Проаналізовано духовні засади політичного процесу, їх складові, що визначають його якість, тенденції та перспективи модернізації. Уточнено поняття "політичний процес", визначено його функції, місце та роль у політичній сфері. Систематизовано наукову методологію питання політичних процесів та їх духовної складової, які формувалися в сучасній політичній науці. Проаналізовано структурно-функціональні зв'язки духовної складової політичного процесу (політична духовність як синтез політичної ідеології, моралі та психології; політичні почуття та їх роль у забезпеченні політичного процесу; осмислення ціннісних аспектів політики тощо). Досліджено генезис духовних засад політичного процесу в Україні, їх соціально-культурне підгрунтя та проаналізовано проблеми легітимності влади, формування політичної духовності нації у контексті поєднання сукупності моральних, культурологічних і технологічних властивостей еліти й її здатності задовольнити нагальні потреби особи, суспільства, держави відповідно до вимог соціуму.

Проаналізовано особливості електоральної поведінки українських громадян з використанням теоретико-методологічних і прикладних можливостей когнітивного підходу, в межах якого можливе найбільш продуктивне поєднання концептуальних теоретичних і практичних інновацій феноменології, соціології, антропології, психології та політології, що дозволило охарактеризувати змістовні чинники, які впливають на суб'єктивну логіку електоральної активності - емоції, політичні цінності, знання й інтереси, а також соціальне самопочуття як домінуючу складову в структурі пізнавального досвіду особистості. Обгрунтовано необхідність формування когнітивно орієнтованих механізмів, які впливають на ефективність електоральної поведінки, зокрема в аспекті формування політичної компетентності. Визначено основні інтегративні складові та чинники формування суб'єктивної політичної компетентності як системи політичних знань та відчуття здатності впливати та контролювати реальну політику.

Обгрунтовано ідею про те, що існує декілька різних моделей дійсності, які одночасно пропонуються населенню модераторами (лідерами й інститутами). Запропоновано розуміння, що сумарно всі моделі дійсності в якості сюжетів, міфів, стереотипів складають політичний текст суспільства. З'ясовано специфіку українського політичного тексту протягом 2005 - 2010 рр. і встановлено, за допомогою яких знаків конструювали політичні лідери України - В. Ющенко, В. Янукович, Ю. Тимошенко - різні моделі дійсності вказаного періоду. Визначено особливості сприйняття населенням України запропонованих модераторами інтерпретант знаків і моделей дійсності. Сформовано словник основних метафор політичного тексту України досліджуваного періоду - знаків та їх інтерпретант, які використовували ці політичні лідери у разі конструювання різних моделей дійсності.

Проаналізовано основні теоретичні підходи до феномену культури парламентської діяльності (КПД), визначено та розкрито сутність поняття "культура парламентської діяльності", співвідношення понять "культура парламентської діяльності", "політична культура", "політична діяльність", "парламентська діяльність". На основі аналізу типів політичної культури охарактеризовано моделі КПД у країнах сталої демократії. Доведено, що для транзитних суспільств оптимальною моделлю КПД є консенсусна модель, яка дозволяє шляхом укладання пактів між парламентськими фракціями приймати нормативно-правові рішення парламентом, що забезпечує відносну ефективність його функціонування. Проаналізовано антиномії становлення КПД. На підставі виконаних досліджень сформульовано практичні рекомендації щодо формування демократичної, консенсусної моделі КПД в Україні.

Розкрито сутність політичної субкультури хакерів за умов сучасного інформаційного суспільства, встановлено діалектичний характер взаємозв'язку її структури та функцій. Досліджено синергетичний механізм інституціоналізації субкультури хакерів у політичній сфері. Виявлено ознаки розвиту політичної субкультури хакерів в Україні та з'ясовано напрями оптимізації української державної політики відносно політичної діяльності хакерської субкультури.

Досліджено комплекс проблем теоретичного та практичного характеру, пов'язаних з механізмом формування універсального інформаційного коду. Під універсальним інформаційним кодом розуміється своєрідний зріз пам'яті, стійкі формули суспільно-політичного життя, які мають здатність не встановлюватись, а відтворюватися через форми людської діяльності. Зазначено, що за допомогою універсальних інформаційних кодів ми можемо осягнути специфіку усіх суспільно-політичних процесів історії того чи іншого народу, зокрема, і політичну історію. Кожне конкретне суспільство володіє власним, унікальним набором універсальних інформаційних кодів, де домінантним може бути будь-який з основних елементів, залежно від особливостей суспільно-політичного розвитку. Сутнісною рисою українського суспільства є міфологізація політичних процесів, отже домінантним кодом є політичний міф. Специфічною його рисою є означення усіх інших елементів лише із самого себе.

Досліджено лобізм з точки зору його становлення як самостійного політико-правового явища. Описано роль лобізму в системі взаємодії груп інтересів і держави. Досліджено основні функції, цілі, форми та методи як складові системи цієї взаємодії, що дозволяє з'ясувати суттєві характеристики, позитивні та негативні риси лобістської діяльності. Проаналізовано теоретичні аспекти вже існуючих правових підстав лобістської діяльності у світовій практиці, виявлено прийнятні варіанти правового регулювання вітчизняного лобізму за допомогою законодавчих процедур.

Досліджено комплекс проблем теоретичного та практичного характеру, пов'язаних із формуванням демократичної електоральної культури молоді в Україні. Досліджено теоретичну основу категорії електоральної культури, визначено стан наукової розробки та методологію дослідження електоральної культури молоді, її сутність, структуру, типологію, функції, а також основні характеристики демократичної електоральної культури молодого покоління. Проаналізовано особливості становлення електоральної культури населення сучасної Української держави, особливо молодого покоління, виявлено основні регіональні, вікові відмінності та найважливіші тенденції її розвитку. Визначено та теоретично обгрунтовано основні напрями, умови та механізм формування в Україні демократичної електоральної культури молоді.

Створено змістовний каркас спільних європейських цінностей, здійснено їх класифікацію, визначено основні тенденції їх трансформації. На основі дослідження специфіки цінностей політичної культури українського суспільства визначено проблеми, перспективи та загальні тенденції на майбутнє щодо впровадження демократичного ідеалу в Україні. Запропоновано ціннісний узагальнений політичний портрет українського суспільства. Зазначено, що успіх політичного об'єднання Європи є надзвичайно важливим, адже це своєрідний експеримент, який може стати прикладом для інших регіонів світу. В Азії, Латинській Америці, Африці лише починають вимальовуватися підходи та методи політичного об'єднання на великих просторах.

Досліджено політичну відповідальність як важливу складову політичних цінностей української владної еліти. Розкрито особливості конструювання ціннісного механізму політичної відповідальності в українському суспільстві, що становить собою структуру взаємодій інструментів влади й елементів суспільної системи в контексті постійних комунікаційних і трансформаційних процесів. Запропоновано й обгрунтовано термін "партійно-парламентська відповідальність", який одночасно є синтезованою ціннісною характеристикою вищої української владної еліти. Доведено, що стан політичної відповідальності політичної еліти опосередковується конкретними ціннісними орієнтаціями владної еліти й якісно залежить від цього. Проблема політичної відповідальності владної еліти в цілому пов'язана із глибинними основами, які розкривають значення та сутність ролі моральних чинників у політичному розвитку сучасного суспільства. Виявлено, що професійну відповідальність політико-владної еліти можна визначити як суспільно значущу інтегральну цінність, яка проявляється в когнітивній, емоційно-мотиваційній та поведінковій сферах і є необхідною для соціальної адекватності її вчинків у суспільних нішах.

Феномен амбівалентності масової свідомості й політичних орієнтацій українства проаналізовано у світлі процесів суспільної інтеграції. Розкрито зв'язок амбівалентності з політичними міфами. Зазначено, що одним із шляхів подолання двоїстості, неузгодженості, суперечливості у ставленні до політичних явищ і процесів може бути формування позитивного політичного міфу, спрямованого на консолідацію українського суспільства.

Розкрито сутність соцієтального підходу до формування матриці національної політичної культури. Охарактеризовано різновиди політико-культурних матриць, що використовуються в пізнавальному процесі, та розкрито основний зміст матриці української політичної культури.

Проаналізовано основні чинники і характеристики політичної та етнокультурної толерантності. Розглянуто проблеми утвердження толерантності в українському суспільстві як цінності політичної і правової культури.

Проаналізовано базові фактори, що впливають на процес формування образу політичного лідера в сучасній Україні. Вперше в українській політичній науці створено алгоритм дослідження формування образів політиків та розкрито особливості регіональних механізмів формування масової політичної свідомості. Виявлено реальний образ політика, який існує у масовій свідомості трьох регіонів України і висвітлений як позитивними, так і негативними характеристиками. Доведено, що за сучасних умов провідною якістю кандидата на політичну посаду є його здатність до перевтілення, за цього основну увагу зфокусовано на зовнішніх рисах, які можуть забезпечити перемогу на виборах. Проаналізовано, що спроби ЗМІ нав'язати масовій аудиторії певні образи політиків не завжди позитивно сприймаються нею і не завжди впливають на процес формування образу політичного лідера у свідомості населення.

Розглянуто вплив сугесторів, які формують образ мусульманина та ісламську ідентичність і беруть активну участь у процесі творення контенту в інформаційному полі Української держави. Аналіз медіа-контенту допомагає окреслити й осмислити образ мусульманина та ісламську ідентичність, які формують сугестори в політичній культурі українців, а також цілі, керуючись якими, сугестори впливають на зміни у формуванні образу та ідентичності.

Визначено сутність і зміст поняття "цінності політичного простору". Встановлено відмінність між такими категоріями, як "політичні цінності" та "цінності політичного простору". Запропоновано класифікацію цінностей об'єднаної Європи, критерії якої розроблено на основі даних "Еuropean Values Survey", "Еuropean Socsal Survey", "Eurobarometer", а також даних контент-аналізу "Договору, що запроваджує конституцію для Європи", Лісабонського договору та методу якісного аналізу документів - Копенгагенських критеріїв. Розроблено політичний ціннісний портрет українців на основі даних соціологічних опитувань. Удосконалено підхід до аналізу політичної культури суспільства через взаємоаналіз із такими поняттями, як "політичний простір", "політична комунікація", "цінності суспільства", "менталітет", "національний характер", "ідеологія", "політична свідомість", "мотиваційний комплекс (потреба - інтерес - цінність)", "норма соціальних реалій".

Досліджено систему політичних цінностей населення України, їх структуру, регіональну специфіку. Розкрито методологічні та теоретичні основи їх аналізу й коригування в ціннісно-розколотому українському суспільстві. Здійснено спроби політичного прогнозу деяких процесів трансформації ціннісних орієнтацій за умов курсу на європейську інтеграцію.

Проаналізовано особливості становлення демократичної політичної культури, що формується і розвивається за умов трансформаційного (посттоталітарного) суспільства. Зазначено, що йдеться не про виховання чи адаптацію людини відповідно до умов і вимог стабільного суспільства, а про соціальне формування особистості одночасно з розвитком нових суспільних відносин за умов перехідного суспільства. Розглянуто завдання й цілі громадянської участі на місцях, які полягають у наповненні демократичним змістом політичних процесів. Обгрунтовано, що першим політичним кроком на шляху до сталого розвитку українського суспільства має стати зміна моделі політичної участі, запровадження практики громадянської участі на місцях. Нинішній етап розвитку України охарактеризовано як такий, що репрезентований великим олігархічним капіталом, слабкістю і незахищеністю середнього та маргіналізацією нижчого класів, процвітанням корупції. Підкреслено, що модернізація суспільства має супроводжуватися змінами політичної свідомості мас (вкоріненням релевантного смислу свободи, права та обов'язку, конституційної освіченості, набуття навичок у правовий спосіб домагатися справедливого та динамічного здійснення їх законних інтересів).

Проанализированы особенности становления демократической политической культуры, которая формируется и развивается в условиях трансформационного (посттоталитарного) общества. Указано, что речь идет не о воспитании или адаптации человека в соответствии с условиями и требованиями стабильного общества, а о социальном формирования личности одновременно с развитием новых общественных отношений в условиях переходного общества. Рассмотрены задачи и цели гражданского участия на местах, которые заключаются в наполнении демократическим содержанием политических процессов. Обосновано, что первым политическим шагом на пути к устойчивому развитию украинского общества должно стать изменение модели политического участия, внедрение практики гражданского участия на местах. Нынешний этап развития Украины охарактеризован как такой, который представлен большим олигархическим капиталом, слабостью и незащищенностью среднего и маргинализацией низшего классов, процветанием коррупции. Подчеркнуто, что модернизация общества должна сопровождаться изменениями политического сознания масс (укоренением релевантного смысла свободы, права и обязанностей, конституционной образованности, приобретением навыков правового способа добиваться справедливого и динамичного осуществления их законных интересов).

The features of a democratic political culture, which is formed and developed in terms of transformation (post-totalitarian) society. It is pointed out that this is not about education or adaptation in accordance with the terms and conditions of a stable society, and the social identity formation simultaneously with the development of new social relations in a transitional society. The tasks and goals of civic participation in the field who are filling in the democratic content of political processes. It is known that the first political step on the road to sustainable development of Ukrainian society must become the change patterns of political participation, the introduction of civic engagement in the field. The current stage of development of Ukraine is characterized as such, represented a large oligarchic capital, the weakness and vulnerability and marginalization of middle-lower class, corruption. It is emphasized that the modernization of society must be accompanied by changes in the political consciousness of the masses (rooting relevant sense of freedom, rights and obligations of constitutional education, skills acquisition of legal ways to achieve a just and dynamic exercise of their legitimate interests. Highlights some contradictions, which is in the grip of a national political consciousness.

Проаналізовано проблему формування ідеології державотворення. Висвітлено теоретико-методологічний аспект соціально-філософського дослідження проблеми формування державотворчої ідеології, досліджено процес формування останньої та його основні складові - політичну свідомість і правосвідомість. Осмислено закономірний характер розвитку державотворчого ідеологічного явища, з'ясовано стан і виявлено основні детермінанти оптимізації розвитку даного феномена в українському суспільстві на етапі його трансформації.

Висвітлено основні завдання державної мовної політики. Проаналізовано чинники формування та реалізації державної мовної політики. Розглянуто перспективи реалізації державної мовної політики в Україні й наведено напрями її реформування.