Досліджено теоретико-прикладні засади сталого розвитку України, які охоплюють проблеми формування нової моделі інституціонального забезпечення впровадження ринкових реформ, переосмислення ролі державного регулювання економіки, стимулювання розвитку депресивних територій та зміцнення їх фінансово-економічного потенціалу. Проведено аналіз стану й основних тенденцій економічної безпеки України. Увагу приділено розробці концептуальних і правових засад економічної безпеки країни. Розглянуто стабілізацію фінансового ринку як умови економічного зростання. Запропоновано напрями вдосконалення управління та підвищення ефективності функціонування корпоративного сектору економіки.

Удосконалено теоретико-методичні положення та надано практичні рекомендації щодо державного регулювання диспропорцій регіонального розвитку. Доведено наявність диспропорцій в регіональному розвитку України та світу. Сформовано понятійний базис дослідження, визначено сутність поняття "диспропорція регіонального розвитку", обгрунтовано інструментарій та індикатори визначення диспропорцій регіонально розвитку. Запропоновано концептуальну схему, що включає методичне забезпечення державного регулювання диспропорцій розвитку регіонів, визначено гіпотези, які лежать в основі її розробки. На підставі розробленого методичного забезпечення проведено діагностику диспропорційності регіонального розвитку зі статичної, динамічної та просторової точки зору конвергентно-дивергентних процесів. Виявлено істотні диспропорції в розвитку регіонів та вплив відповідних видів економічної діяльності на конвергентно-дивергентні тенденції територіального розвитку. На підставі аналізу світового та українського законодавчого досвіду регулювання диспропорцій розвитку територій виявлено необхідність удосконалення механізму державного регулювання диспропорційності розвитку регіонів. Запропоновано механізм, що дозволяє враховувати ініціативи всіх рівнів влади в процесі регулювання диспропорційності розвитку регіонів країни, який базується на формуванні стратегій відповідно до певного рівня розвитку клубів регіонів та використанні фондів регіонального розвитку та регіональної єдності. Комплекс складових механізму направлений на ефективне використання наявних ресурсів регіонів з метою досягнення самозабезпеченості регіонів та, як наслідок, на зниження диспропорційності їх розвитку.