У детей с миопией средней и высокой степени (3,0 - 6,0 и более 6,0 D, 28 и 21 ребенок соответственно) отводили зрительные вызванные потенциалы (ЗВП), возникавшие в ответ на световую вспышку. ЗВП регистрировали до и после лечебного курса фосфенэлектростимуляции (ФЭС) (частота 15 с<^>-1, 10 - 15 ежедневных сеансов по 10 мин). Курс ФЭС обусловливал проявление отчетливых тенденций к сокращению латентных периодов (ЛП) максимумов компонентов Р60 и Р100; изменения ЛП других компонентов были менее выражены. У детей с миопией средней степени ЛП компонента Р60 сокращались в среднем более чем на 21 %, у пациентов же с миопией высокой степени аналогичное сокращение составляло почти 12 %. Эти сдвиги сопровождались увеличением средней амплитуды компонентов Р60 и (в меньшей степени) Р100, более выраженным в случаях миопии средней степени. Как позволяют предполагать полученные данные, курс ФЭС обусловливает повышение скорости распространения возбуждения через релейные структуры зрительного анализатора и в нейронных сетях зрительной коры, а также возрастание количества нейронных элементов, активность которых отражается в генерации ЗВП. Использование ФЭС значительно более эффективно при миопии относительно невысокой степени.

Досліджено проблему медикаментозного лікування дітей з міопією. Вперше патогенетично обгрунтовано доцільність застосування антиоксидантної та імуномоделюючої терапії у лікуванні дітей з набутою неускладненою міопією. У даної категорії пацієнтів залежно від ступеня тяжкості захворювання вперше виявлено інтенсифікацію вільно-радикальних процесів і зниження антиоксидантного захисту організму. Доповнено дані про виснаження стану специфічного та неспецифічного імунітету та аутосенсибілізацію до антигенів тканини ока. Вперше запропоновано для лікування дітей з набутою неускладненою міопією фітопрепарат спіруліни по 0,5 г тричі на день внутрішньо протягом одного місяця. Встановлено, що нормалізація імунологічних та корекція метаболічних порушень, обумовлених дією препарату спіруліни, сприяють активізації компенсаторно-пристосувальних механізмів акомодаційно-конвергентної системи та зорово-сенсорного апарату, що зумовило однонаправлене покращення функціонального стану зорового аналізатора - збільшення некоригованої гостроти зору на 49 % у 96 % пацієнтів і зниження градієнту прогресування міопічного процесу на 33 %.