Досліджено теоретико-методологічні засади оцінювання людських ресурсів у сфері державного управління. Розкрито зміст даного процесу як управлінської функції та взаємодії соціальних технологій. Показано роль організаціної та управлінської культури як чинників оцінювання. Розглянуто особливості щорічної оцінювальної співбесіди-зустрічі у системі "оцінювач - оцінюваний" як основної технології оцінювання людських ресурсів у сфері державного управління. Проаналізовано типові управлінські помилки, допущені в процесі формування комунікативної поведінки оцінюваного державного службовця. Висвітлено перспективи використання зарубіжного досвіду та визначено пріоритети удосконалення системи оцінювання людських ресурсів у сфері державного управління.

Исследованы теоретико-методологические основы оценивания человеческих ресурсов в сфере государственного управления. Раскрыта сущность данного процесса как управленческой функции и взаимодействия социальных технологий. Показана роль организационной и управленческой культуры как факторов оценивания. Рассмотрены особенности ежегодного собеседования-встречи как основной технологии оценивания человеческих ресурсов в сфере государственного управления. Проанализированы типичные управленческие ошибки, допущенные в процессе формирования коммуникативного поведения оцениваемого государственного служащего. Освещены перспективы использования зарубежного опыта и определены приоритеты усовершенствования системы оценивания человеческих ресурсов в сфере государственного управления.

Наведено результати комплексного дослідження проблем інституту двопалатного парламенту. Проаналізовано інституціональну специфіку та перспективи бікамералізму в Україні. Узагальнено світовий і європейський досвід функціонування бікамеральної структури національного представницького органу, ідентифіковано та типологізовано дизайн бікамеральних систем. Увагу приділено моделям і шляхам впровадження двопалатного парламенту в Україні.

Приведены результаты комплексного исследования проблем института двухпалатного парламента. Проанализированы институциональная специфика и перспективы бикамерализма в Украине. Обобщен мировой и европейский опыт функционирования бикамеральной структуры национального представительского органа, идентифицирован и типологизирован дизайн бикамеральных систем. Уделено внимание моделям и путям внедрения двухпалатного парламента в Украине.

Досліджено вплив глобалізації на трансформацію глобального та вітчизняного громадянського суспільства. Проаналізовано існуючі концепції глобалізації та громадянського суспільства. Визначено рівні, за якими відбувається трансформація громадянського суспільства під впливом глобалізації. Запропоновано тлумачення "глобалізації" та "глобального громадянського суспільства", визначено його базові структурні елементи та функції. Розглянуто основні виміри глобалізаційних процесів. Встановлено роль і місце різних типів громадських неурядових організацій у світових суспільно-політичних процесах. Досліджено трансформаційні чинники діяльності українських громадських організацій, а також специфіку взаємодії вітчизняних неурядових організації з елементами глобального громадянського суспільства. Розглянуто роль ВНЗ у трансформації українського громадянського суспільства.

Проведено комплексний аналіз громадського контролю, механізмів його реалізації та перспектив розвитку, особливостей функціонування в сучасному українському суспільстві. Розкрито сутність громадського контролю, проаналізовано його основні функції та принципи дії. Досліджено умови функціонування громадського контролю, визначено його основні механізми, проаналізовано тенденції розвитку за сучасних умов. Доведено, що стан громадського контролю в країні є неоднозначним. З одного боку, в країні функціонуть окремі елементи системи такого контролю, що сформувалися в руслі демократичних трансформацій останніх десятиліть, з іншого - вони ще недостатньо розвинуті для того, щоб повноцінно виконувати свої функції та гарантувати реальну причетність громадян до формування державної політики. Визначено, що підвищення ефективності громадського контролю в Україні вимагає модернізаційних зусиль як з боку держави, так і з боку громадянського суспільства.

Розкрито основні причини інституціональної корупції в Україні, запропоновано напрями реформування вітчизняної політичної системи. Наведено характеристики неопатримоніальної політико-режимної моделі за пострадянських умов, а також критерії успішної реалізації "кольорової революції" або "революції через вибори". У пошуках оптимальних шляхів виходу із системної інституціональної кризи в Україні вказано на доцільність звернення до альтернативної моделі державотворення "нація - держава" - конструкту "держава - нація". Розкрито проблеми конституційного транзиту за умов "держави - нації". Показано основні кроки, які повинні стати на шляху реалізації ідеї республіки на основі моделі "держава - нація". Зазначено, що обраний напрям політичної модернізації сприятиме утвердженню України як "держави - нації" з плюралістичним суспільством, врегульованими міжнаціональними відносинами, конкурентним політичним простором і стабільною політичною системою.

Досліджено сутність експертно-аналітичного забезпечення (ЕАЗ) державної політики, обгрунтовано та розроблено методичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення її механізмів. З'ясовано зміст та основні складові понять "експертно-аналітична діяльність" та "експертно-аналітичне забезпечення державної політики". Встановлено суб'єкти ЕАЗ державної політики в структурі політичних відносин. Розроблено типологію, функції й інструментарій експертно-аналітичної діяльності. Проаналізовано процеси ЕАЗ державної політики (аналіз, інформаційне забезпечення, моніторинг, оцінка наслідків, визначення стратегії). Досліджено засоби запобігання та мінімізації негативних наслідків політичних ризиків у державній політиці. Визначено потреби та можливості становлення вітчизняної системи ЕАЗ державної політики та досліджено перспективи розширення її проблематики.

Досліджено в контексті методологічних положень державного управління історію та теорію розбудови інформаційного суспільства в Україні під впливом розвитку глобального інформаційного суспільства. Вперше обгрунтовано необхідність формування системи знань у науці державного управління щодо комплексного вирішення проблем розбудови нового етапу інформаційного суспільства під ідеєю за умовною назвою "кібернетичне суспільство". Проведено прикладний системний аналіз переходу України до інформаційного суспільства за активної участі держави, з погляду вирішення проблем реалізації механізмів державного управління, змін наукових парадигм, їх впливу на практику управління соціальними системами. Показано, що історія становлення інформаційного суспільства у світі починається з масового впровадження у другій половині XX ст. персональних комп'ютерів та Інтернету в різноманітні сфери суспільної діяльності.

Проаналізовано феномен європейського розвитку, його культурно-цивілізаційні параметри та залученість України до даних процесів. Висвітлено тенденції зміцнення цивілізаційних і культурно-політичних вимірів щодо формування ЄС як унікального об'єднання, що нарощує геополітичний вплив та сприяє покращенню і поглибленню інтеграції до загальноконтинентальних масштабів. Увагу приділено європейському вибору України, визначено його цивілізаційну складову, а також розвиток держави та громадянського суспільства в контексті формування спільного європейського простору.

Досліджено ліберальну парадигму трансформації політичної системи України на сучасному етапі її розвитку. Проведено аналіз сучасної зарубіжної та вітчизняної історіографії, присвяченої вивченню функцій та структури управлінських систем доби модерну. Виявлено найбільш важливі риси ліберальної моделі облаштування соціальності, таким як: соціальний конструктивізм, економічний індивідуалізм, політична емансипація, помірний етатизм. Згідно до даної моделі, політичне життя сучасних соціумів репрезентується як інтеракція підсистеми кібернетичних інститутів і структур громадянської активності. Проведено порівняльний аналіз алгоритмів функціонування політичних систем країн західної ліберальної демократії та східних пострадянських суспільств. Розглянуто проблему впливу політичного реформування на системні трансформації в Україні. Проаналізовано перспективні заходи, здатні елімінувати структурно-функціональний дисбаланс у політичній системі українського суспільства.

Розкрито особливості феномену віри як чинника демократичної трансформації. Встановлено сутність та основні види політичної віри (ПВ), функції й її роль в політичних процесах. Проаналізовано вплив ПВ на демократизацію тоталітаризму й авторитаризму, розкрито механізми її формування та впливу на демократичну трансформацію. Виокремлено шість моделей взаємозалежності ПВ і демократичних перетворень на основі таких змінних, як вірування правлячої еліти та народу, міра консолідованості еліти та домінуючої політичної культури. З'ясовано механізм впливу ПВ на демократичні перетворення, що полягає у динаміці становлення ідеалу та діяльності щодо його реалізації. Встановлено взаємозв'язок ПВ і темпу демократичних перетворень в Україні.

Досліджено сутність і механізми політичної символіки (ПС) як засобу демократичної консолідації суспільства. Розроблено модель ПС демократичної консолідації суспільства "Міфологія - Релігія - Ідеологія - Маркетинг". За допомогою даної моделі виявлено спільні риси та відмінності ПС в процесі консолідації демократії в країнах першої та другої "хвиль демократизації" (стабільні демократії), а також третьої "хвилі демократизації" (консолідовані демократії). Виокремлено демократичну й автократичну консолідацію суспільства як альтернативні стратегії застосування ПС. Увагу приділено особливостям ПС в сучасній Україні в контексті функціонування гібридного політичного режиму. Розглянуто стратегії використання ПС для демократичної консолідації суспільства в країні.

Висвітлено основні науково-теоретичні підходи в дослідженні політичних систем (ПС), проаналізовано особливості ПС у сучасній політико-правовій науці, визначено функції й типи ПС. Розкрито феномен політичного управління та його особливості в ПС перехідного типу, подано цілісну характеристику ПС у контексті специфіки конституційно-правового регулювання. Особливу увагу приділено проблемам визначення місця та ролі громадянського суспільства (ГС) у ПС, аналізу теоретичних і практичних моделей взаємодії ГС і держави за різних типів політичних режимів, основних інститутів ГС та їх значення в процесі забезпечення та захисту прав і свобод громадян.

Проаналізовано роль правової та демократичної держави (ПДД) у контексті взаємодії з громадянським суспільством (ГС) в процесі розвитку сучасних політичних систем (ПС). Розглянуто проблеми визначення ПДД, охарактеризовано її основні ознаки, особливості й інститути. Визначено основні рівні та параметри ГС з ПДД, обгрунтовано роль інститутів ПДД у процесі регулювання суспільних відносин розвиненого ГС. Особливу увагу приділено основним проблемам і тенденціям розвитку ПС у контексті забезпечення ПДД, захисту прав і свобод громадян, дослідженню конституційно-правових, соціально-політичних та ідеологічних детермінант генези ПС України. Розкрито головні фактори впливу процесів європейської інтеграції на демократизацію ПС і утвердження прав людини в Україні.

На основі значного масиву вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, аналізу сучасних політичних реалій розглянуто одну з важливих проблем політології - проблему політичного режиму і народовладдя. Розкрито методологічний контекст заявленої проблематики, охарактеризовано класифікації форм правління, особюливості політичного режиму як владного порядку. Обгрунтовано теоретичні основи та тенденції становлення демократії, розвитку правової держави та громадянського суспільства в Україні. Показано провідні ознаки політичних режимів і народовладдя у Росії, країнах Центральної Азії, Закавказзя, Балтії, Центрально-Східної (Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Болгарії, Румунії) та Західної Європи (ФРН, Франції, Австрії, Швейцарії, Нідерландах). На прикладі Великої Британії охарактеризовано парламентську монархію як різновид політичного режиму.

Розкрито сутність і еволюцію змісту поняття громадянське суспільство (ГС). Здійснено комплексний політологічний аналіз процесу становлення ГС в Україні за умов посттоталітарної трансформації. Висвітлено роль громадських рухів і організацій у процесах демократизації вітчизняної політичної системи. Розкрито вплив проблем регіональної ідентичності та культурно-політичної єдності на становлення ГС в Україні. Увагу приділено аналізу еволюції інститутів ГС в процесі розвитку вітчизняної партійної системи.

Надано загальний аналіз властивостей правового регулювання статусу політичних інститутів, який охоплює дослідження поняття правового регулювання статусу політичних інститутів у сучасній правовій теорії, визначення основних теоретико-методологічних підходів до вивчення процесів регулювання правового статусу політичних інститутів і характеристику їх специфіки. Досліджено правовий статус держави як основного інституту політичної системи, подано характеристику ролі та значення системи законодавства у визначенні правового статусу держави. Розглянуто правовий статус інститутів громадянського суспільства у контексті визначення інституціональної структури громадянського суспільства та розв'язання проблем правового регулювання статусу політичних інститутів громадянського суспільства.

З'ясовано основні передумови та визначальні фактори, що впливають на процес інституалізації опозиції на соціальному, політичному та правовому рівні. Розглянуто три етапи формування інституційної моделі опозиції в новітній українській історії та розкрито сучасний рівень інституційного оформлення політичної опозиції в Україні в контексті становлення державності та демократії. Визначено перспективи подальшого утвердження й інституалізації політичної опозиції, забезпечення умов ефективного функціонування інституту політичної опозиції в Україні.

Розглянуто проблеми ролі інформаційно-комунікативної системи у структурі політико-владних відносин, інформаційної політики в сучасній Україні, формуванні демократичної політичної культури й ідеології. Проаналізовано особливості становлення національного інформаційного простору у контексті світових інформаційних процесів, позитиви та загрози інформаційної глобалізації. Висвітлено проблеми та шляхи забезпечення зміцнення й захисту національного інформаційного простору, вдосконалення державної інформаційної політики в контексті утведження державності та демократизації суспільства, формування демократичної політичної культури.

Систематизовано основні теоретико-методологічні засади трансформаційних процесів в Україні та Росії, досліджено джерельну базу та стан наукової розробки теми. Розглянуто особливості початкового етапу трансформацій, їх розвиток і результати у віддзеркаленні громадської думки, а також ставлення громадян України та Росії до впровадження ліберально-ринкової моделі та засад громадянського суспільства. Проведено порівняльний аналіз суспільно-політичних трансформацій в Україні та Росії у сучасній громадській думці. Розглянуто ставлення пересічних громадян, експертів, провідних вітчизняних і частково іноземних ЗМІ до відповідних реформ та їх наслідків. З'ясовано зв'язок між успішністю проведення трансформаційних процесів і сприйняттям їх громадською думкою у сучасному європейському контексті.

Розглянуто актуальні питання формування української політичної нації, проведення політико-конституційної й адміністративно-територіальної реформ. Увагу приділено проблемам феномену неокорпоративізму, еволюції конституційних моделей і політичних партій, оптимізації соціального діалогу, утвердження громадянського суспільства у сучасній Україні. Проаналізовано особливості походження й еволюції політичних партій в Україні, вплив соціально-політичних трансформацій на внутрішню організаційну структуру й ідеологічне позиціювання політичних партій, особливості взаємодії політичних партій з державою. Запропоновано заходи щодо підвищення відповідальності партій за виконання ними визначених законодавством функцій і корекції форм їх участі в публічній політиці у спосіб внесення змін до виборчого законодавства, реформування державної служби тощо.