Розкрито сутність, сформульовано поняття особистих немайнових прав дитини, визначено їх ознаки. Проаналізовано розвиток законодавства про особисті немайнові права дитини. Розроблено концепцію особистісно-правового статусу дитини. Здійснено класифікацію зазначених прав дитини, що дозволило сформувати їх систему, виходячи з норм чинного законодавства та положень правової науки. Охарактеризовано специфіку закріплення та здійснення окремих видів особистих немайнових прав дітей відповідно до їх поділу на немайнові права, що забезпечують природне існування людини, і немайнові права, що забезпечують її соціальне буття. Визначено особливості захисту особистих немайнових прав дітей. Наведено пропозиції щодо удосконалення законодавства в частині регулювання здійснення та захисту особистих немайнових прав дитини.

Проведено комплексне дослідження особистих немайнових прав юридичних осіб шляхом аналізу українських і зарубіжних наукових праць, положень законодавства та вивчення судової практики. Розглянуто поняття та класифікацію особистих немайнових прав юридичних осіб, їх різноманітні взаємозв'язки, концептуальні підходи до особистих немайнових відносин. Досліджено права юридичної особи на найменування, місцезнаходження, ділову репутацію, інформацію та різного роду таємницю. Розкрито поняття цих нематеріальних благ, зміст прав на них, а також питання захисту. Доведено необхідність закріплення в цивільному законодавстві прав на найменування, місцезнаходження, недоторканність володіння, інформацію, таємницю комунікації, особисті папери за юридичною особою, а також особистих немайнових прав на індивідуальність, вільну діяльність, об'єднання та конкуренцію.

Комплексно досліджено цивільно-правове регулювання відносин, пов'язаних з наданням дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав і виконанні обов'язків. Надання допомоги дієздатній фізичній особі у здійсненні її прав і виконанні обов'язків розглянуто як цивільно-правовий засіб, за допомогою якого відбувається доповнення можливостей, що їх бракує фізичній особі для самостійної участі в цивільному обороті. Норми про надання допомоги дієздатній фізичній особі визначено як субінститут цивільного права, нарівні із субінститутами опіки та піклування в системі єдиного генерального інституту ''Опіка, піклування і надання допомоги''. Установлено, що відносини між помічником та особою, якій надається допомога, мають договірну природу. Сформульовано поняття договору про надання допомоги дієздатній фізичній особі у здійсненні її прав та виконанні обов'язків, наведено його характеристику, істотні умови, порядок і форму укладення, підстави припинення. Визначено обов'язки сторін за відповідним договором.

Досліджено поняття особистих немайнових прав юридичних осіб, їх становлення, систему, класифікацію та особливості захисту. Проаналізовано загальні (універсальні) особисті немайнові права юридичних осіб, зокрема, права, що забезпечують індивідуалізацію юридичних осіб у суспільстві, репутаційний статус юридичних осіб, інформованість юридичних осіб, приватність юридичних осіб від зовнішнього втручання з боку суспільства, а також права, пов'язані зі створенням та використанням об'єктів інтелектуальної власності. З'ясовано, що право на вибір організаційно-правових форм і видів діяльності, право на вибір місцезнаходження, право на свободу об'єднання належать до окремих (спеціальних) особистих немайнових прав юридичних осіб, які мають переважно юридичні особи приватного права. Розроблено ряд пропозицій щодо внесення змін до Цивільного кодексу України, спрямовані на підвищення ефективності правового регулювання особистий немайнових прав юридичних осіб.

Визначено зміст поняття, показано особливості цивільно-правового регулювання та проведено комплексний аналіз теоретичних і практичних цивільно-правових проблем інформаційних відносин. Розглянуто цивільно-правові проблеми реалізації та захисту інформаційних прав. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення та ефективного застосування норм цивільного законодавства у сфері інформаційних відносин. Досліджено особливості нового об'єкта цивільних прав - інформації, запропоновано її визначення. Показано місце інформаційних правовідносин у системі права та законодавства України. Розкрито сутність поняття інформаційних цивільних правовідносин. Запропоновано узагальнену класифікацію інформації та інформаційних відносин. Зроблено висновок про появу нового міжгалузевого інституту цивільного права, який знаходиться на стадії формування - "інформаційного права", визначено його зміст і загальну структуру. Встановлено підстави виникнення, об'єктний і суб'єктний склад, зміст інформаційних цивільних правовідносин. Виявлено особливості реалізації інформаційних прав у сфері особистих немайнових правовідносин, а також правовідносин інтелектуальної власності та правовідносин власності. Досліджено основні цивільно-правові способи захисту інформаційних прав. Виявлено тенденції розвитку системи інформаційної безпеки з урахуванням цивільно-правових способів захисту.

Досліджено цивільно-правові засоби індивідуалізації фізичних осіб. Виявлено необхідність індивідуалізації людини як особистості, учасника суспільних відносин і суб'єкта права. На підставі результатів теоретичних розробок визначено цивільно-правові засоби індивідуалізації фізичних осіб, їх особливості та види. Проаналізовано співвідношення правосуб'єктності фізичної особи та її індивідуалізувальних ознак. Охарактеризовано засоби індивідуалізації людини, а саме: ім'я, місце помешкання, цивільні стани, зовнішність і зображення. Розкрито сучасні аспекти зазначених категорій і особливості їх реалізації. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення певних норм чинного законодавства з питань індивідуалізації фізичної особи.

Проаналізовано категорію колізії суб'єктивних цивільних прав. Досліджено поняття колізії суб'єктивних цивільних прав, встановлено його ознаки, вирішено питання співвідношення з іншими юридичними явищами та категоріями. Піддано теоретичному аналізу причини виникнення колізій суб'єктивних цивільних прав, здійснено класифікацію колізій. Встановлено наявність двох форм вирішення колізій: їх усунення та подолання. Визначено способи вирішення колізій, які притаманні кожній з окреслених форм, а також з'ясовано питання про те, які форми та способи застосовувані для вирішення конкретних видів колізій суб'єктивних цивільних прав.

Досліджено право на інформацію як цивільного особистого немайнового права, процеса становлення даного права у законодавстві України, міжнародних угод і законодавства зарубіжних країн, зміст права на інформацію та його співвідношення з іншими цивільними правами, об'єктом яких є інформація. Розглянуто способи, принципи й особливості здійснення права на інформацію. Досліджено юридичні гарантії та межі здійснення права на інформацію. Встановлено підстави, форми та способи захисту права на інформацію. Наведено низку пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.

Розроблено наукові положення про об'єкт, поняття, правову природу та зміст права фізичної особи на власні персональні дані. Досліджено еволюцію становлення ідеї про персональні дані як об'єкт окремого суб'єктивного права, їх ознаки, властивості й інформаційний режим. Визначено співвідношення між правом на персональні дані й іншими особистими немайновими правами. Обгрунтовано, що зміст права на персональні дані становлять правомочність "благообладання", правомочність "благовикористання" та правомочність захисту. Сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.

Досліджено поняття особистих немайнових прав, що забезпечують індивідуалізацію учасників цивільних правовідносин, їх класифікацію, здійснення та захист. Проаналізовано особисті немайнові права, що забезпечують індивідуалізацію юридичних осіб, у тому числі юридичних осіб публічного права. Розроблено аргументовані пропозиції щодо внесення змін до Цивільного кодексу України, спрямованих на підвищення ефективності правового регулювання питань особистих немайнових прав, що забезпечують індивідуалізацію учасників цивільних правовідносин та уникнення протиріч і труднощів під час практичного застосування даних норм права.

Визначено поняття особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування людини у цивільному праві України. Розроблено класифікацію особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування людини. Визначено зміст особистих немайнових прав людини на життя, здоров'я, особисту безпеку, особисту недоторканість, особисту свободу, права на сім'ю та права на особисте влаштування. Проаналізовано процес здійснення особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування людини у цивільному праві. Досліджено основні права й обов'язки учасників договірних відносин у досліджуваній сфері. Розроблено рекомендації щодо забезпечення чіткості юридичного понятійного апарату у сфері здійснення особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування людини, а також рекомендації щодо удосконалення цивільного та сімейного законодавства в цій сфері.

Досліджено конституційне право людини та громадянина на самозахист життя та здоров'я від протиправних посягань. Сформульовано дефініцію даного суб'єктивного права, розкрито його зміст та основні форми, розглятуто основні відмінності між правом на самозахист людини та громадянина, зокрема, осіб, які виконують правоохоронні та правозастосовні функції. Наведено концептуальні теоретичні положення та обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення механізму реалізації даного права людини та громадянина. Запропоновано конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює інститут права на самозахист.

Розкрито суть понять "право людини на життя", "право людини на піддання життя ризику", "еутаназія", а також "самопожертва". Обгрунтовано положення, що цивільно-правовий зміст права людини на життя охоплює право на відмову від життя активною поведінкою людини (самопожертву), право на піддання свого життя ризику, право на участь у медичному, науковому та іншому досліді чи експерименті, право надати інструкції на випадок хвороби чи перебування у стані, коли людина не буде здатна висловити свою волю щодо підтримання свого життя, право на захист свого життя та життя інших людей від протиправних посягань. Установлено, що самозахист права людини на життя є правомірним незалежно від обраного засобу за умови дотримання загальних засад захисту цивільних прав. Наведено рекомендації щодо оптимізації законодавчого забезпечення в Україні права людини на життя.

Комплексно досліджено теоретичні аспекти основних положень переважних прав у цивільному праві, розглянуто практичні проблеми їх реалізації. Проведено цивілістичний аналіз юридичної природи переважних прав, визначено їх властивості, розроблено класифікацію, розглянуто підстави виникнення та припинення, висвітлено деякі проблемні аспекти реалізації, захисту та встановлення відповідальності за порушення. Розкрито специфіку окремих способів захисту переважних прав, наведено пропозиції щодо удосконалення положень чинного цивільного законодавства про переважні права.

Проведено комплексне дослідження правового режиму конфіденційної інформації як нетипового об'єкта цивільного права. Розглянуто різні визначення поняття інформації як такої (per se) у сфері точних наук, а також описані вченими у даній галузі знань властивості-ознаки інформації, з якими закон може пов'язати правові наслідки. Розкрито сутність інформації як об'єта в науці цивільного права у контексті різних концепцій - проприєтарної, виключних прав і фактичної монополії. Запропоновано визначення інформації як "повідомлення, що містить (у собі) відомості", які можуть бути конфіденційними та документованими. Визначено сутність понять конфіденційної інформації, комерційної таємниці та ноу-хау у контексті цивільного права та законодавства України. Розглянуто міжнародні стандарти, яким повинна відповідати конфіденційна інформація, зокрема комерційна таємниця та ноу-хау. Проаналізовано чинне законодавство України та зарубіжне законодавство, що регулює дані види інформації. З урахуванням специфіки нетипового об'єкта цивільного права розкрито зміст поняття "права доступу" до конфіденційної інформації як більш адекватного терміна на відміну від "права на інформацію". Зроблено висновок, що суб'єктивного права на конфіденційну інформацію не існує й обгрунтовано необхідність захисту "охоронюваного законом інтересу" особи, яка фактично контролює цю інформацію. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України стосовно конфіденційної інформації (комерційної таємниці та ноу-хау).

Досліджено актуальні проблеми формування та реалізації цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації та його доктринального тлумачення. Висвітлено історію становлення та розвитку, визначено зміст і суттєві ознаки права на недоторканність ділової репутації. Наведено результати порівняльного аналізу законодавства України, Росії та Білорусії, що регулює захист права на недоторканність ділової репутації та практики його застосування. Запропоновано суб'єктивне й об'єктивне визначення поняття "ділова репутація". Охарактеризовано суб'єкти, що мають право на її захист, здійснено розмежування понять "репутація", "гудвіл", "реноме", "престиж". Комплексно досліджено цивільно-правові проблеми захисту права на недоторканність ділової репутації, юрисдикційної та неюрисдикційної форм захисту. Проаналізовано загальні та спеціальні способи захисту права на недоторканність ділової репутації. Наведено пропозиції щодо удосконалення законодавства про захист права на недоторканність ділової репутації.

Досліджено історичний розвиток ідеї реалізації у кримінальному процесі майнової відповідальності за злочин, заподіяний постраждалому та провадження справи за цивільним позовом про компенсацію моральної шкоди у вітчизняній судовій практиці. Зіставлено підходи до інтерпретації поняття "моральна шкода" у юриспруденції та кримінально-процесуальному правозастосуванні. Визначено підставу, предмет, зміст і форму цивільного позову про компенсацію моральної шкоди, суб'єктний склад кримінально-процесуальних правовідносин у процесі здійснення компенсації моральної шкоди. Проаналізовано особливості доказування цивільного позову про компенсацію моральної шкоди, в тому числі за допомогою експертного дослідження психологічного стану потерпілого. Змодельовано варіанти вирішення цивільного позову про компенсацію моральної шкоди по суті. Розроблено методологію визначення розміру майнового стягнення за заподіяні страждання на користь потерпілого у разі задоволення цивільного позову. Порівняно шляхи вирішення проблем, виявлених у вітчизняній практиці компенсації моральної шкоди у кримінальному процесі та в інших правових системах. Наведено пропозиції до чинного та Кримінально-процесуального кодексу України та відповідного проекту щодо компенсації моральної шкоди за цивільним позовом.

Проведено теоретичний та практичний аналіз правового інституту захисту моральних благ у справах про компенсацію моральної шкоди, завданої фізичним і юридичним особам. Досліджено гносеологічну та правову природу інституту моральних благ, їх способи захисту: компенсації моральної шкоди, історичний аспект розвитку, форми захисту, галузеву природу правовідносин, конкретні проблеми та перспективи розвитку даного інституту. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення законодавчої регламентації захисту майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб, інституту, судового розгляду у справах про компенсацію моральної шкоди. Особливу увагу приділено питанню про компенсацію моральної шкоди, заподіяної громадянам під час військових конфліктів і глобальних катастроф.

Проведено комплексне дослідження особистих немайнових прав юридичних осіб і проаналізовано кожне з них, яке може належати юридичній особі. Розглянуто питання розвитку таких прав у науці цивільного права та законодавстві, поняття та види особистих немайнових прав юридичних осіб. Проаналізовано права на найменування, на місцезнаходження, на ділову репутацію, на діяльність та інформативні права. Надано пропозиції з удосконалення норм законодавства, що регулюють особисті немайнові права та можуть застосовуватись до юридичних осіб.

Досліджено питання поняття й ознак публічних інтересів (ПІ) як правової категорії, їх особливостей, місця в системі охоронюваних правом інтересів, а також відмежування публічних інтересів від суміжних явищ. Проаналізовано передумови реалізації публічних інтересів у цивільному праві. Розкрито природу ПІ, подано визначення й основні ознаки ПІ. Розглянуто специфіку процесу реалізації публічних інтересів у сфері цивільно-правових відносин. Досліджено юридичні засоби, якими держава може забезпечувати реалізацію ПІ у цивільному праві. Розглянуто основні обмеження у цивільному праві та механізми державного втручання, передбачені цивільним законодавством України, їх прийнятність у контексті реалізації ПІ. Окрему увагу приділено питанням механізму реалізації ПІ у цивільному праві України.