Наведено статистичні показники роботи дитячої нефрологічної служби Івано-Франківської області за 1999 - 2009 рр. Відзначено зростання показника кількості хвороб сечової системи від 16,6 до 23,7 %. Встановлено стабілізацію показника захворюваності хронічним пієлонефритом (0,8 - 0,77 %) на фоні зростання захворюваності інфекціями нирок (4,3 - 5,05 %); зменшення питомої ваги хронічного гломерулонефриту та стабілізацію показників гострого гломерулонефриту. Відзначено високий відсоток (46,7 - 65,4 %) госпіталізованих дітей з сільської місцевості, збільшення питомої ваги планової госпіталізації (74,7 - 88 %), зростання показника госпіталізації дітей в середньотяжкому стані (83,4 - 88,5 %). Проаналізовано та показано відповідність до стандартів якості якісних та кількісних показників роботи нефрологічної служби області. Відзначено чітку тенденцію до зменшення термінів лікування практично по всіх нозологіях, що зумовлено покращанням якості діагностичного процесу та застосуванням нових ефективних схем лікування нефрологічної патології.

Доведено, що внутрішньоклітинні збудники, такі як Chlamydia trachomatis, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma hominis і найпростіший Trichomonas vaginalis, відіграють значну роль у виникненні інфекцій сечовивідних шляхів і нирок у дітей, а також безпосередньо впливають на перебіг захворювання, підтримуючи запальний процес. Розроблені схеми лікування захворювань, спричинених внутрішньоклітинними збудниками, дають можливість ліквідувати запальний процес, подовжити період ремісії та підвищити ефективність традиційної терапії.

Експериментально вивчено застосування індукторів фібринолізу з метою профілактики порушення функції нирок у разі вторинного обструктивного пієлонефриту, що виник на тлі гідронефрозу.

Наведено відомості про етіопатогенез уродженого гідронефрозу, ускладненого вторинним пієлонефритом у дітей в аспекті прогнозування його виникнення.

Розглянуто питання субопераційної та післяопераційної профілактики пієлонефриту у дітей з гідронефрозом. Наведено характеристику показників у до- та післяопераційному періодах у дітей з гідронефрозом, зокрема, функціонального стану нирок, коагуляційного гемостазу, протеолітичної активності, фібринолітичної активності (ФА) крові та сечі. Вивчено роль розладів тканинної ФА мисково-сечовідного сегмента у розвитку пієлонефриту у разі гідронефрозу у дітей. Доведено ефективність застосування озонованого фізіологічного розчину для корекції ФА ниркової тканини, плазми крові, урокіназної активності сечі, екскреторної, іоно- та кислоторегулювальної функції нирок. Визначено позитивний вплив інтраопераційного використання авторської триканальної дренажної системи для проведення в післяопераційному періоді лаважу ниркової миски та верхніх сечових шляхів озонованим фізіологічним розчином (3 - 5 мг/л) для профілактики пієлонефриту у випадку гідронефрозу у дітей.

Досліджено стан клітинних мембран і вміст <$Ebeta2>-мікроглобуліну в сироватці крові та сечі у дітей, хворих на гломерулонефрит. Уточнено роль клітинних механізмів у хронізації та прогресуванні захворювання, які проявляються у вигляді перебудови та зниження рівня загальних фосфоліпідів у сироватці крові та мембранах еритроцитів, а також підвищенні спонтанного гемолізу еритроцитів, що дозволяє оптимізувати критерії оцінки прогресування гломерулонефриту. Вперше показано взаємозв'язок деструкції цитомембран з хронізацією гломерулонефриту у дітей. Встановлено інформативність показників фосфоліпідної дезорганізації мембран у комплексній оцінці хронізації гломерулонефриту у дітей. З'ясовано, що підвищена екскреція <$Ebeta2>-мікроглобуліну з сечею у разі хронічного гломерулонефриту в період загострення та зворотного розвитку клінічних симптомів характеризує тубулярну дисфунцію і, у разі поєднання з вираженою протеїнурією, лейкоцитурією, зниженням відносної щільності сечі, може бути критерієм формування хронічного гломерулонефриту.

Досліджено стан вегетативного гомеостазу за хронічного пієлонефриту у дітей віком 10 - 17-ти років та вплив на його показники терапії інгібіторами ферменту, що перетворює ангіотензин. Встановлено, що хронічний пієлонефрит супроводжується симпатичною гіперактивністю, за винятком випадків з супутніми нейрогенними розладами сечовипускання. Виявлено негативний кореляційний зв'язок функції нирок з симпатичною активністю. Показано, що терапія моноприлом протягом 6-ти місяців у дітей з хронічним пієлонефритом характеризується зменшенням показників симпатикотонії.

Проведено комплексне вивчення особливостей вегетативного гомеостазу в дітей віком 12 - 15-ти років, хворих на пієлонефрит. У 131-ї дитини з цією хворобою та 35-ти дітей контрольної групи визначено вихідний вегетативний тонус шляхом анкетування за О.М.Вейном, досліджено варіабельність серцевого ритму, зокрема, під час проведення кліноортостатичної проби, вивчено добову екскрецію з сечею ванілілмигдальної кислоти. Досліджено роль вегетативних розладів як факторів ризику розвитку гострого та хронічного пієлонефриту, погіршення функціонального стану нирок. Оцінено значення нейрогенних розладів сечовипускання у формуванні вегетативного гомеостазу у разі пієлонефриту та взаємозв'язок симпатичної активності зі станом функції нирок. Висвітлено вплив ренопротекторної терапії інгібітором фозиноприлом - ферментом, який перетворює ангіотензин, на вегетативні показники у дітей з хронічним пієлонефритом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.54-323

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок у дітей

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати сонографічног обстеження 24-х критично хворих новонароджених та 28-ми умовно здорових дітей у період перших 24-72 год життя. Комплексне ультразвукове обстеження дітей проводили на апараті MyLabTM 25Gold з використанням конвексного датчика на частоті 3,5-5 МГц. Одним з важливих методів діагностики функціонування нирок у новонароджених є комплексне ультразвукове дослідження з використанням кольорового доплерівського сканування та імпульсно-хвильової доплерографії. За умов тяжкої перинатальної патології доношені діти мають достовірно вищий відсоток випадків патологічної ехографічної картини та схильність до процесів вазоконстрикції на рівні головної ниркової артерії. Оцінювання особливостей ренальної гемодинаміки необхідно проводити з урахуванням поліорганного пошкодження, морфофункціональної незрілості та комплексу медикаментного навантаження.

В ходе исследования проведен анализ результатов сонографического обследования 24-х критически больных новорожденных и 28-ми условно здоровых детей в период первых 24 - 72 часов жизни. Комплексное ультразвуковое обследование детей проводили на аппарате MyLabTM 25Gold с использованием конвексного датчика на частоте 3,5-5 МГц. Одним из важных методов диагностики функционирования почек у новорожденных является комплексное ультразвуковое исследование с использованием цветного допплеровского сканирования и импульсно-волновой допплерографии. В условиях тяжелой перинатальной патологии доношенные дети имеют достоверно более высокий процент случаев патологической эхографической картины и склонность к процессам вазоконстрикции на уровне главной почечной артерии. Оценку особенностей почечной гемодинамики необходимо проводить с учетом полиорганного повреждения, морфо-функциональной незрелости и комплекса медикаментозной нагрузки.

Вивчено активність реноспецифічних лізосомальних ферментів (N-ацетил-<$E beta>-Д-глюкозамінідази, <$E beta>-галактозидази) в сечі дітей з нефротичним синдромом гломерулонефриту з урахуванням наявності інфікування HBV/HCV на різних етапах патогенетичної терапії. Визначено вірогідні відмінності залежно від активності захворювання та чутливості до глюкокортикоїдної терапії.

Узагальнено результати дослідження рівнів активності умовно реноспецифічних лізосомних ферментів N-ацетил-<$E beta>-D-глюкозамінідази (НАГ), її термостабільного ізоферменту НАГ В та <$E beta>-галактозидази у сечі 62 дітей з гострим необструктивним, хронічним необструктивним та хронічним обструктивним пієлонефритом до та після лікування. Одержані дані дають змогу рекомендувати використовувати ці ензимологічні показники для оцінки функціонального стану канальцевого нефротелію та відповідно для оцінки ефективності впливу терапевтичних заходів, які були застосовані у кожної хворої дитини.

Проаналізовано 12 клініко-лабораторних показників, що виявили вірогідний зв'язок із типом нефропатії з гематурією. Розроблено діагностичну систему з трьох алгоритмів диференційної діагностики: гломерулярної й негломерулярної нефропатії, гломерулярної й змішаної нефропатії, негломерулярної й змішаної нефропатії. Доведено можливість визначення переважного рівня ураження нефрону при нефропатіях із гематуріями у дітей без проведення інвазивного дослідження (нефробіопсії) шляхом використання розробленої діагностичної системи.

Проаналізовано ефективність застосування глюкокортикоїдної та цитостатичної терапії, а також кількість рецидивів у 213-ти дітей, хворих на гострий гломерулонефрит з нефротичним синдромом залежно від віку (до 1,5 років та 1,5 - 3 роки). Визначено, що агресивний перебіг захворювання з незадовільним результатом лікування притаманний для вікової групи до 1,5 років.

Проанализирована эффективность глюкокортикоидной и цитостатической терапии, а также частота рецидивов у 213-ти больных в зависимости от возраста (до 1,5 лет и 1,5 - 3 года). Выявлено, что более агрессивное течение заболевания с неудовлетворительным результатом лечения характерно для возратной группы до 1,5 лет.

Показано діагностичну значимість верифікації метаболічного розладу як можливої причини еритроцитурії на етапі диференційної діагностики нефропатій у дітей шляхом визначення показників транспорту солей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализировано содержание <$E beta sub 2>-микроглобулина в сыворотке крови и моче у 120 детей с нефротическим синдромом гломерулонефрита в динамике длительного лечения глюкокортикоидами и цитостатиками. Снижение исходно высокого уровня сывороточного пептида на фоне лечения свидетельствует о частичном восстановлении поражения клубочкового аппарата в катамнезе, а сохранение гипер-<$E beta sub 2>-микроглобулинурии - о продолжающихся тубулярных нарушениях. Выявлены отличия в концентрации пептида в зависимости от длительности заболевания, сопутствующей гематурии и/или гипертензии, нарушения азотовыделительной функции почек.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.54

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок у дітей

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлена оценка витамин-Д-статуса у детей Луганской области с хроническим заболеванием почек I - III ст., учитывая региональную обеспеченность детей витамином Д (ВД). Освещены органопротективные эффекты активных метаболитов ВД и целесообразность их включения в схемы лечения указанного контингента больных.

Вперше з'ясовано вплив гострого гломерулонефриту (ГГН) та гострого пієлонефриту (ГПН) на імунітет дітей, які раніше отримали щеплення проти дифтерії. Встановлено, що відновлення специфічного імунітету дітей, які хворіли на ГГН і ГПН, триває впродовж 6 місяців періоду реконваленсценції. Виявлено, що інтеграційний процес клітинної та гуморальної ланок імунітету у хворих і перехворілих дітей нормалізується за 3 - 6 місяців періоду реконвалесценції. Визначено можливі строки індивідуальної імунокорекції дітей і тактику її проведення.