Досліджено цивільно-правові відносини, які виникають внаслідок захисту права на житло дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Проаналізовано загальні питання щодо надання дітям даної категорії спеціального правового статусу, захисту їх прав та інтересів, в першу чергу, житлових. Визначено коло осіб, відносно яких державою передбачений обов'язок захисту їх житлових прав. Запропоновано введення єдиного поняття "дитини без батьківської турботи" та надання такій дитині тимчасового статусу. Встановлено нові критерії та механізми визнання повнолітньої особи особою із числа дітей без батьківської турботи. Розглянуто способи реалізації дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, права на житло та визначено механізми їх захисту. Досліджено особливості здійснення судового, прокурорського, нотаріального, адміністративного, представницького захисту права на житло. Визначено критерії розмежування юрисдикційної та неюрисдикційної форми захисту права на житло.

Здійснено цілісний аналіз традиційної та сучасної систем соціалізації дітей-сиріт у Китаї в аспекті можливості використання китайського досвіду в соціально-педагогічній практиці України. Досліджено як теоретичні питання, пов'язані з особливістю сприйняття сирітства як соціального феномену китайською науковою та культурною думкою, так і суто практичні питання організації системи соціального піклування та педагогічного супроводу дітей-сиріт у Китаї в різні історичні періоди. Визначено, що традиційними для китайської педагогічної практики є такі форми та методи соціалізації дітей-сиріт, як інтеграція дитини в колектив, організація життя в закладах соціального піклування, розширення соціального простору та соціальних контактів дитини, опора на трудове виховання й сувору дисципліну, усунення упередженості щодо дітей-сиріт у суспільстві, профорієнтація, роз'яснювальна робота тощо. Проаналізовано основні загальнодержавні програми уряду КНР, які, з одного боку, опосередковано стосуються питань соціалізації дітей-сиріт (програми з провадження свідомого батьківства, усунення упередженості щодо дітей-сиріт, рання профорієнтація), а з іншого - спрямовані на зменшення рівня сирітства в країні в кількісному показнику (програми з підтримки літніх людей, програми, які націлені на впровадження політики "одна родина - одна дитина" тощо). Окреслено прогнози щодо перспектив використання досвіду КНР для соціалізації дітей-сиріт у сучасній Україні.

Здійснено історико-педагогічний аналіз розвитку суспільної опіки дітей та молоді на Буковині в кінці XIX - першій третині XX ст. Запропоновано періодизацію й висвітлено особливості розвитку теорії і практики суспільної опіки дітей та молоді в опікунсько-виховних закладах краю (органічне поєднання державної, релігійної та громадсько-приватної форм опіки; законодавча підтримка діяльності опікунсько-виховних закладів; диференційований характер комплектування й функціонування опікунських установ тощо). З’ясовано соціально-економічні та культурно-освітні умови розвитку суспільної опіки дітей і молоді на Буковині в досліджуваний період, охарактеризовано основні напрями опікунсько-виховної роботи, змістові й організаційні засади функціонування сиротинців, притулків, виправних і спеціальних установ. Проаналізовано розвиток теорії суспільної опіки дітей та молоді в працях буковинських освітян і громадських діячів досліджуваного періоду. Висвітлено особливості опіки в системі державного шкільництва краю. Обгрунтовано вплив діяльності громадських, національно-культурних і релігійних об’єднань на розвиток суспільної опіки дітей та молоді в краї.

Наведено бібліографію з питань роботи з соціалізації безпритульних дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Приведена библиография по вопросам работы по социализации беспризорных детей, детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки.

Розкрито теоретичні основи оцінювання потреб дитини та сім'ї. Обгрунтовано концепцію визначення потреб дитини та сім'ї. Описано алгоритм ведення справи клієнта на основі оцінювання його потреб. Висвітлено співпрацю з дитиною та її сім'єю в процесі оцінювання їх потреб. Увагу приділено документуванню оцінювання потреб дитини та її сім'ї, оформленню індивідуального плану їх соціального супроводу.

Висвітлено специфіку процесу соціалізації вихованців-сиріт підліткового віку. Розкрито негативний вплив сімейної депривації та обмеженості спілкування на соціалізацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, підліткового віку.

Надано поняття "соціальне середовище" в структурі діяльності соціального гуртожитку. Проаналізовано вплив соціального середовища на особистість та охарактеризовано вплив особистості на середовище.

Розкрито сутність і зміст поняття "сирітство", виявлено причини виникнення цього явища. Виокремлено основні напрями профілактики сирітства.

Наведено дефінітивний аналіз термінів "сирітство", "соціальне сирітство", визначено групи дітей категорії "соціальні сироти" та основні причини виникнення даного соціального явища. Відзначено необхідність запровадження превентивних заходів щодо вирішення проблеми соціального сирітства, а також залучення до цієї проблеми не лише державних органів влади та інституцій, а й суб'єктів територіальної громади, тобто представників громадянського суспільства.

Розкрито історичний аспект проблеми соціального виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, з 1990 р. до 2011 р. Проаналізовано основні принципи створеної в Україні державної системи забезпечення належним вихованням усіх неповнолітніх, позбавлених батьківської опіки і піклування. Наведено характеристику системи форм опікування дітей-сиріт, і дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні. Визначено сутність понять "опіка" та "піклування". Виокремлено навчальні заклади для дітей, які потребують соціальної допомоги та реабілітації.

Досліджено історико-педагогічний аналіз процесу становлення та розвитку в Україні сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з 1940-х р. до початку XXI ст. На підставі теоретичних узагальнень даних архівних та опублікованих джерел, вивчення наукової літератури та статистичних даних вперше цілісно висвітлено історичний шлях становлення та розвитку форм усиновлення, опіка, піклування, патронат, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу. Висвітлено питання організації соціально-педагогічної роботи з сім'ями, де виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Охарактеризовано напрями діяльності неурядових організацій різних історичних періодів, які здійснюють реалізацію програм із підтримки сімейних форм виховання.

Конкретизовано та поглиблено теоретичні уявлення щодо сутності, змісту, структури та функцій процесу адаптації учнів-сиріт до навчання в ПТНЗ. Доведено необхідність створення для учнів-сиріт умов, які сприятимуть їх саморозвитку та самовдосконаленню. Розроблено, теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено соціально-педагогічні умови адаптації учнів-сиріт до навчання в ПТНЗ, які враховують особливості цієї молоді, її власний досвід, базуються на комплесному, міждисциплінарному, індивідуальному, особистісно-зорієнтованому й особистісно-гуманістичному підходах, і реалізуються через соціально-педагогічну технологію, підгрунтям якої є психолого-педагогічний супровід і гуманізація стосунків в системі "викладач - учень - сирота".

Розкрито технології соціально-педагогічного забезпечення прав дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах й, зокрема, теоретико-методичні аспекти, зміст і досвід здійснення оцінювання потреб дитини й її сім'ї. Охарактеризовано особливості соціально-педагогічного забезпечення прав дітей вразливих груп, а також змістово-організаційні питання професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів, фахівців соціальної сфери до відповідної діяльності.

Проаналізовано сучасний стан проблеми соціального сирітства. Розглянуто соціально-педагогічну занедбаність дітей як предмет міждисциплінарного дослідження.

Виявлено специфіку та причини сирітства в Україні. Визначено нормативно-правові аспекти діяльності держави щодо захисту прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Проанализировано типичное для пространства Центральной Европы явление евросиротства с учетом проблем и изменений в структуре современной семьи, вызванных данным явлением. Предметом анализа является понятие "семья" и ее разновидности, образ семьи мигрантов как современной модели внутрисемейных отношений, миграции родителей в контексте евросиротства, а также влияния современных глобальных изменений на структуру семьи и качество отношений между ее членами. Вопрос евросиротства рассмотрен через призму педагогики, психологии, лингвистики, культуроведения и глобализации информационных систем.

Надано визначення поняття "профілактика", виокремлено рівні профілактичної діяльності з соціального сирітства: загально-соціальний рівень (загальна профілактика), спеціальний рівень (соціально-педагогічна, соціально-психологічна профілактика), індивідуальний рівень (індивідуальна профілактика) та види профілактичної діяльності: первинна, вторинна, третинна профілактика. Надано порівняльний аналіз систем профілактики соціального сирітства в Україні та за кордоном.

Розглянуто проблему формування у майбутніх соціальних педагогів готовності до роботи з дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування. Визначено основні методологічні підходи до проблеми формування готовності й уточнено методологічний апарат дослідження. Проаналізовано ступінь дослідженості проблеми у філософській, психологічній, педагогічній та соціально-педагогічній літературі. Розкрито генезу конструкту "готовність" як соціального та психолого-педагогічного феномену й обгрунтовано сутність, структуру, критерії, показники та рівні готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи з дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування. Доведено, що впровадження педагогічної технології формування у майбутніх соціальних педагогів готовності до роботи з дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування, сприяє позитивним статистично значущим змінам у рівні сформованості у майбутніх соціальних педагогів кожного критерію готовності до роботи з дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування, та досліджуваного феномену в цілому.

Виявлено особливості соціалізаційних процесів різних категорій студентів-сиріт, зокрема, студентів, у яких під час навчання у ВНЗ померли батьки. Розглянуто їхні спільні характеристики як представників окремої специфічної соціальної групи, визначено основних агентів соціалізації. Проаналізовано практики застосування нормативно-правової бази соціальної підтримки студентів-сиріт в Україні, проведено соціальне діагностування особливостей соціалізації сиріт в умовах вітчизняних ВНЗ (n = 440). Встановлено типові проблеми періоду соціалізації таких студентів у ВНЗ в українських реаліях та визначено перспективи соціальної інтеграції випускників ВНЗ із числа сиріт у постнавчальний період. Розроблено ряд елементів соціотехнологізації процесу соціалізації студентів-сиріт, на основі яких запропоновано модель їх соціалізації та комплексного соціального супроводу у ВНЗ. Надано рекомендації щодо підвищення ефективності засобів соціалізації сиріт.

Увагу приділено проблемі підготовки прийомних батьків до виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. На основі теоретичного аналізу наукової літератури розкрито сутність і зміст процесу підготовки прийомних батьків в діяльності обласних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Розроблено й експериментально перевірено соціально-педагогічні умови підготовки прийомних батьків до виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.