Комплексно досліджено конституційні права особи знати свої права й обов'язки та його забезпечення в Україні. Розглянуто основні етапи розвитку наукової думки та нормативно-правові джерела конституційного права особи знати свої права та обов'язки. Сформульовано поняття, зміст та конституційно-правове регулювання права, що аналізується. Досліджено забезпечення названого конституційного права шляхом удосконалення порядку доведення законів і підзаконних нормативно-правових актів, що закріплюють права та обов'язки кожної особи до їх відома. Сформульовано висновки та рекомендації щодо удосконалення законодавства України та практики реалізації конституційного права особи знати свої права й обов'язки.

Визначено головні умови, що сприяли виникненню та розвитку права на недоторканність приватного життя у правовій доктрині України та зарубіжних держав. Розглянуто зміст права на недоторканність приватного життя. Визначено його суб'єктний склад. Розкрито поняття "приватне життя" та "право на недоторканність приватного життя". Охарактеризовано практику Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, що стосується різних аспектів досліджуваного права. Обгрунтовано сутність і зміст механізму реалізації права на недоторканність приватного життя на сучасному етапі розвитку державності. Висвітлено актуальні проблеми здійснення права на приватність. Показано причини недостатньої ефективності його правового регулювання. Розкрито проблеми правомірного обмеження права на недоторканність приватного життя в законодавстві України. Виявлено сутність гарантій належної реалізації досліджуваного права.

Дослідження присвячено комплексному науково-теоретичному вирішенню проблемних питаннь, пов'язаних із поняттям, структурою, змістом та ознаками права людини на життя. Визначено місце цього права в системі прав людини й його співвідношення з іншими суб'єктивними правами. Проаналізовано основні підходи щодо розуміння сутності категорії "життя" у філософському та правовому значенні. Досліджено генезу концептуальних засад вказаного права в історії світової політико-правової думки. З'ясовано сутність гарантій реалізації права людини на життя та здійснено їх класифікацію, визначено місце та роль серед гарантій реалізації цього права державних і громадських інституцій, детально розкрито зміст його юридичних гарантій.

Досліджено конституційне право людини та громадянина на самозахист життя та здоров'я від протиправних посягань. Сформульовано дефініцію даного суб'єктивного права, розкрито його зміст та основні форми, розглятуто основні відмінності між правом на самозахист людини та громадянина, зокрема, осіб, які виконують правоохоронні та правозастосовні функції. Наведено концептуальні теоретичні положення та обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення механізму реалізації даного права людини та громадянина. Запропоновано конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює інститут права на самозахист.

Досліджено організаційно-правові питання захисту персональних даних на базі сучасних європейських поглядів та стандартів про права людини та основні свободи, перспективи розвитку інформаційного законодавства з урахуванням поширення інформаційно-комп'ютерних технологій та телекомунікаційних мереж. На базі Конвенції N 108 Ради Європи "Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних" від 28.01.1981 р., рекомендацій Директиви 95/46/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу "Про захист осіб у зв'язку з обробкою персональних даних та вільним обігом цих даних" від 24.10.1995 р. та Директиви 96/66/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу "Про обробку персональних даних і захист прав осіб у телекомунікаційному секторі" від 15.12.1997 р. запропоновано проект базового Закону України "Про захист персональних даних". З урахуванням принципів адміністративно-правового упорядкування суспільних інформаційних відносин, що використовуються у юридичній науці, розроблено, досліджено, обгрунтовано та запропоновано для впровадження у практику правовий механізм реалізації положень законопроекту, який дозволяє створити єдину, комплексну систему захисту персональних даних в Україні.

Досліджено право людини на безпеку та конституційно-правовий механізм його забезпечення. Проаналізовано й систематизовано основні підходи щодо розуміння поняття "безпека" та "безпека людини", розкрито їх зміст та охарактеризовано структуру. Розглянуто правову природу права людини на безпеку, визначено його зміст та здійснено комплексний аналіз у співвідношенні з суміжними правами. Обгрунтовано доцільність закріплення права людини на безпеку у відповідних нормативно-правових актах. Досліджено конституційно-правовий механізм забезпечення права людини на безпеку, розроблено концепцію системи гарантій даного процесу. Встановлено особливості компетенції, форм і методів діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення права людини на безпеку. Показано їх роль у конституційно-правовому механізмі забезпечення права людини на безпеку.

Проводиться комплексне дослідження теоретичних основ інституту громадянства України, розглядається поняття, суть та правова природа громадянства як комплексної категорії, проводиться дослідження становлення та історичного розвитку інституту громадянства України, принципів громадянства, а також правового регулювання набуття та припинення громадянства; сформульовані рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання питань, пов'язаних з громадянством України.

Висвітлено проблеми протидії епідемії ВІЛ/СНІД шляхом забезпечення дотримання прав людини у всіх сферах її життєдільності (освіті, охороні здоров'я, сфері праці). Розкрито питання захисту вразливих до ВІЛ-епідемії груп населення, зокрема, ув'язнених, споживачів ін'єкційних наркотиків, мігрантів. Проаналізовано ситуацію та обгрунтовано ефективні шляхи протидії розповсюдженню ВІЛ-епідемії в Україні. Увагу приділено правовому та психологічному захисту даної категорії хворих.

Освещены проблемы противодействия эпидемии ВИЧ/СПИД путем обеспечения соблюдения прав человека во всех сферах его жизнедеятельности (образовании, охране здоровья, сфере труда). Раскрыты вопросы защиты уязвимых к ВИЧ-эпидемии групп населения, в частности, заключенных, потребителей инъекционных наркотиков, мигрантов. Пронализирована ситуация и обоснованы эффективные пути противодействия распространению ВИЧ-эпидемии в Украине. Уделено внимание правовой и психологической защите данной категории больных.

Обгрунтовано необхідність введення додаткових гарантій забезпечення законності під час проведення невідкладних слідчих дій. Аргументовано необхідність установлення у кримінально-процесуальному законі загальної норми про забезпечення поваги, честі та гідності особи й охорону приватного життя під час проведення невідкладних слідчих дій. Зазначено щодо необхідності обов'язкового законодавчого регламентування випадків проведення у невідкладному режимі, без рішення суду, обшуку, виїмки та огляду житла чи іншого володіння особи. За цього протягом доби законність цих дій та одержання доказів має бути перевірена судом. Розвинуто підхід щодо умов участі понятих у проведенні слідчих дій, зокрема невідкладних. Запропоновано підхід до визначення принципу конституціоналізму як інструменту забезпечення прав і свобод особи у кримінальному процесі, зокрема на досудових стадіях у разі проведення невідкладних слідчих дій та обгрунтовано пропозицію щодо його відображення у проекті Кримінально-процесуального кодексу України. Доведено необхідність скорочення терміну затримання особи, що підозрюється у вчиненні злочину. Розвинуто положення щодо характеристики меж судового контролю.

Проаналізовано генезис, теоретичні розробки та нормативне закріплення конституційного права людини та громадянина на невтручання в їх особисте та сімейне життя. Розкрито суть понять, розглянуто природу, ознаки та зміст даного права. Досліджено роль органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційного права людини та громадянина на невтручання в їх особисте та сімейне життя, а також повноваження даних органів, форми та методи діяльності у даному аспекті. Наведено пропозиції щодо вдосконалення законодавства стосовно охорони цього права та процесу його забезпечення органами внутрішніх справ.

Досліджено питання забезпечення конституційного права на особисту недоторканість органами внутрішніх справ. Визначено зміст і розглянуто законодавче регулювання конституційного права людини на особисту недоторканість. Проаналізовано діяльність органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційного права на особисту недоторканість. Визначено принципи, функції, повноваження, форми та методи даного виду діяльності органів внутрішніх справ. Наведено рекомендації щодо удосконалення законодавства та практики діяльності підрозділів міліції та слідчих апаратів у процесі забезпечення конституційного права на особисту недоторканість.

Розкрито суть поняття захисту немайнових прав у доктрині цивільного права. Досліджено право на повагу до гідності та честі, недоторканість ділової репутації як особистих немайнових прав фізичної особи. З'ясовано приватноправову природу прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, зокрема, право на повагу до її гідності, честі, недоторканість ділової репутації. Проаналізовано джерела регулювання суспільних відносин у сфері захисту зазначених прав. Визначено недоліки нормативно-правового регулювання цього захисту. Досліджено підстави виникнення та суб'єктний склад правовідносин щодо захисту честі, гідності, ділової репутації та способи захисту названих прав за законодавством України з урахуванням норм нового ЦК України і на прикладі судової практики.

Проаналізовано закономірності становлення, розвитку і міжнародно-правового змісту інституту гарантій забезпечення права людини на свободу пересування, а також механізм реалізації та особливості правового регулювання в правозастосовній діяльності. Розглянуто питання створення світоглядної науково-теоретичної моделі як цілісної концепції з механізмом трансформації міжнародно-правових норм у національні правові системи, а також удосконалення пан'європейських інтеграційних процесів. Досліджено юридичну природу і розкрито зміст поняття "свобода пересування", вивчено нормативно-правові акти України, спрямовані на реалізацію свободи пересування, її обмеження і встановлення юридичної відповідальності. Висвітлено систему державного керування у сфері гарантування свободи пересування, наведено рекомендації щодо удосконалення міжнародного і національного законодавства.

Проаналізовано історичний розвиток, теоретичні принципи та нормативне забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина. Запропоновано визначення поняття, природи, видів і змісту конституційних особистих прав і свобод людини, з'ясовано їх місце в системі основних прав людини й обгрунтовано механізм реалізації. Досліджено роль органів внутрішніх справ у забезпеченні конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина. Встановлено повноваження, форми та методи діяльності владних структур у даному напрямку. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у сфері ефективного регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина.

Здійснено комплексне дослідження теоретичних і практичних проблем, які виникають під час реалізації конституційного права на життя людини та громадянина і його забезпечення органами внутрішніх справ. Проаналізовано історичні засади становлення та розвитку даного права, виокремлено та теоретично обгрунтовано його загальні й особливі ознаки. На підставі даних аналізу літератури та практики розкрито суть поняття та зміст конституційного права на життя людини і громадянина, а також соціально-юридичний механізм його забезпечення. Досліджено компетенцію, форми та методи діяльності органів внутрішніх справ щодо реалізації цього права. Розроблено рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері забезпечення конституційного права на життя людини та громадянина.

Вперше сформовано інформаційно-правові гарантії таємниці особистого життя людини (ТОЖЛ) як систему юридично закріплених умов і заходів, спрямованих на визначення порядку збирання, зберігання, використання, поширення, охорони відомостей, що становлять ТОЖЛ. Доведено належність інституту ТОЖЛ до інформаційного права України й обгрунтовано, що охорона інформації про особисте життя людини має формуватися у сфері інформаційного права шляхом закріплення положень: віднесення відомостей про особисте життя людини до таємної інформації, максимального розширення обсягу ТОЖЛ, встановлення інформаційно-правових гарантій нерозголошення ТОЖЛ у процесі діяльності органів державної влади й інших учасників інформаційних відносин. Визначено виключні підстави для розкриття та для поширення таємниці особистого життя людини, а також зміст поняття "публічні особи".

Проаналізовано парламентське законодавство України у його взаємозв'язку з правом на людську гідність. Сформульовано основні недоліки української моделі парламентського мандата з погляду міжнародних актів про права людини.

Висвітлено історію та методологію філософських і філософсько-правових досліджень ідеї й інституту прав людини. Окреслено й опрацьовано філософські та психологічні засади дослідження проблеми свободи. Визначено антропологічно-правові й аксіологічно-правові засади дослідження особистої свободи індивіда та відповідного природного права людини. Здійснено філософсько-правове осмислення особистої свободи індивіда як форми реалізації свободи волі та теоретичне обгрунтування права на особисту свободу. Розглянуто історичний розвиток торгівлі людьми в контексті культурно-цивілізаційного процесу. Охарактеризовано сучасний стан і тенденції торгівлі людьми у світі й Україні за умов інтеграційних і глобалізаційних процесів. Розкрито зміст поняття торгівлі людьми в юридичній теорії та проаналізовано об'єкт відповідного складу злочину з позицій юснатуралістичного праворозуміння. Визначено поняття й охарактеризовано базові елементи механізму захисту особистої свободи індивіда, гарантії, стандарти, заходи та засоби правового захисту людини від продажу в контексті розвитку інституцій громадянського суспільства.

Висвітлено сучасні тенденції розуміння поняття громадянських прав і свобод, його основні форми, європейські стандарти у механізмі забезпечення цих прав і свобод. Охарактеризовано структуру механізму забезпечення громадянських прав і свобод, подано інформацію про суб'єкти забезпечення даного механізму, його психологічну, культурну та нормативну складові, а також комунікативний аспект. Розглянуто мораль як невід'ємну складову забезпечення справедливої рівноваги суспільних інтересів та інтересів захисту від довільного втручання у права особи. Значну увагу приділено розгляду стандартів Європейської конвенції та практики Європейського суду з прав людини у контексті національних особливостей механізму забезпечення громадянських прав і свобод. Акцентовано на стандартах верховенства права в механізмі цього забезпечення, а також на принципах концепції верховенства права щодо змісту закону.

Наведено результати дослідження громадянського суспільства та правової держави як чільних інститутів державно-правового та суспільно-політичного устрою сучасного демократичного світу. Проаналізовано їх конкретні форми та модифікації. Увагу приділено філософським і теоретико-методологічним основам вчення про зазначені форми організації приватного та спільного інтересу, їх ролі у справі захисту прав і свобод людини та громадянина, місцю та значенню у розвитку окремих інститутів держави та суспільства загалом. Висвітлено полемічні питання, пов'язані з особливостями становлення та розвитку цих феноменів в Україні. Простежено тенденції розвитку вітчизняних правових інститутів у напрямі їх адаптації до правової системи ЄС. Наголошено на необхідності докорінних змін у вітчизняній правовій доктрині та юридичній практиці. Подано інформацію про сутність громадянської держави, методологію дослідження корупційних явищ, моделі побудови адвокатури.