Розкрито основні напрямки діяльності товариства "Просвіта" в Галичині, його роль у суспільно-політичному, культурному та духовному житті українців Прикарпаття в 1868 - 1921 рр. Проаналізовано особливості етапів розвитку "Просвіти" та зміни її статуту, форм і методів роботи. Висвітлено питання ролі осередків цього культурно-освітнього товариства у формуванні та розвитку української національної ідеї.

Раскрыты основные направления деятельности общества "Просвита" в Галиции, вопросы места в общественно-политической, культурной и духовной жизни украинцев Прикарпатья в 1868 - 1921 гг. Проанализированы особенности этапов развития "Просвиты" и изменений ее устава, форм и методов работы. Освещены вопросы роли центров этого культурно-образовательного общества в формировании и развитии украинской национальной идеи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч612.11(4УКР) + Т3(4УКР331)61-7

Рубрики:

Зміст преси

Історія

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

In article showed the main tasks, forms and methods of the international action of the Ukrainion civil organization of the Halichina in 20 - 30 th XX th century, gcueralire her chief tendencics and historical experience.

За допомогою хронологічно-проблемного методу дослідження розглянуто багатогранність впливу метрополита Андрея Шептицького на суспільно-культурні процеси в Галичині. Висвітлено його співпрацю з українськими партійними колами, а також еволюцію політичної платформи у контексті боротьби українського народу за соборність і незалежність України. Установлено мотиви зв'язку з освітніми установами й товариствами, надання владикою окремим представникам інтелігенції матеріальної допомоги для наукових цілей. Проаналізовано взаємовідносини з легальними молодіжними організаціями, ініціювання та участь у створенні нових товариств християнського та світського спрямування. Висвітлено аспект діяльності митрополита щодо заснування ним та підтримки закладів для сиріт. Обгрунтовано, що митрополит Андрей Шептицький проводив свою діяльність керуючись християнськими переконаннями і християнським патріотизмом, тому у політичних питаннях він дотримувався легітимності, а в культурно-просвітніх намагався компенсувати українцям державні інстанції, виховати в українців любов до Бога і Батьківщини.

Базуючись на широкому колі джерел та літератури досліджено феномен міжвоєнного галицького москвофільства. Охарактеризовано основні політичні напрями, які утворилися після розколу у москвофільстві, їх політичні платформи й ідеологічне підгрунтя, напрямки політичної діяльності. Висвітлено головні причини відродження зазначеної партії. Розглянуто проблему Талергофа як одного зі способів впливу на історичну свідомість народу та ставлення до неї різних політичних сил. У контексті цього питання висвітлено взаємовідносини між ними та їх оцінку діяльності опонентів-москвофілів. Комплексно досліджено роботу культурно-просвітницьких товариств на прикладі діяльності Руського народного інституту "Народний дім" у Львові, Ставропігійського інституту, Товариства ім. М.Качковського, студентського товариства "Друг", жіночого - "Руських Дам". Значну увагу приділено характеристиці фінансово-господарської діяльності, яку висвітлено на підставі аналізу москвофільського кооперативного руху та його координаційного центру Ревізійного Союзу Руських кооперативів.

На підставі результатів дослідження опублікованих та архівних матеріалів, періодичної преси, спогадів, вітчизняної та зарубіжної історіографії висвітлено доброчинну діяльність Греко-католицької церкви (ГКЦ) на території Галицької митрополії у міжвоєнний період. З'ясовано фактори, що сприяли активізації її діяльності в організації соціального захисту галицьких українців. Показано, що доброчинна допомога ГКЦ в галузі освіти полягала у матеріальній підтримці молоді в Галичині та за її межами в українських світських і церковних закладах різних типів. Зазначено, що духовні особи відновлювали діяльність просвітніх товариств, сприяли видавничій і бібліотечній справі, збору та збереженню пам'яток матеріальної культури.

З використанням широкої джерельної бази комплексно досліджено передумови виникнення, мету створення та основні етапи розвитку товариства "Просвіта" в Східній Галичині 1868 - 1921 рр. Показано цілісну картину його культурно-освітньої діяльності, роль та значення в суспільно-політичному та соціально-економічному житті краю зазначеного періоду. Висвітлено позитивні для населення наслідки її освітньо-організаційної, театрально-мистецької та економічно-промислової роботи. Показано значення народовської ідеології в розгортанні діяльності "Просвіти" до Першої світової війни. Відображено стосунки товариства та греко-католицької церкви.

Узагальнено соціально-творчу роль Василіянського Чину Греко-католицької церкви в утвердженні християнських цінностей, формуванні світоглядних пріоритетів, національної та релігійної самоусвідомленості українців. Проаналізовано культурно-просвітню та наукову діяльність Василіянського видавництва з 1895 до 1944 р., зокрема тематику його часописів "Місіонер", "Поступ", "Наш приятель", наукового збірника "Записки Чина св. Василія Великого", співпрацю з ученими - І.Свєнціцьким, М.Возняком, І.Крип'якевичем, М.Кордубою, С.Томашівським, І.Огієнком.

На підставі аналізу архівних джерел і різноманітних історіографічних матеріалів досліджено форми природоохоронної діяльності церкви. З'ясовано, що господарство у маєтностях церкви велося на науковій, природоохоронній базі, згідно з перспективними лісовпорядними планами; у 1920 - 1930 рр. церква організувала у Галичині ряд природних заповідних об'єктів. У міжвоєнний період Греко-католицька церква (ГКЦ) розгорнула у лісах маєтності "Перегінсько" широку туристичну діяльність, яку поєднувала з охороною природи. Церква сприяла природоохоронній діяльності природничих наукових установ, громадських організацій, товариств; керівництво ГКЦ, її священнослужителі, службовці маєтностей проводили у Галичині широку пропаганду ідей охорони природи краю.

Обгрунтовано, що ідеологія галицького консерватизму базувалась на доктрині греко-католицизму як національно орієнтованої християнської конфесії, що зумовило наявність потужної клериканської складової галицького консерватизму, який формувався під впливом або безпосередньо представниками греко-католицького кліру. Установлено, що Українська греко-католицька церква відігравала провідну роль у створенні суспільно-політичних структур консервативного напрямку у Галичині в період 1900 - 1939 рр., що позначилося на їх програмових засадах, напрямках і формах діяльності. На базі конкретно-історичного матеріалу показано, що християнський світогляд, як складова ідеологічних засад консерватизму, сприяв збереженню духовності у галицькому суспільстві і за відсутності власної державності - історичних і культурних традицій галицького українства, його самоідентифікації як складової частини української нації. Проаналізовано форми та методи діяльності суспільно-політичних інститутів християнсько-консервативного спрямування, їх місце та роль у Галичині, стосунки з громадськими, політичними та церковними закладами.

Досліджено витоки, зародження, формування та розвиток туристично-краєзнавчого руху як складової суспільно-політичного та культурного життя українського населення Галичини. Визначено й охарактеризовано основні етапи розвитку туристично-краєзнавчого руху, проаналізовано історико-освітню діяльність українських гуртків та організацій, туристичних і спортивно-молодіжних товариств, визначено їх роль і місце у загальному процесі національно-культурного відродження Галичини. Проаналізовано народознавчі мандрівки, краєзнавчі подорожі відомих галицьких громадсько-політичних діячів. Показано, що мандрівничий рух, культурно-освітні та фізико-оздоровчі ідеї широко використовувалися для формування духовно-моральної, гармонійної особистості. Доведено, що туристично-краєзнавчий рух став однією з форм галицького просвітництва, способом залучення молоді до процесу національно-культурного відродження краю, засобом її морального та фізичного розвитку та підготовки до національно-визвольних змагань.

Проаналізовано основні аспекти та особливості розвитку шкільництва в Західній Україні у міжвоєнний період, висвітлено зміст і форми культурно-просвітницької діяльності українських товариств.

Досліджено взаємодію націоналізму та релігії на прикладі Греко-католицької церкви й організованого українського націоналістичного руху в міжвоєнний період у Галичині. На підставі аналізу ідеологічних творів, матеріалів періодичних органів і публіцистики того часу, мемуарів сучасників, опублікованих і архівних документів, наукової історичної літератури виявлено чинники непростих відносин Церкви як носія християнського універсалізму з інтегральним націоналізмом. Простежено еволюцію концепції українського націоналізму у ставленні до місця Церкви в суспільстві та її ролі в майбутній Українській державі. Також висвітлено поєднання універсалістичних і націоналістичних тенденцій у самій Церкві.

Досліджено роль і місце україномовної періодики в національно-культурному житті Східної Галичини міжвоєнного періоду. Вивчено особливості розвитку україномовної періодики у Східній Галичині в міжвоєнний період, який характеризувався боротьбою за збереження усіх можливих форм національної ідентичності, культури, мови, традицій, формування громадянського суспільства. Доведено, що україномовна періодика була закономірним і об'єктивним виявом української історії і рушійною силою національно-культурного життя у Східній Галичині в міжвоєнний період, відстоюючи національні інтереси й прагнення українства.

Вперше в українській історіографії проаналізовано комплекс уявлень українських суспільно-політичних середовищ Східної Галичини про національно-визвольні рухи колоніально залежних народів Британської імперії 1919 - 1939 pp. Дослідження здійснено на основі матеріалів періодичної преси та публіцистики того часу, мемуарів сучасників, архівних матеріалів, наукової історичної літератури. Доведено, що українські громадсько-політичні кола Східної Галичини розглядали ірландський національно-визвольний рух як найбільш прийнятну модель для наслідування задля вирішення на свою користь українсько-польського конфлікту. Розглянуто трактування індійського визвольного руху під проводом М. Ганді серед східногалицької української спільноти. Проаналізовано українську візію ролі лідера, на прикладі І. де Валера та М. Ганді, у боротьбі недержавних народів за право на самовизначення. Виявлено особливості рецепції східногалицьким українським інтелектуальним середовищем 1919 - 1939 pp. антиколоніальних визвольних рухів на Сході. Вивчено відображення єгипетської проблеми в українській суспільно-політичній думці Галичини міжвоєнного періоду.