Досліджено правовий режим землі як об'єкта інвестиційного розвитку за законодавством України. Виявлено особливості еволюції та розвитку правового режиму землі як об'єкта інвестиційного розвитку територій України. Установлено, що впродовж усього періоду проведення в Україні земельної реформи як складової економічної реформи правове регулювання земельних і пов'язаних з ними інших суспільних відносин у сфері інвестиційної діяльності здійснюється у різних правових площинах - земельно-правовій та інвестиційно-правовій, кожна з яких має свій об'єктний, суб'єктний склад і зміст, що, у свою чергу, не дозволяє забезпечити комплексний підхід до вирішення всіх організаційно-правових та інших питань залучення національних та іноземних інвестицій у економічний і соціальний розвиток територій. На підставі правового аналізу чинного законодавства України, матеріалів практики та наукових праць, виявлено ряд недоліків і прогалин у правовому регулюванні відносин, пов'язаних із залученням інвестицій як національних, так і іноземних у інвестиційний розвиток територій України. Розроблено пропозиції з удосконалення законодавства в цій галузі.

Визначено зміст консолідації земель як явища, що підлягає правовому опосередкуванню, шляхом надання цьому явищу соціально-правової характеристики. З'ясовано історичний і зарубіжний досвід правового регулювання консолідації земель, який міг би бути корисним під час вироблення теоретичних засад правового механізму консолідації земель сільськогосподарського призначення. Виявлено положення чинного законодавства України та тенденцій у правозастосовчій практиці, що сприяють або заважають проведенню консолідації земель. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України та практики його застосування в частині правового забезпечення консолідації земель.

Досліджено правову природу земельного сервітуту. Надано дефініцію цієї категорії на підставі виявлених ознак. Проаналізовано теоретичні та законодавчі передумови до з'ясування галузевої належності інституту земельного сервітуту. Розкрито співвідношення земельного сервітуту з іншими правами на землю та роль і місце земельного сервітуту у системі земельно-правового регулювання. Проаналізовано генезу розвитку правового регулювання земельних сервітутних відносин на території України. Розкрито структуру правовідносин з приводу реалізації земельних сервітутних прав, а саме: суб'єктно-об'єктний склад, підстави виникнення, зміни, припинення та зміст. Виявлено прогалини та недоречності змісту елементів правовідносин. Наведено й обгрунтовано пропозиції щодо їх усунення. На підставі проведеного аналізу стану нормативного регулювання, а також з урахуванням історичного й іноземного досвіду регулювання земельних сервітутних відносин наведено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, зокрема, шляхом прийняття Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України".

Проаналізовано стан законодавства, що регулює право приватної власності на землю, особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення. Розглянуто вплив обмежень прав власника земельної ділянки на її використання, а також умови та порядок реалізації громадянами права на земельну частку (пай). Сформульовано поняття приватної власності на землі сільськогосподарського призначення, поняття землі та земельної ділянки, яка використовується на правах власності. Досліджено особливості даного права, вимоги до суб'єкта права приватної власності. Сформульовано висновки та рекомендації щодо подальшого вдосконалення земельного законодавства у сфері регулювання права власності на землі сільськогосподарського призначення та права на земельну частку (пай).

Встановлено, що правове регулювання правочинів щодо землі є необхідним атрибутом цивілізованого суспільства. Визначено поняття та юридичні ознаки земельного правочину, їх роль в реалізації земельної реформи та становленні земельного ринку. Досліджено організаційно-правовий механізм регулювання земельного ринку, зокрема й земельних правочинів. Проаналізовано співвідношення норм цивільного та земельного права в регулюванні земельних правочинів, оскільки система правового регулювання правочинів щодо землі в Україні базується на нормах цивільного та земельного права. Внесено конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про земельний ринок взагалі та земельні правочини зокрема.

Здійснено комплексне концептуальне науково-теоретичне дослідження юридичної природи здійснення права власності на землю українського народу. Розглянуто основні юридичні моделі здійснення цього права й особливості правового регулювання відносин власності на землю. Досліджено юридичну природу й обгрунтовано дворівневу конструкцію здійснення цього права. Зроблено науково-теоретичний аналіз правового режиму землі як об'єкта права власності українського народу і основного національного багатства. Визначено особливості правового становища українського народу у системі суб'єктів здійснення даного права. Розглянуто правовий статус громадян, юридичних осіб і держави як таких суб'єктів. Проведено наукове дослідження юридичної природи та механізму здійснення органами державної влади і місцевого самоврядування прав власності на землю. Наведено визначення понять, розкрито систему та структуру, а також проаналізовано юридичну природу основних конституційно-правових гарантій здійснення права власності на землю.

Проаналізовано історичний досвід регламентації відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво, правильність кроку законодавця про встановлення кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. Розкрито зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України. Досліджено санкції, передбачені у ст. 197-1 КК України, тенденції застосування покарання за вчинення цього злочину, можливість звільнення винних від кримінальної відповідальності.

Визначено адміністративно-правові аспекти права власності на природні ресурси, розкрито сутність адміністративно-правового забезпечення та регулювання реалізації права власності на природні ресурси, механізм і напрямки його проведення, надано поняття та характеристику адміністративно-правового режиму об'єктів права власності на природні ресурси. Досліджено сутність, зміст і систему його складових елементів - адміністративно-правових засобів забезпечення та регулювання реалізації права власності на природні ресурси, їх нормативну основу та практику їх реалізації.

Проаналізовано національне законодавство у сфері регулювання правовідносин власності за участю садівницького товариства (СТ) і його членів, юридичної доктрини, правозастосовної та судової практики. Наведено рекомендації щодо законодавчого врегулювання відносин власності за участю СТ і його членів, здійснення та захисту їх суб'єктивного права власності. Виявлено недоліки та прогалини чинного законодавства, що спрямоване на регламентацію даних відносин.

Проаналізовано історичний досвід розвитку права власності на землю в державах, що існували на території України, проблеми наступності у розвитку даного права, його співвідношення з концепцією становлення та розвитку права власності на землю у сучасній Україні. Узагальнено законодавство України з даного питання та наведено визначення права власності, у тому числі державного, комунального та приватного. Охарактеризовано процес здійснення земельної реформи та приватизації земель в незалежній Україні. Обгрунтовано наукові висновки та рекомендації щодо подальшого удосконалення земельного законодавства України.

Здійснено комплексне дослідження правових проблем земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю. Проаналізовано теоретичну та законодавчу базу дослідження даних проблем, історичні аспекти розвитку земельно-процесуальних норм. Вивчено юридичну природу, поняття земельно-правового порядку набуття. Визначено елементи правовідносин щодо зазначеного порядку. Досліджено підстави й особливості набуття даного права окремими суб'єктами. Визначено порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам і юридичним особам. З'ясовано права й обов'язки суб'єктів у процесі набуття права приватної власності на землю. Розглянуто види можливих порушень порядку набуття цього права, визначено негативні наслідки таких дій, запропоновано певні варіанти їх запобігання. Зазначено щодо необхідності уніфікації законодавства щодо розгляду земельних спорів.

Досліджено обмеження прав на земельні ділянки. Виявлено ознаки та запропоновано визначення поняття обмеження прав на земельні ділянки. З'ясовано види обмежень даних прав. Узагальнено та запропоновано перелік підстав встановлення їх обмеження. Досліджено повноваження суб'єктів земельних правовідносин щодо встановлення обмеження прав на земельні ділянки та визначено сфери їх впливу на суспільні відносини, що досліджуються. Висвітлено питання гарантій прав землевласників і землекористувачів у разі їх обмеження. Виділено види таких гарантій. Класифіковано способи захисту порушених прав суб'єктів земельних правовідносин у разі їх обмеження. Обгрунтовано пропозиції для вдосконалення чинного законодавства щодо видів, підстав і порядку встановлення обмежень прав на земельні ділянки, здійснення державної реєстрації таких обмежень, гарантій прав землевласників і землекористувачів.

Дисертація присвячена питанням правового регулювання права приватної власності громадян на землі сільськогосподарського призначення. Послідовно аналізується стан законодавства, що регулює право приватної власності на землю; історико-правові засади існування в Україні приватної власності на сільськогосподарські землі; розглядається необхідність реформування системи реєстрації прав на землі сільськогосподарського призначення. Сформульовано поняття права приватної власності на сільськогосподарські землі, поняття земельної ділянки, досліджуються зміст і особливості цього права. Аналізується правове становище громадянина, як суб'єкта права приватної власності на сільськогосподарські землі. Сформульовані висновки і рекомендації щодо подальшого вдосконалення земельного законодавства.

Досліджено й обгрунтовано теоретичні та практичні засади правового регулювання обмежень прав на землю в Україні. Визначено зміст цих обмежень. Детально проаналізовано види обмежень прав на землю та правові підстави їх виникнення та припинення. Виокремлено поняття способів установлення обмежень прав на землю та їх види. Визначено особливості правового регулювання обмежень набуття права власності на землю та розпорядження нею. Установлено засадничі положення правового регулювання обмежень прав на землю в інтересах сусідів та у межах зон з особливими умовами землекористування. Досліджено критерії, за наявності яких немає необхідності в імплементації в земельне право України обмежень прав на землю, а саме: емфітевзису та суперфіцій. Обгрунтовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства України про обмеження прав на землю.

Розкрито суть понять "земельна ділянка як об'єкт відчуження" і "відчуження земельної ділянки". Проаналізовано законодавство України й іноземних держав щодо відчуження земельних ділянок з метою розробки відповідних пропозицій. Розглянуто специфіку правового регламентування відчуження земельних ділянок у напрямку забезпечення збереження цільового призначення земель, запобігання концентрації великої кількості земельних масивів в одного власника та спекуляції землею, а також щодо поєднання власника земельної ділянки й сільськогосподарського виробника в одній особі. Виявлено особливості правового регулювання визначення ціни земельних ділянок за умов їх відчуження. Досліджено правові питання державної реєстрації прав на землю за цих умов. З'ясовано особливості правової регламентації окремих видів відчуження земельних ділянок, а саме: відчуження землі на конкурентних засадах, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і земельних ділянок комунальної власності в державну, відчуження землі іноземним особам.

Комплексно досліджено правовідносини спадкування землі в Україні, необхідність цього викликана стрімким розвитком ринкових відносин, що сприяють докорінним перетворенням у системі власності. У першу чергу це обов'язкове забезпечення непорушності переходу права власності на землю від спадкодавців до їх спадкоємців, шляхом приведення чинної нормативної бази у відповідність з історичним вітчизняним і міжнародним досвідом. Особливості виникнення та розвитку права спадкування землі в Україні поетапно досліджено з часів формування незалежної Української держави разом з чинним вітчизняним цивільним законодавством. На основі аналізу чинного українського законодавства, судової практики та наукової цивілістичної літератури сформульовано теоретичні висновки та конкретні пропозиції щодо вдосконалення та застосування правових норм, які регулюють правовідносини спадкування землі в Україні.

Розглянуто цивільно-правовий захист права власності на земельні ділянки в Україні. Здійснено огляд літератури, законодавства та практики його застосування за темою дисертаційного дослідження. Особливу увагу приділено загальнотеоретичним питанням, зокрема визначенню земельної ділянки як об’єкта права власності, стану законодавчого регулювання відносин власності на земельні ділянки в Україні та за кордоном, а також перспективам розвитку цивільного законодавства у сфері захисту права власності на земельну ділянку. Вивчено поняття та ознаки цивільно-правового захисту права власності на земельні ділянки в Україні, її форми, способи, заходи, засоби тощо. Проаналізовано юрисдикційну (судову, адміністративну, нотаріальну та прокурорську) та неюрисдикційну (самозахист) форми захисту права власності на земельні ділянки. Досліджено особливості застосування превентивно-присікальних, відновлювальних та компенсаційних способів захисту права власності на земельні ділянки в Україні.

Досліджено обтяження прав на землю за земельним та цивільним законодавством України. Розглянуто та з'ясовано правову природу обтяжень прав на землю як інституту земельного права. Визначено поняття та види обтяжень прав на землю, а також шлях удосконалення їх законодавчого регулювання з врахуванням набутого вітчизняного та закордонного досвіду. Досліджено підстави виникнення обтяжень прав на землю, особливості їх державної реєстрації, визначено механізм правового регулювання здійснення прав на земельні ділянки, щодо яких встановлено обтяження, а також особливості правового обігу земельних ділянок, права на які обтяжені. Приділено увагу тлумаченню обтяжень прав на землю як окремої категорії, що не залежить від обмежень прав на межі здійснення прав. Досліджено теоретичні висновки та наведено практичні рекомендації з удосконалення чинного законодавства і практики його застосування щодо обтяжень прав на землю.

Розглянуто теоретичні засади розвитку та регулювання земельних відносин за ринкових умов, нормативно-правове забезпечення розвитку земельних відносин, проаналізовано трансформацію земельних відносин до ринкових умов. Досліджено ринок землі та нерухомості, його особливості в сучасній Україні. Проаналізовано перспективи функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення на прикладі Житомирської області. Обгрунтовано поняття іпотеки землі та проаналізовано її основні правові форми, передумови виникнення, порядок застосування. Детально проаналізовано аграрну іпотеку, в зв'язку з наболілими питаннями щодо її потенціалу та мораторію на торгівлю земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Досліджено правове регулювання викупу земельних ділянок для суспільних потреб в Україні. Проведено оцінку ступеня наукової розробки проблеми правового регулювання викупу земельних ділянок для суспільних потреб. Увагу приділено визначенню змісту викупу земельних ділянок для суспільних потреб за законодавством України, історичних передумов і генезису законодавства, яке регулює викуп земельних ділянок для суспільних потреб. Проаналізовано об'єктний, суб'єктний склад і зміст правовідносин викупу земельних ділянок для суспільних потреб. Визначено особливі умови виникнення, зміни та припинення правовідносин викупу. Здійснено класифікацію суспільних потреб, як умов виникнення, зміни чи припинення правовідносин викупу. Встановлено засадничі положення процедурно-правового регулювання викупу земельних ділянок для суспільних потреб. Проаналізовано договірний та примусовий способи викупу земельних ділянок для суспільних потреб. Обгрунтовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до законодавства України в сфері викупу земельних ділянок для суспільних потреб.