Уперше встановлено, що найбільш важким ускладненням, чинником хронічного запального процесу та причиною різкого зниження зору за умов посттравматичної псевдофакії в дітей є дислокація інтраокулярної лінзи за типом синдрому захоплення зіниці. Визначено фактори ризику утворення захоплення зіниці: зрощені парацентральні рубці рогівки, локальна або тотальна неспроможність зіничного краю райдужки, виконання великих операційних розтинів, синхіотомія та імплантація жорстких ІОЛ в циліарну борозну. Доведено можливість усунення дослідженого синдрому втручанням, яке розділяє поверхні оптичної частини ІОЛ та райдужки й розкриває замкнене коло патологічного запального процесу, що призводить в свою чергу до послаблення запальних явищ і попереджує рецидив захоплення зіниці.

Розглянуто особливості навчання рухових дій дітей з важкою патологією зору на уроках фізичної культури, а також специфіку застосування диференційованого підходу до навчання дітей з різним ступенем втрати зору за умов спільного навчання у школі-інтернаті.

Рассмотрены особенности обучения двигательным действиям детей с тяжелой патологией зрения на уроках физической культуры, а также специфика применения дифференцированного подхода к обучению детей с разной степенью потери зрения в условиях совместного обучения в школе-интернате.

This article is devoted to features of teaching motor skills of children with a heavy pathology of sight at lessons of physical culture. The specifity of application of the differentiated approach to teaching children with a different degree of loss of sight in conditions of joint teaching at school-boarding is considered.

Висвітлено результати лікування хворих на рефракційну та дисбінокулярну амбліопію. Розроблено новий спосіб поперемінної стимуляції кореспондуючих полів сітківок фігурними "сліпучими" полями, проведено порівняльний аналіз його ефективності з комплексним методом і методом поперемінної світлодіодної стимуляції очей. Наведено результати лікування 109-ти хворих різними методами: 19 хворих на рефракційну та 30 - на дисбінокулярну амбліопію проліковано новим способом, 31 хворий на дисбінокулярну амбліопію - комплексним методом і 29 хворих також на дисбінокулярну амбліопію - методом поперемінної світлодіодної стимуляції сітківок. Показано, що плеоптичний ефект нового способу не поступається комплексному методу та підтверджується підвищенням гостроти зору парного (гіршого) ока на (0,17 ± 0,09) у разі лікування новим способом і на (0,13 ± 0,08) у разі лікування комплексним методом. Порівняльний аналіз ефективності нового методу, комплексного методу та методу поперемінної світлодіодної стимуляції очей, які використовуються під час ікування хворих на дисбінокулярну амбліопію, виявив більш значний ортоптичний ефект після лікування новим способом, що виражається відновленням бінокулярного зору у 50 % випадків, тоді як під час лікування комплексним методом цей показник визначений лише в 38,7 % випадків, а методом поперемінної світлодіодної стимуляції лише у 21 % випадків.

Приведены показания к вторичной интраокулярной коррекции афакии в глазах с высокой амблиопией, обусловленной односторонней врожденной катарактой. Описана эндокапсулярная имплантация гибких иол при атипичных врожденных катарактах у детей. Проанализирован опыт хирургического лечения детей с врожденными катарактами. Освещена эффективность хирургического лечения катаракт у детей с имплантацией интраокулярных линз. Рассмотрены возрастные особенности имплантации иол у детей с врожденными катарактами. Определены основные направления совершенствования хирургии врожденной катаракты в работах школы академика В.П.Филатова. Значительное внимание уделено проблемам секундарной катаракты у детей после экстракции врожденной катаракты, динамике рефракции артифакичных глаз у детей. Предложены новый способ реабилитации детей с врожденной аниридией и катарактой - внутрикапсульное иридофакопротезирование, способ объективного определения остроты зрения и цветоощущения у детей. Приведены результаты комплексного лечения врожденных катаракт. Изучены влияние дерината на послеоперационный период у детей, особенности послеоперационного лечения детей с артифакией после врожденных неосложненных катаракт.

Встановлено, що більшість дітей веде нездоровий спосіб життя, а 31,3 % курять і 27,88 % вживають спиртні напої. У 20,33 % дітей спостерігається патологія органа зору, але при цьому різниця між наявною та офіційно зареєстрованою патологією становить 3,8 разу (р << 0,05). Це призводить до відсутності медичного нагляду та унеможливлює ефективні лікувально-профілактичні заходи.

Проаналізовано фізичний розвиток і показники гостроти зору в хлопчиків із короткозорістю.

Проаналізовано вплив лікувальної фізичної культури на показники рівня фізичної підготовленості та гостроти зору в хлопчиків із короткозорістю.

Показано можливості підвищення ефективності відновлення сльозовідведення у дітей з рецидивуючими дакріоциститами (РДЦ) шляхом розробки модифікованого способу хірургічного лікування з експериментально обумовленим застосуванням віскоеластичного розчину. Проліковано та обстежено 145 дітей у віці від 3-х місяців до 5-ти років з РДЦ. Встановлено, що в кон'юнктивальній порожнині та вмісті сльозового мішка переважає умовно-патогенна мікрофлора, яка за непрохідності сльозовідвідних шляхів (СВШ) набуває властивостей патогенної. За результатами рентгенконтрастної комп'ютерної томографії СВШ поряд зі стенозом нижньої частини нососльозної протоки виявлено формування стриктур в цій же зоні та стенозів у верхній його частині. Проаналізовано залежність результатів лікування від протяжності облітерації нососльозної протоки на підставі математичного ROC-аналізу, визначено прогностично значиме порогове значення протяжності облітерації для вірогідності ефективного бужування нососльозної протоки, що складає 3 мм. Експериментальні дослідження проведено на білих щурах. З'ясовано, що віскоеластичний розчин на основі метицелюлози має щільну адгезію з епітелієм сльозовідвідної системи, без ознак, що характерні для запалення та реактивності тканин, протягом 3-х діб. Це свідчить про доцільність застосування віскоеластичних розчинів на основі метилцелюлози для діагностики та лікування захворювань СВШ. Запропоновано модифікований спосіб хірургічного лікування дітей з РДЦ, що полягає в бужуванні нососльозної протоки із введенням віскоеластичного розчину на основі метилцелюлози на заключному етапі операції, який дозволяє забезпечити відновлення прохідності СВШ у 79,3 % випадків.

За результатами експерименту на 39 нестатевозрілих кроликах з'ясовано роль порушень гемо- та гідродинаміки ока у формуванні міопічної рефракції у період росту організму. Гіперпродукція камерної вологи на тлі зниження тиску в судинах ока в період росту організму тварини формує міопічну рефракцію зі збільшенням розмірів ока та стоншенням склери з фрагментацією її волокон і підвищеним накопиченням глікозаміногліканів. Отримано експериментальну модель міопії з використанням чинників, що зумовлюють прогресування міопії в клініці, зокрема, - підвищення внутрішньоочного тиску та зниження перфузійного тиску в басейні очної артерії. Вивчено стан гемо- та гідродинаміки ока у 124 пацієнтів (229 очей) з еметропією, стаціонарним і прогресуючим перебігом міопії. Надано оцінку змінам гідродинаміки ока під впливом різного за тривалістю зорового навантаження у разі еметропії, стаціонарного та прогресуючого перебігу міопії. Встановлено взаємозв'язок прогресування міопії від короткочасних підвищень внутрішньоочного тиску за рахунок збільшення швидкості утворення внутрішньоочної рідини під впливом зорового навантаження. Обгрунтовано доцільність застосування перед зоровим навантаженням препаратів, які знижують швидкість утворення внутрішньоочної рідини (0,5 % розчин тімололу малеату) та вилучення з комплексу терапії судинорозширювальних препаратів.

Приведені результати хірургічного лікування 34-х дітей (35 очей) у віці від 6 місяців до 16 років з різними типами катаракт з вродженими або набутими змінами передньої капсули кришталика. Використання оригінальної методики розкриття передньої стінки дозволило їм у всіх випадках здійснити передній безперервний круговий капсулорексис у разі вроджених і набутих її змін, а також уникнути інтра- та післяопераційних ускладнень, забезпечити можливість для формування капсульного мішка, з подальшою внутрішньокапсульною імплантацією ІОЛ, створити найбільш оптимальні умови для відновлення і подальшого покращання зору, що особливо важливо в дитячому віці.

Приведены результаты хирургического лечения 34-х детей (35 глаз) в возрасте от 6 месяцев до 16 лет с разными типами катаракт с врождёнными или приобретёнными изменениями передней капсулы хрусталика. Использование авторами оригинальной методики раскрытия передней стенки позволило им во всех случаях осуществить передний непрерывный круговой капсулорексис при врождённых и приобретённых её изменениях, а также избежать интра- и послеоперационных осложнений, обеспечить возможность для формирования капсульного мешка, с дальнейшей внутрикапсульной имплантацией ИОЛ, создавая наиболее оптимальные условия для восстановления и дальнейшего улучшения зрения, что особенно важно в детском возрасте.

Проаналізована наявність супутньої патології ока й організму дітей раннього віку (1 - 24 місяців) з вродженими катарактами. Виявлено, що в 83 % випадків у дітей з вродженими катарактами раннього віку діагностувалася загальна супутня патологія, за цього патологія ЦНС - в 66,3 %, серед якої переважала гіпоксично-ішемічна енцефалопатія. Функціональні ускладнення, пов'язані з вираженим помутнінням кришталикових мас, є важким супутнім ураженням ока, частіше реєструвалися за повних і атипових форм вроджених катаракт, що стало показанням для ранньої хірургії.

Проанализировано наличие сопутствующей патологии глаза и организма детей раннего возраста (1 - 24 месяца) с врождёнными катарактами. Выявлено, что в 83 % случаев диагностировалась общая сопутствующая патология, при этом патология ЦНС - в 66,3 %, среди которой превалирует гипоксически-ишемическая энцефалопатия. Функциональные осложнения, связанные с выраженным помутнением хрусталикового вещества и тяжелым сопутствующим поражением глаза, чаще регистрируются при полных и атипичных формах врождённых катаракт, что является показанием для ранней хирургии.

Проаналізовано 16 випадків корнеальних хористом у дітей віком від 5-ти місяців до 11-ти років. Гострота зору коливалась від 0,15 до 1,0. У 14-ти хворих (14 очей) проведено ламелярну кератопластику. У 12-ти хворих використано донорську рогівку, у 2-х - ліофілізовану. Запропоновано такі принципи: ламелярну кератектомію у разі центральної локалізації хористом доцільно виконувати до прозорих шарів, за периферичної - на 2/3 товщі. Ламелярний кератотрансплантат повинен бути максимально тонким, а розмір його має бути зведений до мінімуму - вузької смужки 1 - 2 мм по лімбу з протекторною метою.

Проанализировано 16 случаев корнеальных хористом у детей в возрасте от 5-ти месяцев до 11-ти лет. Острота зрения колебалась от 0,15 до 1,0. У 14-ти больных (14 глаз) проведена ламелярная кератопластика. У 12-ти больных использовалось донорская роговица, у 2-х - лиофилизированная. Предложены принципы: ламелярную керактэктомию при центральной локализации хористом целесообразно выполнять до прозрачных слоев, при периферической - на 2/3 толщины. Ламелярный кератотрансплантат должен быть максимально тонким, а его размер должен быть сведен к минимуму - узкой полоски 1 - 2 мм по лимбу с протекторной целью.

Проаналізовано результати вивчення передньо-заднього розміру псевдофакічних і парних здорових очей у 96-ти дітей, прооперованих з приводу монокулярної травматичної катаракти. Перед та після факоаспірації катаракти з внутрішньокапсульною імплантацією гнучких інтраокулярних лінз (ІОЛ) проводилось УЗ-вимірювання передньо-задніх осей обох очей. На підставі порівняння одержаних результатів зроблено припущення про можливий вплив відсутності акомодаційного процесу на збільшення розміру псевдофакічного ока у дитячому віці.

Проанализированы результаты изучения передне-заднего размера псевдофакичных и парных здоровых глаз у 96-ти детей, оперированных по поводу монокулярной травматической катаракты. Перед и после факоаспирации катаракты с внутрикапсульной имплантацией гибких интраокулярных линз (ИОЛ) проводилось УЗ-измерение передне-задних осей обоих глаз. На основании сопоставления полученных результатов сделано предположение о возможности влияния отсутствия аккомодационного процесса на увеличение размера псевдофакичного глаза в детском возрасте.

Представлено аналіз особливостей клінічної картини вродженої аномалії розвитку кришталика - мікросферофакії та висвітлено значення інструментальних методів її діагностики. Зроблено висновок про необхідність своєчасного видалення мікросферофакічного кришталика з метою запобігання розвитку вторинної глаукоми. Як операція вибору за цієї патології представлена модифікована методика ленсектомії - вісколенсектомія з додатковою фіксацією кришталика ін'єкційною голкою під час оперативного втручання, використання якої дозволяє забезпечити стабільне положення кришталика під час операції, запобігти небажаної міграції кришталикових мас та скловидного тіла, захистити ендотелій рогівки та райдужки від механічного пошкодження, і як результат - отримати стійкий гіпотензивний ефект.

Представлен анализ особенностей клинической картины врожденной аномалии развития хрусталика - микросферофакии и значения инструментальных методов её диагностики. Сделан вывод о необходимости своевременного удаления микросферофакичного хрусталика с целью избежания развития вторичной глаукомы. Как операция выбора при этой патологии представлена модифицированная методика ленсэктомии - "висколенсэктомия" с дополнительной фиксацией хрусталика инъекционной иглой во время операционного вмешательства, использование которой позволяет обеспечить стабильное положение хрусталика во время операции, избежать нежелательной миграции хрусталиковых масс и стекловидного тела, защитить эндотелий роговицы и радужную оболочку от механического повреждения, и в результате получить стойкий гипотензивный эффект.

Розроблено та використано у ході 779-ти операцій факоаспірації дитячих катаракт з імплантацією інтраокулярної лінзи (ІОЛ) систему медикаментозного забезпечення, яка складається з трьох етапів: передопераційної підготовки, інтраопераційної фармакологічної підтримки та післяопераційного лікування. Передопераційна підготовка передбачає санацію кон'юнктивальної порожнини з застосуванням антибіотика "Флоксал", забезпечення максимального мідріазу інстиляціями атропіну та цикломеду, зниження запальної іридоциліарної реакції з використанням крапель індоколліру. Інтраопераційна терапія полягає в асептичних заходах у разі обробки операційного поля з застосуванням розчину хлоргексидину, підтримки мідріазу шляхом введення у передню камеру ока розчину мезатону, у профілактичному антибактеріальному, протизапальному лікуванні - інтракамерній ін'єкції розчину зинацефу та дипроспану субкон'юнктивально. У післяопераційному періоді - п'ятиразові інстиляції макситролу або максидексу.

Разработана и применена в ходе 779-ти операций факоаспирации детских катаракт с имплантацией интраокулярной линзы (ИОЛ) система медикаментозного обеспечения, состоящая из трех этапов: предоперационной подготовки, интраоперационной фармакологической поддержки и послеоперационного лечения. Предоперационная подготовка включает санацию конъюнктивальной полости с применением антибиотика "Флоксал", обеспечение максимального мидриаза инстилляциями атропина и цикломеда, снижение воспалительной иридоцилиарной реакции с применением капель индоколлира. Интраоперационная терапия заключается в асептических мероприятиях при обработке операционного поля с применением раствора хлоргексидина, поддержании мидриаза путем введения в переднюю камеру глаза раствора мезатонав, в профилактическом антибактериальном противовоспалительном воздействии - интракамерной инъекции раствора зинацефа и дипроспана субконъюнктивально. В послеоперационном периоде - пятикратные инстилляции макситрола или максидекса.

The medicamental providing system consisting of three stages: pre-operative preparation, intra-operative pharmacological support and post-operative treatment has been developed and used during 779 operations of the cataract phacoaspiration with implantation of the intraocular lens (IOL). The pre-operative preparation includes the conjunctival sac sanitation with antibiotic Floxal, the providing the maximal mydriasis by Atropine and Cyclomed instillations, reduction of the inflammatory iridociliary reaction with Indocollir drops. The intra-operative therapy consists in the aseptic measures while treating the surgical area with the Chlorhexidine solution, support of mydriasis by the Mesaton injection into the eye anterior chamber, the preventive antibacterial, anti-inflammatory influence - the Zinacef solution infusion into the anterior chamber and Diprospan subconjunctivally. In the postoperative period there were instillations of Maxitrol or Maxidex five times daily.

Описано 12 випадків (14 очей) нетипових змін переднього відділу ока за ретинобластоми (9 дітей) і ретиніту Коатса (3 дитини) віком від 3-х місяців до 13-ти років. Ретинобластома виявлялася ознаками переднього увеїту з корнеальним синдромом і ексудацією у передню камеру (6 очей), псевдогіпопіоном (4), гіфемою (3), гематокорнеа (1), катарактою (2). За ретиніту Коатса в усіх дітей була катаракта, у двох - рідкісне явище холестеролозису передньої камери. Офтальмоскопія в більшості випадків була неможлива. Ультразвукове сканування дозволило уточнити діагноз на 9-ти очах. У трьох дітей діагноз ретинобластоми поставлений тільки після пункційної біопсії. Патоморфологічне дослідження видалених очей з ретинобластомою виявило ендофітне збільшення з вираженим некрозом пухлини на 6-ти очах і рідкісну форму інфільтративного зростання в 3-х дітей старше 5-ти років. У більшості випадків маніфестація пухлинного процесу в передньому відділі ока свідчила про значне ураження пухлиною внутрішньоочних структур з некротичним її розпадом. Таким чином, з появою безпричинних ознак переднього увеїту, гіфеми у дітей будь-якого віку необхідно подумати про можливу наявність ретинобластоми.

Представлено 12 случаев (14 глаз) нетипичных изменений переднего отдела глаза при ретинобластоме (9 детей) и ретините Коатса (3 детей) в возрасте от 3-х месяцев до 13-ти лет. Ретинобластома проявлялась признаками переднего увеита с корнеальным синдромом и экссудацией в переднюю камеру (6 глаз), псевдогипопионом (4), гифемой (3), гематокорнеа (1), катарактой (2). При ретините Коатса у всех детей была катаракта, у двоих - редкое явление холестеролозиса передней камеры. Офтальмоскопия в большинстве случаев была невозможна. Ультразвуковое сканирование позволило уточнить диагноз на 9-ти глазах. У трех детей диагноз ретинобластомы поставлен только после пункционной биопсии. Патоморфологическое исследование удаленных глаз с ретинобластомой обнаружило эндофитный рост с выраженным некрозом опухоли на 6-ти глазах и редкую форму инфильтративного роста у 3-х детей старше 5-ти лет. В большинстве случаев манифестация опухолевого процесса в переднем отрезке глаза свидетельствовала про обширное поражение опухолью внутриглазных структур с некротическим её распадом. Таким образом, появление беспричинных признаков переднего увеита, гифемы у детей любого возраста даёт повод предположить возможное наличие ретинобластомы и провести максимальную диагностику, в том числе пункцию передней камеры для своевременной правильной постановки диагноза и выбора адекватного метода лечения.

Надано опис і аналіз клінічного випадку успішного застосування мультифокальної ІОЛ у дитини з відносними протипоказаннями: результатом контузії ока, травматичною катарактою з ущільненням передньої капсули, мідріазом, наявністю косоокості і глибокої амбліопії. Описані особливості оперативного втручання, подальших курсів стимулювального лікування, наведено динаміку гостроти зору і рефракції псевдофакічного ока дитини з мультифокальною ІОЛ Restor.

Представлены описание и анализ клинического случая успешного применения мультифокальной ИОЛ у ребенка с относительными противопоказаниями: исходом контузии глаза, травматической катарактой с уплотнением передней капсулы, мидриазом, наличием косоглазия и глубокой амблиопии. Описаны особенности оперативного вмешательства, последующих курсов стимулирующего лечения, представлена динамика остроты зрения и рефракции псевдофакичного глаза ребенка с мультифокальной ИОЛ Restor.

Виявлено залежність формування вроджених вад розвитку від характеру тератогенного агента, термінів гестації, а також можливість розвитку множинних поєднаних вад розвитку зазбігу термінів диференціації органів і тканин плоду. Проведення комплексних оздоровлювальних заходів, що включають просвітницьку роботу та всебічне медичне обстеження жінок фертильного віку ще на етапі планування вагітності, дозволить мінімізувати ризик народження дитини з вродженими аномаліями розвитку.

Выявлена зависимость формирования врожденных пороков развития от характера тератогенного агента, сроков гестации, а также возможность развития множественных сочетанных пороков развития при совпадении сроков дифференциации органов и тканей плода. Проведение комплексных оздоровительных мероприятий, включающих просветительскую работу и всестороннее медицинское обследование женщин фертильного возраста еще на этапе планирования беременности, позволит минимизировать риск рождения ребенка с врожденными аномалиями развития.

Даны эпидемиология, клинические особенности, методы обследования и ведения послеоперационного периода. Освещены организационные проблемы оказания ургентной помощи, новейшие и оригинальные технологии эндокапсулярной имплантации гибких ИОЛ. Описаны методы иридопластики, особенности удаления внутриглазных инородных тел, лечения симпатической офтальмии, методики энуклеации и эвисцераии. Разработаны клинико-хиругическая классификация травм и тактика одноразовой реконструктивной хирургии. Показаны перспективы вмешательств при травме переднего и заднего отделов глаза в детском возрасте.

Увеїт - найчастіше позасуглобове ускладнення у хворих на ювенільний ідіопатичний артрит. Тяжкість хвороби залежить від ступеня активності запального процесу на момент встановлення діагнозу, наявності ускладнень та від можливості отримання терапевтичної відповіді на існуючі методи лікування. Несвоєчасне діагностування увеїту призводить до ускладнень, пов'язаних зі зниженням гостроти зору, тому важливі раннє діагностування та своєчасне лікування цього захворювання. На сьогодні продовжуються активні дослідження новітніх методів лікування при увеїті у дітей, хворих на ювенільний ідіопатичний артрит.