Розкрито роль інформаційного суспільства в реалізації громадянами інформаційних прав. Визначено місце інформаційної політики держави в забезпеченні доступу громадян до інформації. Охарактеризовано механізм адміністративно-правового регулювання інформаційних відносин. Висвітлено еволюцію нормативно-правового регулювання права на інформацію. Досліджено законодавчі передумови реалізації громадянами зазначеного права. Вивчено нормативні засади функціонування електронного документообігу як засобу забезпечення надання інформації. Встановлено значення кодифікації інформаційного законодавства в забезпеченні реалізації громадянами права на інформацію. Розглянуто адміністративну відповідальність як гарантію забезпечення інформаційних прав громадян.

Досліджено адміністративно-процедурні аспекти забезпечення права на доступ до публічної інформації. Охарактеризовано функції, що виконує публічна інформація у сучасному суспільстві, визначено особливості її правового регулювання. Розглянуто типологію публічної інформації, яка може класифікуватися в залежності від галузі інформації та порядку обмеження доступу. Визначено тенденції розвитку інституту публічної інформації в зарубіжному законодавстві. Обгрунтовано віднесення процедури розгляду запитів на публічну інформацію до окремого виду адміністративно-процесуальної діяльності. Проаналізовано структуру цієї процедури, що складається зі стадій порушення процедури, розгляду запиту, задоволення запиту, оскарження тощо. Запропоновано внесення змін до Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо деталізації відповідних процедур. Обгрунтовано необхідність врегулювання питань повторного використання публічної інформації в комерційних цілях.

Проаналізовано основні концептуальні підходи щодо визначення поняття "право на інформацію" як фундаментального права людини. Обгрунтовано його роль і місце в системі прав та основоположних свобод людини, у формуванні правової демократичної держави, становленні сучасної національної правової системи України. Право на інформацію досліджено в контексті становлення засад інформаційного суспільства, збільшення обсягу та значення інформації для функціонування сучасної держави. Визначено доцільність віднесення права на інформацію в сучасному його вигляді до третього покоління прав людини, зважаючи на історичні умови, особливості розвитку та функціональне призначення. Розкрито правові засади регулювання права на інформацію в Україні, принципи інформаційно-правових відносин, досвід регулювання права на інформацію в міжнародно-правових документах. Здійснено порівняльно-правовий аналіз закріплення права на інформацію в демократичних країнах і країнах, що стали на шлях демократичного розвитку, гарантій його реалізації, підстави обмежень та засади регулювання таких обмежень. Обгрунтовано необхідність удосконалення механізму реалізації права на інформацію: усунення недоліків і невідповідності нормативно-правових актів, які регламентують реалізацію права на інформацію в Україні.

Визначено, що інформаційне суспільство як об'єкт адміністративно-правових відносин - це різноманітні блага у формі ефективного виявлення, фіксації та переробки інформації, технологій, виробництва знань, інформаційної економіки, культури інформаційного суспільства, які становлять публічну цінність для споживачів інформаційних ресурсів, а також діяльність суб'єктів публічної адміністрації щодо забезпечення права фізичних та юридичних осіб на інформацію, свободи інформації та законних інтересів фізичних і юридичних осіб в інформаційному суспільстві, які здійснюються на основі адміністративно-правових норм. Визначено систему принципів адміністративного права у сфері інформаційного суспільства як сукупність основних вихідних, об'єктивно зумовлених засад, на яких базується діяльність суб'єктів публічної адміністрації щодо забезпечення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб в інформаційному суспільстві. Досліджено механізм адміністративно-правового регулювання у сфері інформаційного суспільства та його елементи. Визначено адміністративно-правові аспекти передового європейського досвіду у сфері інформаційного суспільства та запроновано основні напрямки вдосконалення означеної сфери в Україні. Запропоновано низку змін і доповнень до законодавства України.

Запропоновано визначення поняття "інформаційний суверенітет". Проведено порівняльний аналіз з суміжними категоріями "державний суверенітет", "інформаційна безпека", "свобода інформації", "незалежність засобів масової інформації". Обгрунтовано ознаки, принципи, коло суб'єктів і механізми правового регулювання інформаційного суверенітету. Систематизовано нормативні джерела, що регулюють відносини у сфері інформаційного суверенітету та дослідження науковців з цієї проблематики. Окреслено напрями вдосконалення нормативно-правової основи інформаційного суверенітету.

Висвітлено теоретичні засади судового захисту інформаційних прав і свобод людини та громадянина, запропоновано визначення цих прав на підставі окремих статей Конституції України. Розроблено модель судового захисту інформаційних прав і свобод людини як потребу практики. Розглянуто вітчизняне законодавство щодо захисту кожного із визначених інформаційних прав та особливості судочинства. Зважаючи на те, що чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства, розглянуто захист кожного з визначених інформаційних прав на основі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та прецедентів Європейського суду з прав людини.

Проведено комплексне дослідження свободи масової інформації. Розглянуто її правову природу, еволюцію становлення та розвитку, існуючі парадигми обмеження свободи масової інформації. З'ясовано, що свобода масової інформації - це комплекс прав, що передбачають можливість вільно та безперешкодно шукати, отримувати, передавати, виробляти та поширювати засобами масової інформації відомості, які об'єктивно відображають процеси суспільного буття і призначені для невизначеного кола осіб. Проаналізовано положення законодавства України та міжнародно-правових актів у сфері регулювання свободи масової інформації, проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання свободи масової інформації, аргументовано необхідність ухвалення системно узгодженого законодавства у сфері реалізації свободи масової інформації.

Висвітлено теоретичні та практичні дослідження у сфері публічної політики й її інформаційно-аналітичної діяльності (ІАД). Проаналізовано сучасні політичні процеси й їх вплив на державні та громадські інституції на підставі світового та вітчизняного досвіду. Описано особливості ІАД у роботі правоохоронних органів і спеціальних служб. Наведено практичні рекомендації щодо політичного прогнозування як виду управлінської діяльності.

Освещены теоретические и практические исследования в сфере публичной политики и её информационно-аналитической деятельности (ИАД). Проанализированы современные политические процессы и их влияние на государственные институции на основе мирового и отечественного опыта. Описаны особенности ИАД в работе правоохранительных органов и специальных служб. Даны практические рекомендации по политическому прогнозированию как виду управленческой деятельности.

Визначено такі поняття, як інформація, відкрита інформація, доступ до відкритої інформації, режим доступу до інформації. Розроблено систему принципів, на яких повинен забезпечуватися доступ до відкритої інформації, засоби забезпечення доступу до відкритої інформації, а також запропоновано систематизацію інформаційного законодавства шляхом його кодифікації. Визначено основні проблеми правового регулювання доступу до відкритої інформації та розроблено пропозиції щодо їх усунення. Вивчено міжнародно-правовий досвід регулювання відносин, пов'язаних з доступом до відкритої інформації, та висловлено пропозиції щодо необхідності врахування світового досвіду доступу до відкритої інформації під час формування національного законодавства.

Обгрунтовано необхідність удосконалення понятійного апарату законодавства про доступ до публічної інформації, визначено зміст поняття "доступ громадськості до публічної інформації про діяльність Служби безпеки України". Розкрито сутність та особливості адміністративно-правового доступу громадськості до публічної інформації. Сформульовано визначення адміністративно-правового статусу органів Служби безпеки України (СБУ) як розпорядників публічної інформації. Виокремлено такі елементи адміністративно-правового статусу СБУ: функціонально-цільовий блок, структурно-організаційний блок, компетенційний блок. Уточнено зміст понять "публічна інформація", "адміністративно-правовий доступ до публічної інформації". Проаналізовано особливості режимів доступу до різних видів публічної діяльності СБУ. Здійснено аналіз міжнародно-правових принципів і стандартів забезпечення доступу до публічної інформації. На підставі аналізу правозастосовних проблем та з урахуванням зарубіжного досвіду охарактеризовано напрями подальшого вдосконалення законодавства України про доступ громадськості до публічної інформації СБУ. Сформульовано пропозиції про внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України "Про інформацію", "Про публічний доступ до інформації", "Про державну таємницю".

Досліджено сучасні питання адміністративно-правового забезпечення права на доступ до публічної інформації через визначення поняття, структури та змісту адміністративно-правового забезпечення права на доступ до публічної інформації, а також діяльності органів державної влади у цій сфері. Вивчено механізм адміністративно-правового забезпечення права на доступ до публічної інформації. Надано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює діяльність органів державної влади у цій сфері.

Обгрунтовано теоретичні здобутки та практику уявлення про право на доступ до інформації як правового феномену. З'ясовано, які саме правові механізми сприяють його найкращому забезпеченню та наскільки вони втілені в Конституції України та нещодавно ухвалених Законах України. Здійснено спробу довести хибність і навіть шкідливість для свободи інформації імплементації у національну правову систему таких правових категорій, як інформаційна безпека, інформаційний суверенітет. Проаналізовано конституційні положення на предмет утілення в останніх принципу свободи інформації та права на доступ до інформації. Досліджено стан забезпечення права на доступ до інформації в перші півроку дії Закону України Про доступ до публічної інформації як з погляду узгодження із законом підзаконних нормативно-правових актів, так і з погляду виконання положень закону суб'єктами владних повноважень. Розглянуто тенденції судової практики в цій сфері. Здійснено пошук досконалої моделі спеціального органу контролю за забезпеченням права на доступ до інформації, що став би ефективним механізмом забезпечення права на доступ до інформації в Україні. Запропоновано модель інституту інформаційного уповноваженого для України. Висвітлено діяльність неурядових правозахисних організацій, які сприяють поступовим зрушенням в бік більшої інформаційної відкритості влади.

Проведено комплексне дослідження конституційних засад правового регулювання інформаційної сфери, визначення їх змісту, механізмів реалізації. Доведено обгрунтування твердження, що у поєднанні вони утворюють певну конституційну модель, якій мають відповідати суспільні відносини, і яка забезпечує певний конституційний формат їх правового регулювання. Визначено інформаційну сферу, як об'єкт конституційно-правового регулювання, досліджено міжнародні підходи й іноземний досвід щодо конституційно-правового регулювання інформаційних відносин. Досліджено конституційні засади інформаційної безпеки, доступу до інформації (на прикладі екологічної інформації) та гарантування права на інформацію. Обгрунтовано засадничі властивості конституційного гарантування права на інформацію.

Розкрито теоретичні та практичні засади реалізації права громадян на доступ до інформації. Описано національно-правові та міжнародно-правові гарантії реалізації права громадян на доступ до інформації. Визначено особливості правової регламентації різноманітних засобів і процедур одержання громадянами інформації, зокрема, доступу до інформації про діяльність органів державної влади, приватної інформації про фізичну особу.

Раскрыты теоретические и практические основы реализации права граждан на доступ к информации. Описаны национально-правовые и международно-правовые гарантии реализации права граждан на доступ к информации. Определены особенности правовой регламентации разнообразных средств и процедур получения гражданами информации, в частности, доступа к информации о деятельности органов государственной власти, частной информации о физическом лице.

У конституційно-правовому аспекті досліджено право на інформацію в Україні, проблеми його реалізації, а також його місце у системі конституційних прав людини в Україні, природу цього права. Здійснено історичний огляд законодавчого регулювання права на інформацію у різних країнах. Наведено пропозиції щодо удосконалення та уточнення загальних понять: "інформація", "право на інформацію", "Інтернет". Проаналізовано поняття, зміст, структуру, можливі обмеження конституційного права на інформацію в Україні. Розглянуто питання щодо розвитку мережі Інтернет та його законодавче регулювання у зв'язку з реалізацією права на інформацію. Здійснено порівняльний аналіз законодавчого регулювання та гарантій реалізації права на інформацію у країнах прецедентної, континентальної систем права та у країнах СНД. Узагальнено практику Європейського Суду з прав людини. Наведено рекомендації щодо оптимізації чинного законодавства в Україні, яке регламентує зазначене право.

Досліджено процес еволюції права на інформацію від його зародження як засобу боротьби за політичну свободу до набуття ним оновленого змісту за умов інформаційного суспільства, що надає підстави розглядати його в контексті третього покоління прав людини. Указано на місце права на інформацію в системі прав людини залежно від покоління прав людини, ступеня визначеності можливої поведінки та характеру державного забезпечення, механізму реалізації й характеру забов'язань держави, ряд носіїв прав людини, способів його здійснення. Визначено особливості реалізації права на інформацію в Україні відповідно до стандартів відкритості, доступності та свободи обміну інформацією, закріплених у міжнародно-правових документах з прав людини. Проаналізовано особливості становлення, розвитку та здійснення права на інформацію в країнах сталої демократії (на прикладі Франції, ФРН, США) та в країнах, які стали на шлях свого демократичного розвитку (на прикладі Польщі, Чехії, Словаччини).

Висвітлено проблеми правового регулювання доступу до публічної інформації. Наведено результати моніторингів за дотриманням центральними органами державної влади права громадян на одержання інформації на основі процедури інформаційного запиту та за функціонуванням веб-сторінок центральних органів державної влади. Проаналізовано виконання органами влади норм регуляторного законодавства щодо інформаційної відкритості.

Освещены проблемы правового регулирования доступа к публичной информации. Приведены результаты мониторингов по соблюдению центральными органами государственной власти права граждан на получение информации на основе процедуры информационного запроса и по функционированию веб-страниц центральных органов государственной власти. Проанализировано выполнение органами власти норм регуляторного законодательства по информационной открытости.

Розглянуто фізичні аспекти журналістської безпеки, зокрема, погрози, напади на журналістів, поведінку у гарячих точках. Наведено рекомендації спеціалістів стосовно подолання й уникнення небезпечних ситуацій. Розкрито юридичні аспекти безпеки журналістів. Показано роль профспілок у захисті журналістів, викладено способи протистояння цензурі. Особливу увагу приділено особливостям зйомки прихованою камерою, судовим позовам проти журналістів.

Рассмотрены физические аспекты журналистской безопасности, в частности, угрозы, нападения, поведение в горячих точках. Приведены рекомендации специалистов о преодолении и избежании опасных ситуаций. Раскрыты юридические аспекты безопасности журналистов. Показана роль профсоюзов в защите журналистов, изложены способы противостояния цензуре. Особое внимание уделено особенностям съемки скрытой камерой, судебным искам против журналистов.

Комплексно досліджено права щодо доступу до інформації. Розглянуто правову природу, генезис і місце даного права у системі конституційних прав і свобод, існуючі підходи до розуміння підстав обмеження права щодо доступу до інформації та свободи масової інформації. Проаналізовано проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання цього права. Наведено результати комплексного вивчення стану забезпечення зазначеного права органами влади через інформаційний запит. Розглянуто роль спеціалізованих інституцій і правозахисних організацій у механізмі забезпечення права щодо доступу до інформації.

Розглянуто теоретичні та методологічні засади становлення науки інформаційного права України, досліджено вплив глобалізації на формування державної інформаційної політики, міжнародного й українського інформаційного права. Проаналізовано актуальні проблеми регулювання інформаційних відносин і реалізації права на інформацію. Визначено місце інформаційного права в системі національного права. Досліджено зарубіжний досвід законодавчого регулювання інформаційних відносин, наведено рекомендації щодо забезпечення відповідності розвитку національного інформаційного права світовим тенденціям. Розкрито сутність поняття сучасного інформаційного ринку, визначено правові режими доступу до інформації. На базі обгрунтування правових режимів створено методологічні засади формування ринку інформаційних товарів і послуг, розкрито особливості використання режиму обмежено оборотоздатної та дифамаційної інформації. Розглянуто питання реалізації права на інформацію відповідно до режимів доступу до інформації. Розроблено загальні засади інформаційної політики та пріоритетні напрями державно-правового регулювання інформаційної сфери. Проаналізовано проблемні питання реалізації права на інформацію у правовій системі України, досліджено співвідношення правових інститутів прав людини, демократії, інформаційних відносин.