Комплексно досліджено адміністративно-правовий захист права на житло в Україні. Обгрунтовано нові наукові положення, уточнено зміст понять, термінів, що мають значення для науки та практики. Визначено поняття та окреслено особливості адміністративно-правового захисту права на житло. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері. Розглянуто механізм адміністративно-правового забезпечення права на житло. Проаналізовано його основні складові. Проаналізовано чинне законодавство та практики адміністративно-правового захисту права на житло найбільш незахищених верств населення. Запропоновано напрями адміністративно-правового захисту права на житло в Україні.

Вивчено особливості розірвання договору найму (оренди) житла, а також специфіку захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб - сторін та інших учасників договору найму (оренди) житла у разі його розірвання. Проаналізовано становлення та розвиток договору найму (оренди) житла в Україні, поняття, істотні умови, система прав та обов'язків сторін та інших учасників договору з даного приводу за ЦК України. Проаналізовано способи захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб - сторін та інших учасників договору найму (оренди) житла, підстави застосування цивільно-правової відповідальності за порушення такого договору, а також специфіку його розірвання. Увагу приділено дослідженню особливостей захисту цивільних прав наймодавця, наймача та осіб, за дії яких він відповідає (осіб, які постійно проживають разом з наймачем, інших осіб, які мають право користуватися житлом, тимчасових мешканців, піднаймачів), у разі розірвання договору найму (оренди) житла. Сформульовано пропозиції стосовно вдосконалення норм глави 59 ЦК України.

Досліджено актуальні питання теоретичного та правозастосувального характеру, пов'язані з правовим регулюванням правовідносин щодо здійснення договорів про житло. Особливості цивільного договору як одного з засобів реалізації права на житло розглянуто в загальному контексті здійснення житлових правовідносин за наступними договірними видами: купівля-продаж, міна, довічне утримання, рента, дарування, найм. Здійснено комплексне дослідження інституту договорів про житло на основі історичного досвіду, цивільного права іноземних країн та вітчизняного цивільного права. На основі аналізу чинного українського законодавства, практики його застосування, законодавства інших країн та наукової цивілістичної літератури сформульовано теоретичні висновки та конкретні пропозиції щодо застосування та вдосконалення правових норм, що регулюють здійснення цивільних договорів про житло та необхідність встановлення особливого правового режиму житла; щодо характеристики, видів та змісту договорів про житло, соціальної функції житла.

Комплексно досліджено правові угоди про приватизоване житло як наслідок житлової приватизації, які визначено потребами правозастосовної практики, в тому числі судової, та приведення їх у відповідність до норм і вимог світової практики. Досліджено концептуальні засади права на житло та особливості нового інституту цивільного права - правочину. Визначено їх генезис, правову природу та види стосовно житла. Розглянуто окремі інститути договірного права щодо утримання приватизованого житла та прибудинкової території, заповіту приватизованого житла. Проаналізовано судову практику розгляду спорів стосовно приватизованого житла. Розроблено рекомендації та пропозиції щодо її удосконалення.

Розроблено теоретичні положення та практичні рекомендації щодо формування теоретико-методологічних засад і практичного обгрунтування напрямів державної підтримки розвитку житлового будівництва (ЖБ) в Україні. Вироблено рекомендації з удосконалення механізмів державного регулювання цієї галузі. Запропоновано модель формування прямих і зворотних фінансових потоків за реалізації житлових програм, яка характеризує ступінь впливу держави на виробничі та споживчі показники ЖБ. Удосконалено механізм забезпечення молоді житлом, який включає правові, економічні, соціальні й організаційні засади даного забезпечення шляхом державного фінансування та цільового довгострокового кредитування молодих сімей та одиноких молодих громадян України. Розроблено методичний підхід до стимулювання попиту та пропозиції житла в рамках інституціальної моделі, в якій у частині реорганізації пропозиції на ринку житла запропоновано формування системи місторегулювання та розвитку комунальної інфраструктури, а в частині стимулювання попиту - розвиток банківського сектору, страхування іпотечних кредитів, кредитних бюро, рієлтерів-брокерів. Обгрунтовано теоретичні положення щодо застосування механізмів інвестування та фінансування ЖБ з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб через фонди фінансування будівництва, випуск безпроцентних (цільових) облігацій, інститути спільного інвестування, фонди операцій з нерухомістю, недержавні пенсійні фонди.

Досліджено актуальні питання правового регулювання фонду соціального призначення. З метою їх розв'язку розглянуто зарубіжну практику щодо регулювання суспільних відносин у сфері забезпечення житлом соціально незахищених громадян, історичний досвід, чинну нормативно-правову базу та перспективи розвитку законодавства у цій галузі. Досліджено порядок формування фонду соціального призначення та надання житла у ньому. Сформульовано новий підхід до класифікації житлового фонду за призначенням, розглянуто особливості укладення договору соціального найму житла. Сформульовано ряд нових положень. За результатами досліджень запропоновано шляхи вдосконалення законодавства, яке повинно регулювати відносини у фонді соціального призначення.

Комплексно досліджено проблеми сучасного та перспективного розвитку системи правової охорони та захисту житлових прав громадян за умов ринкових перетворень. Проаналізовано теоретико-правові питання здійснення суб'єктивних прав громадян, структуру житлових правовідносин, об'єкти житлових прав, питання користування житлом у будинках усіх форм власності, організаційно-правові форми утримання житлового фонду, підстави та наслідки припинення житлових правовідносин. З'ясовано суть правових норм. Сформульовано практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення житлового та цивільного законодавства з метою досягнення гармонізації законодавства у дослідженій сфері.

Визначено юридичну природу права фізичної особи, зокрема члена сім'ї власника житлового приміщення, на житло. Вперше досліджено правовий статус дійсного та колишнього члена сім'ї власника житлового приміщення. Проаналізовано сучасні проблеми судового захисту прав та законних інтересів членів сім'ї власника житлового приміщення. Наведено рекомендації щодо удосконалення чинного цивільного та житлового законодавства України та практики їх застосування.

Розглянуто нинішній стан забезпечення конституційного права громадян України на житло, подано оцінку соціально-економічної ефективності чинних житлових програм. Запропоновано модель підвищення соціально-економічної ефективності державної житлової політики через відновлення житлового будівництва за рахунок державних коштів і подальше надання збудованого житла в довготривалу оренду громадянам, які потребують покращання житлових умов, із правом подальшого викупу. У додатку наведено матеріали "круглого столу", присвяченого означеній проблемі, який відбувся 16 жовтня 2012 р. у Національному інституті стратегічних досліджень.

Охарактеризовано сутність проблеми формування ефективної житлової політики. Проаналізовано й адаптовано позитивний досвід реалізації житлової політики розвинутих країн. Визначено особливості формування державної житлової політики в Україні. Розроблено структурно-логічну модель формування державної житлової політики. Виявлено нові форми взаємовідносин учасників ринку будівництва житла. Виявлено та проаналізовано тенденцію розвитку соціального житла в Україні. Охарактеризовано стан державного регулювання житлового будівництва в Україні. Запропоновано шляхи розвитку енергоефективних та енергозберігальних технологій в житловому будівництві. Визначено напрями інституційного розвитку житлового будівництва в Україні. Обгрунтовано підходи до формування оптимальної структури житлового будівництва. Визначено можливості застосування та вдосконалення механізму девелопменту як форми розвитку регіональних ринків житла.

На теоретичному та практичному рівнях поставлено та вирішено важливе наукове завдання розробки науково-практичних рекомендацій щодо державного регулювання соціальної житлової політики (СЖП) України. Досліджено напрями СЖП й інструментарій її реалізації. Розроблено концепцію механізму державного регулювання СЖП на основі системного підходу, реалізація якої дозволяє досягти забезпеченості населення країни житлом, яке відповідає санітарним і соціальним нормам. Вдосконалено методичний підхід до діагностики проблемних напрямів СЖП на основі індикаторів ринку житла, соціальних стандартів, демографічних показників, що дозволяє визначити причини проблемних явищ і чинників, що на них впливають; організаційно-економічну модель державного регулювання СЖП на основі визначення комерційної та соціальної доступності житла, що обгрунтовує ефективні рішення для досягнення рівня соціальних нормативів забезпеченості житлом населення країни. Набули подальшого розвитку класифікація інструментів державного регулювання СЖП на основі визначення заходів державного регулювання ринкового та неринкового характеру, що дозволяє систематизувати напрями державного регулювання СЖП й обрати найбільш ефективні інструменти державного регулювання СЖП; методичний підхід до визначення комерційної та соціальної доступності житла на основі врахування демографічних, фінансово-економічних факторів, що сприяє підвищенню ефективності впливу держави на рівень забезпеченості населення житлом.

Висвітлено проблеми сучасного та перспективного розвитку системи здійснення та судового захисту житлових прав громадян за умов ринкових перетворень. Розглянуто теоретико-правові питання здійснення суб'єктивних прав громадян. Проведено порівняльний аналіз чинних правових норм, розкрито їх сутність і можливості практичного застосування. Проаналізовано нормативно-правові акти та досвід їх застосування. Показано місце цивільно-правової відповідальності у житловій сфері. Описано особливості користування жилими приміщеннями у приватному житловому фонді.

Освещены проблемы современного и перспективного развития системы осуществления и судебной защиты жилищных прав граждан в условиях рыночных преобразований. Рассмотрены теоретико-правовые вопросы осуществления субъективных прав граждан. Проведен сравнительный анализ действующих правовых норм, раскрыты их сущность и возможности практического применения. Проанализированы нормативно-правовые акты и опыт их использования. Показано место гражданско-правовой ответственности в жилищной сфере. Описаны особенности пользования жилыми помещениями в частном жилищном фонде.

Проаналізовано питання розвитку вітчизняного законодавства щодо обміну житла, визначення поняття права на обмін житла та встановлення його правової природи. Досліджено сутність права на житло взагалі, а також права на обмін житла. Розглянуто предмет обміну житла, загальні умови обміну житла та питання примусового обміну. Акцентовано увагу на дослідженні спеціальних випадків обміну житла, а саме особливостями обміну жилого приміщення за договором найму соціального житла, обміну жилих приміщень у будинках, що належать громадянам, а також обміну жилих приміщень у будинках житлових кооперативів.

Висвітлено правові проблеми фінансування видатків на будівництво житла (БЖ). Проаналізовано закордонний досвід щодо фінансування БЖ та забезпечення реалізації права на житло державою. Розкрито правові засади бюджетного фінансування БЖ, державного кредитування БЖ для селян, банківського кредитування БЖ з компенсацією зобов'язань частково за рахунок бюджетних коштів. Увагу приділено проблемам правового регулювання фінансування БЖ для соціально незахищених верств населення, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, військовослужбовців та членів їх сімей, науково-педагогічних працівників.

Розглянуто проблеми сучасного житлового права, удосконалення правового регулювання реалізації житлових прав громадян за умов ринкових перетворень. Проаналізовано теоретико-правові питання здійснення суб'єктивних житлових прав громадян; структуру житлових правовідносин; об'єкти житлових прав. Розкрито особливості користування житлом у будинках усіх форм власності. Описано організаційно-правові форми утримання приватного житлового фонду, підстави та наслідки припинення житлових правовідносин. Особливу увагу приділено проблемам захисту даних прав.

Рассмотрены проблемы современного жилищного права, усовершенствования правового регулирования реализации жилищных прав граждан в условиях рыночных преобразований. Проанализированы теоретико-правовые вопросы осуществления субъективных жилищных прав граждан; структура жилищных правоотношений; объекты жилищных прав. Раскрыты особенности пользования жилищем в домах всех форм собственности. Описаны организационно-правовые формы содержания частного жилищного фонда, основания и последствия прекращения жилищных правоотношений. Особое внимание уделено проблемам защиты данных прав.

Рассмотрены проблемы, связанные с защитой одного из фундаментальных прав человека - права на жилье. Проанализированы результаты приватизации жилищного фонда Украины, его современное состояние в условиях системного кризиса. Предложены основные направления дальнейшего совершенствования жилищной политики в условиях трансформации экономики. Обоснована необходимость разработки специального закона о социальном жилищном фонде для регулирования вопросов создания, выделения, освобождения собственности, сроков аренды, оплаты жилищно-коммунальных услуг.

Наведено порівняльний аналіз чинних правових норм житлового законодавства з нормами попереднього законодавства з даних питань. З'ясовано сутність правих норм з метою їх практичного застосування. Висвітлено правове положення житлово-будівельних кооперативів; підстави набуття права власності на житло через купівлю-продаж, будівництво, спадкування. Охарактеризовано особливості договорів міни, дарування та ренти житла. Узагальнено значний обсяг нормативно-правових актів і досвід їх застосування, проаналізовано наукову літературу з найважливіших питань житлового законодавства.

Приведен сравнительный анализ действующих норм жилищного законодательства с нормами предшествующего законодательства по данным вопросам. Определена сущность правовых норм с целью их практического применения. Освещены правовое положение жилищно-строительных кооперативов; основания приобретения права собственности на жилье через куплю-продажу, строительство, наследование. Охарактеризованы особенности договоров обмена, дарения и ренты жилья. Обобщены значительный объем нормативно-правовых актов и опыт их применения, проанализирована научная литература по наиболее важным вопросам жилищного законодательства.

З урахуванням положень Конституції України, нової правової реформи розглянуто питання житлового права України, охарактеризовано основні засоби його здійснення, зокрема, шляхом будівництва, переходу його у власність, отримання у користування. Визначено суть понять житлового права, житлового фонду, житла. Висвітлено функції та принципи житлового права. Обговорено особливості судового захисту житлових прав.

Досліджено й обгрунтовано теоретичні засади зміни договору найму (оренди) житла. Проаналізовано поняття, типологію та зміст даного договору за Цивільним Кодексом (ЦК) України у порівнянні з вирішенням аналогічних питань у нормах житлового законодавства. Розглянуто питання про засади зміни договору найму (оренди) житла, а також визначено коло випадків зміни зазначеного договору за цивільним і спеціальним (житловим) законодавством. Здійснено аналіз особливостей окремих видів зміни договору найму (оренди) житла. Сформульовано пропозиції стосовно вдосконалення норм чинного законодавства й узгодження положень цивільного та житлового законодавства України.

Досліджено актуальні проблеми цивілістичної доктрини щодо здійснення особами права приватної власності на житло й обмеження цього права. На підставі аналізу національного й іноземного законодавства, судової практики та результатів досліджень, проведених іншими науковцями, запропоновано визначення поняття обмежень права власності. Розкрито зміст цієї правової категорії. Завдяки дослідженню різних критеріїв запровадження обмежень права приватної власності вдосконалено класифікацію обмежень права приватної власності на житло. Наведено рекомендації та пропозиції щодо вдосконаленныя законодавчого регулювання обмежень права приватної вланості на житло, зокрема окремих правомочностей власника: володіння, користування та розпорядження. Доведено, що певні обмеження у чинному цивільному законодавстві неправомірно зменшують права власника.