Комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми відчуження земельної ділянки (ЗД) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Визначено специфіку ЗД як об'єкта цивільних правовідносин. Виявлено особливості права приватної власності на ЗД. Визначено поняття та правову природу відчуження ЗД для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Проаналізовано особливості відчуження ЗД для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності в системі підстав припинення права власності. Досліджено процедуру відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів такої необхідності. Виявлено особливості відшкодування вартості ЗД та об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у разі відчуження ЗД для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Сформульовано теоретично обгрунтовані пропозиції та рекомендації стосовно вдосконалення національного законодавства щодо відчуження ЗД для суспільних потреб чи з мотивів такої необхідності.

Комплексно теоретично проаналізовано правове регулювання права спільної сумісної та часткової власності на житло. Проаналізовано правовий режим спільної власності на житло. Визначено їх спільні ознаки та розбіжності. В межах режиму спільної власності на житло виявлено окремі правові режими конкретного та загального користування житлом. Досліджено правову природу житла як об'єкту права спільної власності. Визначено зміст правомочностей співвласників. Розглянуто питання набуття та припинення права спільної власності на житло, поділу жилого будинку, квартири в натурі. З'ясовано особливості правового режиму спільної власності у разі здійснення суб'єктивних прав спільної власності в різних об'єктах житлової нерухомості, а також в багатоквартирних будинках. Зазначено, що особливістю розвитку інституту спільної власності є розширення видів житлових об'єктів, які можуть знаходитися у спільній власності. Встановлено тенденцію ускладнення способів набуття та припинення права спільної власності різних фізичних осіб на житло у багатоквартирному житловому будинку. Проведено класифікацію підстав виникнення та припинення суб'єктивних прав на житло. Проаналізовано порядок оформлення припинення прав спільної сумісної та часткової власності на житло, способи захисту прав співвласників. Визначено перспективні напрями розвитку правового регулювання права спільної власності на житло.

Визначено зміст консолідації земель як явища, що підлягає правовому опосередкуванню, шляхом надання цьому явищу соціально-правової характеристики. З'ясовано історичний і зарубіжний досвід правового регулювання консолідації земель, який міг би бути корисним під час вироблення теоретичних засад правового механізму консолідації земель сільськогосподарського призначення. Виявлено положення чинного законодавства України та тенденцій у правозастосовчій практиці, що сприяють або заважають проведенню консолідації земель. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України та практики його застосування в частині правового забезпечення консолідації земель.

Комплексно досліджено обмеження права власності на земельну ділянку (ЗД) за цивільним законодавством України. ЗД розглянуто як об'єкт права власності у цивільно-правовому розумінні. Досліджено правову природу меж права власності на ЗД, обмежень та обтяжень такого права, які становлять правові межи обсягу прав та обов'язків для суб'єкта. З'ясовано зміст меж та обмежень права власності на ЗД, до якого входять заборони, обов'язки власника зі здійснення активних дій, дозволи та приписи. Зміст обтяжень права власності на ЗД включає права інших осіб на певний об'єкт, які відмінні від основного речового права (приватні обтяження) та заборони (публічні обтяження). Розкрито підстави встановлення обмежень та обтяжень права власності на ЗД, до яких відносять закони, підзаконні нормативно-правові акти, акти органів державної влади, акти органів місцевого самоврядування, судові рішення. Обгрунтовано роль органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суду як суб'єктів встановлення обмежень права власності на ЗД. Надано бачення класифікації обмежень прав на ЗД. Охарактеризовано обмеження правомочності володіння, користування та розпорядження ЗД.

Розглянуто проблему права спільної власності подружжя на житло. Визначено зміст та ознаки житла як об'єкта права спільної власності подружжя. З'ясовано види права спільної власності подружжя на житло та встановлено їх особливості. Розмежовано поняття "підстави" та "способи" виникнення права спільної власності, а також - "набуття" та "виникнення" права спільної власності подружжя на житло. Приділено увагу підставам виникнення та припинення права спільної власності подружжя на житло. Додатково обгрунтовано тезу щодо доцільності використання критерію правонаступництва як більш універсального критерію поділу підстав виникнення права спільної власності подружжя на житло на первісні та похідні. Розглянуто загальнотеоретичні підходи до розуміння підстав припинення права спільної власності. Охарактеризовано добровільні підстави припинення права спільної власності подружжя на житло, втрату права спільної власності на житло за об'єктивних обставин та примусове вилучення у подружжя їх житла. Сформульовано висновки та пропозиції щодо усунення прогалин та недоліків у правовому регулюванні виникнення та припинення права спільної власності подружжя на житло.

Досліджено правовий режим землі як об'єкта інвестиційного розвитку за законодавством України. Виявлено особливості еволюції та розвитку правового режиму землі як об'єкта інвестиційного розвитку територій України. Установлено, що впродовж усього періоду проведення в Україні земельної реформи як складової економічної реформи правове регулювання земельних і пов'язаних з ними інших суспільних відносин у сфері інвестиційної діяльності здійснюється у різних правових площинах - земельно-правовій та інвестиційно-правовій, кожна з яких має свій об'єктний, суб'єктний склад і зміст, що, у свою чергу, не дозволяє забезпечити комплексний підхід до вирішення всіх організаційно-правових та інших питань залучення національних та іноземних інвестицій у економічний і соціальний розвиток територій. На підставі правового аналізу чинного законодавства України, матеріалів практики та наукових праць, виявлено ряд недоліків і прогалин у правовому регулюванні відносин, пов'язаних із залученням інвестицій як національних, так і іноземних у інвестиційний розвиток територій України. Розроблено пропозиції з удосконалення законодавства в цій галузі.

Викладено теоретичну основу для розуміння поняття способів захисту земельних прав та сформульовано його. Визначено систему способів захисту земельних прав та їх значення. З'ясовано відмінність способів захисту від інших суміжних понять. Здійснено науково обгрунтовану класифікацію способів захисту земельних прав за різними критеріями. Вивчено практику застосування судами положень законодавства щодо способів захисту земельних прав. Досліджено особливості окремих способів захисту земельних прав та їх застосування у певних земельних правовідносинах.

Вивчено підстави, порядок та наслідки припинення суб'єктивних прав спільної часткової власності на нерухоме майно та відповідного правового режиму. Проаналізовано природу правового режиму спільної часткової власності на нерухоме майно, запропоновано його визначення. Обгрунтовано можливість існування в межах режиму спільної часткової власності на об'єкти нерухомого майна окремих режимів конкретного та загального користування річчю, а також режимів визначеної та невизначеної власності. Проаналізовано відповідні правові режими. Визначено їх спільні ознаки та розбіжності. Проводено класифікацію та проаналізовано підстави припинення суб'єктивних прав на частку у спільному нерухомому майні та відповідного правового режиму. Проаналізовано порядок оформлення припинення прав спільної часткової власності на нерухоме майно та способи захисту співвласників.

Проаналізовано історичні передумови формування інституту забудови та визначено правові наслідки самочинного будівництва. Досліджено зміни у позиції законодавця під час визначення наслідків самочинного будівництва, що відбувались у процесі розвитку законодавства Російської імперії, у радянський та сучасний період. Виявлено фактичний стан правового регулювання здійснення забудови (будівництва) за цивільним законодавством України, а також встановлено та розкрито критерії, види та форми самочинного будівництва. З'ясовано підстави настання "негативних" для забудовника приватноправових наслідків самочинного будівництва та визначено їх сутність. Надано пропозиції із вдосконалення законодавства України щодо правового регулювання відносин, які виникають за умов самочинного будівництва.

Комплексно досліджено теоретичні та практичні питання відчуження земельних ділянок (ЗД) для суспільних потреб як підстави припинення права власності, в якій обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин з позбавлення права власності на ЗД у зв'язку із суспільною необхідністю на основі комплексного аналізу цивільного законодавства, практики його застосування та теоретичних положень у цій сфері. Встановлено недоліки термінологічного апарату, який використовується в нормативно-правових актах, що регулюють відносини із відчуження ЗД для суспільних потреб. Доведено, що відчуження ЗД для суспільних потреб повинно розглядатися, в першу чергу, як підстава припинення права власності. Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини у справах щодо порушення прав громадян в процесі відчуження в них ЗД для суспільних потреб. Внесено пропозиції щодо змін до Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", ЦК України та ЗК України.

Визначено особливості інституційних елементів державної реєстрації прав на земельні ділянки (ДРП ЗМ) в організаційно-правовому аспекті. Охарактеризовано права й обов'язки уповноважених державних органів, суб'єктів реєстраційного провадження щодо питання формування та реалізації правової політики у сфері ДРП ЗМ. Зазначено спільні та відмінні риси вказаних органів у Німеччині та в Україні. Доведено, що окремі організаційно-правові питання в цій сфері відносин в Україні потребують законодавчого й організаційно-правового вдосконалення. Визначено, що результатом ефективного формування та реалізації державної правової політики у сфері реєстрації прав є забезпечення належного рівня безпеки для землевласників і землекористувачів. Окреслено напрями вдосконалення адміністративно-правових відносин у сфері ДРП ЗМ. На основі аналізу теоретичного доробку науковців, практики реєстраційної діяльності в Україні розроблено організаційно-правові заходи удосконалення та впорядкування зазначених відносин.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми адміністративно-правового регулювання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Проаналізовано рівень наукових розробок та еволюцію інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Визначено зміст поняття Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за допомогою таких категорій, як "орган виконавчої влади" та "державне управління", з’ясовано його правове становище. Охарактеризовано діючий нормативно-правовий базис діяльності органів реєстрації прав, проблеми його практичної реалізації. Розкрито основні принципи організації та функціонування органів реєстрації прав, випадки їх порушення. Встановлено місце і роль органів реєстрації прав у системі органів виконавчої влади, з’ясовано специфіку та характер взаємозв’язків учасників даних правовідносин. Визначено мету, основні завдання та функції Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Класифіковано його повноваження за функціональним критерієм, розглянуто їх взаємозалежність від компетенції вищих органів. Досліджено структуру процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та виокремлено основні стадії порядку надання інформації з Державного реєстру прав. Охарактеризовано форми управлінської діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визначено основні методи їх реалізації. Виокремлено акти, найбільш характерні для практичної реалізації Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно своїх повноважень.

Наведено результати комплексного наукового дослідження концепцій охорони, захисту та відновлення житлових прав у цивілістичному процесі. З'ясовано правову природу та проаналізовано складові елементи правового механізму забезпечення житлових прав у нотаріальному, цивільному та виконавчому процесах. Встановлено співвідношення, взаємозв'язок і взаємодію цих цивільних юридичних процесів у цивілістичному процесі. Досліджено розвиток і становлення житлового права як комплексної галузі, розкрито зміст поняття "житловий процес" і встановлено його місце у житловому праві. Надано юридичну кваліфікацію суспільним відносинам щодо житла, виявлено особливості регулювання житлових відносин з іноземним елементом у цивілістичному процесі. Визначено недоліки житлового законодавства та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення положень Конституції України, Цивільного, Цивільного процесуального, Житлового та Сімейного кодексів України, Законів України "Про нотаріат" та "Про виконавче провадження".

Вперше досліджено житло як об'єкт права власності. Виявлено тенденції розвитку та сучасний стан цивільно-правового регулювання відносин права власності, об'єктом якого є житло. Сформульовано основні поняття, що застосовуються у відносинах права власності на житло: житлова потреба, житло, непридатне для проживання житло. Визначено основні підходи до класифікації житла як об'єкта права власності на види. Виявлено особливості змісту правового режиму непридатного для проживання житла. Окрему увагу приділено питанням захисту речових прав на житло як у судах України, так і в Європейському суді з прав людини. Розглянуто правовий режим житла залежно від суб'єктів, у власності яких він знаходиться, а саме: правовий режим житла, що знаходиться у власності держави, територіальних громад, фізичних осіб та юридичних осіб. Визначено особливості здійснення права власності на житло зазначеними суб'єктами та досліджено способи набуття та припинення права власності на житло, що характерні виключно для певних суб'єктів права власності на житло. Зроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вирішення практичних питань, що виникають у процесі здійснення права власності на житло. Значну увагу приділено характеристиці окремих речових прав різних суб'єктів права власності на житло.

Досліджено теоретичні та практичні аспекти примусового відчуження земельних ділянок (ЗД). Надано визначення інституту примусового відчуження ЗД, розглянуто його основні ознаки й особливості. Прослідковано історичний розвиток законодавства та наукової думки щодо примусового відчуження ЗД. Визначено та здійснено класифікацію об'єктного та суб'єктного складів правовідносин такого відчуження ЗД. Детально розглянуто правовий механізм примусового відчуження ЗД. Проаналізовано форму та зміст рішень, що ухвалюються органами державної влади й органами місцевого самоврядування в процесі примусового відчуження ЗД. Значну увагу приділено аналізу судової практики в спорах щодо примусового відчуження ЗД. Виявлено характерні тенденції розвитку вітчизняного законодавства та правозастосовчої діяльності в ций сфері ЗД.

Обгрунтувано теоретичні засади та розробка практичних пропозицій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ринку нерухомості в Україні шляхом теоретичного обгрунтування та розробки практичних рекомендацій у напрямі державного регулювання ефективно функціонуючого ринку нерухомості, що ефективно функціонує, й обгрунтування концептуальних основ стратегії розвитку ринку нерухомості. Узагальнено теоретичні основи державного регулювання розвитку ринку нерухомостію. Систематизовано підходи до побудови механізмів державного регулювання ринку нерухомості за кордоном. Визначено стан державного регулювання розвитку ринку нерухомості в Україні. Здійснено оцінювання функціонування механізмів державного регулювання ринку нерухомості. Запропоновано й обгрунтовано концептуальні основи стратегії розвитку ринку нерухомості в Україні. Обгрунтовано напрями вдосконалення системи державного регулювання розвитку ринку нерухомості. Вдосконалено науковий та системно-структурний підходи до механізмів державного регулювання розвитку ринку нерухомості.

Досліджено правову дефініцію "квартира", "багатоквартирний будинок". Здійснено історико-правовий аналіз становлення та розвитку права приватної власності на квартиру на основі аналізу міжнародного та національного законодавства України. Визначено учасників права приватної власності на квартиру. З'ясовано особливості правомочностей власника квартири у багатоквартирному будинку, охарактеризовано їх права та обов'язки. Розкрито здійснення права власності на спільне майно багатоквартирного будинку.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правових наслідків самовільного зайняття земельних ділянок. Розглянуто поняття, ознаки та сутність самовільного зайняття земельної ділянки як підстави правових наслідків. Досліджено види й особливості негативних правових наслідків самовільного зайняття земельних ділянок. Особливу увагу приділено висвітленню повернення самовільно зайнятих земельних ділянок як земельно-правового наслідку вчиненого правопорушення. Розглянуто особливості цивільно-правової відповідальності й інших різновидів правових наслідків самовільного зайняття земельних ділянок. Внесено пропозиції з удосконалення чинного законодавства України, яке регулює відносини з охорони земель від самовільного зайняття та настання негативних правових наслідків його вчинення.

Дисертацію присвячено комплексній науковій розробці господарсько-правових засад правового режиму земельних ділянок у складі цілісного майнового комплексу суб’єкта господарювання. Проаналізовано процес становлення і розвитку категорії майнові права на землю. Запропоновано авторське визначення цілісного майнового комплексу суб’єкта господарювання. Визначено особливості обліку майнових прав на земельні ділянки у складі цілісного майнового комплексу суб’єкта господарювання. Досліджено та визначено умови, підстави та форми обороту майнових прав на земельні ділянки у сфері матеріального та нематеріального виробництва залежно від характеристик земельної ділянки. Обгрунтовано пропозицію щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, спрямованих на вдосконалення правового регулювання відносин, пов’язаних з оборотом прав на земельні ділянки у сфері господарювання, та використання їх у складі цілісного майнового комплексу суб’єктів господарювання.

Розкрито проблеми забезпечення вимог екологічної безпеки в процесі приватизації земель в Україні. Проаналізовано правову природу, юридичні ознаки, функції та різновиди даних вимог, розглянуто питання правового регулювання їх забезпечення, а також юридичну відповідальність за правопорушення в даній сфері. Визначено особливості вимог екологічної безпеки, що повинні бути забезпечені в процесі приватизації земель в країні, як правової категорії, та наведено її юридичну дефініцію. Вивчено інституційно-функціональне та нормативно-правове забезпечення відповідних вимог на рівні національного законодавства. Запропоновано зміни та доповнення до чинного законодавства щодо запровадження дієвого механізму забезпечення вимог екологічної безпеки в процесі приватизації земель.