Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР-4ОДЕ-2Од)5-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основе комплексного анализа опубликованных источников и обширного массива архивных материалов воссоздана целостная модель взаимодействия университетских и городских благотворительных обществ и заведений в Одессе во второй половине XIX - начале XX вв. Освещен вклад в развитие одесской благотворительности преподавателей и студентов Новороссийского университета. Приведен библиографический указатель источников и литературы по данной проблеме.

Комплексно досліджено Товариство південноросійських художників (ТПРХ), виявлено феномен цієї організації, який полягає у її багатоаспектних зв'язках з передовими того часу мистецькими об'єднаннями країни, а також у вивченні та використанні європейського художнього досвіду й організаційних практик. Товариство розглянуто як складну, відкриту соціокультурну систему, що характеризувалася цілісністю, самоорганізацією, структурністю, ієрархічністю, у цілеспрямованістю. ТПРХ функціонувало у складний історичний період на межі XIX - XX ст. у культурному просторі Одеси, змінювало й упорядковувало його та було частиною цілісної системи європейської культури.

Досліджено науково-громадську діяльність вчених-сходознавців Одеси в ХІХ - на початку ХХ ст. Встановлено, що Одеса в силу свого географічного положення опинилася в епіцентрі торгових і дипломатичних відносин зі Сходом, тому саме тут існувала нагальна потреба у підготовці сходознавчих кадрів. У цілому з першої третини XIX ст. в одеських навчальних закладах і наукових громадських організаціях почалося активне вивчення країн Сходу. До першої чверті ХХ ст. досягнуто певних результатів. Інститутом Східних мов Рішельєвського ліцею й історико-філологічним факультетом Новоросійського університету було випущено значну кількість фахівців-сходознавців. Визначено, що Одеське товариство історії та старожитностей відіграло роль у накопиченні та науковій обробці сходознавчого матеріалу. Традиції орієнталістики в Одесі були перервані подіями революції, громадянської війни та подальшим закриттям Новоросійського університету й Одеського товариства історії та старожитностей.

Досліджено освітню діяльність вищого православного духовенства Одеси в другій половині ХIХ ст. Показано його співпрацю із світськими навчальними закладами та внесок у розвиток освіти.

Висвітлено питання інформативної репрезентативності мемуаристики діячів українського громадівського руху другої половини ХІХ ст. як джерела з історії Одеської громади цього періоду. Відзначено, що попри певний суб'єктивізм, мемуари мають велике значення у розкритті дослідниками багатьох ключових питань з історії українського національно-демократичного руху зазначеного періоду.