Встановлено високу розповсюдженість зубощелепних аномалій і їх зв'язок з гігієнічним станом і захворюваннями тканин пародонта. У процесі клініко-лабораторного обстеження виявлено порушення адаптаційних і захисних механізмів за умов застосування незнімних апаратів під час лікування аномалій зубних рядів у дітей. Показано, що ортодонтичне лікування дітей на тлі хронічного катарального гінгівіту сприяє підвищенню рівня протеолітичних ферментів (еластази, катепсинів), збільшенню вмісту малонового діальдегіду та зменшенню функціонального стану АОС. Доведено, що профілактичне застосування запропонованого комплексу препаратів запобігає патологічним змінам у кістковій тканині альвеолярного відростка та знижує кількість каріозних порожнин. Установлено, що поєднане застосування запропонованих препаратів за всіми показниками сироватки крові та ротової рідини були найефективнішими. Доведено високу ефективність застосування комплексу адаптогенів Біотрит-Дента, Бактулін, Мареполіміел під час лікування хронічного катарального гінгівіту та у період ортодонтичного лікування аномалій зубних рядів у дітей.

Получены значительные результаты после лечения 8 - 10-летних пациентов с открытым прикусом, осложнённым функциональными нарушениями и дентоальвеолярным укорочением во фронтальной части верхней челюсти, новым ортодонтическим аппаратом для лечения открытого прикуса. Метод лечения подтвержден клиническими исследованиями и сроками ортодонтического лечения и является высокоэффективным.

Рассмотрены проблемы изучения влияния комплексного лечения с применением расторопши пятнистой на активность антиоксидантной защиты в ротовой жидкости детей со скученным расположением зубов и хроническим гингивитом. Проведенные исследования убедительно доказали способность расторопши повышать ферментативное звено АОС, а именно каталазы и СОД, активность которых в ротовой жидкости, как правило, снижена при наличии у детей совместной патологии скученности зубов и хронического катарального гингивита.

Одержано значні результати після комбінованого лікування 18 підлітків і дорослих віком 15 - 35 років з фронтальним відкритим прикусом. На хірургічному етапі проведене тонелювання кістки під місцевим інфільтраційним піднадкістним знеболеним розчином лідокаїну 2 % з додаванням розчину адреналіну 1 % (1:100.000), через зовнішню кортикальну пластину кістки проведено перфорацію в області міжзубних проміжків фронтальної групи зубів верхньої і нижньої щелепи на відстані 1/3 від верхівок їх коренів з утворенням наскрізного каналу через поперечник альвеолярного відростка і внутрішньої кортикальної пластинки до слизової оболонки. Тим самим створено наскрізний кістковий тунель (тонелювання кістки), що призвело до зменшення механічних властивостей твердих тканин щелеп і швидкого (3 місяці) зубоальвеолярного подовження в ортогнатичне співвідношення зубів фронтальної ділянки, що говорить про ефективність лікування. Метод лікування підтверджений клінічними і рентгенологічними дослідженнями, термінами лікування і є високоефективним.

Визначено поширеність та клінічні особливості діастем у дітей шкільного віку, обгрунтовано необхідність лікування даної патології. Встановлено, що аномалія прикріплення вуздечки верхньої губи I та II виду діагностується практично у рівних співвідношеннях серед дітей з діастемою верхньої щелепи та без неї, тоді як аномалію вуздечки III виду (масивна вкорочена вуздечка) виявлено лише у дітей з аномалією положення центральних різців з наявністю проміжку між ними. Визначено межі саморегуляції діастеми та характер зміни її ширини у міру прорізування постійних зубів фронтальної ділянки залежно від типу діастеми та виду прикріплення вуздечки верхньої губи. Виявлено, що достовірна саморегуляція діастем відбувається лише в результаті прорізування латеральних різців у разі аномалії положення центральних різців I та II типу з фізіологічним прикріпленням вуздечки верхньої губи та у разі I виду її аномалії. Вперше досліджено оптичну щільність кісткової тканини у ділянці міжрізцевої кісткової перегородки, середнє значення якої у пацієнтів з діастемою є більшим у порівнянні з пацієнтами без діастеми. Виявлено, що зі збільшенням ширини аномального проміжку та зростанням віку пацієнтів значення оптичної щільності також збільшується, що підтверджується встановленою математичною залежністю. За наслідками комп'ютерної томографії встановлено, що аномалія розташування центральних різців з наявністю проміжку між ними практично не впливає на томографію різцевого каналу.

Предложено использование несъемного аппарата с фиксацией на временных зубах. Данная методика дает клиницисту прогнозируемое лечение перекрестного прикуса.

Вивчено поширеність зубощелепних аномалій (ЗЩА) за зверненнями. Визначено зв'язок ЗЩА зі ступенем тяжкості логопедичної патології, вперше введено коефіцієнт логопедичної патології у пацієнтів зі ЗЩА. Удосконалено методику діагностики ЗЩА у ході аналізу телерентгенограм за методом McNamara. Виведено коефіцієнт F для оцінки прохідності верхніх дихальних шляхів як показника положення нижньої щелепи і язика. Розроблено авторські модифікації біоблоків для оптимізації ортодонтичного лікування в змінному прикусі: авторський апарат Biobloc І на нижню щелепу (НЩ) з гвинтом дозволяє в короткі терміни (4 - 6 міс) нормалізувати біометричні параметри щелеп, авторський апарат Biobloc І на верхню щелепу (ВЩ) - проводити ортодонтичну корекцію аномалій у трьох площинах у ті ж терміни. Доведено ефективність застосування лицьової маски у дітей з III класом за Енглєм у змінному прикусі за допомогою апарата Biobloc І на ВЩ, що дорівнює такій же за застосування незнімного апарата. Доведено ефективність застосування біоблоків у дітей зі ЗЩА, ускладнених порушеннями мовлення та запропоновано алгоритм застосування біоблоків за різних видів ЗЩА.

Удосконалено конструкцію преортодонтичного трейнера для використання дітьми з ранньою втратою молочних зубів і зубо-щелепними аномаліями, що дозволяє обмежити зміщення зубів у напрямку дефекту, сприяє стимуляції прорізування постійних зубів і попереджує вторинні деформації зубних рядів. Показано, шо розроблений метод лікування зубо-щелепних аномалій і алгоритм реабілітаційних заходів для дітей з ранньою втратою молочних зубів у змінному періоді прикусу дозволяє запобігти вторинним деформаціям зубних рядів у 91,3 % випадків, покращити гігієнічний стан порожнини рота, знизити інтенсивність запальних процесів тканин пародонту. Біохімічний аналіз ротової рідини показав, що регулярне призначення профілактичних курсів не тільки запобігає метаболічним порушенням у порожнині рота, але і стимулює секрецію лізоцима й активність антиоксидантної системи, що позитивно відображається на неспецифічній резистентності в порожнині рота.

Представлено досвід лікування пацієнтів віком 6 - 9 років з дистальним прикусом та порушенням функцій дихання, ковтання, мовлення та змикання губ. Оцінка стану функціональної активності м'язів щелепно-лицевої ділянки у дітей із функціональними порушеннями доводить важливість виділення окремого етапу ортодонтичного лікування - підготовчого, одним із завдань якого є функціональна корекція або підготовка до періоду активного апаратурного лікування.

Показано можливості підвищення ефективності ортодонтичного лікування скупченого положення фронтальної групи зубів у осіб різних вікових груп шляхом розробки нових методик лікування із застосуванням стандартної міофункціональної апаратури. На основі аналізу анамнестичних даних визначено основні фактори, які сприяють виникненню скупченого положення фронтальної групи зубів. Вивчено особливості клініко-антропометричних, рентгенологічних і телерентгенографічних показників у зазначених осіб різних вікових груп. Вперше розроблено методику лікування скупченого положення фронтальної групи зубів з використанням стандартних функціональних ортодонтичних апаратів та їх поєднання із механічно діючою незнімною апаратурою у пацієнтів різних вікових груп та оцінено її виражену ефективність у порівнянні із загальноприйнятими методиками лікування.