомо-топографічні особливості будови й розташування м'язів у ділянці ТСС і стегна, що сприяло встановленню зв'язку між особливостями розташування м'язів у ділянці та патологічного вивиху стегна в ТСС, що, у свою чергу, дало можливістьпо-новому обгрунтувати механізм виникнення дистензійного вивиху та розробити пристрій для постійного функціонального витяжіння нижніх кінцівок у випадку ГГО кісток ТСС. До схеми комплексного лікування ГГО впроваджено місцеве знеболення ділянки ТСС за методом електродрегінгу. Розроблено пристрій для профілактики та лікування дітей з ускладненнями остеомієліту кісток, що утворюють ТСС.

Досліджено актуальну проблему лікування високого природженого вивиху стегна в дітей і підлітків з застосуванням апаратів зовнішньої фіксації. На підставі аналізу анатомічних зрізів таза визначено коридори для проведення опорних елементів апаратів зовнішньої фіксації. Розроблено математичні моделі, які базуються на методі кінцевих елементів кінематичної ланки "таз - стегно", спицевого та стрижневого апаратів зовнішньої фіксації (АЗФ) за системою "таз - стегно". З використанням цих моделей виявлено, що за одноопорного стояння на низведеній і контралатеральній нижніх кінцівках у тазовій опорі апарата Ілізарова рівень напружень підвищений за всією протяжністю контакту "спиця - кістка" на 85 - 80 %, ніж навкруги транссегментарних стрижнів стрижневого АЗФ. За цього величина напружень у спицях всередині кістки є критичною та досягає 100 МПа і вище, ніж зумовлена частота розвинення їх нестабільності у клубовій кістці. З метою зниження напружень у місці контакту "стрижень - кістка" можлива установка другого транссегментарного стрижня на контрлатеральному боці таза. Запропоновано методики застосування стрижневих АЗФ для лікування патології тазостегнового суглоба в дітей зі значним зміщенням проксимального відділу стегна, пристрої для її здійснення за різних клінічних ситуацій.

Вивчено формування кісткового дистракційного регенерату з використанням променевих методів дослідження у разі хірургічного подовження кінцівок у дітей, установлено особливості перебігу репаративного процесу залежно від різних факторів. Установлено рентгеносеміотичні ознаки 4-х стадій формування дистракційного регенерату. Здійснено ультразвукове дослідження регенерату на різних етапах його формування, визначено динаміку мінеральної щільності кісток оперованих сегментів кінцівок за допомогою комп'ютерної денситометрії. Виявлено вірогідну різницю тривалості стадій і загальних термінів формування регенерату залежно від походження, локалізації вкорочень кінцівок, віку пацієнтів та типу апарата зовнішньої фіксації (стрижневого або спицевого АЗФ). З'ясовано, що у пацієнтів віком до 10-ти років утворення та перебудова кісткового регенерату відбувається швидше, ніж у хворих віком 11 - 18 років. У порівняльному аспекті оцінено ефективність рентгенологічного, ультразвукового методів дослідження дистракційного регенерату, а також комп'ютерної денситометрії.

Вирішено проблему ранньої діагностики, комплексного консервативного та хірургічного лікування дітей з хворобою Пертеса. Здійснено експеримент на 94 кролях, за допомогою якого створено модель асептичного некрозу голівки стегнової кістки заданої форми та величини шляхом кріодеструкції. Встановлено прискорення репаративних процесів на 38 - 67 % під впливом поєднаної дії оксигенації та електровакуумної терапії або електровакуумної терапії та магнітного поля. Вперше для ранньої діагностики хвороби Пертеса використано комп'ютерну термографію та фотоденситометрію. Запропоновано діагностичний алгоритм. Проаналізовано результати клінічних спостережень з використанням консервативного лікування 996 дітей, хірургічного - 127 дітей та 20 дорослих, які у дитинстві перенесли хворобу Пертеса. Розроблено робочу класифікацію хвороби Пертеса, зважаючи на стадію, фазу та поширеність асептичного некрозу. Використано для лікування дітей з хворобою Пертеса нові фізичні фактори: оксигенацію, електровакуумну терапію, магнітотерапія. Вдосконалено методи діагностики та лікування, завдяки яким на 18,1 % збільшилася кількість дітей, яких почали лікувати на першій стадії хвороби Пертеса, на 11,8 - 14,8 % збільшилась частота відмінних результатів консервативного лікування. Після хірургічного лікування відмінний та добрий результат досягнуто в 70 % випадків.

Зроблено порівняльну оцінку комплексної діагностики та лікування вродженої дисплазії кульшового суглоба, вроджених підвивиху та вивиху стегна у недоношених немовлят зі супутніми вродженими та набутими соматичними захворюваннями (основна група) та дітей, які народилися у строк від нормальної вагітності, без соматичних захворювань (контрольна група). Встановлено фактори ризику народження дітей з порушеним формуванням кульшового суглоба та його сповільненим формуванням, у постнатальному періоді. Запропоновано діагностичний алгоритм з огляду на наявність факторів ризику, особливостей анамнезу, клінічних симптомів і даних ультразвукового дослідження. Розроблено алгоритм диференційованого лікування, що дозволило індивідуалізувати його тривалість залежно від віку, в якому його розпочато, тяжкості захворювання, наявності факторів ризику сповільненого формування кульшового суглоба та за необхідності продовжувати його, призначати додаткові заходи залежно від тяжкості супутніх захворювань та моніторингу дорозвитку кульшового суглоба. У лікуванні дітей з дисплазією кульшового суглоба досягнуто відмінний результат: вивих вдалося усунути в усіх хворих.

На підставі вивчення клінічних, рентгенологічних і біомеханічних даних 30 хворих описано синдром зниження опороздатності кульшового суглоба внаслідок природженого вивиху стегна, невдач оперативного лікування дисплазії та природженого вивиху стегна, патологічного вивиху після інфекційного кокситу з дефектом голівки та шийки стегнової кістки, дистензійного вивиху стегна в процесі подовження кінцівки (на фоні природжених аномалій будови суглоба). Зниження опороздатності кульшового суглоба викликано комбінацією різноманітних факторів: інсуфіцієнтності відвідних м'язів стегна, скорочення кінцівки, хибного положення кінцівки у кульшовому суглобі внаслідок контрактур та больового фактора, який виникав внаслідок розвитку ранніх дегенеративно-дистрофічних порушень в ураженому кульшовому суглобі. Запропоновано біомеханічно обгрунтовану оперативну реконструкцію проксимального відділу стегна з застосуванням трисекційного апарата зовнішньої фіксації на основі стрижнів. За результатами післяопераційних спостережень виявлено високий клінічний ефект у оперованих хворих у вигляді значного підвищення опороздатності кульшового суглоба.

На підставі клінічних даних визначено механізми та динаміку формування контрактур тазостегнових і колінних суглобів залежно від важкості та тривалості захворювання. Простежено вплив ступеня контрактури на розвиток тазостегнового суглоба та розроблено заходи профілактики та лікування його дисплазії та підвивихів. Проведено дослідження електрогенезу м'язів нижніх кінцівок у різних вікових категорій хворих з церебральним паралічем до оперативного лікування, а також після застосування селективної невротомії та гетеротопічної міоневротизації. Вивчено морфологічні зміни у м'язах, що беруть участь у формуванні контрактур кульшових і колінних суглобів, до та після селетивної невротомії й гетеротопічної невротизації. Досліджено вплив селективної гетеротопічної міоневротизації на реципрокну іннервацію, локомоцію та кінематику рухів у суглобах нижніх кінцівок. Встановлено ефективність різних методів хірургічної корекції контрактур тазостегнових і колінних суглобів. Запропоновано методику ранньої мобілізації хворих у післяопераційному періоді, що дозволяє прискорити формування правильного стереотипу ходьби.

Розглянуто проблему діагностики та лікування уражень стегнового суглоба у дітей і підлітків з епіфізарними дисплазіями (ЕД), а саме дегенеративно-дистрофічних уражень, уродженого вивиху стегна й осьових деформацій проксимального кінця стегнової кістки. Показано, що консервативне лікування дегенеративно-дистрофічних уражень стегнового суглоба у таких хворих надає тимчасовий ефект і не запобігає прогресуванню захворювань. На підставі сучасних променевих методів розроблено ранню діагностику та діагностику стертих форм ЕД, а також розглянуто питання диференційної діагностики. Запропоновано новий напрямок лікування уродженого вивиху стегна, який полягає у використанні удосконалених консервативних методів лікування у віці до чотирьох років та удосконалено хірургічні методи у більш старшому віці. Наведено методики хірургічного лікування варусної деформації проксимального кінця стегнової кістки в разі ЕД у хворих у період росту.

Формирование всех органов и систем эмбриона и плода продолжается на протяжении всего периода беременности. При преждевременном рождении ребенка формирование всех органов, в том числе и бедренного сустава (БС), отстает от нормы новорожденных, которые родились в срок, что было доказано морфологическими исследованиями. Следовательно, недоношенным детям необходимо проводить скрининговое УЗ обследование БС сразу после рождения и в последующие 4 - 6 недель для определения варианта доразвития и назначения профилактики или лечения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.285.1

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення кульшового суглобу і стегна у дітей

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - розроблення алгоритму ранньої діагностики вродженого вивиху стегна у недоношених дітей для поліпшення результатів лікування. Проведено обстеження 64 недоношених і 68 доношених дітей з використанням клінічного огляду, УЗД тазостегнових суглобів із ультразвуковою доплерографією магістральних судин ділянки тазостегнових суглобів, біохімічних методів дослідження крові та сечі. Виявлено, що принцип "комплексного підходу" в діагностиці вродженого вивиху стегна дозволяє починати лікування в найбільш ранні терміни і одержувати гарні результати.