Виявлено історичні передумови виникнення державної реєстрації прав на нерухоме майно починаючи з часів Київської Русі й до сьогодні. Проаналізовано системи реєстрації прав на нерухомість, що сформувалися в світовій практиці з метою запозичення позитивного досвіду правового регулювання даних правовідносин. Акцентовано увагу на тому, що у більшості країн світу державна реєстрація -- це юридичний акт визнання та підтвердження державою виникнення, обмеження, переходу або припинення прав на нерухомість, де змістом державної реєстрації виступає не встановлення певного юридичного акта, а проведення дій, спрямованих на внесення у відповідний реєстр відомостей про речові права з метою упорядкування цивільно-правового обороту нерухомості. Проведено аналіз норм чинного законодавства та доктринальних поглядів на співвідношення обмежень та обтяжень суб'єктивних цивільних прав. Зосереджено увагу на особливостях правової природи нерухомого майна, яке виступає об'єктом державної реєстрації, здійснено розмежування понять "нерухома річ", "нерухоме майно" та "нерухомість", а також доведено необхідність розмежування понять "будівля" та "споруда". Встановлено галузеву природу норм і правовідносин з приводу державної реєстрації та визначено перспективи розвитку інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Науково обгрунтовано теоретико-методологічні засади та розроблено науково-практичні рекомендації з формування, розвитку та вдосконалення механізмів державного регулювання підприємницької діяльності на регіональному рівні за умов євроінтеграції. Розглянуто й охарактеризовано "державне регулювання підприємницької діяльності" та "надання адміністративних послуг" як спеціальні функції державного управління. Узагальнено вітчизняний досвід застосування принципів дозвільної системи, сформовано підхід до їх вдосконалення. Визначено вимоги, принципи та критерії оцінювання якості надання адміністративних послуг з питань ведення підприємницької діяльності. Узагальнено досвід країн ЄС з організаційного забезпечення надання адміністративних послуг органами державного управління. Проведено оцінювання стратегічних можливостей державного регулювання підприємницької діяльності на регіональному рівні. Запропоновано науково-практичні рекомендації для органів влади України щодо формування механізмів державного регулювання підприємницької діяльності за умов євроінтеграції.

Запропоновано конкурентоспроможний економічний механізм реєстрації суден в Україні як систему захисту майнових інтересів суб'єктів судноплавного бізнесу й економічної привабливості функціонування й розвитку національного судноплавства. Розроблено методичні основи формування плати за реєстрацію флоту завдяки встановленню залежності між рівнем платежів за реєстрацію та віком судна, спрямовані на забезпечення омолодження флоту. Вдосконалено економічний інструментарій морської економічної науки завдяки уточненню термінів і дефініцій

Проведенный аналитический обзор размещения субъектов хозяйствования оборота контролируемых лекарственных средств на территории Украины показал отсутствие системы (государственного регулирования) количества таких субъектов в разных регионах страны. Отсутствие систематичности в разрешении размещения субъектов хозяйственной деятельности приводит к их накоплению в одних регионах и минимальному количеству в других. Введение системы расчета необходимого количества хозяйственной деятельности лицензиатов для каждой области даст возможность оптимизировать их работу.

Викладено теоретичні та практичні засади реєстраційного провадження в діяльності органів виконавчої влади. Розглянуто історичні етапи становлення та розвитку реєстраційного провадження, а також його місце у структурі адміністративного процесу. Здійснено аналіз основних засад реалізації реєстраційно-процедурної діяльності органів виконавчої влади. Визначено загальні, спеціальні та особливі принципи реєстраційного провадження та надано їх характеристику. Досліджено поняття "реєстраційне провадження", запропоновано авторське визначення такої дефініції. Визначено структуру, етапи, зміст та завдання реєстраційного провадження, окреслено правовий статус його учасників, а також досліджено юридичні гарантії забезпечення законності при здійсненні реєстраційного провадження. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, яке регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реєстраційно-процедурної діяльності.

Вперше надано авторське тлумачення понять "принципи реєстраційної системи", "принципи реєстраційної діяльності", "предмет правового регулювання реєстраційної діяльності", які забезпечують їх використання в реєстраційній діяльності публічної адміністрації. З'ясовано ознаки реєстрації та реєстраційного провадження суб'єктами реєстраційної діяльності. Визначено види реєстраційної діяльності та здійснено їх класифікацію. Здійснено систематизацію принципів реєстраційної діяльності публічної адміністрації. Запропоновано більш ефективні критерії оцінювання якості реєстраційної діяльності з урахуванням дотримання європейських стандартів. Вдосконалено структуру та класифікацію стадій реєстраційного провадження. Наведено пропозиції щодо вдосконалення системи суб'єктів і напрями реформування реєстраційної системи.

Викладено авторську позицію щодо сутності реєстраційної діяльності (РД) публічної адміністрації. Розглянуто місце інституту реєстрації в системі адміністративного права, зміст та особливості РД та її видів, принципи РД у публічній адміністрації, а також питання реформування РД відповідно до європейських стандартів. З'ясовано особливості правового регулювання РД публічної адміністрації. Визначено місце реєстраційного впровадження у структурі адміністративного процесу. Досліджено зміст та особливості, а також стадії реєстраційного провадження.

Досліджено порядок здійснення реєстраційних процедур (РП) в діяльності ОВС. Проаналізовано місце реєстраційних процедур в системі адміністративного процесу. Визначено поняття "РП" та досліджено її зміст. Розглянуто зміст і сутність РП в діяльності ОВС. Досліджено класифікацію та впорядковано систему основних принципів РП в діяльності ОВС. Розглянуто організацію та порядок здійснення РП в діяльності ОВС, наведено вимоги до такої діяльності. Визначено та сформульовано основні напрями вдосконалення РП в діяльності ОВС.

Розглянуто стан електронних ресурсів, які перебувають у вільному доступі, та види юридичних підстав для їх обігу. Показано роль публічних ліцензій, які є найбільш дієвим інструментом для регулювання вільної інформації. Висвітлено проблеми щодо їх адаптації до українського законодавства.

Визначено, що анулювання ліцензії має адміністративно-правову природу. Наведено підстави для анулювання ліцензії у разі вчинення порушень ліцензіатами законодавства в сфері ліцензування господарської діяльності за її видами. Обгрунтовано доцільність застосування такого заходу примусу, як зупинення дії ліцензії на встановлений строк.

Виявлено історичні передумови виникнення державної реєстрації прав на нерухоме майно починаючи із часів Київської Русі й до теперішнього часу. Проаналізовано системи реєстрації прав на нерухомість, що сформувалися у світовій практиці з метою запозичення позитивного досвіду правового регулювання цих правовідносин. Зосереджено увагу на особливостях правової природи нерухомого майна, яке виступає об'єктом державної реєстрації. Визначено галузеву природу норм і правовідносин у зв'язку з державною реєстрацією та перспективи розвитку інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Запропоновано на рівні закону гармонізувати норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з Цивільним, Господарським, Земельним кодексами України, Законом України "Про іпотеку" та відповідними підзаконними нормативними актами.

Наведено результати порівняльно-історичного аналізу правового забезпечення реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні. Доведено, що окремі реєстраційні заходи щодо нерухомого майна були впроваджені в Україні у добу Київської Русі, які у Литовсько-польський період і Гетьманщині не набули правовстановчого значення. Запропоновано визначення поняття реєстрації нерухомого майна як технічної, облікової процедури - складової реєстрації прав на нерухоме майно. З урахуванням історичних закономірностей формування досліжуваного інституту обгрунтовано доцільність збереження окремих підсистем реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, щодо земельних ділянок, а також будівель, споруд і їх частин. Доведено необхідність відмови від окремої реєстрації правочинів щодо нерухомого майна. Проаналізовано ознаки реєстраційної системи (публічна достовірність, відкритість) та їх законодавче забезпечення на різних історичних етапах. Наведено пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення процедури реєстрації нерухомого майна та прав на нього.

Науково обгрунтовано положення щодо періодизації діяльності держав-власниць флоту з нормативного регулювання надання суднам права плавання з державним прапором і реєстрації даних суден. Визначено мету, зміст і процедури даної діяльності на кожному з етапів. Акцентовано увагу на положенні про особливу важливість періоду, який розпочався з прийняття Конвенції ООН з морського права в 1982 р. Висвітлено наукові положення про необхідність виокремлення реєстрації торговельних суден, визначення реєстрації суден і неможливість створення Українського міжнародного реєстру суден як частини Державного суднового реєстру України. Вдосконалено визначення поняття джерел адміністративного права та складу адміністративних процедур.

Висвітлено проблеми правового регулювання ліцензування торговельної діяльності в Україні, проаналізовано співвідношення ліцензування господарської та торговельної діяльності. Визначено компетенцію органів ліцензування, правовий статус ліцензіатів, порядок видання ліцензій на провадження торговельної діяльності, обгрунтовано положення про нефіскальне ліцензування. Описано особливості контролю у сфері ліцензування торговельної діяльності, який здійснюється органами ліцензування та іншими державними органами. Розглянуто питання адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у сфері ліцензування торговельної діяльності.

Освещены проблемы правового регулирования лицензирования торговой деятельности в Украине, проанализированы соотношения лицензирования хозяйственной и торговой деятельности. Определены компетенция органов лицензирования, правовой статус лицензиатов, порядок выдачи лицензий на производство торговой деятельности, обосновано положение о нефискальном лицензировании. Описаны особенности контроля в сфере лицензирования торговой деятельности, осуществляемом органами лицензирования и другими государственными органами. Рассмотрены вопросы административно-правовой ответственности за правонарушения в сфере лицензирования торговой деятельности.

Зазначено, що здійснення господарської діяльності в Україні постійно трансформується залежно від встановлених і закріплених в нормативно-правових актах визначених і регульованих державою процедур.

Виокремлено історичні етапи становлення органів юстиції в Україні. Окреслено завдання, функції, компетенцію та принципи діяльності органів юстиції України щодо надання реєстраційних адміністративних послуг. Охарактеризовано розвиток нормативно-правових засад надання адміністративних послуг в Україні. Сформульовано поняття та визначено види реєстраційних адміністративних послуг, які надаються органами юстиції України. Окреслено критерії оцінки якості надання реєстраційних адміністративних послуг органами юстиції України. Охарактеризовано види юридичної відповідальності посадових осіб органів юстиції України за порушення законодавства у сфері надання реєстраційних адміністративних послуг. Проаналізовано зарубіжний досвід надання адміністративних послуг органами публічної влади та визначено можливості його використання в Україні. Окреслено шляхи удосконалення організаційно-правової діяльності органів юстиції України у сфері надання реєстраційних адміністративних послуг.

Комплексно досліджено організаційно-правові засади державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмеження, юридичну природу та місце цього процесу серед видів адміністративного провадження. На підставі аналізу чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і законодавства зарубіжних країн досліджено суть і завдання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, на земельні ділянки як об'єкти оподаткування, права власності та користування. Комплексно проаналізовано адміністративно-правові й організаційно-управлінські аспекти запровадження інституту реєстрації прав як виду неюрисдикційного провадження. Розроблено пропозиції щодо кардинальної зміни суті, форм і методів адміністративного управління земельними ділянками та нерухомим майном, приведення його у відповідність з Конституцією України. Розглянуто проблемні питання діяльності відомчих органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Розглянуто поняття та сутність ліцензування як адміністративно-правового інституту. Розкрито правовову природу та зміст ліцензійного провадження. Висвітлено проблеми адміністративної відповідальності за порушення порядку й умов ліцензування юридичних і фізичних осіб. Увагу приділено уніфікації дозвільних документів і забезпеченню єдиного порядку їх видачі, встановленню дієвого державного та громадського контролю за використанням ліцензій, належному забезпеченню прав і свобод учасників ліцензійного провадження. Запропоновано шляхи удосконалення механізмів ліцензування в Україні.

Рассмотрены понятие и сущность лицензирования как административно-правового института. Раскрыты правовая природа и содержание лицензионного производства. Освещены проблемы административной ответственности за нарушение порядка и условий лицензирования юридических и физических лиц. Уделено внимание унификации разрешительных документов и обеспечению единого порядка их выдачи, установлению действенного государственного и общественного контроля за использованием лицензий, надлежащему обеспечению прав и свобод участников лицензионного производства. Предложены пути усовершенствования механизмов лицензирования в Украине.

Комплексно досліджено проблеми правового регулювання ліцензування торговельної діяльності в Україні. Проаналізовано співвідношення ліцензування господарської діяльності в цілому та ліцензування торговельної діяльності як загального особливого. Визначено особливості даної діяльності як об'єкта ліцензування. Досліджено компетенцію органів ліцензування. Визначено правовий статус ліцензіатів. Розглянуто порядок видачі ліцензії на провадження торговельної діяльності. Обгрунтовано положення про нефіскальний характер ліцензування. Визначено особливості контролю у сфері ліцензування торговельної діяльності, який здійснюється органами ліцензування й іншими державними органами. Досліджено питання адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у зазначеній сфері.

Висвітлено основні положення державної регуляторної політики (процесу ліцензування) та системи сертифікації в Україні. Розкрито порядок ліцензування господарської діяльності, об'єкти та схеми сертифікації, особливості оформлення сертифікаційних випробувань і технічного нагляду за сертифікованою продукцією. Особливу увагу приділено сертифікації систем управління якістю, а також сертифікації товарів під час експортно-імпортних операцій.

Раскрыты основные положения государственной регуляторной политики (процесса лицензирования) и систем сертификации в Украине. Рассмотрены порядок лицензирования хозяйственной деятельности, объекты и схемы сертификации, особенности оформления сертификационных испытаний и технического надзора за сертифицированной продукцией. Особое внимание уделено сертификации систем управления качеством, а также сертификации товаров при экспортно-импортных операциях.