Вивчено особливості клінічного перебігу поствакцинального періоду у дітей з алергічним та лімфатичним діатезами на адсорбовану коклюшно-дифтерійно-правцеву (АКДП) вакцину та щеплення кору. Уперше показано особливості впливу АКДП-вакцини на клітинну та гуморальну ланки імунітету, динаміку утворення специфічних антитіл у дітей з алергічним і лімфатичним діатезами. Виявлено значення вихідного стану імунної системи у цих дітей, а також закономірно знижену специфічну відповідь на щеплення у дітей з даними діатезами у порівнянні з імунологічними показниками дітей без явних ознак діатезів. Уперше вивчено рівні субкласів IgG (IgG1, IgG2, IgG3, IgG4) у дітей з алергічним діатезом та їх взаємозв'язок зі специфічною імунною відповіддю на щеплення АКДП-вакциною. Уперше досліджено динаміку рівнів специфічних антитіл через 1 та 6 місяців після щеплення, що показує ступінь специфічної імунологічної захищеності цієї категорії дітей. Науково обгрунтовано спосіб підвищення ефективності вакцинопрофілактики у дітей з алергічним та лімфатичним діатезами шляхом поєднаного застосування настоянки ехінацеї рожевої та вітамінів A та E, що сприяє утворенню адекватної імунної відповіді, запобігає виникненню сильних поствакцинальних реакцій і ускладнень та інтеркурентних захворювань у поствакцинальному періоді.

Досліджено становлення поствакцинального імунітету проти дифтерії та кору у дітей (здорових і тих, які мають різну патологію), а також визначено вплив препаратів ехінацеї на дані механізми. Виявлено, що у техногенно несприятливому районі більш висока питома вага дітей, які мають знижену імунологічну реактивність та знижений рівень поствакцинального імунітету, тобто потенційно сприятливі до кору та дифтерії. Доведено, що за умов високого антигенного навантаження розчин ехінацеї виявляє стабілізуючу дію на специфічну імунологічну реактивність, що робить її застосування найбільш доцільним і безпечним для дітей у процесі вакцинації.

Вперше з'ясовано вплив гострого гломерулонефриту (ГГН) та гострого пієлонефриту (ГПН) на імунітет дітей, які раніше отримали щеплення проти дифтерії. Встановлено, що відновлення специфічного імунітету дітей, які хворіли на ГГН і ГПН, триває впродовж 6 місяців періоду реконваленсценції. Виявлено, що інтеграційний процес клітинної та гуморальної ланок імунітету у хворих і перехворілих дітей нормалізується за 3 - 6 місяців періоду реконвалесценції. Визначено можливі строки індивідуальної імунокорекції дітей і тактику її проведення.

Проаналізовано захворюваність на дифтерію серед різних вікових груп в Україні. Наведено результати вивчення колективного імунітету до дифтерії в цілому в Україні та Миколаївській області за останні роки. Представлено результати вивчення протидифтерійного та протиправцевого імунітету у 63-х дітей в Миколаївській області з аналізом захворюваності на ці інфекції у даній віковій групі. Проаналізовано результати моніторингу варіацій специфічних показників якості серій вакцини АКДП, яка використовувалась для проведення імунізації. Зроблено висновки щодо імуногенності вакцини АКДП вітчизняного виробництва.

Проанализирована заболеваемость дифтерией среди разных возрастных групп в Украине. Приведены результаты изучения коллективного иммунитета к дифтерии в целом по Украине и в Николаевской области за последние годы. Представлены результаты изучения противодифтерийного и противостолбнячного иммунитета у 63-х детей в Николаевской области с анализом заболеваемости этими инфекциями в данной возрастной группе. Проанализированы результаты мониторинга вариаций специфических показателей качества серий вакцины АКДС, которая использовалась для проведения иммунизации. Сделаны выводы об иммуногенности вакцины АКДС отечественного производства.

Для вивчення специфічності антитіл до субодиниць дифтерійного токсину (ДТ) у хворих на дифтерію, носіїв токсигенних і нетоксигенних дифтерійних бактерій, хворих на інші захворювання верхніх дихальних шляхів та вакцинованих здорових дітей проведено SDS-електрофорез ДТ, попередньо розщеплений на субодиниці трипсином, та імуноблотинг. Обробку результатів проведено за допомогою створеної компьютерної програми, яка дозволяє знайти кількісне вираження інтенсивності забарвлення смужок в імуноблотингу. Одержані дані показали, що існують певні відмінності у специфічності антитіл до А- або В-субодиниці ДТ у хворих дітей з різним діагнозом. Так, у хворих на дифтерію в 57 % випадків переважали антитіла до А-субодиниці. А у всіх інших обстежених дітей з різним діагнозом, як правило, переважали антитіла до В-субодиниці. Оскільки антитіла до В-субодиниці блокують зв'язування ДТ із рецепторами клітин-мішеней, то вони відіграють вирішальну роль у запобіганні ушкодженню тканин токсином. Припущено, що різна специфічність антитіл хворих на дифтерію і носіїв дифтерійних бактерій, можливо, може визначати різницю в клінічній формі перебігу інфекції.