Досліджено проблему становлення особистості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, за умов виховання у дитячому будинку сімейного типу, визначено особливості виховного впливу даного специфічного соціального інституту на вихованців. Теоретично обгрунтовано об'єктивні переваги педагогічного впливу сімейної опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, перед іншими державними інституціями, що піклуються про дітей-сиріт. Розглянуто державну систему утримання та виховання таких дітей. Особливу увагу приділено сімейним формам опіки: усиновленню, піклуванню, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім'ям. За результатами дослідження визначено особливості функціонування дитячих будинків сімейного типу, основні умови гармонійного розвитку у таких сім'ях особистості дитини, позбавленої батьківського піклування. Доведено необхідність та апробовано систему соціально-педагогічної підготовки кандидатів на створення дитячих будинків сімейного типу під час проведення соціально-педагогічних тренінгів.

На підставі соціологічних досліджень проаналізовано роль сім'ї у формуванні особистості, а також виховні можливості різних типів сімей та їх вплив на самопочуття дитини. Визначено негативні чинники, що заважають нормальному розвитку дитини.

Рассмотрена концепция помощи ребенку и семье в ее натуральной среде, показывающая пути правильного развития ребенка. Приведены факторы, препятствующие проведению реформы системы заботы о ребенке (отсутствие исполнительных актов, отсутствие согласования между новыми и старыми законами, разграничение задач и компетенции между ведомствами, отсутствие финансовых средств).

На базі інтегративного підходу розглянуто детермінанти виникнення підстав для надання допомоги дітям-сиротам шляхом влаштування їх у власні сім'ї. Проаналізовано мотиваційні особливості та етапи становлення прийомної сім'ї. Розкрито зміст та стуктуру психологічної готовності батьків до виконання функцій заміщувальної опіки. Визначено фактори ризику й умови успішного функціонування прийомної сім'ї. Введено поняття ресурсу - резерву, а також розроблено підхід до їх визначення. Окреслено теоретичні та практичні підходи до оцінки функціонування прийомної сім'ї (прогнозуючої, поточної та результуючої). Доведено доцільність тренінгової підготовки прийомних батьків і важливість психологічного супроводу сімей замісної опіки, конкретизовано його форми та зміст.

На підставі застосування системного підходу розроблено теоретико-методологічні засади соціально-педагогічної профілактики жорстокого ставлення до дітей у сім'ї. Досліджено генезис превентивного процесу, вперше визначено етапний характер його розвитку, встановлено основні прогностичні принципи, структурні компоненти та їх функції. Запропоновано та апробовано програму соціально-педагогічної профілактики жорстокого ставлення до дітей у сім'ї та науково-технологічне забезпечення її реалізації. Доведено, що запропонований підхід щодо соціально-педагогічної профілактики жорстокого ставлення до дітей у сім'ї сприяє розвитку гуманних стосунків батьків і дітей та подоланню явища жорстокості.

Представлено результати медико-соціологічного вивчення соціально-економічних чинників 500 сімей з дітьми-інвалідами, які проживають в Івано-Франківській області. Встановлено, що значна частка дітей-інвалідів проживає в сім'ях із недостатнім рівнем матеріального благополуччя на фоні низької зайнятості батьків. Матеріальний добробут, рівень освіченості і зайнятість батьків дітей-інвалідів сільських поселень достовірно нижчі, ніж у містах, що може бути чинниками вищої інвалідизації серед сільських дітей. З'ясовано, що кожна шоста дитина з особливими потребами виховується в неповній сім'ї, що, очевидно, поглиблює проблеми дітей-інвалідів як у плані матеріального забезпечення, так і психологічно-виховному. Показано, що наявність інвалідності у дитини може сприяти зростанню частоти розлучень батьків.

Розкрито теоретичні основи оцінювання потреб дитини та сім'ї. Обгрунтовано концепцію визначення потреб дитини та сім'ї. Описано алгоритм ведення справи клієнта на основі оцінювання його потреб. Висвітлено співпрацю з дитиною та її сім'єю в процесі оцінювання їх потреб. Увагу приділено документуванню оцінювання потреб дитини та її сім'ї, оформленню індивідуального плану їх соціального супроводу.

Вперше розроблено, теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено систему соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, спрямовану на соціалізацію молоді, позбавленої батьківського піклування. Набули подальшого розвитку соціально-педагогічні засади впливу соціально-виховного середовища на становлення та розвиток вихованців інтернатних закладів. Удосконалено форми та методи соціально-педагогічної діяльності з особами-сиротами та молоддю, позбавленою батьківського піклування.

Розкрито технології соціально-педагогічного забезпечення прав дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах й, зокрема, теоретико-методичні аспекти, зміст і досвід здійснення оцінювання потреб дитини й її сім'ї. Охарактеризовано особливості соціально-педагогічного забезпечення прав дітей вразливих груп, а також змістово-організаційні питання професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів, фахівців соціальної сфери до відповідної діяльності.

Розкрито історичний аспект проблеми соціального виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, з 1990 р. до 2011 р. Проаналізовано основні принципи створеної в Україні державної системи забезпечення належним вихованням усіх неповнолітніх, позбавлених батьківської опіки і піклування. Наведено характеристику системи форм опікування дітей-сиріт, і дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні. Визначено сутність понять "опіка" та "піклування". Виокремлено навчальні заклади для дітей, які потребують соціальної допомоги та реабілітації.