Обгрунтувано теоретичні засади та розробка практичних пропозицій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ринку нерухомості в Україні шляхом теоретичного обгрунтування та розробки практичних рекомендацій у напрямі державного регулювання ефективно функціонуючого ринку нерухомості, що ефективно функціонує, й обгрунтування концептуальних основ стратегії розвитку ринку нерухомості. Узагальнено теоретичні основи державного регулювання розвитку ринку нерухомостію. Систематизовано підходи до побудови механізмів державного регулювання ринку нерухомості за кордоном. Визначено стан державного регулювання розвитку ринку нерухомості в Україні. Здійснено оцінювання функціонування механізмів державного регулювання ринку нерухомості. Запропоновано й обгрунтовано концептуальні основи стратегії розвитку ринку нерухомості в Україні. Обгрунтовано напрями вдосконалення системи державного регулювання розвитку ринку нерухомості. Вдосконалено науковий та системно-структурний підходи до механізмів державного регулювання розвитку ринку нерухомості.

Визначено особливості інституційних елементів державної реєстрації прав на земельні ділянки (ДРП ЗМ) в організаційно-правовому аспекті. Охарактеризовано права й обов'язки уповноважених державних органів, суб'єктів реєстраційного провадження щодо питання формування та реалізації правової політики у сфері ДРП ЗМ. Зазначено спільні та відмінні риси вказаних органів у Німеччині та в Україні. Доведено, що окремі організаційно-правові питання в цій сфері відносин в Україні потребують законодавчого й організаційно-правового вдосконалення. Визначено, що результатом ефективного формування та реалізації державної правової політики у сфері реєстрації прав є забезпечення належного рівня безпеки для землевласників і землекористувачів. Окреслено напрями вдосконалення адміністративно-правових відносин у сфері ДРП ЗМ. На основі аналізу теоретичного доробку науковців, практики реєстраційної діяльності в Україні розроблено організаційно-правові заходи удосконалення та впорядкування зазначених відносин.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми адміністративно-правового регулювання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Проаналізовано рівень наукових розробок та еволюцію інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Визначено зміст поняття Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за допомогою таких категорій, як "орган виконавчої влади" та "державне управління", з’ясовано його правове становище. Охарактеризовано діючий нормативно-правовий базис діяльності органів реєстрації прав, проблеми його практичної реалізації. Розкрито основні принципи організації та функціонування органів реєстрації прав, випадки їх порушення. Встановлено місце і роль органів реєстрації прав у системі органів виконавчої влади, з’ясовано специфіку та характер взаємозв’язків учасників даних правовідносин. Визначено мету, основні завдання та функції Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Класифіковано його повноваження за функціональним критерієм, розглянуто їх взаємозалежність від компетенції вищих органів. Досліджено структуру процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та виокремлено основні стадії порядку надання інформації з Державного реєстру прав. Охарактеризовано форми управлінської діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визначено основні методи їх реалізації. Виокремлено акти, найбільш характерні для практичної реалізації Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно своїх повноважень.

Викладено теоретичну основу для розуміння поняття способів захисту земельних прав та сформульовано його. Визначено систему способів захисту земельних прав та їх значення. З'ясовано відмінність способів захисту від інших суміжних понять. Здійснено науково обгрунтовану класифікацію способів захисту земельних прав за різними критеріями. Вивчено практику застосування судами положень законодавства щодо способів захисту земельних прав. Досліджено особливості окремих способів захисту земельних прав та їх застосування у певних земельних правовідносинах.

Охарактеризовано корпоративне нерухоме майно в системі майнових відносин. Викладено базові положення системи економіки управління корпоративною нерухомістю. Висвітлено бухгалтерський облік окремих активів і операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та господарських організацій, які володіють та / або користуються об'єктами державної, комунальної власності. Визначено тенденції розвитку, сучасний стан і основні принципи оціночної діяльності. Наведено класифікацію видів оцінювання вартості нерухомості. Розглянуто державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно. З'ясовано нормативно-правовий механізм набуття прав на земельні ділянки. Розкрито зміст права користування землею. Описано процедури оформлення прав на земельну ділянку за проектом відводу земельної ділянки та за наявністю існуючої будівлі (за технічною документацією). Висвітлено теоретичні основи проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та земельних ділянок. Запропоновано концепцію створення Єдиного банку даних нерухомості.

Розроблено теоретико-методологічні основи економічних відносин власності в природокористуванні та науково-методичні рекомендації щодо формування та реалізації різноманітних форм власності на природні ресурси з метою підвищення економічної, економіко-екологічної, соціально-екологічної ефективності використання, охорони, відновлення та відтворення природних ресурсів та управління формами власності в природокористуванні. Визначено теоретичні основи розвитку власності на природні об'єкти на основі відносин привласнення суспільством і економічно відокремленим суб'єктом власне природного ресурсу, економіко-екологічного доходу, соціально-екологічного ефекту й економіко-екологічних збитків. Обгрунтовано, що системоутворювальним відношенням в природокористуванні є загальнонародна власність, яка служить базисом розвитку різноманітних форм власності. Розроблено методологію державного інституціювання привласнення природних ресурсів, що складається з двох блоків - інституціювання державної форми власності й інституціювання недержавних форм і прав привласнення природних ресурсів, яке включає державне управління функціонуванням і розвитком різноманіття форм і прав привласнення в природокористуванні. Обгрунтовано необхідність та можливість привласнення природних ресурсів в інтересах всього суспільства на основі фонду національних природних дивідендів. Визначено критерії розвитку різноманітних форм і прав власності на основі альтернативних витрат, трансакційних і трансформаційних затрат. Визначено економіко-екологічні обмеження функціонування різноманітних форм власності на природні ресурс

и на основі пріоритетності інтересів загальнонародної власності. Обгрунтовано та визначено певні форми власності, надано їх економічну сутність. Розроблено договірну базу реалізації відносин присвоєння в природокористуванні як матеріальну основу функціонування форм власності.

Виявлено історичні передумови виникнення державної реєстрації прав на нерухоме майно починаючи із часів Київської Русі й до теперішнього часу. Проаналізовано системи реєстрації прав на нерухомість, що сформувалися у світовій практиці з метою запозичення позитивного досвіду правового регулювання цих правовідносин. Зосереджено увагу на особливостях правової природи нерухомого майна, яке виступає об'єктом державної реєстрації. Визначено галузеву природу норм і правовідносин у зв'язку з державною реєстрацією та перспективи розвитку інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Запропоновано на рівні закону гармонізувати норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з Цивільним, Господарським, Земельним кодексами України, Законом України "Про іпотеку" та відповідними підзаконними нормативними актами.

Визначено поняття нерухомого майна, правові основи оцінки, а також подано основи оцінювання майна. Викладено особливості визначення вартості майна, розглянуто основні методичні підходи оцінювання нерухомості та земельних ділянок. Висвітлено порядок проведення експертного оцінювання нерухомості. Викладено метод капіталізації доходів і дисконтування грошових потоків. Проведено нормативне грошове оцінювання земель несільськогосподарського призначення. Подано методичний підхід капіталізації чистого операційного або рентного доходу.

Розглянуто правові та економічні засади реструктуризації великих металургійних підприємств, висвітлено основні проблеми, що супроводжують процеси діяльності та реорганізації підприємств гірничо-металургійного комплексу України. Запропоновано варіанти можливих перетворень в їх організаційній структурі. Наведено рекомендації з питань правового регулювання власності підприємств комплексу.

Рассмотрены правовые и экономические основы реструктуризации больших металлургических предприятий, освещены основные проблемы, сопровождающие процессы деятельности и реорганизации предприятий горно-металлургического комплекса Украины. Предложены варианты возможных преобразований в их организационной структуре. Приведены рекомендации по вопросам правового регулирования собственности предприятий комплекса.

Досліджено питання діяльності житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) в системі господарсько-правових відносин. Визначено місце ЖБК в системі господарсько-правових відносин як особливого суб’єкта господарської діяльності на ринку будівництва житла. Розглянуто історію розвитку та сучасний стан ЖБК в Україні. Визначено систему ринку будівництва об’єктів нерухомості, що структурно складається із взаємопов’язаних елементів, найважливішими з яких є: суб’єкти ринку, інститути та учасники ринку. Обгрунтовано специфічну організаційно-правову форму ЖБК та сформульовано особливості відносин, що виникають за умов створення та функціонування ЖБК. Запропоновано концептуальні положення розробки макету проекту Закону України "Про житлово-будівельні кооперативи" та надано зразок договору про пайову участь.

Уперше доведено, що реконструкція, проведена як в установленому законом порядку, так і з його порушенням, не призводить до знищення попереднього об'єкта нерухомості та виникнення нового. Визначено, що реконструйований об'єкт нерухомості продовжує юридично існувати у такій самій якості, як і до реконструкції, однак, зі зміненими технічними характеристиками. Встановлено, що право власності на реконструйований об'єкт нерухомості не припиняється, проте цивільно-правові наслідки реконструкції об'єкта нерухомості, проведеної з порушенням вимог закону, зумовлюють необхідність звернення до компетентних органів для оформлення проведеної реконструкції в установленому законом порядку. Доведено неприйнятливість кваліфікації нерухомого майна, реконструкція якого відбувалася з порушенням вимог закону, як сукупності будівельних матеріалів.

Розглянуто теоретичні засади адміністративно-правового регулювання державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, становлення та досвіду зарубіжного законодавства з питань його практичної реалізації. Досліджено етіологію поняття та сутності державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, узагальнено її розуміння в науці та практиці. Розкрито поняття та обсяг компетенції органів державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, досліджено організаційно-правові основи їх діяльності. Проведено аналіз доктринальних підходів до поняття, ознак і підстав адміністративної відповідальності. Досліджено елементи та склад адміністративних проступків у сфері державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Визначено напрями удосконалення законодавства у сфері забезпечення реєстрації цих прав. Розкрито основні пріоритети кодифікації законодавства у даній сфері.

Комплексно досліджено кримінально-правову та кримінологічну характеристики шахрайства з нерухомістю. З'ясовано структуру, стан і тенденції цього виду шахрайства. Досліджено особистість шахрая та жертви. Визначено детермінанти вчинення цього злочину й особливості механізму злочинної поведінки. Запропоновано комплекс дієвих заходів запобігання шахрайству з нерухомістю. Наведено пропозиції щодо активізації та вдосконалення діяльності на ринку нерухомості. Наведено рекомендації для власників нерухомості за укладання різного роду цивільно-правових договорів. Сформульовано обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінального та цивільного законодавства України.

Дисертація присвячена дослідженню актуальних питань теоретичного і правозастосувального характеру, пов'язаних із правовим регулюванням та здійсненням речових прав на нерухомі речі. Особливості речових прав на нерухомість досліджуються в загальному контексті здійснення речових прав, до яких відносяться право власності та права на чужі речі (володіння, сервітут, суперфіцій, емфітевзис, іпотека). Здійснено комплексне дослідження інституту речових прав на нерухомість, починаючи з римського приватного права, цивільного права зарубіжних країн та вітчизняного цивільного права. Аналіз чинного українського законодавства, практики його застосування, законодавства інших країн, а також наукової цивілістичної літератури дозволив сформулювати теоретичні висновки та конкретні пропозиції щодо застосування та вдосконалення правових норм, що регулюють здійснення речових прав на нерухомі речі, зокрема, щодо поняття нерухомості та необхідності встановлення особливого правового режиму правовідносин з приводу неї; щодо характеристики, видів та змісту речових прав на нерухомі речі в Україні, їх соціальних функцій.

Показано переваги Єдиної системи державної реєстрації (ДР) земельних ділянок (ЗД) в Україні. Проаналізовано особливості ДР прав власності на будівлі та споруди, ДР прав і обмежень на об'єкти нерухомого майна, запровадження системи індексних кадастрових номерів ЗД. Викладено історію становлення процесу реєстрації ЗД і прав на них на Буковині. Висвітлено основні положення Цивільного та Земельного кодексів України, законів України "Про товарну біржу", "Про заставу", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Показаны преимущества Единой системы государственной регистрации (ГР) земельных участков (ЗУ) в Украине. Проанализированы особенности ГР прав собственности на строения и сооружения, ГР прав и ограничений на объекты недвижимого имущества, внедрения системы индексных кадастровых номеров ЗУ. Изложена история становления процесса регистрации ЗУ и прав на них на Буковине. Освещены основные положения Гражданского и Земельного кодексов Украины, законов Украины "О товарной бирже", "О залоге", "О государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их ограничении".

Освещены проблемы правового анализа и порядка оформления основных видов операций с недвижимостью, в частности, купли-продажи, обмена, ипотечного кредитования, дарения, наследования, аренды. Рассмотрены структура и характеристики рынка недвижимости Украины, сущность и значение риелторской услуги. Особое внимание уделено вопросам охраны прав малолетних и несовершеннолетних детей при отчуждении объектов недвижимости. Проанализированы проблемы перевода недвижимости из жилого фонда в нежилой, перехода права собственности на объект недвижимости на первичном и вторичном рынках недвижимости, ее страхования и налогообложения данных операций.

Розкрито сутність поняття, досліджено правове регулювання та проаналізовано процедуру здійснення адміністративного провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Визначено місце реєстраційного провадження в адміністративному процесі. Розкрито сутність поняття провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, описано систему його правового регулювання. Охарактеризовано види та правовий статус учасників адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розглянуто його структурні елементи. Досліджено способи забезпечення законності здійснення реєстраційних процедур. Обгрунтовано шляхи удосконалення провадження з державної реєстрації прав на нерухоме майно, наведено пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів про регулювання даної процедури.

Наведено визначення поняття "нерухома власність". Висвітлено форми власності, обмеження права власності на нерухомість. Викладено методи оцінки нерухомої власності.

Розглянуто теоретичні підходи до використання зарубіжного досвіду в процесі створення та функціонування кадастрово-реєстраційної системи. Увага концентрується на досвіді світових кадастрів та земельних реєстрів, проаналізовано їх переваги та недоліки, охарактеризовано види реєстрів прав власності. Обгрунтовано процедуру формування об'єктів обліку державного земельного кадастру, дається опис об'єктів нерухомого майна. Досліджено системні суперечності та організаційно-правові форми опису об'єктів кадастрово-реєстраційної системи. Проведено оцінювання ефективності земельно-кадастрового обліку. Викладено методичні засади реєстрації земельних ділянок, вивчено законодавче регулювання заходів з формування нерухомого майна. Показано особливості становлення реєстрів рухомого та нерухомого майна. Детально проаналізовано особливості реєстрації та класифікації обмежень та обтяжень прав на земельні ділянки. Приділено увагу проблемам сучасного стану кадастрово-реєстраційної системи та шляхи його покращення.

Розглянуто науково-теоретичні основи оцінки нерухомості, суть і зміст нормативної й експертної оцінки земель. Вирішено проблему визначення реальної, справедливої ціни нерухомості, що становить найбільшу практичну складність і має важливе значення для економіки України та важливий науково-практичний характер. Увагу приділено методичним підходам до визначення вартості земельних ресурсів. Висвітлено проблеми оцінки земель різного функціонального призначення, показано специфіку виконання та застосування в Україні нормативної й експертної грошової оцінки земель.