Досліджено передумови, суть та наслідки аграрних перетворень у сфері виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, що відбувалися в Україні в останнє десятиліття існування радянської влади та в перші десятиліття незалежності, тобто на зламі історичних епох, у їх порівнянні. Розкрито спроби модернізації та інтеграції усіх складових агропромислового комплексу у 1980-х рр. у контексті реалізації Продовольчої програми та здійснення "перебудови". Обгрунтовано неспроможність партійно-радянського керівництва, яке намагалося зберегти існуючу командно-адміністративну систему, здійснити реальні реформи в АПК, вирішити продовольчу проблему та здолати економічну кризу. Проаналізовано ринкові перетворення в сільському господарстві, переробній промисловості та сфері реалізації аграрної продукції у 1990-х рр. - на початку XXI ст. Визначено суперечливий характер аграрної реформи та недостатню роль держави у законодавчому, організаційному, фінансовому забезпеченні ринкових трансформацій в АПК. Наголошено на необхідності розробки науково обгрунтованої стратегії подальшого розвитку аграрного сектору України, вирішення питання комплексного розвитку сільських територій, ефективного функціонування сільського господарства, переробної промисловості, інфраструктури аграрного ринку з метою досягнення головної стратегічної цілі - гарантування продовольчої безпеки країни.

Досліджено формування громадянського суспільства в Україні у період 1990-х рр. Обгрунтовано висунуті висновки щодо наслідків відновлення української державності та її впливу на формування громадянської свідомості. Проаналізовано процес формування громадянського суспільства України протягом останніх років XX ст. та осмислення результатів проведених реформ. Висвітлено та проаналізовано процес формування українського громадянського суспільства впродовж 1990-х рр. Визначено роль національно-демократичних партій, рухів і громадських об'єднань не лише у процесі суверенізації, а й у процесі формування громадянського суспільства. Проаналізовано вплив економічних чинників на формування "середнього" класу як опори потужного громадянського суспільства, а також роль економічних інтересів представників різних верств українства на формування громадянської ідентичності. Оцінено обгрунтованість і зміст заходів керівництва держави у справі формування громадянського суспільства, а також визначено ступінь зовнішньополітичних впливів на цей складний процес.

Здійснено комплексний аналіз суспільно-політичних, соціальних, гуманітарних і зовнішньополітичних проблем, спричинених Чорнобильською катастрофою, на розв'язанні яких були зосереджені влада та суспільство після 1991 р. На підставі широкої джерельної бази, зокрема вперше введених до наукового обігу документів і матеріалів, досліджено гуманітарні наслідки Чорнобиля, їх вплив на зміст і якість життя громадян України. Досліджено екологічну, медичну та морально-етичну складові цих наслідків. Проаналізовано політику держави у країні та за її межами. Соціально-економічні аспекти проблеми розглянуто у контексті юридичного та соціального статусу постраждалого населення. Висвітлено проблеми, що постали перед державою і колективом Чорнобильської АЕС, у зв'язку з виведенням її з експлуатації. Досліджено питання, взаємопов'язані з об'єктом "Укриття".

Досліджено діяльність впродовж 1989 - 1998 рр. громадсько-політичної організації, а з березня 1992 р. політичної партії - Народного Руху України (НРУ). Проаналізовано історико-політичні й ідеологічні витоки, генезис і зміст програми українсько-російських відносин НРУ. Розкрито вплив політичної діяльності НРУ на становлення даних взаємин в період державотворення України. Вперше сформовано історіографічну та джерельну базу українсько-російських відносин в контексті діяльності НРУ. Проаналізовано запропоновані НРУ методичні підходи до формування напрямків зовнішньої безпеки України та форми співпраці з Російською Федерацією.

Здійснено узагальнення історіографічного процесу наукового дослідження історії національно-демократичного руху за суверенітет та незалежність України на межі 1980 - 1990-х рр. Розроблено класифікацію історіографічних джерел періоду 1988 - 2004 рр. та з'ясовано їх інформативну та концептуальну значимість у процесі вивчення національно-демократичного руху та визначення його мети і ролі в утвердженні державної незалежності України. Проаналізовано історичні матеріали, присвячені дослідженню особливостей формування та діяльності "неформальних" організацій, що активно впливали на радикалізацію українського національно-демократичного руху. Визначено повноту та ступінь об'єктивності відображення в історіографічній літературі процесу створення Української Гельсінської Спілки. Узагальнено процес наукової розробки історії становлення й розвитку Народного руху України та показано його роль в утворенні політичної опозиції радянському комуністичному режиму, встановленні державної незалежності України та демократизації суспільства. Встановлено причини та умови формування багатопартійності, з'ясовано стан дослідженості теоретико-концептуальних і практичних аспектів політичних партій та їх внесок у здобуття незалежності України. Обгрунтовано подальші напрямки наукового дослідження історії національно-демократичного руху за суверенітет та незалежність України у зазначений хронологічний період.

Розкрито історичні обставини боротьби політичних партій і громадських організацій за державний суверенітет України у 1985 - 1991 рр. Уперше введено в обіг архівні документи, раніше опублікованих джерел. Висвітлено процес боротьби політичних партій та громадських організацій України за її державний суверенітет у 1985 -1991 рр. Проаналізовано бачення ними державного статусу України висвітлене у їх програмових документах. Показано здійснення ними цього бачення у практичній діяльності. Виявлено еволюцію поглядів політичних партій та політизованих громадських організацій України на питання її державного суверенітету. Показано їх внесок у здобуття Україною державної незалежності.

Досліджено боротьбу Народного Руху України (НРУ) за суверенізацію та здобуття незалежності України в 1989 - 1991 pp. З'ясовано внесок НРУ у формування політико-правових та ідеологічних засад незалежної Української держави у даний період. Визначено напрямки, форми та методи діяльності організаційних підрозділів Руху у виконанні програмних рішень організації. Розкрито регіональну специфіку діяльності НРУ. Проаналізовано співпрацю НРУ й української діаспори у контексті відродження національної державності. З'ясовано історичну роль НРУ в боротьбі за встановлення демократичної, незалежної України.

Розглянуто державну політику України щодо розвитку підприємництва в усіх сферах агропромислового комплексу у 80-х рр. XX ст. - перші роки XXI ст. Вперше комплексно у хронологічній послідовності досліджено передумови, визначено сутність і форми розвитку підприємництва у процесі здійснення аграрної реформи. В історичному аспекті досліджено динаміку змін характеру підприємницької діяльності працівників агропромислового комплексу, визначено етапи та особливості становлення підприємництва в сільській місцевості. Показано місце і роль малого та середнього бізнесу у здійсненні аграрної реформи, розвитку та утвердженні нових організаційно-виробничих структур в аграрному секторі економіки України. Проаналізовано вплив розвитку підприємництва на вирішення соціальних проблем у сільській місцевості, задоволення матеріально-побутових інтересів населення. Сформульовано рекомендації щодо удосконалення законодавства про розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки, створення більш сприятливих умов для функціонування структур малого і середнього бізнесу в агропромисловому комплексі України.

Здійснено комплексний аналіз процесу становлення політичної системи в Україні наприкінці 1980-х - у першій половині 1990-х рр. Досліджено трансформації органів влади та управління в цей період, роль громадсько-політичних рухів у цьому процесі (Народного руху України та Української Гельсинської спілки) та процес структуризації партійної системи за принципом відношення до влади. Особливу увагу приділено проблемі становлення влади та опозиції. Простежено стпецифіку протистояння гілок влади в досліджуваний період.

Визначено суть і зміст феномену перебудови, запропоновано та обгрунтовано періодизацію трансформаційних процесів цієї доби. Досліджено основні аспекти розгортання національного відродження, проаналізовано етапи процесу становлення народної опозиції та зародження вітчизняної багатопартійності. Встановлено динаміку виборчих кампаній 1989 та 1990 рр. та їх наслідки. Проаналізовано динаміку та вектори суспільної думки на різних етапах трансформаційних змін. Розкрито основні аспекти процесу суверенізації України.

Розкрито динаміку змін у правовому полі України щодо вирішення проблеми рівності громадян різних статей у межах дотримання міжнародного законодавства. Наведено періодизацію цих процесів та визначено етапи їх здійснення. Розвінчано одну з догм радянської влади в Україні - міф щодо вирішення "жіночого питання" та досягнення рівноправного становища жінок у всіх сферах суспільного життя. Проаналізовано економічний аспект зайнятості жінок-селянок і соціально-побутові умови їх праці та життя, зміну статусу на ринку праці України, а також шляхи подолання дискримінації. Висвітлено різні аспекти суспільно-політичної діяльності цих жінок, а саме: представництво в органах влади різного рівня, участь у роботі жіночих рад як однієї з форм громадянських об'єднань. Підкреслено, що у перші роки незалежності за умов становлення громадянського суспільства поступово поширювався жіночий рух. Розкрито напрями діяльності жіночих організацій. Досліджено особливості трансформаційних процесів у сімейних відносинах і еволюційні тенденції зростання ролі селянок у сім'ї. Висвітлено зміни гендерних контрактів періоду радянської влади та часів незалежності України.

Комплексно проаналізовано трансформаційні процеси у православ'ї України. Значну увагу приділено питанням переходу компартійного керівництва наприкінці 1980 - початку 1990-х рр. до нової демократичної політики у релігійній сфері, відродження Української греко-католицької та Української автокефальної православної церков. Розглянуто процеси набуття незалежності структурами Російської Православної Церкви (УПЦ) в Україні, що мали місце на початку 1990-х р. та утворення Української православної церкви Київського патріархату. Висвітлено взаємовідносини між державою та Церквою, вплив Православних церков на політичне життя, стосунки між православними конфесіями, зростання релігійного населення та розширення мережі Православних церков, вплив православ'я на інші сфери культурного життя України. Досліджено проблему об'єднання Православних церков.

Висвітлено суспільно-політичні та науково-технічні передумови аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) 26 квітня 1986 р., особливості її мінімізації та інформаційну ситуацію в країні, яка призвела до падіння довіри до влади. Проаналізовано основні напрями вирішення проблем аварії, інженерно-технічні та медико-біологічні процеси в зоні відчуження та на об'єкті "Укриття". Розглянуто проблеми довкілля, якості життя, стан здоров'я і вплив аварії на людей. Увагу приділено питанням суспільної активності, породженої аварією, зусиллям держави з унормування постчорнобильського розвитку та факту закриття ЧАЕС як політичного та довготривалого процесу.

Висвітлено соціальну, культурну та політичну роль інтелігенції у сфері духовного життя українського суспільства в період 1985 - 1991 рр. Творчу інтелігенцію розглянуто як соціально-професійну групу людей, які є творцями художнього образу в результаті суб'єктивно-особистісного осмислення дійсності та професійно займаються розумовою творчою працею, розвитком і поширенням культури. Увагу приділено соціальному розвитку, громадській позиції, реформуванню професійної сфери творчої інтелігенції, а також рушійним чинникам творчої праці.

Освещена социальная, культурная и политическая роль ителлигенции в сфере духовной жизни украинского общества в период 1985 - 1991 гг. Творческая интеллигенция рассмотрена как социально-профессиональная группа людей, являющихся творцами художественного образа в результате субъективно-личностного осмысления действительности и профессионально занимающихся умственным творческим трудом, развитием и распространением культуры. Уделено внимание социальному развитию, гражданской позиции, реформированию профессиональной сферы творческой интеллигенции, а также движущим факторам творческого труда.

На базі архівних матеріалів колишніх радянських спецслужб розкрито зміст підходів Комітету держбезпеки Української РСР до неформальних самодіяльних об'єднань в другій половині 1980-х років. Розглянуто форми та методи протидії силових структур становленню та функціонуванню громадських організацій національно-демократичного напрямку.

Висвітлено діяльність молодіжних організацій в Україні в другій половині 1980-х - 1990-х pp. З'ясовано рівень вивчення проблеми в історичній науці й охарактеризовано його джерельну базу. Визначено чинники, які зумовили розвиток молодіжного руху, висвітлено організаційну розбудову, ідеологічні погляди та напрями діяльності молодіжних організацій в УРСР у роки перебудови. Досліджено хід організаційної розбудови молодіжних громадських організацій в незалежній Україні, їх участь в державному управлінні, суспільно-політичному, економічному та культурному житті. Висвітлено процес формування національної моделі державної молодіжної політики, механізми взаємодії держави та молодіжного руху.

Вперше в українській науці здійснено комплексний аналіз номенклатури УРСР у 1985 - 1991 рр. Визначено республіканську специфіку реалізації кадрової політики, яка виявилася передусім у темпах оновленя номенклатури. На основі статистичної обробки даних про склад і змінюваність керівних кадрів реконструйовано динаміку кількісних і соціопрофесійних характеристик працівників номенклатури періоду перебудови. Доведено, що неформальні інститути та практики грали не менш важливу роль у механізмах функціонування номенклатурної системи, ніж офіційні норми. Розглянуто еволюцію взаємовідносин між громадськістю та партійно-державною верхівкою УРСР. Вперше проаналізовано проблеми номенклатурних пільг і привілеїв другої половини 1980-х - початку 1990-х рр. Узагальнено історію наукового осмислення проблеми та введено до обігу значний комплекс документальних джерел.

Досліджено діяльність Народного Руху України (НРУ) протягом 1989 - 2002 рр. зі створення законодавчої бази української державності та втілення програмових положень НРУ у державотворчий процес України. Проаналізовано історико-політичні та ідеологічні засади діяльності НРУ, розкрито внесок у формування законодавчого поля України депутатами, фракцією НРУ, показано їх вплив на подальший розвиток українського парламентаризму за умов будівництва незалежної держави. Вперше висвітлено внесок НРУ у державотворчий процес України на підставі вивчення діяльності конкретних депутатів і фракцій. Проведено критичне оцінювання документів і законопроектів, які суттєво вплинули на розвиток українських суспільних відносин. Розглянуто методичні підходи, які вплинули на формування перспектив майбутнього державотворення.

Висвітлено питання соціального розвитку, рушійних чинників творчої праці, реформування професійної сфери діячів культури, їх громадської позиції. Надано авторську концепцію розвитку соціально-професійної групи діячів культури. Доведено, що реформування професійної сфери діячів культури, окрім позитивних результатів, актуалізувало неоднозначні явища, притаманні вітчизняній культурі й сьогодні. Встановлено, що трансформаційні процеси позначилися для діячів культури духовними та соціальними здобутками та втратами. Доведено, що національно свідомий авангард діячів культури був рушієм усіх ключових історичних подій періоду та сприяв створенню інтелектуальної та духовної бази для досягнення Україною незалежності.

Наведено результати компаративного аналізу українського та центрально-східноєвропейського варіантів опозиційного антикомуністичного руху 1980-х - 1991 рр. Розкрито пізнавальні можливості історичної компаративістики для дослідження проблеми опозиційної боротьби. Проведено компаративний аналіз гельсінського, релігійного, екологічного, молодіжного, робітничого та профспілкового напрямів опозиційного руху в Україні та країнах Центрально-Східної Європи.

Приведены результаты компаративного анализа украинского и центрально-восточноевропейского вариантов оппозиционного антикоммунистического движения 1980-х - 1991 гг. Раскрыты познавательные возможности исторической компаративистики для исследования проблем оппозиционной борьбы. Осуществлен компаративистский анализ хельсинского, религиозного, экологического, молодежного, рабочего и профсоюзного направлений оппозиционного движения в Украине и странах Центрально-Восточной Европы.