Проведено комплексний аналіз місця та ролі Служби безпеки України в конституційному механізмі забезпечення національної безпеки України, виходячи з доктрини конституціоналізму, практики Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та діяльності органів забезпечення національної безпеки. Досліджено систему забезпечення національної безпеки в конституційному ладі України, принципи й основні її функції у контексті виявлення, попередження і усунення потенційних і реальних загроз сталому розвитку суспільства та держави з урахуванням існуючого геополітичного становища України. Розкрито місце та роль Служби безпеки в системі органів забезпечення національної безпеки України, зокрема принципів діяльності, предмета відання і повноважень Служби безпеки України. З точки зору верховенства прав людини та основоположних свобод визначено основні форми забезпечення конституційного ладу в діяльності Служби безпеки України.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних завдань, які полягають у визначенні особливостей правового статусу Служби безпеки України (СБУ) та її представників, що виступають суб'єктами адміністративно-деліктного процесу, та шляхів його оновлення та оптимізації. Акцентовано увагу на понятті та розкритті змісту адміністративно-деліктного процесу як підгалузі адміністративно-деліктного права, що регулює суспільні відносини, які виникають у процесі застосування заходів адміністративної відповідальності. Визначено, що адміністративно-деліктний процес - це регламентована нормами законодавства щодо адміністративних правопорушень цілеспрямована організована діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямована на накладення на осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, визначених законом адміністративних стягнень. Зосереджено увагу на питанні адміністративно-деліктного процесу, який частково охоплюється поняттям "адміністративна юрисдикція" та, відповідно, впливає на сутність та ознаки адміністративно-деліктних правовідносин. Наголошено, що адміністративна юрисдикція - це сукупність нормативно встановлених повноважень відповідних суб'єктів, які спрямовані на здійснення діяльності, пов'язана з вирішенням індивідуальних адміністративних справ. Обгрунтовано значимість діяльності СБУ в забезпеченні реалізації прав і свобод людини та їх гарантування відповідно до Положення Конституції України. Досліджено сутність та зміст адміністративно-деліктного провадження. Сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення діяльності СБУ щодо здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наголошено, що діяльність СБУ, її органів і працівників має грунтуватися виключно на засадах законності, поваги до прав і гідності особи та відповідальності перед народом України.

Обгрунтовано необхідність удосконалення понятійного апарату законодавства про доступ до публічної інформації, визначено зміст поняття "доступ громадськості до публічної інформації про діяльність Служби безпеки України". Розкрито сутність та особливості адміністративно-правового доступу громадськості до публічної інформації. Сформульовано визначення адміністративно-правового статусу органів Служби безпеки України (СБУ) як розпорядників публічної інформації. Виокремлено такі елементи адміністративно-правового статусу СБУ: функціонально-цільовий блок, структурно-організаційний блок, компетенційний блок. Уточнено зміст понять "публічна інформація", "адміністративно-правовий доступ до публічної інформації". Проаналізовано особливості режимів доступу до різних видів публічної діяльності СБУ. Здійснено аналіз міжнародно-правових принципів і стандартів забезпечення доступу до публічної інформації. На підставі аналізу правозастосовних проблем та з урахуванням зарубіжного досвіду охарактеризовано напрями подальшого вдосконалення законодавства України про доступ громадськості до публічної інформації СБУ. Сформульовано пропозиції про внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України "Про інформацію", "Про публічний доступ до інформації", "Про державну таємницю".

Розглянуто адміністративно-правовий статус Служби безпеки України, етапи становлення та розвитку спеціального правоохоронного органу в Україні, а також сучасну розбудову правового інституту. Досліджено теоретичні та практичні проблеми функціонування Служби безпеки України. Запропоновано концепцію адміністративно-правового статусу підрозділів Служби безпеки України, заходи щодо профілактики правопорушень і законності, порядок співпраці із засобами масової інформації та громадськістю. На підставі проведеного аналізу науково-теоретичних джерел і чинних нормативно-правових актів, які визначають правовий статус Служби безпеки України та посадових осіб, сформовано практичні пропозиції з удосконалення правового регулювання адміністративно-правового статусу інституту, окреслено шляхи подальшого удосконалення законодавства у сфері державної безпеки.

Розглянуто організацію санаторно-курортного лікування, оздоровлення і реабілітації в Службі безпеки України, розкрито основні напрями діяльності санаторно-курортних і оздоровчих установ відомства.

Рассмотрена организация санаторно-курортного лечения, оздоровления и реабилитации в Службе безопасности Украины, раскрыты основные направления деятельности санаторно-курортных и оздоровительных учреждений ведомства.

Запропоновано визначення поняття адміністративно-правового регулювання взаємодії органів Служби безпеки України (СБУ) з державними інституціями та суб'єктами громадянського суспільства як характеристики галузі управлінської, правореалізаційної та правозахисної діяльності з метою формування зв'язків з державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськістю для удосконалення діяльності органів СБУ. Розроблено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, що прямо чи опосередковано регулюють питання взаємодії органів СБУ з державними інституціями та громадськістю. Запропоновано елементи програми взаємодії органів СБУ з іншими державними органами та структурами громадянського суспільства, прийняття Інформаційного кодексу України та Кодексу професійної етики в галузі зв'язків з громадськістю.

Розглянуто питання юридичної природи статусу Служби безпеки України, які виникають у процесі захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, та ряд інших питань.

Наведено матеріали про сучасні виклики та загрози національній і міжнародній безпеці у період розвитку глобальних трансформаційних процесів. Розглянуто понятійно-категоріальний апарат, систему державних органів і військових формувань, які забезпечують або беруть участь у забезпеченні безпеки України, визначено їх компетенцію у даній сфері. Проведено порівняльний аналіз правових актів окремих країн СНД, ЄС і НАТО про регулювання діяльності державних органів зі спеціальним статусом у сфері забезпечення національної безпеки. Наведено пропозиції щодо удосконалення системи забезпечення національної безпеки України.

Изложены материалы о современных факторах и угрозах национальной и международной безопасности в период развития глобальных трансформационных процессов. Рассмотрены понятийно-категориальный аппарат, система государственных органов и военных формирований, обеспечивающих или принимающих участие в обеспечении безопасности Украины, определена их компетенция в данной сфере. Проведен сравнительный анализ правовых актов некоторых стран СНГ, ЕС и НАТО о регулировании деятельности государственных органов со специальным статусом в сфере обеспечения национальной безопасности. Разработаны рекомендации по усовешенствованию системы обеспечения националной безопасности Украины.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)112.011.012 + Х819(4УКР)071

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено досвід нормативно-правового регулювання та організаційно-практичної діяльності державних органів у сфері збереження державних таємниць в Україні в різні історичні епохи, зокрема, в періоди Київської Русі, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, Запорізької Січі та в козацько-гетьманській державі, Російської імперії, 1917 - 1920 рр., в радянський період та з 1991 р. до сучасного періоду.

Освещен опыт нормативно-правового регулирования и организационно-практической деятельности государственных органов в сфере сбережения государственных тайн в Украине в разные исторические эпохи, в частности, в периоды Киевской Руси, Большого княжества Литовского и Речи Посполитой, Запорожской Сечи и в казаческо-гетманском государстве, Российской империи, 1917 - 1920 гг., в советский период и с 1991 г. до современного периода.

Проанализирована информация о деятельности секретных служб в СССР и за границей. Рассмотрены общие правила конспирации, вербовки, составления подписок о согласии на сотрудничество. Раскрыты проблемы построения агентурной сети, подготовки агента-нелегала или разведчика перед заброской на территорию противника, выявления наружного наблюдения и способы ухода от него, проведения мероприятий по дезинформации, организации исчезновения человека. Описаны способы конспиративного перехода государственной границы, мероприятия по сокрытию следов преступления, меры конспирации при выявлении каналов утечки секретной информации.

З'ясовано значення архівних джерел для вивчення історії боротьби Комітету державної безпеки УРСР проти українського національно-патріотичного руху середини 1950-х - першої половини 1960-х рр.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4Укр)112.011.012

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ