Вирішено наукове завдання щодо встановлення сутності й особливостей адміністративних процедур державної реєстрації (ДР) в Україні, міжнародному та зарубіжному законодавстві. Проаналізовано історичний розвиток правових засад ДР в Україні. Обгрунтовано поняття, розглянуто теорії адміністративних процедур ДР з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду. Проаналізовано систему органів, які здійснюють адміністративні процедури ДР. Виділено суб'єктно-об'єктний склад адміністративно-реєстраційних проваджень. Охарактеризовано стадії адміністративно-реєстраційного провадження. Досліджено особливості правового регулювання окремих видів адміністративно-реєстраційних проваджень - нормативно-правових актів, окремих видів юридичних осіб публічного права, речових прав на майно, на яке поширено режим нерухомих речей. Висвітлено перспективи систематизації адміністративно-реєстраційного законодавства України, а також запровадження технологій щодо електронної реєстрації. Проаналізовано певні проблеми застосування адміністративної відповідальності за порушення у сфері ДР. Виділено прогалини та колізії у чинному законодавстві, що регулює порядок здійснення ДР. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства України, яке регулює вказані відносини.

Наведено результати дослідження історії ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України. Обгрунтовано доцільність використання поняття ліцензована діяльність у вітчизняній правовій системі. Розглянуто питання ліцензування та ліцензії у сфері паливно-енергетичного комплексу країни. Подано інформацію про суб'єкти та механізм адміністративно-правового забезпечення лізензованої діяльності у зазначеній сфері, обгрунтовано шляхи її вдосконалення.

Досліджено історію ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України. Розкрито загальну характеристику ПЕК країни. Обгрунтовано доцільність використання поняття "ліцензована діяльність" у правовій системі України. Проаналізовано ліцензування та ліцензію у сфері вітчизняного ПЕК. Охарактеризовано механізм, визначено коло суб'єктів і запропоновано шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Виявлено історичні передумови виникнення державної реєстрації прав на нерухоме майно починаючи із часів Київської Русі й до теперішнього часу. Проаналізовано системи реєстрації прав на нерухомість, що сформувалися у світовій практиці з метою запозичення позитивного досвіду правового регулювання цих правовідносин. Зосереджено увагу на особливостях правової природи нерухомого майна, яке виступає об'єктом державної реєстрації. Визначено галузеву природу норм і правовідносин у зв'язку з державною реєстрацією та перспективи розвитку інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Запропоновано на рівні закону гармонізувати норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з Цивільним, Господарським, Земельним кодексами України, Законом України "Про іпотеку" та відповідними підзаконними нормативними актами.

Викладено теоретичні та практичні засади реєстраційного провадження в діяльності органів виконавчої влади. Розглянуто історичні етапи становлення та розвитку реєстраційного провадження, а також його місце у структурі адміністративного процесу. Здійснено аналіз основних засад реалізації реєстраційно-процедурної діяльності органів виконавчої влади. Визначено загальні, спеціальні та особливі принципи реєстраційного провадження та надано їх характеристику. Досліджено поняття "реєстраційне провадження", запропоновано авторське визначення такої дефініції. Визначено структуру, етапи, зміст та завдання реєстраційного провадження, окреслено правовий статус його учасників, а також досліджено юридичні гарантії забезпечення законності при здійсненні реєстраційного провадження. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, яке регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реєстраційно-процедурної діяльності.

Розглянуто стан електронних ресурсів, які перебувають у вільному доступі, та види юридичних підстав для їх обігу. Показано роль публічних ліцензій, які є найбільш дієвим інструментом для регулювання вільної інформації. Висвітлено проблеми щодо їх адаптації до українського законодавства.

Розглянуто теоретичні засади адміністративно-правового регулювання державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, становлення та досвіду зарубіжного законодавства з питань його практичної реалізації. Досліджено етіологію поняття та сутності державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, узагальнено її розуміння в науці та практиці. Розкрито поняття та обсяг компетенції органів державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, досліджено організаційно-правові основи їх діяльності. Проведено аналіз доктринальних підходів до поняття, ознак і підстав адміністративної відповідальності. Досліджено елементи та склад адміністративних проступків у сфері державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Визначено напрями удосконалення законодавства у сфері забезпечення реєстрації цих прав. Розкрито основні пріоритети кодифікації законодавства у даній сфері.

Викладено авторську позицію щодо сутності реєстраційної діяльності (РД) публічної адміністрації. Розглянуто місце інституту реєстрації в системі адміністративного права, зміст та особливості РД та її видів, принципи РД у публічній адміністрації, а також питання реформування РД відповідно до європейських стандартів. З'ясовано особливості правового регулювання РД публічної адміністрації. Визначено місце реєстраційного впровадження у структурі адміністративного процесу. Досліджено зміст та особливості, а також стадії реєстраційного провадження.

Визначено проблемну ситуацію у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ і проведено її всебічний аналіз. Дано визначення таких понять, як "небанківські фінансові установи", "державне регулювання небанківських фінансових установ", "адміністративно-правове регулювання діяльності небанківських фінансових установ", "базове та спеціальне законодавство, що регулює діяльність небанківських фінансових установ", "легітимація небанківських фінансових установ", "нагляд за діяльністю небанківських фінансових установ", які найбільш повно й адекватно визначають зміст досліджуваних правовідносин. Запропоновано науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ в Україні. Розроблено науково-обгрунтовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень у нормативно-правові акти з проблематики дослідження.

Виявлено історичні передумови виникнення державної реєстрації прав на нерухоме майно починаючи з часів Київської Русі й до сьогодні. Проаналізовано системи реєстрації прав на нерухомість, що сформувалися в світовій практиці з метою запозичення позитивного досвіду правового регулювання даних правовідносин. Акцентовано увагу на тому, що у більшості країн світу державна реєстрація -- це юридичний акт визнання та підтвердження державою виникнення, обмеження, переходу або припинення прав на нерухомість, де змістом державної реєстрації виступає не встановлення певного юридичного акта, а проведення дій, спрямованих на внесення у відповідний реєстр відомостей про речові права з метою упорядкування цивільно-правового обороту нерухомості. Проведено аналіз норм чинного законодавства та доктринальних поглядів на співвідношення обмежень та обтяжень суб'єктивних цивільних прав. Зосереджено увагу на особливостях правової природи нерухомого майна, яке виступає об'єктом державної реєстрації, здійснено розмежування понять "нерухома річ", "нерухоме майно" та "нерухомість", а також доведено необхідність розмежування понять "будівля" та "споруда". Встановлено галузеву природу норм і правовідносин з приводу державної реєстрації та визначено перспективи розвитку інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Вивчено сутність і зміст якості продукції, розглянуто її як предмет сертифікації й об'єкт адміністративно-правового регулювання. Розкрито теоретичні та практичні проблеми реалізації якості продукції. Застосовано науковий підхід "від загального до конкретного" й обгрунтовано висновок про те, що сертифікація якості продукції має законодавче закріплення, охоплює широку сферу законодавчо врегульованих і законодавчо неврегульованих відносин та є структурно-функціональною, невід'ємною складовою дозвільної діяльності. Визначено принципи здійснення сертифікації та надано їх класифікацію. Виокремлено й охарактеризовано систему суб'єктів здійснення сертифікації в Україні. На основі вивчення зарубіжного досвіду правового регулювання здійснення сертифікації якості продукції розкрито перспективні напрямки та можливості адаптування їх до відчизняної системи підтвердження відповідності. Наведено напрямки розвитку правового регулювання здійснення сертифікації якості продукції в Україні.

Досліджено порядок здійснення реєстраційних процедур (РП) в діяльності ОВС. Проаналізовано місце реєстраційних процедур в системі адміністративного процесу. Визначено поняття "РП" та досліджено її зміст. Розглянуто зміст і сутність РП в діяльності ОВС. Досліджено класифікацію та впорядковано систему основних принципів РП в діяльності ОВС. Розглянуто організацію та порядок здійснення РП в діяльності ОВС, наведено вимоги до такої діяльності. Визначено та сформульовано основні напрями вдосконалення РП в діяльності ОВС.

Науково обгрунтовано теоретико-методологічні засади та розроблено науково-практичні рекомендації з формування, розвитку та вдосконалення механізмів державного регулювання підприємницької діяльності на регіональному рівні за умов євроінтеграції. Розглянуто й охарактеризовано "державне регулювання підприємницької діяльності" та "надання адміністративних послуг" як спеціальні функції державного управління. Узагальнено вітчизняний досвід застосування принципів дозвільної системи, сформовано підхід до їх вдосконалення. Визначено вимоги, принципи та критерії оцінювання якості надання адміністративних послуг з питань ведення підприємницької діяльності. Узагальнено досвід країн ЄС з організаційного забезпечення надання адміністративних послуг органами державного управління. Проведено оцінювання стратегічних можливостей державного регулювання підприємницької діяльності на регіональному рівні. Запропоновано науково-практичні рекомендації для органів влади України щодо формування механізмів державного регулювання підприємницької діяльності за умов євроінтеграції.

Визначено сутність дозвільних процедур у сфері підприємницької діяльності (ПД) й особливостей їх адміністративно-правового регулювання. Визначено підстави віднесення певної сфери ПД до предмету адміністративно-правового регулювання. Здійснено класифікацію видів дозвільної діяльності щодо підприємництва за ознакою напрямів їх здійснення. Визначено систему принципів дозвільних процедур у сфері ПД. Здійснено класифікацію документів дозвільного характеру за ознакою охоплення дозвільною системою у сфері господарської діяльності: внутрішні (охоплюються системою), зовнішні (не охоплюються системою). У межі кожної класифікаційної групи виділено підгрупи названих документів. Вироблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення дозвільних процедур у сфері ПД.

Вперше упорядковано історичні етапи розвитку ліцензування господарської діяльності з часів Київської Русі до сьогодення. Визначено сутність адміністративно-правового статусу суб'єктів господарської діяльності в Україні з позиції науки адміністративного права. Удосконалено дефініцію правової категорії "процедура ліцензування певних видів господарської діяльності", під якою слід розуміти процедуру публічного посвідчення компетентним органом ліцензування права суб'єкта господарювання, який є здобувачем ліцензії, здійснювати конкретний вид господарської діяльності, визначений законодавством України в цій сфері. Визначено позицію, згідно з якою суб'єкт ліцензування має адміністративно-правову природу, оскільки наділяє спеціальною правоздатністю суб'єктів господарювання.

Проаналізовано питання адміністративно-правового регулювання у сфері захисту прав споживачів, визначено його сутність і специфіку. Надано авторське визначення поняттям "адміністративний примус", "адміністративно-правовий захист прав споживачів", "адміністративна відповідальність за порушення прав споживачів". Проаналізовано організаційні та правові засоби, що утворюють адміністративно-правовий механізм захисту прав споживачів. Досліджено основні елементи цього механізму на прикладі інституту ліцензування підприємницької діяльності та технічного регулювання. Запропоновано напрями вдосконалення адміністративного законодавства у сфері забезпечення прав споживачів, наведено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів України.

Проаналізовано суперечності української системи ліцензування та їх негативні наслідки для підприємництва. Обгрунтовано необхідність відновлення єдиного законодавчого регулювання системи ліцензування на базі Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Запропоновано конкурентоспроможний економічний механізм реєстрації суден в Україні як систему захисту майнових інтересів суб'єктів судноплавного бізнесу й економічної привабливості функціонування й розвитку національного судноплавства. Розроблено методичні основи формування плати за реєстрацію флоту завдяки встановленню залежності між рівнем платежів за реєстрацію та віком судна, спрямовані на забезпечення омолодження флоту. Вдосконалено економічний інструментарій морської економічної науки завдяки уточненню термінів і дефініцій

Зазначено, що здійснення господарської діяльності в Україні постійно трансформується залежно від встановлених і закріплених в нормативно-правових актах визначених і регульованих державою процедур.

Визначено, що анулювання ліцензії має адміністративно-правову природу. Наведено підстави для анулювання ліцензії у разі вчинення порушень ліцензіатами законодавства в сфері ліцензування господарської діяльності за її видами. Обгрунтовано доцільність застосування такого заходу примусу, як зупинення дії ліцензії на встановлений строк.