Розглянуто поняття та сутність ліцензування як адміністративно-правового інституту. Розкрито правовову природу та зміст ліцензійного провадження. Висвітлено проблеми адміністративної відповідальності за порушення порядку й умов ліцензування юридичних і фізичних осіб. Увагу приділено уніфікації дозвільних документів і забезпеченню єдиного порядку їх видачі, встановленню дієвого державного та громадського контролю за використанням ліцензій, належному забезпеченню прав і свобод учасників ліцензійного провадження. Запропоновано шляхи удосконалення механізмів ліцензування в Україні.

Рассмотрены понятие и сущность лицензирования как административно-правового института. Раскрыты правовая природа и содержание лицензионного производства. Освещены проблемы административной ответственности за нарушение порядка и условий лицензирования юридических и физических лиц. Уделено внимание унификации разрешительных документов и обеспечению единого порядка их выдачи, установлению действенного государственного и общественного контроля за использованием лицензий, надлежащему обеспечению прав и свобод участников лицензионного производства. Предложены пути усовершенствования механизмов лицензирования в Украине.

Розглянуто стан електронних ресурсів, які перебувають у вільному доступі, та види юридичних підстав для їх обігу. Показано роль публічних ліцензій, які є найбільш дієвим інструментом для регулювання вільної інформації. Висвітлено проблеми щодо їх адаптації до українського законодавства.

Освещены проблемы совершенствования правового механизма осуществления государственной регистрации в сфере предпринимательства. Охарактеризована единая национальная система государственной регистрации. Проанализирован административно-правовой статус субъектов регистрации. Рассмотрены вопросы совершенствования регистрационных процедур и реализации принципа "единого окна" в рамках государственно-регистрационной деятельности.

Проаналізовано зміст та розкрито суть дозвільної діяльності щодо підприємництва й особливостей її адміністративно-правового регулювання. Сформульовано визначення поняття дозвільної діяльності щодо підприємства та визначено принципи цієї діяльності. Обгрунтовано висновок, що певною сферою підприємницької діяльності, що може бути предметом адміністративно-правового регулювання, коли вона не здійснюється у сферах, які становлять загрозу національній безпеці, й обов'язковим учасником відносин у сфері підприємництва, є управлінський інститут публічної влади (його посадова чи службова особа), засобом діяльності якого є, зокрема, надання дозволів. У тих сферах підприємницької діяльності, які становлять загрозу національній безпеці, дозволи не повинні видаватись, а сама підприємницька діяльність має бути заборонена. Здійснено класифікації: документів, які надаються суб'єктами дозвільної діяльності у процесі реалізації дозвільних повноважень; видів дозвільної діяльності щодо підприєництва; органів виконавчої влади - суб'єктів дозвільної діяльності щодо підприємництва. Розкрито особливості адміністративно-правового регулювання окремих видів даної діяльності. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації з метою вдосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва.

Виявлено історичні передумови виникнення державної реєстрації прав на нерухоме майно починаючи із часів Київської Русі й до теперішнього часу. Проаналізовано системи реєстрації прав на нерухомість, що сформувалися у світовій практиці з метою запозичення позитивного досвіду правового регулювання цих правовідносин. Зосереджено увагу на особливостях правової природи нерухомого майна, яке виступає об'єктом державної реєстрації. Визначено галузеву природу норм і правовідносин у зв'язку з державною реєстрацією та перспективи розвитку інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Запропоновано на рівні закону гармонізувати норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з Цивільним, Господарським, Земельним кодексами України, Законом України "Про іпотеку" та відповідними підзаконними нормативними актами.

Виявлено історичні передумови виникнення державної реєстрації прав на нерухоме майно починаючи з часів Київської Русі й до сьогодні. Проаналізовано системи реєстрації прав на нерухомість, що сформувалися в світовій практиці з метою запозичення позитивного досвіду правового регулювання даних правовідносин. Акцентовано увагу на тому, що у більшості країн світу державна реєстрація -- це юридичний акт визнання та підтвердження державою виникнення, обмеження, переходу або припинення прав на нерухомість, де змістом державної реєстрації виступає не встановлення певного юридичного акта, а проведення дій, спрямованих на внесення у відповідний реєстр відомостей про речові права з метою упорядкування цивільно-правового обороту нерухомості. Проведено аналіз норм чинного законодавства та доктринальних поглядів на співвідношення обмежень та обтяжень суб'єктивних цивільних прав. Зосереджено увагу на особливостях правової природи нерухомого майна, яке виступає об'єктом державної реєстрації, здійснено розмежування понять "нерухома річ", "нерухоме майно" та "нерухомість", а також доведено необхідність розмежування понять "будівля" та "споруда". Встановлено галузеву природу норм і правовідносин з приводу державної реєстрації та визначено перспективи розвитку інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Наведено результати порівняльно-історичного аналізу правового забезпечення реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні. Доведено, що окремі реєстраційні заходи щодо нерухомого майна були впроваджені в Україні у добу Київської Русі, які у Литовсько-польський період і Гетьманщині не набули правовстановчого значення. Запропоновано визначення поняття реєстрації нерухомого майна як технічної, облікової процедури - складової реєстрації прав на нерухоме майно. З урахуванням історичних закономірностей формування досліжуваного інституту обгрунтовано доцільність збереження окремих підсистем реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, щодо земельних ділянок, а також будівель, споруд і їх частин. Доведено необхідність відмови від окремої реєстрації правочинів щодо нерухомого майна. Проаналізовано ознаки реєстраційної системи (публічна достовірність, відкритість) та їх законодавче забезпечення на різних історичних етапах. Наведено пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення процедури реєстрації нерухомого майна та прав на нього.

Досліджено порядок здійснення реєстраційних процедур (РП) в діяльності ОВС. Проаналізовано місце реєстраційних процедур в системі адміністративного процесу. Визначено поняття "РП" та досліджено її зміст. Розглянуто зміст і сутність РП в діяльності ОВС. Досліджено класифікацію та впорядковано систему основних принципів РП в діяльності ОВС. Розглянуто організацію та порядок здійснення РП в діяльності ОВС, наведено вимоги до такої діяльності. Визначено та сформульовано основні напрями вдосконалення РП в діяльності ОВС.

Досліджено поняття публічної послуги, узагальнено її розуміння в науці та практиці. Визначено поняття й ознаки дозвільної послуги та її місце серед інших публічних послуг. Проаналізовано чинне в Україні законодавство, яке регулює порядок надання дозвільних послуг, встановлено ознаки адміністративно-правових відносин у сфері надання дозвільних послуг на основі загальних ознак адміністративно-правових відносин, конкретизовано їх відповідно до специфіки тієї сфери, у якій вони виникають. На основі комплексного дослідження запропоновано класифікацію дозвільних послуг, які надаються суб'єктами публічної адміністрації, та з'ясовано сутність й особливості дозвільних процедур у сфері забезпечення окремих напрямків національної безпеки. Особливу увагу приділено адміністративній відповідальності та механізму застосування адміністративних стягнень за вчинення правопорушень у сфері надання дозвільних послуг, який регулюється поряд із Кодексом України про адміністративні правопорушення іншими нормативними актами, більшість із яких є незаконними, та мають відомчу спрямованість, що ускладнює процедуру їх реалізації.

Запропоновано конкурентоспроможний економічний механізм реєстрації суден в Україні як систему захисту майнових інтересів суб'єктів судноплавного бізнесу й економічної привабливості функціонування й розвитку національного судноплавства. Розроблено методичні основи формування плати за реєстрацію флоту завдяки встановленню залежності між рівнем платежів за реєстрацію та віком судна, спрямовані на забезпечення омолодження флоту. Вдосконалено економічний інструментарій морської економічної науки завдяки уточненню термінів і дефініцій

Розкрито сутність поняття, досліджено правове регулювання та проаналізовано процедуру здійснення адміністративного провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Визначено місце реєстраційного провадження в адміністративному процесі. Розкрито сутність поняття провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, описано систему його правового регулювання. Охарактеризовано види та правовий статус учасників адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розглянуто його структурні елементи. Досліджено способи забезпечення законності здійснення реєстраційних процедур. Обгрунтовано шляхи удосконалення провадження з державної реєстрації прав на нерухоме майно, наведено пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів про регулювання даної процедури.

Визначено, що анулювання ліцензії має адміністративно-правову природу. Наведено підстави для анулювання ліцензії у разі вчинення порушень ліцензіатами законодавства в сфері ліцензування господарської діяльності за її видами. Обгрунтовано доцільність застосування такого заходу примусу, як зупинення дії ліцензії на встановлений строк.

Висвітлено проблеми правового регулювання ліцензування торговельної діяльності в Україні, проаналізовано співвідношення ліцензування господарської та торговельної діяльності. Визначено компетенцію органів ліцензування, правовий статус ліцензіатів, порядок видання ліцензій на провадження торговельної діяльності, обгрунтовано положення про нефіскальне ліцензування. Описано особливості контролю у сфері ліцензування торговельної діяльності, який здійснюється органами ліцензування та іншими державними органами. Розглянуто питання адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у сфері ліцензування торговельної діяльності.

Освещены проблемы правового регулирования лицензирования торговой деятельности в Украине, проанализированы соотношения лицензирования хозяйственной и торговой деятельности. Определены компетенция органов лицензирования, правовой статус лицензиатов, порядок выдачи лицензий на производство торговой деятельности, обосновано положение о нефискальном лицензировании. Описаны особенности контроля в сфере лицензирования торговой деятельности, осуществляемом органами лицензирования и другими государственными органами. Рассмотрены вопросы административно-правовой ответственности за правонарушения в сфере лицензирования торговой деятельности.

Комплексно досліджено проблеми правового регулювання ліцензування торговельної діяльності в Україні. Проаналізовано співвідношення ліцензування господарської діяльності в цілому та ліцензування торговельної діяльності як загального особливого. Визначено особливості даної діяльності як об'єкта ліцензування. Досліджено компетенцію органів ліцензування. Визначено правовий статус ліцензіатів. Розглянуто порядок видачі ліцензії на провадження торговельної діяльності. Обгрунтовано положення про нефіскальний характер ліцензування. Визначено особливості контролю у сфері ліцензування торговельної діяльності, який здійснюється органами ліцензування й іншими державними органами. Досліджено питання адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у зазначеній сфері.

Наведено результати дослідження історії ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України. Обгрунтовано доцільність використання поняття ліцензована діяльність у вітчизняній правовій системі. Розглянуто питання ліцензування та ліцензії у сфері паливно-енергетичного комплексу країни. Подано інформацію про суб'єкти та механізм адміністративно-правового забезпечення лізензованої діяльності у зазначеній сфері, обгрунтовано шляхи її вдосконалення.

Досліджено історію ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України. Розкрито загальну характеристику ПЕК країни. Обгрунтовано доцільність використання поняття "ліцензована діяльність" у правовій системі України. Проаналізовано ліцензування та ліцензію у сфері вітчизняного ПЕК. Охарактеризовано механізм, визначено коло суб'єктів і запропоновано шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Комплексно досліджено організаційно-правові засади державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмеження, юридичну природу та місце цього процесу серед видів адміністративного провадження. На підставі аналізу чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і законодавства зарубіжних країн досліджено суть і завдання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, на земельні ділянки як об'єкти оподаткування, права власності та користування. Комплексно проаналізовано адміністративно-правові й організаційно-управлінські аспекти запровадження інституту реєстрації прав як виду неюрисдикційного провадження. Розроблено пропозиції щодо кардинальної зміни суті, форм і методів адміністративного управління земельними ділянками та нерухомим майном, приведення його у відповідність з Конституцією України. Розглянуто проблемні питання діяльності відомчих органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Науково обгрунтовано положення щодо періодизації діяльності держав-власниць флоту з нормативного регулювання надання суднам права плавання з державним прапором і реєстрації даних суден. Визначено мету, зміст і процедури даної діяльності на кожному з етапів. Акцентовано увагу на положенні про особливу важливість періоду, який розпочався з прийняття Конвенції ООН з морського права в 1982 р. Висвітлено наукові положення про необхідність виокремлення реєстрації торговельних суден, визначення реєстрації суден і неможливість створення Українського міжнародного реєстру суден як частини Державного суднового реєстру України. Вдосконалено визначення поняття джерел адміністративного права та складу адміністративних процедур.

У дослідженні вперше здійснено систематизацію положень, які сприяють створенню цілісного уявлення про торговельну марку як об'єкт промислової власності та об'єкт адміністративно-правової охорони та захисту. Доведено, що предмет права промислової власності включає, перш за все, відносини на стадії визнаня та експертизи її об'єктів, зокрема і торговельних марок, які за своєю суттю є відносинами, що характеризуються правовою нерівністю сторін і тому регулюються, в першу чергу, нормами адміністративного права. Запропоновано розгорнуту класифікацію юридичних фактів, які припиняють дію права на торговельну марку: негативні правоприпинні юридичні факти, наслідком яких є юридичне знищення торговельної марки як об'єкта правовідносин та позитивні правоприпинні юридичні акти, наслідками яких є припинення суб'єктивного права на торговельну марку в однієї особи, яке є підставою виникнення чи можливістю за передбачених законом обставин виникнення такого права в іншої особи. Запропоновано авторське визначення поняття "легітимація права на торговельні марки" як адміністративний порядок набуття права на торговельну марку, первинний спосіб набуття права власності на торговельну марку.

Викладено теоретичні та практичні засади реєстраційного провадження в діяльності органів виконавчої влади. Розглянуто історичні етапи становлення та розвитку реєстраційного провадження, а також його місце у структурі адміністративного процесу. Здійснено аналіз основних засад реалізації реєстраційно-процедурної діяльності органів виконавчої влади. Визначено загальні, спеціальні та особливі принципи реєстраційного провадження та надано їх характеристику. Досліджено поняття "реєстраційне провадження", запропоновано авторське визначення такої дефініції. Визначено структуру, етапи, зміст та завдання реєстраційного провадження, окреслено правовий статус його учасників, а також досліджено юридичні гарантії забезпечення законності при здійсненні реєстраційного провадження. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, яке регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реєстраційно-процедурної діяльності.