Досліджено значення тренувань акомодаційної здатності в комплексному лікуванні хворих на гіперметропічну амбліопію. Установлено зниження основних показників акомодації (РА, РВА, НТЯЗ) при гіперметропічній амбліопії (рефракційній, анізометропічній та дисбінокулярній). Показана значна ефективність комплексного лікування (засвічування за Кюпперсом, вправи на тестері, КЕМ-стимуляція в поєднанні з розвитком РА) при всіх трьох видах амбліопії в напрямі підвищення коригованої і некоригованої ГЗ, поліпшення функції акомодації. Встановлено, що ізольоване застосування тренувань акомодації при рефракційній та анізометропічній амбліопії не поступається в ефективності комплексному лікуванню, що свідчить про обгрунтованість даного виду лікування.

Дисертація присвячена питанню розробки нового способу хірургічного лікування вродженого синдрому блефарофімозу у дітей. На підставі поглибленого клінічного, інструментального, морфологічного дослідження виявлені особливості топографо-анатомічної і морфологічної побудови структур допоміжного апарату ока і орбіти при цій патології. Проаналізовані результати хірургічного лікування із застосуванням існуючих методів. Отримані дані ввійшли в основу розробки нового методу одномоментної корекції синдрому блефарофімозу, який враховує його клініко-анатомічні особливості та забезпечує корекцію всіх складових ланок. Доказана висока ефективність розробленого методу, яка полягає в отриманні кращих косметичних і функціональних результатів, а також його патогенетична спрямованість.

Вміщено результати клінічних досліджень і лікування 480 хворих. Розроблено новий комплексний метод для оцінки стану бінокулярного зору шляхом визначення його стійкості і факторів ризику, якими можуть бути анізометропія, анізейконія, циклотропія, мікрокути косоокості. Розроблено новий спосіб і пристрій для більш тонкого дослідження анізейконії на підставі використання характеристик верн'єрної гостроти зору. Розроблено новий спосіб діагностики порушень оптомоторного фузійного рефлексу тестами, площина яких орієнтована в просторі за глибиною, та новий спосіб визначення стійкості сенсорної фузії і спосіб визначення показань до корекції малих величин анізейконії на підставі використання показників верн'єрної гостроти зору. Розроблено новий спосіб і пристрій для виміру мікрокутів косоокості і характеру біфіксації під контролем офтальмоскопії, спосіб і пристрій для виявлення циклодевіацій, які дозволяють більш вірогідно визначити стан бінокулярного зору.

Дисертацію присвячено питанням підвищеної ефективності лікування амбліопії у дитячому віці. Запропоновано новий метод лікування амбліопії. Він заснований на стимуляції макулярної зони амбліопічного ока за допомогою блискучих ахроматичних і кольорових зернистих зображень ("зернистих фігур"), що утворюються за допомогою спеціального оптичного пристрою. Представлено результати лікування 162 дітей з різними видами амбліопії. Клінічна апробація запропонованого методу лікування показує його високу ефективність: підвищення гостроти зору до 0,4 і вище досягнуто в 72%; повне вилікування амбліопії (гострота зору до 0,8 і вище) досягнуто в 37%; відновлення центральної фіксації досягнуто на 11 очах (з 16 очей, що мали нецентральну фіксацію до лікування). Новий метод може бути використаний самостійно, а також в комбінації з іншими методами лікування амбліопії, такими як Campbell-стимуляція. Метод ефективний, простий, надійний, фізіологічний і може бути альтернативою лазерстимуляції.

Оглянуто 50 недоношених новонароджених з масою тіла під час народження менше 1500 г і гестаційним віком менше 33-х тижнів. Виявлено залежність частоти ретинопатії недоношених новонароджених (РНН) від маси тіла та терміну гестації. Встановлено фактори ризику, які сприяли розвитку РНН: патологічний стан матері (гестоз, хронічні соматичні та гінекологічні захворювання, кровотеча в пологах, відшарування плаценти), патологічні стани дитини, окрім дуже малої маси тіла та терміну гестації під час народження, низьку оцінку за шкалою Апгар, наявність легеневої патології, внутрішньошлуночкових крововиливів, перивентрикулярної лейкомаляції, важких інфекцій з розвитком сепсису, тривалу ШВЛ та високі її параметри, десатурацію з SpO2 менше 90 %, ранню анемію. Спонтанний регрес РНН спостережено у 35 % дітей з I - II стадією. Співпраця неонатологів та офтальмологів суттєво покращує діагностику та профілактику важких форм РНН.

За результатами експерименту на 39 нестатевозрілих кроликах з'ясовано роль порушень гемо- та гідродинаміки ока у формуванні міопічної рефракції у період росту організму. Гіперпродукція камерної вологи на тлі зниження тиску в судинах ока в період росту організму тварини формує міопічну рефракцію зі збільшенням розмірів ока та стоншенням склери з фрагментацією її волокон і підвищеним накопиченням глікозаміногліканів. Отримано експериментальну модель міопії з використанням чинників, що зумовлюють прогресування міопії в клініці, зокрема, - підвищення внутрішньоочного тиску та зниження перфузійного тиску в басейні очної артерії. Вивчено стан гемо- та гідродинаміки ока у 124 пацієнтів (229 очей) з еметропією, стаціонарним і прогресуючим перебігом міопії. Надано оцінку змінам гідродинаміки ока під впливом різного за тривалістю зорового навантаження у разі еметропії, стаціонарного та прогресуючого перебігу міопії. Встановлено взаємозв'язок прогресування міопії від короткочасних підвищень внутрішньоочного тиску за рахунок збільшення швидкості утворення внутрішньоочної рідини під впливом зорового навантаження. Обгрунтовано доцільність застосування перед зоровим навантаженням препаратів, які знижують швидкість утворення внутрішньоочної рідини (0,5 % розчин тімололу малеату) та вилучення з комплексу терапії судинорозширювальних препаратів.

За результатами експериментів, проведених на 230 білих щурах і 145 кроликах, вивчено загальні закономірності та особливості перебігу післятравматичного запального процесу у випадку поранення структур заднього сегмента ока. Встановлено, що передумовою післятравматичного інтраокулярного фіброгенезу та порушень електроретинографічних характеристик функції зорового аналізатора є збільшення протеолізу низько- та високомолекулярних білкових структур ока, пригнічення ензиматичного лізису фібрину та колагеназної активності. Ендотоксин грамнегативної мікрофлори створює потужний потенціал вазоконстрикції і хемотаксису внаслідок збільшення генерації тромбоксану A₂ та лейкотриєну B₄, що призводить до "прориву" антиоксидантного захисту очних тканин і супроводжується підвищенням інтраокулярного вмісту інтерлейкіну-1 beta фактора некрозу пухлин alpha з тривалим порушенням функції окулогематичного бар'єра. Зсув окиснення арахідонової кислоти в бік надмірного утворення простагландину E₂ сприяє пригніченню колагеназної активності тканин травмованого ока, а застосування дексаметазону та стабільного аналога простацикліну ММ-706 для спрямованої корекції окиснювального метаболізму арахідонату нормалізує інтенсивність тканинного протеолізу та фібринолізу, підвищує колагеноліз та відновлює функцію сітківки.

С целью определения особенности формирования остроты зрения и контрастной чувствительности глаза у школьников было обследовано 60 здоровых детей (120 глаз) разного возраста с помощью компьютерной диагностической программы "Oculus-W"V95. Доказано, что процесс становления остроты зрения у школьников обусловлен эволюцией контрастной чувствительности глаза и зависит от дальнейшей дифференциации колбочек, периферического и центрального нейронов зрительного пути, развития подкорковых и корковых зрительных центров. Установленные возрастные показатели нормы остроты зрения и контрастной чувствительности глаза, дадут возможность более точно оценивать функциональное состояние зрительного анализатора.

Досліджено функціональні особливості зорового сприйняття еметропічним та міопічним оком у дітей шкільного віку. Доведено, що у школярів зі збільшенням віку відбувається подальший розвиток зорових функцій і підвищення показників гостроти зору та її складових порогових характеристик, контрастної чутливості, кольоровідчуття та бінокулярного зору. Встановлено показники вікової норми досліджених зорових функцій для дітей віком 7 - 9-ти, 10 - 13-ти та 14 - 16-ти років. Виявлено, що внаслідок міопії у школярів усіх вікових груп погіршується гострота зору, мінімум розділення, контрастна чутливість, кольоровідчуття за рахунок червоного та синього кольорів. З'ясовано, що рівень порушення цих зорових функцій прямо пропорційний ступеню міопії та обернено пропорційний віку школяра. Визначено, що ступінь покращання зорових функцій з оптичною корекцією залежить не лише від її виду, а й від віку школяра та ступеня міопії. Встановлено, що контактна корекція забезпечує найкраще зорове сприйняття в дітей шкільного віку з міопією будь-якого ступеня.

Встановлено, що взаємозв'язані порушення лімфовідтоку, гемодинаміки і мікроциркуляції ока у разі ювенільної діабетичної ретинопатії розвиваються на фоні вегетосудинних дисфункцій з відповідними порушеннями імунних процесів, систем перекисного окиснення ліпідів і агрегаційної активності еритроцитів, що сприяє погіршенню тканинного дренування, дефіциту кровообігу в сітківці і прискоренню вазопроліферації без геморагічної та ексудативної фаз регинопатії. Виявлено імунокоригуючий вплив ультрафіолетового опромінювання крові, вегетотропний - лазерного опромінювання крові. Розроблено неінвазивний регіонарний метод транскутанного магнітолазерного опромінювання крові, обгрунтовано його антиоксидантну, реокоректорну, лімфотропну і вегетотропну дію у хворих на ювенільну діабетичну ретинопатію.

Вивчено залежність реакції зорової системи від способу фотостимуляції (моно- і бінокулярна) та виду паттернів (структуровані і неструктуровані). Обгрунтовано доцільність використання для лікування порушень бінокулярного зору паттернів, що за розмірами відповідають кутовим розмірам макулярної ділянки сітківки і структуровані по всій площі. Показано, що тривалість монокулярних і бінокулярних послідовних образів в 2 і 2,4 раза довша ніж тривалість послідовних образів, викликаних неструктурованими патернами такої ж площі. На підставі отриманих даних вдосконалено методологічний підхід в лікуванні хворих із співдружньою косоокістю, який грунтувався на біфовельній стимуляції фігурними сліпучими полями і був спрямований на відновлення нормосенсорних зв'язків тільки у гаплоскопічних умовах. Розроблено новий спосіб, що полягає у фотостимуляції кореспондуючих макулярних полів сітківок структурованими паттернами. Встановлено, що застосування бінокулярної фотостимуляції структурованими паттернами здійснює одночасний вплив на кілька ланок в патогенезі розладів бінокулярного зору і дозволяє підвищити гостроту зору, збільшити амплітуду акомодації фузії та відновити бінокулярний зір за природних умов.

Виявлено особливості впливу ігрової терапії на параметри психічної напруженості у дітей-інвалідів зору.

Установлены особенности влияния игровой терапии на параметры психической напряжённости у детей-инвалидов зрения.

The influence of the game therapy over the parameters of the psychical strain of the children with the sight disability was discovered.

За результатами клінічного дослідження біоритмів встановлено, що максимум активності зорової системи в амбліопів спостерігається переважно у вечірній час. Описано взаємовідносини між біоритмами зорових функцій та деяких загальносоматичних показників у разі амбліопії. Надано рекомендації щодо вибору часу лікування за різних видів амбліопії. Показано, що проведення комплексного лікування амбліопії з урахуванням біоритмів зорового аналізатора дозволяє достовірно підвищити його ефективність без застосування додаткових методів. Запропоновано модифікований метод лікування, що базується на включенні до стандартного комплексу лікування тренувань ноніусної гостроти на висоті біоритму.

Розглянуто питання інвалідності внаслідок патології очей у дітей, описано сучасні можливості їх реабілітації - медичні та професійні. Висвітлено питання складання індивідуальної програми реабілітації, визначення реабілітаційного потенціалу та прогнозу у дітей з різною інвалідизуючою патологією очей, стандарти обстеження та лікування, нові технології у дитячій офтальмології. Наведено оцінку професійних можливостей та вибору професії для дітей з вадами зору, перелік професій та учбових закладів для працевлаштування осіб з патологією очей. Представлено інтегративно-диференційовану модель організації офтальмологічної допомоги в Україні, висвітлено комплексні заходи з удосконалення медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкою патологією очей.

Рассмотрены вопросы инвалидности вследствие патологии глаз у детей, описаны современные возможности их реабилитации - медицинские и профессиональные. Освещены вопросы составления индивидуальной программы реабилитации, определения реабилитационного потенциала и прогноза у детей с разной инвалидизирующей патологией глаз, стандарты обследования и лечения, новые технологии в детской офтальмологии. Приведена оценка профессиональных возможностей и выбора профессии для детей с проблемами зрения, перечень профессий и учебных заведений для трудоустройства лиц с патологией зрения. Представлена интегративно-дифференцированная модель организации офтальмологической помощи в Украине, освещены комплексные мероприятия по усовершенствованию медико-социальной реабилитации детей с тяжелой патологией глаз.

Приведены показания к вторичной интраокулярной коррекции афакии в глазах с высокой амблиопией, обусловленной односторонней врожденной катарактой. Описана эндокапсулярная имплантация гибких иол при атипичных врожденных катарактах у детей. Проанализирован опыт хирургического лечения детей с врожденными катарактами. Освещена эффективность хирургического лечения катаракт у детей с имплантацией интраокулярных линз. Рассмотрены возрастные особенности имплантации иол у детей с врожденными катарактами. Определены основные направления совершенствования хирургии врожденной катаракты в работах школы академика В.П.Филатова. Значительное внимание уделено проблемам секундарной катаракты у детей после экстракции врожденной катаракты, динамике рефракции артифакичных глаз у детей. Предложены новый способ реабилитации детей с врожденной аниридией и катарактой - внутрикапсульное иридофакопротезирование, способ объективного определения остроты зрения и цветоощущения у детей. Приведены результаты комплексного лечения врожденных катаракт. Изучены влияние дерината на послеоперационный период у детей, особенности послеоперационного лечения детей с артифакией после врожденных неосложненных катаракт.

Наведено новий метод лікування дітей із співдружньою альтернувальною косоокістю, ускладненою функціональною скотомою пригнічення та розроблено прилад для його здійснення. Встановлено, що дана методика вперше дозволяє здійснити відновлення моно- та бінокулярних сенсорних і сенсомоторних зв'язків у пацієнтів з монолатеральною та альтернувальною косоокістю. Наведено результати клінічних досліджень 131-го пацієнта, а також результати лікування 55-ти дітей із даною косоокістю, ускладненою функціональною скотомою пригнічення. Доведено, що у дітей, з функціональною скотомою пригнічення з набутою та природженою співдружньою косоокістю віком від 3-х до 13-ти, бінокулярна система має обмежену пластичність до відновлення сенсорно-моторних механізмів бінокулярного зору. Зазначено, що ліквідацію скотоми пригнічення вдалося досягнути у 61,8 %, нормальної кореспонденції сітківки у - 38,2 % пацієнтів, відновлення нормальних сенсорно-моторних зв'язків досягнуто лише у 21,8%, що свідчить про наявність серйозних порушень у системі, яка забезпечує сенсорно-моторну координацію очей даних пацієнтів. Здійснено модифікацію відомої класифікації стану бінокулярного зору, із урахуванням характеру кореспонденції сітківок.

Викладено основи предмета, завдань, принципів та методів тифлопсихології. Розглянуто питання впливу зорових порушень на психічний розвиток особистості. Увагу приділено основним проблемам сенсорної організації діяльності особистості за умов зорової депривації.

Изложены основы предмета, заданий, принципов и методов тифлопсихологии. Рассмотрены вопросы влияния зрительных нарушений на психическое развитие личности. Внимание уделено основным проблемам сенсорной организации деятельности личности в условиях зрительной депривации.

Изучена оптическая плотность эпителия конъюнктивы у выкидышей обоих полов 5 - 7 месяцев развития. Применен способ, разработанный М. П. Закрутой и В. П. Злупко в 1981 г. Данные математического анализа у 12-ти выкидышей свидетельствуют о том, что оптическая плотность эпителия составных частей конъюнктивы увеличивается пропорционально возрасту выкидыша и преобладает у лиц женского пола и на боковых сегментах обеих глаз.

Представлено аналіз особливостей клінічної картини вродженої аномалії розвитку кришталика - мікросферофакії та висвітлено значення інструментальних методів її діагностики. Зроблено висновок про необхідність своєчасного видалення мікросферофакічного кришталика з метою запобігання розвитку вторинної глаукоми. Як операція вибору за цієї патології представлена модифікована методика ленсектомії - вісколенсектомія з додатковою фіксацією кришталика ін'єкційною голкою під час оперативного втручання, використання якої дозволяє забезпечити стабільне положення кришталика під час операції, запобігти небажаної міграції кришталикових мас та скловидного тіла, захистити ендотелій рогівки та райдужки від механічного пошкодження, і як результат - отримати стійкий гіпотензивний ефект.

Представлен анализ особенностей клинической картины врожденной аномалии развития хрусталика - микросферофакии и значения инструментальных методов её диагностики. Сделан вывод о необходимости своевременного удаления микросферофакичного хрусталика с целью избежания развития вторичной глаукомы. Как операция выбора при этой патологии представлена модифицированная методика ленсэктомии - "висколенсэктомия" с дополнительной фиксацией хрусталика инъекционной иглой во время операционного вмешательства, использование которой позволяет обеспечить стабильное положение хрусталика во время операции, избежать нежелательной миграции хрусталиковых масс и стекловидного тела, защитить эндотелий роговицы и радужную оболочку от механического повреждения, и в результате получить стойкий гипотензивный эффект.

Розроблено диференційований підхід щодо хірургічних втручань під час видалення різних видів вроджених катаракт на підставі обліку закономірностей частоти і строків формування вторинної катаракти у дитячому віці. Запропоновано нові оригінальні способи хірургії рідкісних ускладнень різних видів вродженої патології кришталика (вродженого заднього лентиконусу, сублюксації кришталика у випадку синдрому Марфана). Досліджено особливості морфологічної будови "депозитів" за "атипових" вроджених катаракт. Вперше встановлено, що на частоту і строки формування вторинних катаракт впливає форма вродженої катаракти і вік оперованих дітей. Доведено високу ефективність розроблених хірургічних методик та оптимальної тактики лікування.