Проведено комплексне дослідження особистих немайнових прав юридичних осіб шляхом аналізу українських і зарубіжних наукових праць, положень законодавства та вивчення судової практики. Розглянуто поняття та класифікацію особистих немайнових прав юридичних осіб, їх різноманітні взаємозв'язки, концептуальні підходи до особистих немайнових відносин. Досліджено права юридичної особи на найменування, місцезнаходження, ділову репутацію, інформацію та різного роду таємницю. Розкрито поняття цих нематеріальних благ, зміст прав на них, а також питання захисту. Доведено необхідність закріплення в цивільному законодавстві прав на найменування, місцезнаходження, недоторканність володіння, інформацію, таємницю комунікації, особисті папери за юридичною особою, а також особистих немайнових прав на індивідуальність, вільну діяльність, об'єднання та конкуренцію.

Досліджено особисті немайнові права фізичних осіб в сфері охорони здоров'я. Проаналізовано та надано авторське визначення поняття особистих немайнових прав фізичних осіб в сфері охорони здоров'я з точки зору цивільного права. Досліджено поняття та зміст окремих видів особистих немайнових прав фізичних осіб в сфері охорони здоров'я, особливості правового регулювання таких прав. Виявлено особливості здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичних осіб у сфері охорони здоров'я. На підставі правового аналізу чинного вітчизняного законодавства та міжнародних нормативно-правових актів і практики суду сформульовано пропозиції щодо вдосконалення Цивільного кодексу України, Основ законодавства України про охорону здоров'я та інших актів.

Досліджено поняття особистих немайнових прав юридичних осіб, їх становлення, систему, класифікацію та особливості захисту. Проаналізовано загальні (універсальні) особисті немайнові права юридичних осіб, зокрема, права, що забезпечують індивідуалізацію юридичних осіб у суспільстві, репутаційний статус юридичних осіб, інформованість юридичних осіб, приватність юридичних осіб від зовнішнього втручання з боку суспільства, а також права, пов'язані зі створенням та використанням об'єктів інтелектуальної власності. З'ясовано, що право на вибір організаційно-правових форм і видів діяльності, право на вибір місцезнаходження, право на свободу об'єднання належать до окремих (спеціальних) особистих немайнових прав юридичних осіб, які мають переважно юридичні особи приватного права. Розроблено ряд пропозицій щодо внесення змін до Цивільного кодексу України, спрямовані на підвищення ефективності правового регулювання особистий немайнових прав юридичних осіб.

Розкрито сутність, сформульовано поняття особистих немайнових прав дитини, визначено їх ознаки. Проаналізовано розвиток законодавства про особисті немайнові права дитини. Розроблено концепцію особистісно-правового статусу дитини. Здійснено класифікацію зазначених прав дитини, що дозволило сформувати їх систему, виходячи з норм чинного законодавства та положень правової науки. Охарактеризовано специфіку закріплення та здійснення окремих видів особистих немайнових прав дітей відповідно до їх поділу на немайнові права, що забезпечують природне існування людини, і немайнові права, що забезпечують її соціальне буття. Визначено особливості захисту особистих немайнових прав дітей. Наведено пропозиції щодо удосконалення законодавства в частині регулювання здійснення та захисту особистих немайнових прав дитини.

Досліджено особисті немайнові права на сприятливе навколишнє природне середовище та на інформацію, що стосується навколишнього природного середовища. Розглянуто витоки, історію та перспективи розвитку цивільно-правового регулювання та захисту особистих немайнових прав у сфері охорони навколишнього природного середовища. Проаналізовано застосовний понятійний апарат та запропоновано шляхи його уніфікації. Досліджено об'єкти та суб'єкти цих прав, їх структуру, межі здійснення, підстави обмеження, можливі колізії з іншими суб'єктивними правами й обов'язки, що їм кореспондують.

Досліджено та визначено поняття, правову природу, порядок здійснення та захисту права на кореспонденцію. Запропоновано нове рішення проблеми, що виявляється у формуванні науково обгрунтованої позиції щодо підходів цивільно-правового захисту права на кореспонденцію. Доведено, що це сприятиме формуванню у кожної людини відчуття впевненості у тому, що її права, свободи й інтереси знаходяться під постійним захистом від будь-яких порушень, усвідомленню своєї цінності для суспільства та держави, становленню України як правової та демократичної держави. Розглянуто кореспонденцію і як нематеріальне благо, і як матеріальний носій, зроблено висновок, що для захисту права на кореспонденцію можуть бути застосовані всі загальні способи захисту, передбачені цивільним законодавством України. Проте, деякі способи доречно застосовувати лише в тому разі, коли право на кореспонденцію порушується у договірних відносинах щодо надання згоди на використання цього об'єкта або інших договірних відносинах з приводу матеріальних носіїв кореспонденції.

Комплексно досліджено цивільно-правове регулювання відносин, пов'язаних з наданням дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав і виконанні обов'язків. Надання допомоги дієздатній фізичній особі у здійсненні її прав і виконанні обов'язків розглянуто як цивільно-правовий засіб, за допомогою якого відбувається доповнення можливостей, що їх бракує фізичній особі для самостійної участі в цивільному обороті. Норми про надання допомоги дієздатній фізичній особі визначено як субінститут цивільного права, нарівні із субінститутами опіки та піклування в системі єдиного генерального інституту ''Опіка, піклування і надання допомоги''. Установлено, що відносини між помічником та особою, якій надається допомога, мають договірну природу. Сформульовано поняття договору про надання допомоги дієздатній фізичній особі у здійсненні її прав та виконанні обов'язків, наведено його характеристику, істотні умови, порядок і форму укладення, підстави припинення. Визначено обов'язки сторін за відповідним договором.

Проаналізовано категорію колізії суб'єктивних цивільних прав. Досліджено поняття колізії суб'єктивних цивільних прав, встановлено його ознаки, вирішено питання співвідношення з іншими юридичними явищами та категоріями. Піддано теоретичному аналізу причини виникнення колізій суб'єктивних цивільних прав, здійснено класифікацію колізій. Встановлено наявність двох форм вирішення колізій: їх усунення та подолання. Визначено способи вирішення колізій, які притаманні кожній з окреслених форм, а також з'ясовано питання про те, які форми та способи застосовувані для вирішення конкретних видів колізій суб'єктивних цивільних прав.

Визначено зміст поняття, показано особливості цивільно-правового регулювання та проведено комплексний аналіз теоретичних і практичних цивільно-правових проблем інформаційних відносин. Розглянуто цивільно-правові проблеми реалізації та захисту інформаційних прав. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення та ефективного застосування норм цивільного законодавства у сфері інформаційних відносин. Досліджено особливості нового об'єкта цивільних прав - інформації, запропоновано її визначення. Показано місце інформаційних правовідносин у системі права та законодавства України. Розкрито сутність поняття інформаційних цивільних правовідносин. Запропоновано узагальнену класифікацію інформації та інформаційних відносин. Зроблено висновок про появу нового міжгалузевого інституту цивільного права, який знаходиться на стадії формування - "інформаційного права", визначено його зміст і загальну структуру. Встановлено підстави виникнення, об'єктний і суб'єктний склад, зміст інформаційних цивільних правовідносин. Виявлено особливості реалізації інформаційних прав у сфері особистих немайнових правовідносин, а також правовідносин інтелектуальної власності та правовідносин власності. Досліджено основні цивільно-правові способи захисту інформаційних прав. Виявлено тенденції розвитку системи інформаційної безпеки з урахуванням цивільно-правових способів захисту.

Розглянуто поняття правових аномалій, класифікацію та принципи юридичних аномалій. Досліджено питання еволюції та порівняльної характеристики ризикових зобов'язань за законодавством України та зарубіжних країн сучасності. Висвітлено проблеми ризику в цивільному праві, досліджено договір щодо надання медичних послуг і дилерський контракт як зобов'язання рентного ризику. Розкрито зобов'язання спекулятивного, ігрового та страхового ризиків. Проаналізовано питання алеаторного ризику, аномальні права.

Рассмотрено понятие правовых аномалий, классификация и принципы юридических аномалий. Исследован вопрос эволюции и сравнительной характеристики рисковых обязательств по законодательству Украины и зарубежных стран современности. Освещены проблемы риска в гражданском праве, исследованы договор относительно предоставления медицинских услуг и дилерский контракт как обязательство рентного риска. Раскрыто обязательство спекулятивного, игрового и страхового рисков. Проанализированы вопросы алеаторного риска, аномальные права.

Освещены общетеоретические и методологические проблемы личных неимущественных прав (ЛНП) в гражданском праве, история современной кодификации ЛНП в Украине. Рассмотрены вопросы договорного регулирования личных неимущественных отношений. Внимание уделено проблемам отдельных видов общих и специальных ЛНП, их гражданско-правовой защиты, в частности, получения медицинской помощи, права личной свободы, предоставления информационных услуг и др. Проанализирован мировой опыт гражданско-правовой регламентации ЛНП. Определены перспективы законодательства о ЛНП физических лиц.

Досліджено право на інформацію як цивільного особистого немайнового права, процеса становлення даного права у законодавстві України, міжнародних угод і законодавства зарубіжних країн, зміст права на інформацію та його співвідношення з іншими цивільними правами, об'єктом яких є інформація. Розглянуто способи, принципи й особливості здійснення права на інформацію. Досліджено юридичні гарантії та межі здійснення права на інформацію. Встановлено підстави, форми та способи захисту права на інформацію. Наведено низку пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.

Розроблено наукові положення про об'єкт, поняття, правову природу та зміст права фізичної особи на власні персональні дані. Досліджено еволюцію становлення ідеї про персональні дані як об'єкт окремого суб'єктивного права, їх ознаки, властивості й інформаційний режим. Визначено співвідношення між правом на персональні дані й іншими особистими немайновими правами. Обгрунтовано, що зміст права на персональні дані становлять правомочність "благообладання", правомочність "благовикористання" та правомочність захисту. Сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.

Визначено поняття особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування людини у цивільному праві України. Розроблено класифікацію особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування людини. Визначено зміст особистих немайнових прав людини на життя, здоров'я, особисту безпеку, особисту недоторканість, особисту свободу, права на сім'ю та права на особисте влаштування. Проаналізовано процес здійснення особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування людини у цивільному праві. Досліджено основні права й обов'язки учасників договірних відносин у досліджуваній сфері. Розроблено рекомендації щодо забезпечення чіткості юридичного понятійного апарату у сфері здійснення особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування людини, а також рекомендації щодо удосконалення цивільного та сімейного законодавства в цій сфері.

Досліджено поняття особистих немайнових прав, що забезпечують індивідуалізацію учасників цивільних правовідносин, їх класифікацію, здійснення та захист. Проаналізовано особисті немайнові права, що забезпечують індивідуалізацію юридичних осіб, у тому числі юридичних осіб публічного права. Розроблено аргументовані пропозиції щодо внесення змін до Цивільного кодексу України, спрямованих на підвищення ефективності правового регулювання питань особистих немайнових прав, що забезпечують індивідуалізацію учасників цивільних правовідносин та уникнення протиріч і труднощів під час практичного застосування даних норм права.

Сформульовано поняття немайнових прав суб'єктів господарювання, виявлено їх ознаки, доповнено перелік та уточнено зміст. Запропоновано шляхи вдосконалення способів захисту даних прав. Розроблено пропозиції з підвищення ефективності дій суду на стадії підготовки матеріалів справи до розгляду у суді першої інстанції. Доведено доцільність створення системи забезпечення збору доказів для оцінки розміру збитків правовласників комерційних найменувань і торговельних марок, яка включає національний та галузевий рівні. Надано алгоритм збору доказів та обгрунтування розміру збитків, заподіяних порушенням прав суб'єкта господарювання на комерційне найменування та торговельну марку. Розглянуто основні види позовів про захист прав на знаки для товарів і послуг - категорії справ у сфері захисту немайнових прав суб'єкта господарювання. Досліджено питання підвідомчості та підсудності за подання позову про захист немайнових прав суб'єктів господарювання.

Досліджено цивільно-правові засоби індивідуалізації фізичних осіб. Виявлено необхідність індивідуалізації людини як особистості, учасника суспільних відносин і суб'єкта права. На підставі результатів теоретичних розробок визначено цивільно-правові засоби індивідуалізації фізичних осіб, їх особливості та види. Проаналізовано співвідношення правосуб'єктності фізичної особи та її індивідуалізувальних ознак. Охарактеризовано засоби індивідуалізації людини, а саме: ім'я, місце помешкання, цивільні стани, зовнішність і зображення. Розкрито сучасні аспекти зазначених категорій і особливості їх реалізації. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення певних норм чинного законодавства з питань індивідуалізації фізичної особи.

Проведено комплексне дослідження правового режиму конфіденційної інформації як нетипового об'єкта цивільного права. Розглянуто різні визначення поняття інформації як такої (per se) у сфері точних наук, а також описані вченими у даній галузі знань властивості-ознаки інформації, з якими закон може пов'язати правові наслідки. Розкрито сутність інформації як об'єта в науці цивільного права у контексті різних концепцій - проприєтарної, виключних прав і фактичної монополії. Запропоновано визначення інформації як "повідомлення, що містить (у собі) відомості", які можуть бути конфіденційними та документованими. Визначено сутність понять конфіденційної інформації, комерційної таємниці та ноу-хау у контексті цивільного права та законодавства України. Розглянуто міжнародні стандарти, яким повинна відповідати конфіденційна інформація, зокрема комерційна таємниця та ноу-хау. Проаналізовано чинне законодавство України та зарубіжне законодавство, що регулює дані види інформації. З урахуванням специфіки нетипового об'єкта цивільного права розкрито зміст поняття "права доступу" до конфіденційної інформації як більш адекватного терміна на відміну від "права на інформацію". Зроблено висновок, що суб'єктивного права на конфіденційну інформацію не існує й обгрунтовано необхідність захисту "охоронюваного законом інтересу" особи, яка фактично контролює цю інформацію. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України стосовно конфіденційної інформації (комерційної таємниці та ноу-хау).

Досліджено теоретичні та правові проблеми правового регулювання відносин щодо захисту персональних даних працівника. Наведено визначення поняття персональних даних працівника, досліджено їх нормативний зміст і здійснено класифікацію. Сформульовано загальні вимоги до обробки персональних даних працівника. З'ясовано порядок одержання, зберігання та використання таких даних, а також відповідальність за порушення норм, які регулюють одержання, обробку та захист цих даних. На підставі аналізу спеціальної літератури, чинного законодавства та практики його застосування, міжнародних трудових стандартів і позитивного зарубіжного досвіду наведено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання відносин щодо захисту персональних даних працівника.

Досліджено у загальнотеоретичному аспекті право людини на компенсацію моральної шкоди та проблему його застосування на підставі аналізу наукової літератури, національного законодавства України, міжнародно-правових актів,практики діяльності національних і міжнародних правозастосовних органів. Удосконалено дефініції загальних понять моральної шкоди, права людини на компенсацію моральної шкоди. Охарактеризовано історичні джерела з даних питань. Обгрунтовано застосування загальнодозволеного принципу у процесі юридичного забезпечення та використання права на компенсацію моральної шкоди. Уточнено систему критеріїв визначення розміру компенсації моральної шкоди. Оцінено ступінь відповідності законодавства України з питань даного права людини та практики його застосування конвенційним актам і судово-прецедентному праву Ради Європи. Наведено рекомендації щодо оптимізації в Україні законодавчої регламентації права людини на компенсацію моральної шкоди.