Проаналізовано правове забезпечення гарантій захисту прав платників податків в Україні за умов євроінтеграції. Визначено поняття та види гарантії суб’єктивних прав платників податків. Досліджено способи захисту прав платників податків. Проаналізовано ефективність законодавчої техніки правових норм, що передбачає відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування. Розглянуто шляхи удосконалення юридичної відповідальності (фінансової, адміністративної) за порушення законів з питань оподаткування. Досліджено коло суб'єктів адміністративної юрисдикції у податкових правовідносинах та їх адміністративно-юрисдикційні повноваження у сфері реалізації гарантій прав платників податків на захист. Охарактеризовано основні критерії юридичної природи акта управління, які визначають належність його до нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії. Розглянуто проблеми реалізації права на оскарження у формі дій чи бездіяльності контролюючих органів на основі судової практики. Доведено доцільність введення у науковий обіг і нормотворчу практику поняття "нікчемний податковий правочин". Особливу увагу у дослідженні приділено реалізації платниками податків права на судове оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності контролюючих органів, як суб'єкта владних повноважень.

Здійснено комплексне порівняльно-правове дослідження теоретичних та практичних аспектів правового регулювання недопущення зловживання правом у сфері корпоративних відносин. Узагальнено теоретичні здобутки, підходи до законодавчого регулювання зазначеного аспекту правовідносин, розкрито характерні риси розвитку правового регулювання недопущення зловживання правом, проаналізовано перспективи подальшого вдосконалення національного законодавства. Особливу увагу приділено дослідженню системи та узагальненню сучасних підходів до матеріально-правового регулювання недопущення зловживання правом у сфері корпоративних відносин у доктрині, законодавстві та судовій практиці держав континентальної системи права. Науково обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення окремих положень законодавства України з урахуванням світової практики недопущення зловживання правом у сфері корпоративних відносин, особливості та пріоритети розвитку національного законодавства.

Комплексно досліджено превентивний захист цивільних прав. У результаті аналізу існуючих теорій сутності права на захист доведено, що право на захист є самостійним суб'єктивним правом. Досліджено історичні пам'ятки права розвинених демократичних держав, що дало змогу дійти висновку про можливість реалізації права на превентивний захист у юрисдикційній та неюрисдикційній формах. Розглянуто сутність права на превентивний захист в об'єктивному та суб'єктивному значенні. Визначено поняття та кваліфікуючі ознаки загрози як підстави виникнення права на превентивний захист. Визначено також види підстав виникнення права на превентивний захист суб'єктивних цивільних прав. За критерій розподілу підстав виникнення права на превентивний захист на види використано взаємопов'язаність способів і форм реалізації цього права. Значну увагу приділено дослідженню превентивного захисту окремих видів суб'єктивних цивільних прав та інтересів, формам, способам і межам його реалізації. Окремо розглянуто питання правового забезпечення безперешкодного здійснення права на превентивний захист.

Обгрунтовано, що відмова є основним, фундаментальним поняттям цивільного права, а значить - його категорією. Визначено ознаки категорії відмови, з'ясовано співвідношення відмови з такими суміжними поняттями, як відчуження, відмова від здійснення права, позбавлення, втрата права. Доведено, що відмова завжди є одностороннім правочином, через що в деяких правовідносинах вона набуває особливостей. Наведено класифікацію видів відмови, а також односторонньої відмови від договору з обранням двох критеріїв: підстав і умов реалізації цього права. Відмову охарактеризовано з урахуванням її моменту виникнення, обсягу, підстав, мети, наслідків, можливості скасування. Досліджено механізм відмови. Охарактеризовано відмову від суб'єктивних прав (права власності, права інтелектуальної власності, корпоративних прав, переважних прав, права на спадкування). З'ясовано особливості відмови від одно-, дво- та багатостороннього правочину. Здійснено порівняльний аналіз понять "відмова від правочину", "відмова від договору", "відмова від зобов'язання", "відмова від виконання зобов'язання" та "відмова від прийняття виконання", а також - "розірвання договору" та "відмова від договору".

Досліджено такі способи захисту цивільних прав, як зміна та припинення цивільного правовідношення. Уточнено поняття заходів захисту цивільних прав, досліджено співвідношення термінів "спосіб захисту", "засіб захисту", "захід цивільно-правової відповідальності", "захід оперативного впливу" та "санкція". Розвинуто дискусію про поняття та структуру цивільного правовідношення, виявлено ознаки та запропоновано дефініцію зміни та припинення цивільного правовідношення як форм руху правовідношення та як способів захисту цивільних прав, вказано на спільні та відмінні ознаки з іншими способами захисту цивільних прав. Досліджено чинне законодавство України, матеріали практики та наукових праць, виявлено ряд недоліків і прогалин у правовому регулюванні відносин, пов'язаних із застосуванням таких способів захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, як зміна та припинення цивільного правовідношення. Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення змісту нормативно-правових актів, а також висновки для наповнення теорії правовідношення та захисту новими ідеями та пропозиціями.

Досліджено особливості правового регулювання визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів. Виявлено особливості доктринальних підходів до розуміння правової природи визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів. Визначено поняття та сутність визнання права, розглянуто умови застосування та форми реалізації визнання права для захисту цивільних прав та інтересів. Досліджено місце та роль визнання права серед способів захисту цивільних прав та інтересів. Розкрито особливості застосування визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів до речових і зобов'язальних правовідносин. На підставі аналізу наукової доктрини та чинного Цивільного законодавства України внесено пропозиції щодо удосконалення окремих правових норм.

Висвітлено значення методологічних положень роботи Є. В. Васьковського в питаннях тлумачення та застосування актів цивільного законодавства. Розглянуто окремі аспекти правового регулювання строків у процесі захисту цивільних прав та інтересів. Визначено принципи побудови та функціонування системи цивільно-правових інтересів, що охороняються законом. Проаналізовано співвідношення понять "недієздатність" і "неосудність". Розкрито зміст суб'єктивного цивільного права. Розглянуто об'єкти культурної спадщини та відносини, що з ними пов'язані, як специфічну сферу життєдіяльності суспільства та предмет цивільно-правового регулювання. Досліджено проблеми застосування субсидіарної відповідальності на практиці, правові проблеми викупу об'єктів культурної спадщини. Увагу приділено проблемам імплементації міжнародних стандартів з прав дитини до національного законодавства, правового регулювання сурогатного материнства. Показано процесуальні особливості розгляду трудових спорів. Розглянуто приватно-правове регулювання трудових відносин в аспекті захисту права працівника на життя. Проаналізовано функції державного управління в сфері охорони зелених насаджень населених пунктів.

Наведено результати комплексного дослідження інституту позовної давності. Розглянуто поняття, зміст та види давнісних строків, розкрито передумови їх перебігу та порядок обчислення. Проаналізовано дієвість існуючих в даній сфері законодавчих актів, визначено їх адекватність фактичному характеру відповідних суспільних відносин. Подано інформацію про загальні принципи охорони приватних прав особи, позовну форму захисту права, способи темпорального впливу на охоронне повноваження особи. Розкрито особливості обчислення початкового моменту позовної давності за окремими охоронними вимогами. Охарактеризовано юридичні наслідки для перебігу позовної давності у разі пред'явлення позову до суду та його розгляду. Увагу приділено охоронно-правовим вимогам, до яких не застосовується позовна давність.

Досліджено захист цивільних прав та інтересів шляхом відшкодування збитків на підставі актів цивільного законодавства, судової практики та наукових праць з питань цивільно-правового захисту та цивільно-правової відповідальності. Відшкодування збитків розглянуто як спосіб захисту цивільних прав і захід цивільно-правової відповідальності в сукупності. Досліджено особливості правовідносин цивільно-правового захисту шляхом відшкодування збитків. Запропоновано нові погляди на умови відшкодування збитків, в тому числі поведінку особи, яка має право на відшкодування збитків, та причинно-наслідковий зв'язок. Критично оцінено принцип повного відшкодування збитків у цивільному праві України, співвідношення обсягу та розміру збитків.

Досліджено чинні правові акти та нове цивільне законодавство України, що регулюють питання, які виникають внаслідок впливу надзвичайних ситуацій на сферу цивільних правовідносин. Сформульовано визначення та ознаки понять "випадок", "непереборна сила" та "форс-мажор", зважаючи на їх належність до цивільно-правової категорії "надзвичайна ситуація". Запропоновано аспектну модель цивільно-правових наслідків надзвичайних ситуацій. Проаналізовано основні способи цивільно-правового захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, порушених у результаті їх виникнення, а також особливості визначення шкоди, заподіяної радіаційним впливом. Викладено теоретичні положення та практичні рекомендації, що можуть бути використаними у процесі розробки нормативно-правових актів та удосконалення чинного законодавства України у сфері цивільно-правового регулювання наслідків надзвичайних ситуацій.

Досліджено актуальні проблеми теоретичного та правозастосовчого характеру, пов'язані з розробкою та відображенням у системі цивільного законодавства і права України захисту честі, гідності та репутації. Вивчено соціально-філософську та правову природу даних категорій, правову охорону пов'язаних з ними відносин, визначено сутність права на захист честі, гідності та репутації, історичний аспект його розвитку, досліджено способи захисту вказаних особистих немайнових благ. Розглянуто шляхи вдосконалення законодавчої регламентації захисту честі, гідності та репутації, визначено місце пов'язаних з ними правовідносин у системі українського законодавства та права.

Досліджено правові проблеми визначення сутності категорії "інтереси", місця інтересів у цивільно-правовому регулюванні й особливостей їх захисту. Описано алгоритм трансформації фактичних інтересів у законні та ті, що охороняє закон. Обгрунтовано використання в цивільно-правових актах єдиного поняття "інтереси, які охороняє закон" як однопорядкового з суб'єктивним цивільним правом, але не тотожного йому. Визначено структуру даного інтересу, яка включає фактичну можливість користуватися конкретним соціальним благом у межах загальних дозволів та юридичну можливість звернутися за захистом у випадках деформації фактичної можливості. Обгрунтовано критерії розмежування таких категорій, як "інтерес, який охороняє закон" та "охоронний інтерес".

На основі норм чинного вітчизняного та зарубіжного законодавства здійснено порівняльно-правовий аналіз проблем процесуальних форм захисту праватних прав осіб в Україні та країнах СНД. Обгрунтовано концептуальні засади превентивного захисту прав суб'єктів господарської діяльності, житлових прав осіб, способи і процесуальні форми захисту у підрядних відносина. Визначено спільні та відмінні риси конституційних засад судового захисту приватних прав в країнах СНД і Україні. З'ясовано теоретичні та практичні проблеми наказного провадження, провадження за нововиявленими обставинами, перегляду цивільних справ Верховним Судом в Україні та країнах СНД. Наведено порівняльно-правову характеристику осіб, які беруть участь у позовному провадженні за законодавством України та країн СНД. Подано рекомендації щодо удосконалення вітчизняного законодавства з зазначених питань та практики його застосування.

Висвітлено особливості та визначено правовий статус суб'єктного складу авторських правовідносин. Розглянуто питання про господарсько-правове забезпечення права споживача на безпеку товарів, робіт, послуг. Охарактеризовано принцип змагальності у цивільному процесі. Досліджено проблеми охорони та захисту ділової репутації.

Освещены особенности и определен правовой статус субъектного состава авторских правоотношений. Рассмотрены вопросы о хозяйственно-правовом обеспечении права потребителя на безопасность товаров, работ, услуг. Охарактеризован принцип соревновательности в гражданском процессе. Исследованы проблемы охраны и защиты деловой репутации.

Висвітлено актуальні проблеми захисту цивільних прав і інтересів. Розкрито сутність законного інтересу як особливого об'єкту захисту. Охарактеризовано цивільно-правові способи та форми захисту цивільних прав і інтересів. Наведено рекомендації щодо вдосконалення й ефективного застосування норм вітчизняного законодавства в даній сфері.

На основі аналізу чинного цивільного законодавства, матеріалів судової практики та доктринальних положень науки цивільного права з'ясовано поняття та правову сутність строків і термінів у цивільному праві, наведено їх класифікацію. Проаналізовано місце та роль часових категорій в окремих інститутах цивільного права (права власності та інших речових прав, права інтелектуальної власності у договірних і недоговірних зобов'язаннях, корпоративних правовідносинах, спадковому праві тощо). Детально розглянуто правові наслідки недотримання (порушеня) строків і термінів у цивільних правовідносинах.

Здійснено загальнотеоретичну характеристику усіх способів захисту цивільних прав та інтересів за законодавством України, що дозволило визначити правову характеристику в їх системній єдності такого способу захисту як визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності. На основі доктринального осмислення інституту визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності визначено особливості їх застосування щодо захисту законних інтересів. Доведено, що в дослідженнях правової природи недійсних правочинів акценти повинні бути перенесені із поняття недійсності правочину на правову природу визнання правочину недійсним як способу захисту цивільних прав та інтересів у системному зв'язку із застосуванням наслідків недійсності правочину. З'ясовано специфіку правових підстав нікчемності та оспорюваності правочину, запропоновано розмежовувати їх за критерієм інтересу.

У загальнонауковому контексті розглянуто інтерес, що охороняється законом, простежено його закріплення в законодавстві різних правових систем. Розкрито його сутність, ознаки та поняття, сформовано систему та класифікацію інтересів, що охороняються законом, у цивільному праві. Охарактеризовано співвідношення та процес реалізації публічних і приватних інтересів у приватному праві. Увагу приділено захисту інтересів, що охороняються законом, у цивільному праві. З'ясовано роль такого інтересу у формуванні цивільних відносин, пов'язаних з його захистом, описано форми та способи цивільно-правового захисту інтересів, що охороняються законом. Досліджено особливості захисту таких інтересів у речових і спадкових правовідносинах, правовідносинах у сфері інтелектуальної діяльності, інтересів щодо здійснення особистих немайнових прав, а також договірних, деліктних та інших недоговірних правовідносинах.

Досліджено актуальні теоретичні та практичні проблеми, пов'язані із застосуванням такого способу захисту, як примусове виконання обов'язку в натурі. На основі аналізу наукової літератури, міжнародного та національного законодавства, а також законодавства деяких зарубіжних країн досліджено основні проблеми правового регулювання примусового виконання обов'язку в натурі та подано основну характеристику примусового виконання зобов'язання в натурі як різновиду способів захисту цивільних прав. Досліджено історичний розвиток законодавства в сфері примусового виконання зобов'язання в натурі. З урахуванням положень нового ЦК України досліджено й уточнено місце примусового виконання обов'язку в натурі в системі способів захисту цивільних прав. Розділяючи цивільні зобов'язання на певні групи, висвітлено особливості застосування примусового виконання зобовязання в натурі в таких цивільно-правових зобов'язаннях, як зобов'язання з передачі речей, зобов'язання з виконання робіт і надання послуг, а також у зобов'язаннях укласти договір. Враховуючи загальні принципи цивільного права та правила, встановлені законодавством України, сформульовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення нормативного регулювання застосування примусового виконання обов'язку в натурі для захисту порушених цивільних прав.

Висвітлено еволюцію та наведено порівняльно-правову характеристику недопустимості зловживання правом у цивільному праві України. Досліджено поняття, елементи та класифікацію зловживання правом. Доведено потребу визнання зловживання цивільним правом різновидом недобросовісного здійснення цивільного права, що дає підстави розглядати зловживання правом у вузькому та широкому розумінні як зловживання суб'єктивним цивільним правом. Обгрунтовано доцільність кваліфікації зловживання правами батьків як вид зловживання правом і поширення на такі приватно-правові відносини положень статті 13 Цивільного кодексу України про зловживання правом, а також необхідність приведення положень Сімейного кодексу України про недопустимість зловживання батьківськими правами та правами осіб, які заміняють батьків, у відповідність із зазначеною нормою Цивільного кодексу України. Визначено правові наслідки зловживання правом.