Комплексно досліджено конституційні права особи знати свої права й обов'язки та його забезпечення в Україні. Розглянуто основні етапи розвитку наукової думки та нормативно-правові джерела конституційного права особи знати свої права та обов'язки. Сформульовано поняття, зміст та конституційно-правове регулювання права, що аналізується. Досліджено забезпечення названого конституційного права шляхом удосконалення порядку доведення законів і підзаконних нормативно-правових актів, що закріплюють права та обов'язки кожної особи до їх відома. Сформульовано висновки та рекомендації щодо удосконалення законодавства України та практики реалізації конституційного права особи знати свої права й обов'язки.

Вивчено актуальні проблеми цивільно-правового регулювання права на особисті папери (ОП). Визначено історичні та філософські передумови становлення та розвитку права на ОП. Охарактеризовано ОП як об'єкти прав. Сформульовано поняття суб'єктивного цивільного права на ОП. Визначено місце права на ОП у системі особистих немайнових прав фізичної особи. Охарактеризовано зміст права на ОП та порядок здійснення права на ОП та його межі. Визначено особливості розпорядження особистими паперами. Зосереджено увагу на особливості цивільно-правової охорони права на ОП. Визначено поняття, охарактеризовано форми та способи цивільно-правового захисту права на ОП. Увагу приділено теоретичним і практичним роблемам, що виникають під час тлумачення та здійснення права на ОП як особистого немайнового права фізичної особи, а також правовому регулюванню відповідних відносин, що є важливим як для практичного забезпечення приватності життя фізичних осіб, так і для подальших досліджень у сфері особистих немайнових прав фізичних осіб.

Визначено головні умови, що сприяли виникненню та розвитку права на недоторканність приватного життя у правовій доктрині України та зарубіжних держав. Розглянуто зміст права на недоторканність приватного життя. Визначено його суб'єктний склад. Розкрито поняття "приватне життя" та "право на недоторканність приватного життя". Охарактеризовано практику Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, що стосується різних аспектів досліджуваного права. Обгрунтовано сутність і зміст механізму реалізації права на недоторканність приватного життя на сучасному етапі розвитку державності. Висвітлено актуальні проблеми здійснення права на приватність. Показано причини недостатньої ефективності його правового регулювання. Розкрито проблеми правомірного обмеження права на недоторканність приватного життя в законодавстві України. Виявлено сутність гарантій належної реалізації досліджуваного права.

Дослідження присвячено комплексному науково-теоретичному вирішенню проблемних питаннь, пов'язаних із поняттям, структурою, змістом та ознаками права людини на життя. Визначено місце цього права в системі прав людини й його співвідношення з іншими суб'єктивними правами. Проаналізовано основні підходи щодо розуміння сутності категорії "життя" у філософському та правовому значенні. Досліджено генезу концептуальних засад вказаного права в історії світової політико-правової думки. З'ясовано сутність гарантій реалізації права людини на життя та здійснено їх класифікацію, визначено місце та роль серед гарантій реалізації цього права державних і громадських інституцій, детально розкрито зміст його юридичних гарантій.

Досліджено питання призначення судової експертизи у справах щодо захисту права на безпечне для життя та здоров'я довкілля. Розкрито сутність адміністративно-правових засобів права людини на свободу слова в Україні. Розглянуто проблеми забезпечення недоторканості приватного життя на сучасному етапі. Висвітлено деякі питання офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві України. Розкрито особливості соціального захисту працівників авіаційного транспорту. Розглянуто процесуальний порядок видачі судового наказу про стягнення нарахованої але невиплаченої заробітної плати.

Наведено результати досліджень з актуальних проблем захисту прав і свобод громадян України, зокрема, права на життя. Охарактеризовано види гарантій забезпечення та здійснення прав і законних інтересів учасників цивільного процесу. Проаналізовано систему гарантій прав дитини. Увагу приділено правовому регулюванню охорони праці інвалідів, межам реалізації принципу рівноправності сторін у судовому провадженні, проблемам надання безоплатної правової допомоги. Висвітлено особливості класифікації юридичних фактів і судових рішень. Розглянуто суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі про розірвання шлюбу за заявою будь-кого з подружжя, якщо один із нього засуджений до позбавлення волі. Вивчено зарубіжний досвід оцінювання діяльності поліції.

Наведено універсальну дефініцію приватного життя як сфери життєдіяльності людини та предмету правового впливу. Визначено основні (юридично значущі) ознаки приватного життя та критерії приватності. Проведено історичну реконструкцію процесів формування та розвитку права на недоторканність приватного життя (прайвесі). Надано загальну характеристику законодавчого забезпечення недоторканності приватного життя (прайвесі) у провідних зарубіжних країнах. Визначено універсальні принципи забезпечення права на недоторканність приватного життя (прайвесі) за сучасних умов. Висвітлено основні підходи щодо вдосконалення юридичного механізму забезпечення права на недоторканність приватного життя (прайвесі) в Україні. Визначено пріоритетні напрямки захисту права на недоторканність приватного життя (прайвесі) на сучасному етапі.

Висвітлено проблеми протидії епідемії ВІЛ/СНІД шляхом забезпечення дотримання прав людини у всіх сферах її життєдільності (освіті, охороні здоров'я, сфері праці). Розкрито питання захисту вразливих до ВІЛ-епідемії груп населення, зокрема, ув'язнених, споживачів ін'єкційних наркотиків, мігрантів. Проаналізовано ситуацію та обгрунтовано ефективні шляхи протидії розповсюдженню ВІЛ-епідемії в Україні. Увагу приділено правовому та психологічному захисту даної категорії хворих.

Освещены проблемы противодействия эпидемии ВИЧ/СПИД путем обеспечения соблюдения прав человека во всех сферах его жизнедеятельности (образовании, охране здоровья, сфере труда). Раскрыты вопросы защиты уязвимых к ВИЧ-эпидемии групп населения, в частности, заключенных, потребителей инъекционных наркотиков, мигрантов. Пронализирована ситуация и обоснованы эффективные пути противодействия распространению ВИЧ-эпидемии в Украине. Уделено внимание правовой и психологической защите данной категории больных.

Вперше сформовано інформаційно-правові гарантії таємниці особистого життя людини (ТОЖЛ) як систему юридично закріплених умов і заходів, спрямованих на визначення порядку збирання, зберігання, використання, поширення, охорони відомостей, що становлять ТОЖЛ. Доведено належність інституту ТОЖЛ до інформаційного права України й обгрунтовано, що охорона інформації про особисте життя людини має формуватися у сфері інформаційного права шляхом закріплення положень: віднесення відомостей про особисте життя людини до таємної інформації, максимального розширення обсягу ТОЖЛ, встановлення інформаційно-правових гарантій нерозголошення ТОЖЛ у процесі діяльності органів державної влади й інших учасників інформаційних відносин. Визначено виключні підстави для розкриття та для поширення таємниці особистого життя людини, а також зміст поняття "публічні особи".

Досліджено історію та розвиток національного кримінального законодавства, а також законодавства деяких зарубіжних країн щодо охорони права на таємницю кореспонденції. Проведено аналіз відповідності зарубіжного та національного законодавства щодо правових підстав обмеження права на таємницю кореспонденції виробленим Європейським Судом з прав людини принципам обмеження даного права. Розглянуто кримінально-правову характеристику об'єктивних і суб'єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 163 КК, його кваліфікуючі ознаки, окремі питання кваліфікації та відмежування порушення таємниці листування, телефонні розмови, телеграфні чи інші кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер від суміжних складів злочинів.

Досліджено права на недоторканність житла як одного з конституційних прав особи. З'ясовано основні етапи становлення та розвитку даного права, сучасний стан його закріплення у міжнародно-правових актах і національному законодавстві. Визначено зміст та елементи конституційного права на недоторканність житла, підстави та принципи його обмеження. Проаналізовано гарантії реалізації конституційного права на недоторканність житла, встановлено роль ОВС в інституційному механізмі забезпечення даного права. Узагальнено міжнародно-правові стандарти та зарубіжний досвід щодо забезпечення недоторканності житла, виявлено наявні прогалини та суперечності у чинному законодавстві, що регламентує дане право в Україні, сформульовано конкретні пропозиції щодо їх усунення.

Проаналізовано правове становище громадян, які звертаються за медичною допомогою, правовий статус пацієнта, наведено теоретико-правову характеристику його загальних і спеціальних прав. Визначено юридичну відповідальність медичних працівників як наслідок юридичного конфлікту. Розглянуто питання оскарження у механізмі захисту прав (ЗП) пацієнтів, зокрема, через звернення до інститутів судочинства, застосування примирювальних процедур як способу розв'язання спорів між медичним персоналом і пацієнтом, а також звернення за ЗП до недержавних організацій.

Проанализированы правовое положение граждан, обращающихся за медицинской помощью, правовой статус пациента, дана теоретико-правовая характеристика его общих и специальных прав. Определена юридическая ответственность медицинских работников как последствие юридического конфликта. Рассмотрены вопросы обжалования в механизме защиты прав (ЗП) пациентов, в частности, на основе обращения в институты судопроизводства, применения примирительных процедур как способа решения споров между медицинским персоналом и пациентом, а также обращения по ЗП к негосударственным организациям.

Проводиться комплексне дослідження теоретичних основ інституту громадянства України, розглядається поняття, суть та правова природа громадянства як комплексної категорії, проводиться дослідження становлення та історичного розвитку інституту громадянства України, принципів громадянства, а також правового регулювання набуття та припинення громадянства; сформульовані рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання питань, пов'язаних з громадянством України.

Досліджено право людини на безпеку та конституційно-правовий механізм його забезпечення. Проаналізовано й систематизовано основні підходи щодо розуміння поняття "безпека" та "безпека людини", розкрито їх зміст та охарактеризовано структуру. Розглянуто правову природу права людини на безпеку, визначено його зміст та здійснено комплексний аналіз у співвідношенні з суміжними правами. Обгрунтовано доцільність закріплення права людини на безпеку у відповідних нормативно-правових актах. Досліджено конституційно-правовий механізм забезпечення права людини на безпеку, розроблено концепцію системи гарантій даного процесу. Встановлено особливості компетенції, форм і методів діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення права людини на безпеку. Показано їх роль у конституційно-правовому механізмі забезпечення права людини на безпеку.

Досліджено організаційно-правові питання захисту персональних даних на базі сучасних європейських поглядів та стандартів про права людини та основні свободи, перспективи розвитку інформаційного законодавства з урахуванням поширення інформаційно-комп'ютерних технологій та телекомунікаційних мереж. На базі Конвенції N 108 Ради Європи "Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних" від 28.01.1981 р., рекомендацій Директиви 95/46/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу "Про захист осіб у зв'язку з обробкою персональних даних та вільним обігом цих даних" від 24.10.1995 р. та Директиви 96/66/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу "Про обробку персональних даних і захист прав осіб у телекомунікаційному секторі" від 15.12.1997 р. запропоновано проект базового Закону України "Про захист персональних даних". З урахуванням принципів адміністративно-правового упорядкування суспільних інформаційних відносин, що використовуються у юридичній науці, розроблено, досліджено, обгрунтовано та запропоновано для впровадження у практику правовий механізм реалізації положень законопроекту, який дозволяє створити єдину, комплексну систему захисту персональних даних в Україні.

Проаналізовано закономірності становлення, розвитку і міжнародно-правового змісту інституту гарантій забезпечення права людини на свободу пересування, а також механізм реалізації та особливості правового регулювання в правозастосовній діяльності. Розглянуто питання створення світоглядної науково-теоретичної моделі як цілісної концепції з механізмом трансформації міжнародно-правових норм у національні правові системи, а також удосконалення пан'європейських інтеграційних процесів. Досліджено юридичну природу і розкрито зміст поняття "свобода пересування", вивчено нормативно-правові акти України, спрямовані на реалізацію свободи пересування, її обмеження і встановлення юридичної відповідальності. Висвітлено систему державного керування у сфері гарантування свободи пересування, наведено рекомендації щодо удосконалення міжнародного і національного законодавства.

Проаналізовано історичний розвиток, теоретичні принципи та нормативне забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина. Запропоновано визначення поняття, природи, видів і змісту конституційних особистих прав і свобод людини, з'ясовано їх місце в системі основних прав людини й обгрунтовано механізм реалізації. Досліджено роль органів внутрішніх справ у забезпеченні конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина. Встановлено повноваження, форми та методи діяльності владних структур у даному напрямку. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у сфері ефективного регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина.

Обгрунтовано необхідність введення додаткових гарантій забезпечення законності під час проведення невідкладних слідчих дій. Аргументовано необхідність установлення у кримінально-процесуальному законі загальної норми про забезпечення поваги, честі та гідності особи й охорону приватного життя під час проведення невідкладних слідчих дій. Зазначено щодо необхідності обов'язкового законодавчого регламентування випадків проведення у невідкладному режимі, без рішення суду, обшуку, виїмки та огляду житла чи іншого володіння особи. За цього протягом доби законність цих дій та одержання доказів має бути перевірена судом. Розвинуто підхід щодо умов участі понятих у проведенні слідчих дій, зокрема невідкладних. Запропоновано підхід до визначення принципу конституціоналізму як інструменту забезпечення прав і свобод особи у кримінальному процесі, зокрема на досудових стадіях у разі проведення невідкладних слідчих дій та обгрунтовано пропозицію щодо його відображення у проекті Кримінально-процесуального кодексу України. Доведено необхідність скорочення терміну затримання особи, що підозрюється у вчиненні злочину. Розвинуто положення щодо характеристики меж судового контролю.

Досліджено конституційне право людини та громадянина на самозахист життя та здоров'я від протиправних посягань. Сформульовано дефініцію даного суб'єктивного права, розкрито його зміст та основні форми, розглятуто основні відмінності між правом на самозахист людини та громадянина, зокрема, осіб, які виконують правоохоронні та правозастосовні функції. Наведено концептуальні теоретичні положення та обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення механізму реалізації даного права людини та громадянина. Запропоновано конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює інститут права на самозахист.

Здійснено комплексне дослідження теоретичних і практичних проблем, які виникають під час реалізації конституційного права на життя людини та громадянина і його забезпечення органами внутрішніх справ. Проаналізовано історичні засади становлення та розвитку даного права, виокремлено та теоретично обгрунтовано його загальні й особливі ознаки. На підставі даних аналізу літератури та практики розкрито суть поняття та зміст конституційного права на життя людини і громадянина, а також соціально-юридичний механізм його забезпечення. Досліджено компетенцію, форми та методи діяльності органів внутрішніх справ щодо реалізації цього права. Розроблено рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері забезпечення конституційного права на життя людини та громадянина.