Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.54-1

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок у дітей

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено питання підвищення якості життя дітей, хворих на пієлонефрит, шляхом запобігання розвитку хронічних рецидивних форм цього захворювання й оптимізації лікувально-профілактичних заходів. Шляхом клінічного спостереження за 60-ма дітьми, хворими на хронічний пієлонефрит (ХП), що перебували на стаціонарному лікуванні, 70-ма амбулаторними хворими з тим же діагнозом,10-ми педіатричними хворими з іншими діагнозами та 39-ма здоровими дітьми контрольної групи, а також шляхом ретроспективного вивчення 561 історії хвороби встановлено основні предиктори ХП і показано роль обтяженої спадковості в цьому процесі. Доведено, що мутантні алелі Arg753 гену TLR2 та 299Gly гену TLR4 вірогідно більш поширені серед дітей з ХП у порівняні з популяційним контролем, а наявність мутантних генотипів є маркером високого ризику рецидивного перебігу захворювання, його ранньої маніфестації та певних інфекційних збудників. Поліморфізм генів TLR2 та TLR4 асоціюється з активністю загальної запальної реакції організму, виразністю сечового синдрому під час загострення ХП та змінами рівня інтерлейкіну-6. Він зумовлює різну реакцію хворих на імуномодулювальну терапію рибомунілом, який є більш ефективним у пацієнтів з "диким" генотипом. На основі статистичної обробки катамнестичних, анамнестичних, клініко-лабораторних даних та результатів генетичного скринінгу запропоновано алгоритм прогнозування реалізації ХП у дітей та диференційованої протирецидивної терапії з використанням рибосомально-протеогліканового комплексу рибомуніл як імуномодулятора.

Висвітлено питання уповільнення прогресування гломерулонефриту з нефротичним синдромом у дітей шляхом розробки принципів імунотропної терапії та системи прогнозування перебігу захворювання. Проаналізовано фактори ризику рецидивного перебігу нефротичного синдрому і розвитку хронічної ниркової недостатності на основі вивчення наслідків гломерулонефриту терміном до 60 місяців у 1 459 дітей (1980 - 2011 рр.). Визначено патоморфоз захворювання в 2001 - 2011 рр. у порівнянні з 20-річним попереднім періодом. Запропоновано оптимізацію лікування в залежності від ініціальної чутливості до глюкокортикостероїдів з послідовним використанням преднізолону, хлорбутину, циклофосфану та мікофенолату мофетилу. Представлено новий підхід до досліджень функції нирок та ренальної гемодинаміки, також наведено систему каскадного паралельного мультимаркерного прогнозування несприятливого перебігу захворювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.54-52

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-3

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Вивчено активність реноспецифічних лізосомальних ферментів (N-ацетил-<$E beta>-Д-глюкозамінідази, <$E beta>-галактозидази) в сечі дітей з нефротичним синдромом гломерулонефриту з урахуванням наявності інфікування HBV/HCV на різних етапах патогенетичної терапії. Визначено вірогідні відмінності залежно від активності захворювання та чутливості до глюкокортикоїдної терапії.

На підставі вивчення клінічно-лабораторних особливостей перебігу хронічного пієлонефриту встановлено цинкодефіцитний стан, асоційований із дисбалансом системи перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту. Обгрунтовано доцільність доповнення комплексної протирецидивної терапії препаратом цинку та показано її ефективність.

З метою удосконалення діагностики захворювань нирок у 133 дітей, які мешкають у регіонах з різним рівнем забруднення навколишнього середовища, вивчено вміст макро- і мікроелементів у крові та волоссі. Виявлено зміни макро- і мікроелементного складу крові та волосся залежно від стану навколишнього середовища.

Наведено статистичні показники роботи дитячої нефрологічної служби Івано-Франківської області за 1999 - 2009 рр. Відзначено зростання показника кількості хвороб сечової системи від 16,6 до 23,7 %. Встановлено стабілізацію показника захворюваності хронічним пієлонефритом (0,8 - 0,77 %) на фоні зростання захворюваності інфекціями нирок (4,3 - 5,05 %); зменшення питомої ваги хронічного гломерулонефриту та стабілізацію показників гострого гломерулонефриту. Відзначено високий відсоток (46,7 - 65,4 %) госпіталізованих дітей з сільської місцевості, збільшення питомої ваги планової госпіталізації (74,7 - 88 %), зростання показника госпіталізації дітей в середньотяжкому стані (83,4 - 88,5 %). Проаналізовано та показано відповідність до стандартів якості якісних та кількісних показників роботи нефрологічної служби області. Відзначено чітку тенденцію до зменшення термінів лікування практично по всіх нозологіях, що зумовлено покращанням якості діагностичного процесу та застосуванням нових ефективних схем лікування нефрологічної патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-52

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.54

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше визначено діагностичну цінність біофізичних параметрів методом лазерної кореляційної спектроскопії сечі та доведено діагностичну значущість цієї спектроскопії для моніторингу перебігу хронічних пієлонефритів у дітей. Визначено критерії та ступені ризику рецидивування хронічного пієлонефриту на підставі оцінювання факторного навантаження клініко-анамнестичних ознак. Встановлено особливості мікроелементного дисбалансу у разі хронічного пієлонефриту у дітей. Науково обгрунтовано доцільність визначення показників стану системи перекисного окиснення ліпідів / антиоксидантного захисту сечі та їх асоціацій з біофізичними параметрами лазерної кореляції - спектрів у динаміці перебігу хронічного пієлонефриту у дітей. Встановлено прямий кореляційний зв'язок між рівнем цинку крові й активністю антиоксидантного ферменту каталази у разі хронічного пієлонефриту у дітей, що сприяє поширенню уявлень щодо ланок патогенетичного ланцюга.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.111-2

Рубрики:

Пієліт у дітей

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу 558 випадків пієлонефриту в дітей і підлітків віком 1 - 18 років визначено сучасні вікові особливості етіологічної структури, чутливості та резистентності уропатогенів, що дозволяє проводити цілеспрямовану раціональну стартову антибактеріальну терапію за відсутності результатів бактеріологічного дослідження, особливо за амбулаторних умов лікування. Встановлено найбільш ефективні комбінації антибактеріальних препаратів залежно від клінічного перебігу пієлонефриту та віку пацієнтів.

Досліджено питання лікування хворих на гострий серозний пієлонефрит. Обгрунтовано можливість використання у комплексній терапії методу екстракорпорального ультрафіолетового опромінення аутокрові. Здійснено порівняльну оцінку результатів лікування за розробленою та традиційними методиками. Проведено дослідження та аналіз стану різних ланок гомеостазу (імунометаболічної, ферментативної, амінокислотної) і променевих даних до та після лікування та виявлено перевагу запропонованого методу у порівнянні з загальноприйнятим консервативним лікуванням, що дозволило запропонувати його як ефективний захід у лікуванні хворих на гострий серозний пієлонефрит і загострення хронічного пієлонефриту.

Наведено результати дослідження гуморальної, клітинної ланок імунітету, а також показників фагоцитозу та рівнів ІЛ-1бета, ФНП-альфа та ІЛ-4. Виявлено, що для всіх дітей, хворих на гострий гломерулонефрит (ГГН), характерна активація гуморальної ланки імунітету за одночасної супресії клітинної ланки. Встановлено також наявність взаємозв'язку між основними імунологічними показниками та рівнем ІЛ-1, ФНП-альфа й ІЛ4 у дітей з різними симптомами ГГН.

Приведены результаты исследования гуморального, клеточного звеньев иммунитета, а также показателей фагоцитоза и уровней ИЛ-1бета, ФНО-альфа и ИЛ-4. Выявлено, что для всех детей с острым гломерулонефритом (ОГН) характерна активация гуморального звена иммунитета при одновременной супрессии клеточного звена. Выявлены наличия взаимосвязей между основными иммунологическими показателями и уровнями ИЛ-1бета, ФНО-альфа и ИЛ-4 у детей с различными симптомами ОГН.

Проведено клініко-морфологічне та клініко-морфометричне зіставлення структурних елементів нормальної та подвоєної нирки та сечоводів у дітей з урахуванням важкості ураження патологічним процесом та методу хірургічного лікування. Розроблено алгоритм морфологічного дослідження стану тканин нирки в разі вирішення питання про видалення нирки. Підтверджено, що операціями вибору в разі подвоєння нирок у дітей мають бути пластичні реконструктивні втручання. Визначено зміни, характерні для структури подвоєної нирки, відзначено велике прогностичне значення кількості дистрофічно змінених ядер епітелію ниркових канальців, ядер м'язових волокон та перехідного епітелію сечоводів. Для виявлення тяжкості стану нирки та сечоводу підтверджено значимість кількості сполучної тканини у разі зменшення кількості основної речовини. Досліджено розвиток явищ дисплазії в подвоєних сечових шляхах 85-ти оперованих дітей віком до 15-ти років, доведено її присутність у тканинах подвоєних нирок у всіх вікових групах. Виявлено критерії дисплазії подвоєної нирки.

Изучена базальная экспрессия мембранных иммуноглобулинов IgG, IgM, IgD, IgA, дифференцировочных маркеров CD7, CD16 и маркера апоптоза CD95 при гломерулонефрите (ГН) у детей и влияние иммуномодулирующих препаратов (дексазон, циклофосфан, интерферон) на экспрессию иммунокомпетентных клеток (ИКК) in vitro у гормоночувствительных (ГЧ) и гормонорезистентных (ГР) больных. Установлены различия в экспрессии и структуре мембранных рецепторов ИКК в зависимости от чувствительности к стероидам и иммунокоррегирующей терапии. Полученные данные могут быть использованы в качестве информативных иммунологических критериев прогнозирования ГЧ и ГР для дифференцированного подхода к назначению иммунодепрессивной терапии и оценки ее эффективности при ГН с нефротическим синдромом у детей.

Представлен сравнительный анализ динамики клинических проявлений, результатов бактериологического исследования мочи и показателей местного иммунитета слизистой мочевыводящих путей при остром пиелонефрите у детей на фоне применения общепринятого терапевтического комплекса с/без включения препарата КАНЕФРОН<190>H. Оба вида лечения позволили добиться ликвидации клинических симптомов заболевания, полной бактериологической санации мочи. В группе пациентов, которым назначался КАНЕФРОН<190>H, наблюдалась нормализация показателей местного иммунитета слизистой мочевыделительного тракта, в то время как в группе больных, не получавших данный препарат, эти показатели оставались патологически измененными. Сделан вывод о целесообразности включения КАНЕФРОНА Н в комплекс терапии детей с острым пиелонефритом как средства, нормализующего иммунологическую реактивность мочевыделительного тракта, что важно для предупреждения хронизации заболевания.

Сравнены результаты лечения острого гломерулонефрита с нефритическим синдромом у больных, получавших стандартный гепарин (101 ребенок), и пациентов, лечившихся низкомолекулярным гепарином (14 детей). Детям проведено комплексное нефрологическое обследование по общепринятым методикам, а также исследование <$E beta sub 2>-микроглобулина крови и мочи. Непосредственный результат лечения оценен перед выпиской из клиники (к 4 - 6-ой неделе от момента госпитализации), ближайший и отдаленный исход - через 1 и 2 - 5 лет от дебюта болезни. Установлено, что низкомолекулярный гепарин по сравнению со стандартным гепарином обладал более высокой непосредственной эффективностью, способствовал более выраженному снижению частоты азотемии, уровней протеинурии, сывороточного <$E beta sub 2>-микроглобулина и ЦИК крови.