Теоретично обгрунтовано та розроблено методичні підходи та практичні рекомендації щодо визначення напрямів удосконалення механізмів державного регулювання ресурсного забезпечення системи охорони здоров'я (СОЗ). Уточнено понятійно-категорійний апарат дослідження, зокрема такі ключові поняття, як "державне регулювання ресурсного забезпечення системи охорони здоров'я", "медична допомога" та "медична послуга", у контексті наукової галузі державного управління. Конкретизовано характер державного впливу на процес ресурсного забезпечення СОЗ за сучасних умов запровадження діалогічної моделі державного управління в Україні. Досліджено на основі вивчення досвіду зарубіжних країн теоретичні основи формування державної політики регулювання ресурсного забезпечення СОЗ. Розглянуто стан та умови функціонування механізмів державного регулювання ресурсного забезпечення СОЗ в Україні. Узагальнено вітчизняний досвід модернізації механізмів державного регулювання ресурсного забезпечення СОЗ. Обгрунтовано теоретичні підходи до вибору шляхів удосконалення механізмів державного регулювання ресурсного забезпечення вітчизняної СОЗ. Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ресурсного забезпечення СОЗ в межах концепції побудови національної моделі СОЗ в Україні.

Висвітлено проблеми адміністративно-правового регулювання у сфері протидії поширенню соціально небезпечних хвороб (СНХ) в Україні. Досліджено теоретичні аспекти протидії СНХ, історичний і закордонний досвід боротьби із зазначеними хворобами, сучасний стан адміністративно-правового регулювання й організаційно-правові засади протидії поширенню СНХ. Проаналізовано питання інформаційного забезпечення протидії поширенню СНХ, адміністративно-правових засад протидії поширенню туберкульозу, СНІДу, гепатиту та ситуаційних СНХ в Україні, юридичної відповідальності за правопорушення у вказаній сфері. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правових норм, які регламентують протидію поширенню СНХ в Україні.

Здійснено теоретико-методологічне обгрунтування механізмів реалізації та розвитку державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні. Надано авторське визначення теоретичного конструкту системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей, що включає такі основні позиції: об'єкт управління; суб'єкт управління; складові елементи сфери; державні інституції центрального рівня управління; пріоритизація механізмів державного управління; місія сфери; сучасна парадигма; іманентні властивості сфери, які відрізняють її від сфери санаторно-курортного забезпечення дорослих. Грунтовно досліджено особливості трансформації ідеологічних, інституційних, фінансових, функціональних, правових механізмів реалізації державного управління в зазначеній сфері. Удосконалено обгрунтування основних позицій щодо категоріального підходу в реалізації санаторно-курортного забезпечення дітей. Визначено пріоритетні групи набувачів санаторно-курортних послуг за напрямами здоров'язберігального, соціально-захисного, соціально-мотиваційного та соціально-адаптаційного включення. Обгрунтовано базові принципи здійснення адаптивного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей, які надають можливість розглядати дитячі санаторно-курортні заклади з позицій гуманістичної здоров'яформуючої системи, у межах якої відбувається соціалізація дитини під впливом низки фазових переходів від одного виду соціальної системи до іншого. Розроблено концептуальні засади реалізації та розвитку механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні.

Проаналізовано історичні аспекти регламентації рецептурного відпуску лікарських засобів (ЛЗ), норми фармацевтичного законодавства щодо регулювання їх відпуску, а також сучасний стан проблеми рецептурного та безрецептурного обігу ліків в Україні. Узагальнено принципи рецептурного та безрецептурного відпуску ліків в країнах світу, ЄС та СНД. Досліджено основні підходи до практики виписування рецептів за МНН та генеричної взаємозаміни ЛЗ. Науково опрацьовано досвід впровадження новітніх технологій з електронної рецептури в світовій практиці. Проаналізовано соціально-економічні регулюючі переліки ЛЗ в Україні, проведено оцінювання ефективності критеріїв відпуску ліків за рецептами. Проведено анкетування медичних і фармацевтичних працівників щодо проблем лікарських призначень, виписування рецептів і рецептурного відпуску ліків з аптек. Визначено основні тенденції (тренди) у відпуску ЛЗ за рецептом і без рецепта та запроповано модель залежності реалізації рецептурних препаратів від визначальних факторів впливу. Розроблено методику розрахунку показників переводу амбулаторних відвідувань та ліжко-днів в амбулаторну та стаціонарну рецептуру. У комплексі одержані результати становлять наукову та методичну основу для вдосконалення принципів державного регулювання рецептурного та безрецептурного відпуску ліків в Україні.

Досліджено теоретичні аспекти профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, закордонний досвід у цій сфері. Проаналізовано сучасний стан адміністративно-правового регулювання, організаційно-правові засади й інформаційне забезпечення профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я. Висвітлено адміністративно-правові аспекти профілактики хвороб засобами медичного характеру та здоровим харчуванням, протидії поширенню наркоманії, алкоголізму та тютюнової залежності. Увагу приділено питанням регулювання у сфері фізкультурно-спортивної діяльності, правовим гарантіям забезпечення законності адміністративно-правових відносин щодо профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я. Наведено пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правових норм, які регламентують профілактичну діяльність у зазначеній сфері.

Проаналізовано історичні передумови виникнення правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних з використанням біотехнологій, та виокремлено етапи цього процесу. Визначено сучасні методологічні проблеми, що стоять на шляху правового усвідомлення і належного врегулювання правовідносин, пов’язаних з використанням біотехнологій. Систематизовано термінологічний апарат правового регулювання у сфері біотехнологій. Розглянуто правовідносини, що складаються у зв’язку з використанням біотехнологій: у виробництві харчової продукції, сфері охорони здоров’я, тваринництві та рослинництві, промисловості й природоохоронній діяльності. Визначено передумови, структуру та основні принципи механізму правового регулювання у сфері біотехнологій. Окреслено правові засади інноваційної діяльності у сфері біотехнологій. Проаналізовано зарубіжний досвід правового регулювання та окреслено доктринальні підходи до комплексного екологічно-, природоресурсно- та адміністративно-правового регулювання у сфері біотехнологій. Визначено сучасне змістове наповнення принципу сталого розвитку у правовому регулюванні природокористування на основі біотехнологій. Визначено основи екологічних прав людини та "екології суспільства" в контексті нових можливостей, які пов’язані з розвитком біотехнологій. Розкрито міжгалузеві завдання регулювання у сфері біотехнологій як однієї з основ сталого розвитку особистості, окремих спільнот і держав та суспільства в цілому та виховну й інтегративну роль права в цьому процесі.

Встановлено, що одним з напрямів реформування системи охорони здоров'я України є підприємницька діяльність медичних організацій. Підтверджено, що основним інструментом державного контролю якості медичної продукції є контроль розробки і впровадження у серійне виробництво вітчизняних виробів, організація експертизи та випробувань виробів медичного призначення вітчизняного і зарубіжного виробництва на відповідність встановленим вимогам безпеки, якості, ефективності. Удосконалено дефініцію "вироби медичного призначення". Розкрито основні передумови та фактори проведення процедури експертизи виробів медичного призначення, генезис створення уповноважених органів з проведення експертизи виробів медичного призначення, відтворено сутність подолання наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, проаналізовано характер і масштаб надзвичайних ситуацій, їх наслідки та визначено ступінь їх впливу на організацію процесу надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, специфіку використання мобільних медичних формувань служби медицини катастроф як інструменту гуманітарної політики України.

Комплексно досліджено удосконалення адміністративно-правового регулювання трансплантації органів і тканин людини на основі зарубіжного досвіду. Проаналізовано етапи правового регулювання інституту трансплантації органів і тканин на основі зарубіжного досвіду. Розкрито зміст адміністративно-правового регулювання інституту трансплантації за умов посмертного донорства. Досліджено особливості правового регулювання окремих напрямів трансплантації органів і тканин людини. Зроблено акцент на застосуванні та порівнянні зарубіжного законодавства в даній сфері. Запропоновано заходи, спрямовані на покращення стану справ у адміністративно-правовому забезпеченні вітчизняної трансплантації органів і тканин людини. Запропоновано шляхи їх удосконалення.

Сформульовано наукове визначення професійного захворювання, з’ясовано відмінності від інших захворювань, пов’язаних взагалі з професійною діяльністю, а також від нещасних випадків на виробництві. Професійне захворювання розглянуто як різновид соціального страхового ризику і як страховий випадок, з настанням якого у працівника виникає право на одержання відповідних компенсацій, викликаних ушкодженням здоров’я та втратою працездатності. На відміну від інших соціальних ризиків ці ризики є передбачуваними, а тому на роботодавців покладається обов’язок створювати безпечні умови праці, своєчасно проводити атестацію робочих місць і вживати заходи з попередження захворювань. Запропоновано визначити дату виникнення професійного захворювання з моменту одержання висновку медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про відсоток втрати працездатності. У зв’язку з необхідністю своєчасного виявлення й взяття на облік професійних захворювань з’ясовано й обгрунтовано особливості медичної деонтології та вчення про лікарську таємницю під час лікування потерпілих внаслідок професійного захворювання. Наголошено на необхідності включення до складу МСЕК представників від профспілок, участь яких буде сприяти захисту працівників від необгрунтованого обвинувачення в порушенні ними норм та правил з охорони праці. Проаналізовано обов’язки роботодавців та лікувально-профілактичних установ щодо розслідування професійних захворювань. Досліджено порядок вирішення спорів, пов’язаних із встановленням причинного зв’язку між захворюванням та умовами праці.

Удосконалено механізми державного регулювання якісних структурно-організаційних перетворень системи охорони здоров'я на первинному рівні надання медико-санітарної допомоги з урахуванням загальних тенденцій функціонування та реальних можливостей фінансування цієї сфери в умовах реформування медичної галузі. Здійснено системний аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел з нормативно-правового, організаційного та фінансового забезпечення державного регулювання системи охорони здоров'я, визначено сучасний стан розвитку медичної допомоги в Україні. Виявлено основні недоліки законодавчого забезпечення структурно-організаційних змін у системі охорони здоров'я в умовах соціально-економічної модернізації в Україні. Теоретично обгрунтовано й удосконалено механізми державного регулювання структурно-організаційного забезпечення надання первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, визначено конкретні засоби та інструменти забезпечення їх функціонування в умовах єдиного медичного простору.

Вивчено зміни і закономірності формування та розвитку вітчизняного санітарного законодавства як системи медико-правових і нормативно-методичних засад діяльності системи профілактичної медицини України. Проведено періодизацію та встановлено закономірності розвитку санітарного законодавства. Визначено етапи формування вітчизняної системи санітарного нагляду, охарактеризовано становлення та розподіл повноважень фахівців санітарно-епідеміологічної служби на різних етапах її розвитку. Показано еволюцію законодавчого та нормативно-методичного забезпечення застосування медичних, адміністративних, фінансових заходів і санкцій, спрямованих на профілактику виникнення та поширення інфекційних і неінфекційних захворювань.

Вивчено сучасний стан господарської компетенції суб'єктів фармацевтичного ринку, зокрема фармацевтичних виробників, дистриб'юторів та інших аптечних закладів, а також органів державного контролю щодо обігу лікарських засобів. Обгрунтовано необхідність системного правового забезпечення усіх елементів фармацевтичного ринку та порядку взаємодії між ними. Встановлено систему об'єктів впливу держави на підвищення конкурентоспроможності суб'єктів фармацевтичного ринку, що потребують активного застосування стимулюючих господарсько-правових засобів. З'ясовано систему ключових господарсько-правових засобів забезпечення діяльності суб'єктів фармацевтичного ринку як таких, що застосовуються, так і таких, що мають бути суттєво удосконаленими. Досліджено проблему формування системного та цілісного законодавчого механізму забезпечення діяльності спеціально уповноважених органів державного контролю на фармацевтичному ринку.

Комплексно досліджено кримінально-правову характеристику неналежного виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 140 КК України. Встановлено зміст його кваліфікуючих ознак і визначено особливості розмежування із суміжними злочинами. На підставі одержаних результатів сформульовано обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення положень кримінально-правової науки, кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність за неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником, та практики його застосування.

Обгрунтовано напрями удосконалення й розвитку організаційно-правового механізму державного управління лікарським забезпеченням за умов надзвичайних ситуацій в Україні. Проаналізовано сутність державного управління та організації медичної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій, зокрема організації лікарського забезпечення як ресурсної складової державного управління медичною допомогою за зазначених умов. Виявлено недоліки в організації лікарського забезпечення постраждалих за умов надзвичайних ситуацій. Розроблено концептуальну та організаційну моделі державного управління лікарським забезпеченням за таких умов.

Розкрито зміст поняття і сутність прав пацієнта як об'єкта адміністративно-правового забезпечення (АПЗ), запропоновано їх класифікацію на підставі законодавства України. Проаналізовано систему вітчизняного законодавства з питань адміністративно-правового регулювання забезпечення прав пацієнта, встановлено його сутність і зміст через визначення принципів, мети та функцій, форм і методів такого регулювання. Досліджено суб'єкти АПЗ прав пацієнта, проаналізовано їх повноваження, сформульовано пропозиції з удосконалення системи таких суб'єктів. Визначено й охарактеризовано адміністративно-правові засоби забезпечення прав пацієнта, запропоновано напрями їх оптимізації. Проаналізовано міжнародно-правові стандарти та зарубіжний досвід у сфері забезпечення прав пацієнта, встановлено їх значення для України. Сформульовано науково обгрунтовані пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення прав пацієнта в Україні. Обгрунтовано рад пропозицій щодо змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших нормативних актів.

Розроблено та науково обгрунтовано організаційні принципи для забезпечення ліками наркохворих на каннабіноїдну залежність (F12) шляхом проведення судово-фармацевтичного аналізу нелегального обігу каннабіноїдів та визначення статусу каннабіноїдної залежності з урахуванням даних фармакоекономічного аналізу на засадах фармацевтичного права. Удосконалено методику проведення судово-фармацевтичного аналізу нелегального обігу каннабіноїдів за допомогою використання 6-ти індикаторів. Наведено місце каннабісної злочинності у структурі загальної злочинності, пов’язаної із нелегальним обігом психоактивних речовин різних класифікаційно-правових груп (58,75 %) та у структурі наркозлочинності, пов'язаної з нелегальним обігом наркотичних засобів рослинного походження (62,66 %). Встановлено причинно-наслідкові закономірності між збільшенням нелегального обігу каннабіноїдів, поширенням каннабіноїдної наркоманії та зростанням рівня злочинності, наркозлочинності та наркотизації у суспільстві. Вперше науково обгрунтовано розроблення організаційних принципів для забезпечення ліками наркохворих із каннабіноїдною залежністю (F12), що передбачають комплексний підхід із включенням контрольно-дозвільних та медико-фармацевтичних заходів з позиції судової фармації на засадах фармацевтичного права. Визначено 4 напрями контрольно-дозвільних заходів у протидії нелегальному обігу каннабіноїдів і каннабіноїдної залежності (F 12): організаційно-правовий; медико-фармацевтичний; соціально-економічний; морально-етичний, інформаційно-роз’яснювальний, культурно-виховний. Розроблено дворівневу систему контрольно-дозвільних заходів, що включає державні (І рівень) та регіональні (II рівень). Удосконалено методи оцінки доступності та ефективності ліків за фармакоекономічними та судово-фармацевтичними показниками. Визначено інформаційну та фізичну складові доступності гепатопротекторів нового покоління за судово-фармацевтичним показником "режим контролю". Розраховано економічні складові доступності гепатопротекторів за фармакоекономічними показниками коефіцієнтів нестабільності ціни.

Висвітлено проблеми організаційного забезпечення офтальмологічної допомоги в територіальних громадах України та розроблено пропозиції щодо його практичного впровадження в діяльність органів місцевого самоврядування. Розглянуто еволюцію дослідження проблем організації надання спеціалізованої медичної допомоги. Проаналізовано наукові підходи з проблем забезпечення офтальмологічної допомоги в територіальних громадах в контексті надання спеціалізованих видів медичних послуг. Досліджено особливості становлення вітчизняної системи управління наданням офтальмологічної допомоги в територіальних громадах. Наведено результати оцінювання організаційно-правових механізмів забезпечення спеціалізованого медичного обслуговування в територіальних громадах України. Визначено особливості надання приватної офтальмологічної допомоги в системі спеціалізованого медичного обслуговування на місцевому рівні. Узагальнено зарубіжний досвід організації офтальмологічного обслуговування населення на місцевому рівні. Надано формулювання змісту поняття "регіональна офтальмологічна служба". Комплексно розглянуто можливість застосування принципів соціального партнерства в організації спеціалізованого медичного обслуговування територіальних громад. Запропоновано до упровадження інтегровану модель організаційного забезпечення надання офтальмологічних послуг населенню на місцевому рівні. Обгрунтовано шляхи удосконалення системи управління офтальмологічною службою для задоволення спільних інтересів громад.

Мета дослідження - цивільно-правові репродуктивні права осіб, а також відносин, що виникають під час застосування допоміжних репродуктивних технологій (РТ), їх реалізації та захисту. Проаналізовано та надано визначення поняття репродуктивних прав, наведено їх розуміння в об'єктивному та суб'єктивному значенні. Досліджено поняття та зміст системи репродуктивних прав як особистих немайнових прав фізичної особи, а також особливості правового регулювання різнорідних процедур, що виникають під час застосування допоміжних РТ. Виявлено особливості реалізації та захисту прав фізичних осіб, що виникають під час використання допоміжних РТ. Проаналізовано чинне вітчизняне законодавство та міжнародні нормативно-правові акти, практики суду і сформульовано пропозиції щодо вдосконалення Цивільного кодексу України, Основ законодавства України щодо охорони здоров'я й інших актів.

Вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в теоретико-методологічному обгрунтуванні механізмів геоінформаційного забезпечення державного управління охороною здоров'я та розроблено рекомендації органам влади щодо їх удосконалення. Проаналізовано правовий та організаційний механізми геоінформаційного забезпечення охорони здоров'я в Україні, механізми захисту персональних даних у сфері охорони здоров'я. Обгрунтовано основні теоретичні положення щодо формування геоінформаційного простору охорони здоров'я. У контексті перспективних напрямів удосконалення державного управління охороною здоров'я України виокремлено використання геоінформаційних технологій у процесах розроблення, упровадження та оцінювання управлінських рішень у сфері охорони здоров'я, зокрема з формування оптимальної мережі первинного рівня надання медичної допомоги в процесі реформування системи охорони здоров'я та децентралізації, ідентифікації потенційних проблем і визначення шляхів підвищення якості та доступності медичної допомоги населенню.

Проаналізовано теоретико-правові та історичні аспекти становлення законодавства у сфері охорони здоров'я та їх нормативно-правове забезпечення. У контексті адміністративного права й управління розкрито поняття, юридичну природу та зміст права на охорону здоров'я. Охарактеризовано зміст реалізації права громадян на охорону здоров'я через медичне страхування як адміністративно-правову категорію. Розглянуто механізм реалізації права на охорону здоров'я як одну з найважливіших юридичних гарантій захисту. Досліджено поняття та проаналізовано основні елементи механізму у сфері охорони здоров'я. Розкрито зміст методів адміністративної діяльності публічної адміністрації у сфері правового забезпечення охорони здоров'я. Висвітлено зарубіжний досвід міжнародно-правових актів ВООЗ та Ради Європи, які висувають до вітчизняної системи права вимоги пріоритету загальнолюдських цінностей та гармонійного розвитку населення держави. Запропоновано положення та рекомендації з удосконаленням законодавства України в частині адміністративно-правового забезпечення права на охорону здоров'я населення.