Розглянуто нове вирішення питання підвищення ефективності лікування дітей з різними формами адентії за допомогою силіконового матеріалу ПМ-С та створення штучного екватора на зубах конічної форми. Запропоновано спосіб виготовлення знімних протезів при множинній адентії, що дозволить покращити їх фіксацію на опорних зубах, не порушуючи мінерального обміну їх твердих тканин (так як більша поверхня зубів залишалася вільною), а також поліпшити адгезію протезів. Підкреслено, що м'яка силіконова прокладка амортизуватиме силу жувального тиску, рівномірно розподіляючи функціональне навантаження на підлеглі тканини і таким чином зберігаючи їх та альвеолярний відросток від травмування. Доведено, що в більшості спостережень структура періодонту тимчасових зубів, які затрималися в зубних рядах на 8-10 років, не має істотних патоморфологічних змін. За даними світлової мікроскопії та клінічних спостережень ясен у зоні альвеолярного відростка доведено, що з одного боку існує різке зменшення кількості нервових волокон та їх закінчень різко погіршує мікроциркуляцію, створюючи ішемічний стан органу та сприяє розвитку гіпоксії. Підкреслено, що проведені дослідження \i in vitro \i0 показали, що сольові екстракти з полімерних матеріалів і готових композицій не впливають істотно на функціональні прояви та життєздатність імунокомпетентних клітин. Зроблено висновок, що виконана робота дозволяє підвищити ефективність диференційної діагностики та лікування дітей з цими формами адентії.

Удосконалено конструкцію преортодонтичного трейнера для використання дітьми з ранньою втратою молочних зубів і зубо-щелепними аномаліями, що дозволяє обмежити зміщення зубів у напрямку дефекту, сприяє стимуляції прорізування постійних зубів і попереджує вторинні деформації зубних рядів. Показано, шо розроблений метод лікування зубо-щелепних аномалій і алгоритм реабілітаційних заходів для дітей з ранньою втратою молочних зубів у змінному періоді прикусу дозволяє запобігти вторинним деформаціям зубних рядів у 91,3 % випадків, покращити гігієнічний стан порожнини рота, знизити інтенсивність запальних процесів тканин пародонту. Біохімічний аналіз ротової рідини показав, що регулярне призначення профілактичних курсів не тільки запобігає метаболічним порушенням у порожнині рота, але і стимулює секрецію лізоцима й активність антиоксидантної системи, що позитивно відображається на неспецифічній резистентності в порожнині рота.

Предложено использование несъемного аппарата с фиксацией на временных зубах. Данная методика дает клиницисту прогнозируемое лечение перекрестного прикуса.

Вивчено особливості зміщення перших постійних молярів верхньої щелепи за умов патології зубних рядів і доведено можливість проведення ранньої діагностики патологічного мезіального зрушення бокових постійних зубів верхньої щелепи за наявності мезіальної ротації перших молярів. Встановлено тип мезіальної ротації на формування оклюзії в дітей у періодах змінного та постійного прикусів з виникненням дистальної оклюзії, вестибулярного прорізування іклів, ускладнених форм аномалій прикусу. З'ясовано фактори, що сприяють перетворенню фізіологічного зрушення зубів на патологічне. Запропоновано схеми й апарати для лікування аномалій, ускладнених патологічним мезіальним зрушенням в різні періоди формування прикусу, спрямовані на зменшення випадків видалення зубів.

Проведено стоматологічне обстеження 102 дітей з ДЦП віком 3 - 10 років. У дітей з ДЦП найчастіше діагностували аномалії прикусу (52,9 %). У період молочного прикусу (3 - 5 років) у 45,4 % дітей виявлено аномалії прикусу, а в період раннього змінного прикусу - 61,7 %.

Вперше встановлено, що за створення дефекту кортикальної пластинки нижньої щелепи діаметром 2 мм через 8 - 14 днів навколо дефекту на відстані до 5 мм виникає зона резорбції з кісткової тканини. Під час проведення кортикотомії на відстані 5 мм один від однієї ділянки резорбції кісткової тканини з'єднуються, створюючи лінію для спрямованого переміщення зуба, тобто спрямовану кортикотомію. Вдосконалено методику спрямованого переміщення зубів у кістковій тканині, що передбачає застосування міні-імплантатів та ортодонтичних апаратів з опорою на міні-імплантати. Уточнено наукові дані епідеміологічного дослідження свідчать про те, що серед пацієнтів, які звернулися по ортодонтичну допомогу в період постійного прикусу в 34,3 % встановлені аномалії положення окремих зубів. Вдосконалено хірургічний протокол постановки міні-імплантату й "якірної" системи. Розроблено схему-алгоритм комплексного лікування хворих з аномальним положенням зубів, що дозволяє скоротити тривалість лікування підлітків і дорослих на 20 тижнів.

Проведенные биохимические исследования ротовой жидкости и сыворотки крови детей с хроническим катаральным гингивитом и скученностью зубов показали недостаточность проведения только базовой терапии гингивита перед ортодонтическим лечением. Применен лечебно-профилактический комплекс, состоящий из адаптогенов, пробиотиков и биостимуляторов.

Наведено клініко-лабораторне обгрунтування термінів фіксації брекетів і початку застосування додаткової ортодонтичної сили (еластика, закриваючої або відкриваючої пружини, тощо) у пацієнтів з аномалійним положенням зубів і скупченням із видаленими зубами за ортодонтичними показаннями. Встановлено високу розповсюдженість зубо-щелепних аномалій та їх зв'язок із захворюванням тканин пародонту та гігієнічним станом ротової порожнини у дітей. Визначено, що видалення зубів за ортодонтичними показаннями не тільки сприяє погіршенню показників стану гігієни та пародонту, але викликає запальні процеси та порушення балансу співвідношення ПОЛ і АОС, та напруження неспецифічної резистентності в порожнині рота. Показано, що фіксація ортодонтичних апаратів, у свою чергу, погіршує гігієнічний стан ротової порожнини та сприяє запальним процесам тканин парадонту.

Представлены причины раннего удаления зубов у детей и подростков. Описаны показания к удалению зубов, а также последствия, которые возникают при ранней утрате временных зубов.

Проведено обстеження 60 дітей без зубощелепних аномалій віком 7 - 8, 9 - 10, 11 - 12 років для вивчення особливостей будови верхньощелепних горбів. Після аналізу гіпсових діагностичних моделей верхньої щелепи встановлено, що за формою верхньощелепні горби можуть бути плоскі, пологі та випуклі, за висотою - низькі, середні та високі, за довжиною - короткі, середні та довгі. В період змінного прикусу у зв'язку із ростом щелепи та альвеолярного відростка горби мають тенденцію до збільшення висоти та видовження, що дає можливість для використання їх як самостійної або додаткової опори при дисталізації молярів.

Вивчено поширеність зубощелепних аномалій (ЗЩА) за зверненнями. Визначено зв'язок ЗЩА зі ступенем тяжкості логопедичної патології, вперше введено коефіцієнт логопедичної патології у пацієнтів зі ЗЩА. Удосконалено методику діагностики ЗЩА у ході аналізу телерентгенограм за методом McNamara. Виведено коефіцієнт F для оцінки прохідності верхніх дихальних шляхів як показника положення нижньої щелепи і язика. Розроблено авторські модифікації біоблоків для оптимізації ортодонтичного лікування в змінному прикусі: авторський апарат Biobloc І на нижню щелепу (НЩ) з гвинтом дозволяє в короткі терміни (4 - 6 міс) нормалізувати біометричні параметри щелеп, авторський апарат Biobloc І на верхню щелепу (ВЩ) - проводити ортодонтичну корекцію аномалій у трьох площинах у ті ж терміни. Доведено ефективність застосування лицьової маски у дітей з III класом за Енглєм у змінному прикусі за допомогою апарата Biobloc І на ВЩ, що дорівнює такій же за застосування незнімного апарата. Доведено ефективність застосування біоблоків у дітей зі ЗЩА, ускладнених порушеннями мовлення та запропоновано алгоритм застосування біоблоків за різних видів ЗЩА.

Узагальнено особливості клінічної картини зубощелепних аномалій в дітей з дрібним присінком порожнини рота, пояснено причини виникнення рубцевих рецидивів після вестибулопластики. Науково обгрунтовано та практично підтверджено доцільність застосування запропонованого комбінованого методу лікування. Розроблений комплексний метод лікування дітей з зубощелепними аномаліями в сполученні з дрібним присінком нормалізує функцію навколоротової мускулатури, прискорює ріст нижньої щелепи, підвищує метаболічні та імунологічні процеси у слизовій оболонці, зменшує терміни лікування патології прикусу та запобігає виникненню рецидиву.

Цель работы - повышение эффективности диагностики различных клинических форм прогенического прикуса путем определения и систематизации цефалометрических показателей. Обследовано 43 пациента в возрасте от 9 до 32-х лет (23 женского пола и 20 мужского) с различными клиническими формами прогенического прикуса. При исследовании применялись клинические и рентгенологические методы исследования. Клинический метод заключался в обследовании пациентов с зубочелюстными аномалиями класса 3 аномалий окклюзии. Рентгенологический метод состоял в исследованиилатеральных цефалограмм пациентов и цефалометрического анализа по Бьорк, Мак - Лаффлину с помощью компьютерной программы. Проведен сравнительный анализ следующих показателей: углов ANB, SNA, SNB, ILs/NL, ILi/ML, ILs/Ili, WITS. На основании проведенных клинических исследований и анализа боковых цефалограмм пациентов удалось определить, что при клинических формах прогенического (прогенический мезиальный прикус и прогенический нейтральный прикус) прикуса существуют ожидаемые различия цифровых параметров параллельно с морфологическими изменениями, что достоверно указывает на степень выраженности аномалии в зависимости от вариантов взаиморасположения различных анатомических структур. Выводы: таким образом, в процессе проделанной работы установлено, что значения цефалометрических параметров, необходимых для постановки диагноза при рассмотрении зубочелюстных аномалий в сагиттальной плоскости (прогенический прикус), являются основными для уточнения нозологических форм заболеваний в зависимости от значения угловых параметров.

Показано можливості підвищення ефективності ортодонтичного лікування скупченого положення фронтальної групи зубів у осіб різних вікових груп шляхом розробки нових методик лікування із застосуванням стандартної міофункціональної апаратури. На основі аналізу анамнестичних даних визначено основні фактори, які сприяють виникненню скупченого положення фронтальної групи зубів. Вивчено особливості клініко-антропометричних, рентгенологічних і телерентгенографічних показників у зазначених осіб різних вікових груп. Вперше розроблено методику лікування скупченого положення фронтальної групи зубів з використанням стандартних функціональних ортодонтичних апаратів та їх поєднання із механічно діючою незнімною апаратурою у пацієнтів різних вікових груп та оцінено її виражену ефективність у порівнянні із загальноприйнятими методиками лікування.

Визначено поширеність та клінічні особливості діастем у дітей шкільного віку, обгрунтовано необхідність лікування даної патології. Встановлено, що аномалія прикріплення вуздечки верхньої губи I та II виду діагностується практично у рівних співвідношеннях серед дітей з діастемою верхньої щелепи та без неї, тоді як аномалію вуздечки III виду (масивна вкорочена вуздечка) виявлено лише у дітей з аномалією положення центральних різців з наявністю проміжку між ними. Визначено межі саморегуляції діастеми та характер зміни її ширини у міру прорізування постійних зубів фронтальної ділянки залежно від типу діастеми та виду прикріплення вуздечки верхньої губи. Виявлено, що достовірна саморегуляція діастем відбувається лише в результаті прорізування латеральних різців у разі аномалії положення центральних різців I та II типу з фізіологічним прикріпленням вуздечки верхньої губи та у разі I виду її аномалії. Вперше досліджено оптичну щільність кісткової тканини у ділянці міжрізцевої кісткової перегородки, середнє значення якої у пацієнтів з діастемою є більшим у порівнянні з пацієнтами без діастеми. Виявлено, що зі збільшенням ширини аномального проміжку та зростанням віку пацієнтів значення оптичної щільності також збільшується, що підтверджується встановленою математичною залежністю. За наслідками комп'ютерної томографії встановлено, що аномалія розташування центральних різців з наявністю проміжку між ними практично не впливає на томографію різцевого каналу.

Досліджено частоту проявів перехресного прикусу в структурі зубощелепних аномалій. Визначено найпоширенішу з його форм у період зміни зубів - букальний правосторонній перехрестний прикус без зміщення нижньої щелепи (45 % - у молодшій та 35 % - у старшій вікових групах). Найпоширеніші етіологічні чинники: 40 % випадків - затримане стирання горбиків тимчасових зубів та 34 % - шкідливі звички. У 118 досліджуваних дітей визначено, що найбільш значні морфологічні порушення спостерігаються у випадку аномалії без зміщення нижньої щелепи. Виражені естетичні зміни визначаються за умов поєднаної форми аномалії. Розроблено алгоритм вище означених змін, який дозволить лікарям ортодонтам правильно визначити складність аномалії, вибрати найбільш доцільний та ефективний комплекс лікувально-профілактичних заходів для їх усунення. Після проведеного лікування за умов досягнення морфологічного оптимуму у дітей старшої вікової групи з IV ступенем складності у 3 % випадків не вдається отримати позитивного естетичного результату, обличчя не набуває бажаного вигляду.

Проведено епідеміологічне обстеження 375 дітей у віці 6 - 11 років. У 26,9 % дітей у період змінного прикусу виявлено передчасну втрату молочних зубів. Розповсюдженість зубощелепних аномалій у дітей в період змінного прикусу склала 77,9 %. З віком (до 9 річного віку) зростає кількість дітей з передчасною втратою молочних зубів і кількість звужень зубних рядів і скупчення зубів. У пізньому періоді прикусу (діти 10 і 11 років) рання втрата зубів у всіх випадках супроводжується аномаліями зубних рядів і прикусу.

Обстежено 150 дітей середньої школи смт. Іваничі на Волинщині віком 6, 9, 12, 13, 15 років. У обстежених дітей найчастіше виявлено аномалії положення окремих зубів у період раннього змінного (ЗП) і під час формування постійного прикусу (ПП) - 56,6 - 70,0 %. У пізньому ЗП (9 років) і в ПП (13 і 15 років) зростає кількість дітей зі скупченням зубів. Серед аномалій прикусу найчастіше (20,0 %) діагностовано косий прикус у 9- і 12-річних дітей. Дистальний прикус збільшувався з 3,3 % у 6-річних до 20,0 % у 13-річних школярів. Кількість дітей з симптомом запалення з 60 % у 6 річному віці зменшується до 3,33 % у 15 річному віці, проте зростає кількість дітей з зубним каменем з 23,33 до 96,67 %. Середнє значення індексу РМА по групах значно не відрізняється (від 32,1 до 38,4 %) за винятком у дітей 9 річного віку (52,8 %), у яких визначається і найвищий показник кровоточивості (26,66 %).

У результаті вивчення лицьового профілю 271 дитини віком від 8 до 16 років (143 хлопчики, 128 дівчаток) за допомогою фотостатометричного методу визначено особливості будови їх нижньої третини обличчя та відношення точок ls, li і pg до ліній біометричного поля. Запропоновано спеціальні коефіцієнти. Визначено 5 варіантів будови нижньої частини обличчя у дітей, які запропоновано прийняти за норму у порівнянні з будовою профілю обличчя при зубо-щелепних деформаціях.

Вивчено клінічні, біометричні та функціональні зміни, що відбуваються у зубощелепній системі підлітків 13 - 17-ти років з малими дефектами зубних рядів у результаті втрати перших молярів на верхній і нижній щелепах у динаміці протягом трьох-чотирьох років. Установлено, що з віком у таких підлітків з поодиноко втраченими першими молярами відбуваються структурні і функціональні зміни в зубощелепній системі. Виявлено динаміку розвитку вторинних деформацій у підлітків зі сформованим постійним прикусом та оцінено рівень деформацій та напрямок руху зубів після втрати антагоністів та зубів, що обмежують дефект. Показано, що вторинні деформації починаються у підлітків одразу ж після втрати зубів і дуже швидко прогресують у випадку відсутності лікування. Встановлено, що у разі вчасно проведеної репозиції зубів з'являється можливість раціонального протезування і повного відновлення оклюзійних співвідношень зубних рядів та запобігання подальшому розвитку негативних змін.