Комплексно досліджено фундаментальні засади формування системи державного управління інституційними змінами галузі охорони здоров'я (ГОЗ) в Україні. Здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної наукової проблеми, що полягає в необхідності обгрунтування теоретико-методологічних засад щодо вдосконалення механізмів державного управління інституційними змінами в вітчизняний ГОЗ. Визначено форми, методи, інструменти діяльності органів державної влади та розроблено практичні рекомендації з розробки пріоритетних напрямів державної політики в ГОЗ з метою виведення здоровоохоронної сфери із затяжної системної кризи. Визначено найважливіші напрями вдосконалення державного управління інституційними змінами в ГОЗ країни за умов трансформаційних процесів у державі: правове забезпечення; пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики сімейної медицини; інформатизація галузі; забезпечення лікувально-профілактичними закладами принципу "якісного медичного обслуговування"; запровадження в державі інституту обов'язкового державного медичного страхування.

Висвітлено теоретичні та організаційно-правові засади оптимізації надання доступної і якісної медичної допомоги на базовому рівні. Обгрунтовано виділення забезпечення доступності і якості медичної допомоги населенню як пріоритетної сфери державного регулювання. Проаналізовано потреби зацікавлених сторін у доступності якісної медичної допомоги, визначено основні причини і наслідки низького її рівня та запропоновано шляхи вдосконалення механізмів державного регулювання організації надання населенню медичної допомоги. Розроблено концептуальну модель механізму державного регулювання інтегрованої медичної допомоги на базовому рівні із забезпеченням її доступності і якості та обгрунтовано методичний підхід до інтегрування саморегулювальних організацій в процес надання доступної і якісної медичної допомоги.

Вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в розробці теоретико-методологічних засад щодо вдосконалення державного управління охороною здоров'я дітей. З урахуванням зарубіжного досвіду науково обгрунтовано необхідність розвитку механізму взаємодії з міжнародними організаціями у сфері державного управління охороною здоров'я дітей. Проаналізовано державне управління охороною здоров'я дітей, стану здоров'я дітей в Україні за умов глобалізації, реалізації прав дітей на здоров'я в міжнародних документах та здійснення його суб'єктами державної політики, діяльності міжнародних організацій (ВООЗ та ЮНІСЕФ) в Україні та їх ролі в охороні здоров'я дітей. Розроблено та запропоновано алгоритм взаємодії з міжнародними організаціями у сфері державного управління охороною здоров'я дітей шляхом удосконалення механізмів державного управління та застосування сучасних організаційних технологій, рекомендованих ВООЗ.

Удосконалено механізми державного регулювання якісних структурно-організаційних перетворень системи охорони здоров'я на первинному рівні надання медико-санітарної допомоги з урахуванням загальних тенденцій функціонування та реальних можливостей фінансування цієї сфери в умовах реформування медичної галузі. Здійснено системний аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел з нормативно-правового, організаційного та фінансового забезпечення державного регулювання системи охорони здоров'я, визначено сучасний стан розвитку медичної допомоги в Україні. Виявлено основні недоліки законодавчого забезпечення структурно-організаційних змін у системі охорони здоров'я в умовах соціально-економічної модернізації в Україні. Теоретично обгрунтовано й удосконалено механізми державного регулювання структурно-організаційного забезпечення надання первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, визначено конкретні засоби та інструменти забезпечення їх функціонування в умовах єдиного медичного простору.

Теоретично обгрунтовано та розроблено методичні підходи та практичні рекомендації щодо визначення напрямів удосконалення механізмів державного регулювання ресурсного забезпечення системи охорони здоров'я (СОЗ). Уточнено понятійно-категорійний апарат дослідження, зокрема такі ключові поняття, як "державне регулювання ресурсного забезпечення системи охорони здоров'я", "медична допомога" та "медична послуга", у контексті наукової галузі державного управління. Конкретизовано характер державного впливу на процес ресурсного забезпечення СОЗ за сучасних умов запровадження діалогічної моделі державного управління в Україні. Досліджено на основі вивчення досвіду зарубіжних країн теоретичні основи формування державної політики регулювання ресурсного забезпечення СОЗ. Розглянуто стан та умови функціонування механізмів державного регулювання ресурсного забезпечення СОЗ в Україні. Узагальнено вітчизняний досвід модернізації механізмів державного регулювання ресурсного забезпечення СОЗ. Обгрунтовано теоретичні підходи до вибору шляхів удосконалення механізмів державного регулювання ресурсного забезпечення вітчизняної СОЗ. Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ресурсного забезпечення СОЗ в межах концепції побудови національної моделі СОЗ в Україні.

Розкрито зміст поняття і сутність прав пацієнта як об'єкта адміністративно-правового забезпечення (АПЗ), запропоновано їх класифікацію на підставі законодавства України. Проаналізовано систему вітчизняного законодавства з питань адміністративно-правового регулювання забезпечення прав пацієнта, встановлено його сутність і зміст через визначення принципів, мети та функцій, форм і методів такого регулювання. Досліджено суб'єкти АПЗ прав пацієнта, проаналізовано їх повноваження, сформульовано пропозиції з удосконалення системи таких суб'єктів. Визначено й охарактеризовано адміністративно-правові засоби забезпечення прав пацієнта, запропоновано напрями їх оптимізації. Проаналізовано міжнародно-правові стандарти та зарубіжний досвід у сфері забезпечення прав пацієнта, встановлено їх значення для України. Сформульовано науково обгрунтовані пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення прав пацієнта в Україні. Обгрунтовано рад пропозицій щодо змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших нормативних актів.

Проаналізовано теоретико-правові та історичні аспекти становлення законодавства у сфері охорони здоров'я та їх нормативно-правове забезпечення. У контексті адміністративного права й управління розкрито поняття, юридичну природу та зміст права на охорону здоров'я. Охарактеризовано зміст реалізації права громадян на охорону здоров'я через медичне страхування як адміністративно-правову категорію. Розглянуто механізм реалізації права на охорону здоров'я як одну з найважливіших юридичних гарантій захисту. Досліджено поняття та проаналізовано основні елементи механізму у сфері охорони здоров'я. Розкрито зміст методів адміністративної діяльності публічної адміністрації у сфері правового забезпечення охорони здоров'я. Висвітлено зарубіжний досвід міжнародно-правових актів ВООЗ та Ради Європи, які висувають до вітчизняної системи права вимоги пріоритету загальнолюдських цінностей та гармонійного розвитку населення держави. Запропоновано положення та рекомендації з удосконаленням законодавства України в частині адміністративно-правового забезпечення права на охорону здоров'я населення.

Вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в теоретико-методологічному обгрунтуванні механізмів геоінформаційного забезпечення державного управління охороною здоров'я та розроблено рекомендації органам влади щодо їх удосконалення. Проаналізовано правовий та організаційний механізми геоінформаційного забезпечення охорони здоров'я в Україні, механізми захисту персональних даних у сфері охорони здоров'я. Обгрунтовано основні теоретичні положення щодо формування геоінформаційного простору охорони здоров'я. У контексті перспективних напрямів удосконалення державного управління охороною здоров'я України виокремлено використання геоінформаційних технологій у процесах розроблення, упровадження та оцінювання управлінських рішень у сфері охорони здоров'я, зокрема з формування оптимальної мережі первинного рівня надання медичної допомоги в процесі реформування системи охорони здоров'я та децентралізації, ідентифікації потенційних проблем і визначення шляхів підвищення якості та доступності медичної допомоги населенню.

Досліджено проблеми адміністративно-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров'я. Розглянуто зміст, теоретичні засади та механізм адміністративно-правового регулювання відносин у цій сфері. Увагу приділено дослідженню адміністративно-правового регулювання об'єктів у цій сфері відносин (здоров'я людини та населення, права пацієнтів і медичних працівників, модель та система охорони здоров'я, медичні заклади, медична допомога як вид професійної діяльності та її якість), а також суб'єктів цього виду діяльності та перспектив розвитку та вдосконалення їх адміністративно-правового регулювання. Визначено напрями вдосконалення правової бази регулювання відносин у цій сфері. Обгрунтовано необхідність гармонізації норм українського права з нормами міжнародного права, зокрема права ЄС, систематизації та кодифікації законодавства щодо охорони здоров’я населення.

Розглянуто комплекс медико-демографічних та соціально-економічних викликів галузі охорони здоров'я, визначено рівень задоволеності медичних працівників умовами праці та їх можливості виконувати свої професійні обов'язки, а також ступінь задоволеності пацієнтів одержаною медичною допомогою. Охарактеризовано питання доступності в аспекті безоплатності медичної допомоги, забезпечення лікарськими засобами, кадрового та матеріально-технічного характеру, а також управлінські тенденції й особливості функціонування відомчої медицини.

Проаналізовано національну нормативно-правову базу у сфері охорони здоров'я на предмет спроможності відповідати викликам та вирішувати проблеми з метою захисту прав людини і побудови міцного підгрунтя у цій галузі. Обгрунтовано основні концепти удосконалення законодавства України у сфері охорони здоров'я, цілі та вектори її розвитку.

Проаналізовано право людини на охорону здоров'я як один з основних інститутів медичного права, а також законодавче забезпечення цього права в Україні. В контексті інтеграції правового знання висвітлено право людини на охорону здоров'я як природно-правове та юридичне явища. Розглянуто окремі аспекти становлення та розвитку медичного права як комплексної галузі права і як нової навчальної дисципліни. Визначено місце та роль права на охорону здоров'я у правовому статусі людини і громадянина в Україні, наведено рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного законодавства в даній сфері.

Проанализировано право человека на охрану здоровья как один из основных институтов медицинского права, а также законодательное обеспечение этого права в Украине. В контексте интеграции правового знания освещено право человека на охрану здоровья как естественно-правовое и юридическое явления. Рассмотрены отдельные аспекты становления и развития медицинского права как комплексной отрасли права и как новой учебной дисциплины. Определены место и роль права на охрану здоровья в правовом статусе человека и гражданина в Украине, даны рекомендации по усовершенствованию отечественного законодательства в данной сфере.

Встановлено причини, які гальмують поступальний розвиток механізмів державного регулювання прав медичних працівників в Україні: недосконалість нормативно-правової бази з регулювання медичної діяльності, відсутність юридичної кваліфікації лікарських помилок і дефектів медичної допомоги, які можуть впливати на якість медичної послуги, низький рівень заробітної платні медичних працівників, особливо тих, які працюють у державних лікувально-профілактичних закладах, підвищення рівня корупції в державі загалом і в охороні здоров'я України зокрема, невідповідність правового та фармакологічного тлумачення понять "наркотичні засоби" та "психотропні речовини". Обгрунтовано еволюційні особливості системи захисту прав медичних працівників в Україні та визначено три основних напрями її оптимізації: законодавче закріплення прав медичних працівників спеціальним Законом України "Про права медичних і фармацевтичних працівників", запровадження в державі страхової відповідальності, пов'язаної з професійною медичною діяльністю, та прийняття Етичного кодексу лікаря. Узагальнено юридичну відповідальність, яку несуть медичні працівники у зв'язку з професійною діяльністю, що підтверджує необхідність удосконалення чинної в Україні нормативно-правової бази та свідчить про доцільність правової підготовки медичного персоналу на післядипломному етапі навчання.

Проаналізовано правове становище громадян, які звертаються за медичною допомогою, правовий статус пацієнта, наведено теоретико-правову характеристику його загальних і спеціальних прав. Визначено юридичну відповідальність медичних працівників як наслідок юридичного конфлікту. Розглянуто питання оскарження у механізмі захисту прав (ЗП) пацієнтів, зокрема, через звернення до інститутів судочинства, застосування примирювальних процедур як способу розв'язання спорів між медичним персоналом і пацієнтом, а також звернення за ЗП до недержавних організацій.

Проанализированы правовое положение граждан, обращающихся за медицинской помощью, правовой статус пациента, дана теоретико-правовая характеристика его общих и специальных прав. Определена юридическая ответственность медицинских работников как последствие юридического конфликта. Рассмотрены вопросы обжалования в механизме защиты прав (ЗП) пациентов, в частности, на основе обращения в институты судопроизводства, применения примирительных процедур как способа решения споров между медицинским персоналом и пациентом, а также обращения по ЗП к негосударственным организациям.

Встановлено, що неврегульованими залишаються права пацієнтів щодо надання медичної допомоги на платній основі; безпеки медичної послуги (МП); одержання пацієнтами інформації про виконавця послуги і її самої, а також інформації про причини, які впливають на якість МП; форми та змісту інформованої згоди пацієнта на медичне втручання; вибору та використання санкцій за невиконання та неналежне виконання зобов'язань угоди про МП; додержання надавачем послуги термінів надання МП, зокрема своєчасного виконання МП в контексті їх специфіки. Розглянуто основні способи захисту прав пацієнтів в Україні: адміністративне оскарження, цивільне та кримінальне судочинство. Визначено перспективні судові способи щодо захисту прав пацієнтів: звернення до конституційного судочинства, адміністративне судочинство, звернення до Європейського суду з прав людини та використання механізму третейського судочинства у захисті пацієнтів. Обгрунтовано еволюційні особливості системи державного регулювання прав пацієнтів в Україні та визначено два основних напрями її оптимізації: законодавче закріплення прав пацієнтів спеціальним Законом України "Про права пацієнта" та запровадження в державі інституту медичного омбудсмена - Уповноваженого з питань охорони здоров'я. Доведено, що удосконалення державних механізмів забезпечення та захисту прав пацієнтів в Україні - ключовий інструмент реалізації державної політики в даній сфері, що вплине на підвищення якості медичного обслуговування, та активізацію адаптації національного законодавства у сфері охорони здоров'я до міжнародних та європейських стандартів медичного права.

Описано правову природу лікарської таємниці (ЛТ) в Україні, наведено загальну характеристику інституту ЛТ як об'єкта правового регулювання, проаналізовано особливості нормативно-правового забезпечення та механізм адміністративно-правового забезпечення (АПЗ). Викладено критерії припустимості та адміністративно-правові засоби забезпечення правомірного розголошення ЛТ, адміністративно-правову характеристику обмеження ЛТ, способи вдосконалення АПЗ ЛТ в Україні.

Описана правовая природа врачебной тайны (ВТ) в Украине, дана общая характеристика института ВТ как объекта правового регулирования, проанализированы особенности нормативно-правового обеспечения и механизм административно-правового обеспечения (АПО). Изложены критерии допустимости и административно-правовые средства обеспечения правомерного разглашения ВТ, административно-правовая характеристика ограничения ВТ, способы усовершенствования АПО ВТ в Украине.

Наведено загальну теоретико-правову характеристику медичного страхування (МС) як об'єкта правових досліджень, організаційно-правової та фінансової основи охорони здоров'я (ОЗ) в Україні. Розкрито взаємозв'язок МС у системі страхування, сутність та пріоритети обов'язкового та добровільного МС. Проаналізовано особливості медичних стандартів у загальнодержавній системі стандартизації, їх впровадження в контексті забезпечення якості медичної допомоги, способи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення стандартизації у сфері ОЗ.

Дана общая теоретико-правовая характеристика медицинского страхования (МС) как объекта правовых исследований, организационно-правовой и финансовой основы охраны здоровья (ОЗ) в Украине. Раскрыты взаимосвязь МС в системе страхования, сущность и приоритеты обязательного и добровольного МС. Проанализированы особенности медицинских стандартов в общегосударственной системе стандартизации, их внедрения в контексте обеспечения качества медицинской помощи, способы усовершенствования административно-правового обеспечения стандартизации в сфере ОЗ.

Розглянуно всі види видатків: державного та місцевого бюджетів, публічного грошового фонду соціального призначення, бюджетних трансфертів і приватні. Запропоновано новий погляд на поняття та склад інституту видатків на охорону здоров'я, виходячи з еволюційних процесів, які відбуваються в системі фінансового права на сучасному етапі розвиткку України. Вперше запропоновано чотирирівневі системи фінансування видатків на охорону здоров'я. Удосконалено такі фінансово-правові категорії, як "фінансування", "кошторисно-бюджетне фінансування", "видатки", "публічні видатки", "державні видатки", "соціальні видатки", "бюджетні видатки". На основі результатів аналізу досвіду країн Центральної Європи запропоновано концептуальні принципи функціонування бюджетно-страхової моделі фінансування видатків на охорону здоров'я.

Розкрито сутність правового регулювання адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі охорони здоров'я населення. Проаналізовано поняття "здоров'я", "здоров'я населення", "охорона здоров'я населення". Розкрито такі поняття, як "адміністративний проступок в галузі охорони здоров'я населення" та "адміністративна відповідальність за порушення в галузі охорони здоров'я населення". Проаналізовано нормативно-правову базу в Україні в галузі охорони здоров'я населення. З'ясовано суб'єкти адміністративно-правового регулювання охорони здоров'я населення.

Проведено комплексне наукове дослідження системи прав людини та громадянина у контексті захисту прав пацієнта за допомогою державних і громадських правозахисних механізмів. Запропоновано класифікацію прав людини у сфері охорони здоров'я. Конституційно визначено права людини та громадянина, загальні та спеціальні права пацієнтів. Проаналізовано застосування способів захисту прав пацієнта: система оскарження, за допомогою якої вирішуються правові конфлікти у сфері охорони здоров'я; звернення до інститутів судочинства; застосування примирювальних процедур; звернення до недержавних організацій та інших інституцій громадянського суспільства. Розглянуто систему недоліків надання медичної допомоги та види юридичної відповілаьності медичних працівників як наслідок юридичного конфлікту. Розроблено систему критеріїв ефективності способів захисту прав пацієнта. Виділено основні критерії класифікації недержавних організацій з захисту прав пацієнтів, проаналізовано основні напрями їх діяльності.