Запобігання банкрутству (неспроможності) розглянуто як цілісне правове явище на основі системного і грунтовного аналізу відносин запобігання банкрутству (неспроможності) та їх правового оформлення, визначення та дослідження притаманних ним системотвірних факторів: прийомів їх правового регулювання, функцій, цілей, принципів, особливостей суб'єктного складу. Розроблено багаторівневу систему процедур та систему заходів запобігання банкрутству (неспроможності). На основі використання різноманітних класифікаційних підстав створено класифікацію: відносин запобігання банкрутству (неспроможності); процедур та заходів запобігання банкрутству (неспроможності), які можуть застосовуватися як до порушення провадження у справі про банкрутство (неспроможність), так і після його порушення. Виявлено логіку історичної послідовності розвитку та наступності правового регулювання судових та досудових процедур і заходів запобігання банкрутству (неспроможності), розкрито їх правову природу. Досліджено правове регулювання санації, що проводиться до порушення провадження у справі про банкрутство (неспроможність), судових процедур санації та мирової угоди, їх місця у системі процедур запобігання банкрутству (неспроможності), вади їх правового оформлення та шляхи їх подолання, запропоновано доктринальні визначення зазначених процедур. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення національного законодавства про банкрутство (неспроможність).

Розроблено сучасний науково-прикладний інструментарій завчасного попередження загрози банкрутства для підприємств і організацій підрядного будівництва, що враховує специфіку мікросередовища будівельних проектів, взаємозалежність економічних інтересів провідних учасників їх реалізації, динамічний ланцюг створення вартості проекту. Запроваджено новий підхід у прогнозуванні ймовірності банкрутства для підрядних підприємств та організацій-учасників будівельного проекта, що передбачає реалізацію наступних етапів: попередня (завчасна або превентивна) локалізація загроз банкрутству; процесно-проектна локалізація загроз банкрутству в ході інвестування та будівництва; врахування впливу важкопрогнозованих зовнішніх і внутрішніх факторів середовища реалізації будівельного проекту. Зазначено, що програмні модулі створеного комплексу прикладних програм успішно координують динаміку зростання вартості будівельного проекту - від незавершеного будівництва до об'єкту прибуткової експлуатації - з рівнем загроз замовника (та співінвесторів будівельно-інвестувального проекту) щодо банкрутства, в такий спосіб забезпечуючи можливість завчасного й успішного вжиття необхідних заходів запобігання банкрутству: економічних, організаційно-структурних та функціональних.

Викладено науково обгрунтовану концепцію конкурсної природи правовідносин неплатоспроможності з застосуванням конкурсу як специфічного методу правового регулювання (ПР). Розкрито природу правових інститутів неплатоспроможності та банкрутства як сукупності окремих інститутів права неплатоспроможності у контексті об'єктивного складання особливих правовідносин у галузі господарського права (ГП) і законодавства, та утворення підгалузі ГП як "права неплатоспроможності". Визначено та сформульовано предмет ПР відносин неплатоспроможності - правовідносини у взаємозв'язку з управлінням господарською діяльністю та організацією виробничого процесу неспроможної юридичної особи - підприємства та відносин банкрутства - правовідносини у взаємозв'язку зі здійсненням процедури ліквідації банкрута. Охарактеризовано інститути неспроможності та банкрутства як генеральні інститути права, їх поняття та природу, склад (суб'єкти, об'єкти, зміст), підстави виникнення. Розкрито суть спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, систематизовано його ознаки, досліджено особливий правовий статус учасників процедури ліквідації відсутнього боржника (ВБ). Розглянуто основні проблеми застосування спрощеної процедури банкрутства. Обгрунтовано рекомендації щодо вдосконалення права банкрутства ВБ.

Досліджено проблеми правового регулювання процесуальних відносин у справах про банкрутство. Надано характеристику провадження у справах про банкрутство як самостійного виду судового провадження в господарському судочинстві. Визначено особливості суб'єктного складу, об'єкту та змісту процесуальних правовідносин у справах про банкрутство. Розглянуто характер повноважень господарського суду у справах про банкрутство та його функції на кожній із стадій провадження у справі. Проаналізовано процесуальні особливості застосування до боржника судових процедур банкрутства. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення процесуальних норм, які регулюють порядок розгляду справ про банкрутство.

Висвітлено теоретичні засади фінансової санації підприємств (СП). Подано інформацію про методи, принципи й етапи визначення кризового стану підприємств, методи державної фінансової підтримки СП, види СП, особливості СП у судовому порядку. Увагу приділено економіко-правовим аспектам банкрутства, реструктуризації та ліквідації підприємств, арбітражному врегулюванню господарських спорів, порядку оголошення підприємства банкрутом. Розглянуто особливості санації та банкрутства банківських установ, страхових компаній, сільськогосподарських підприємств і селянських (фермерських) господарств.

Визначено поняття трансформації відносин власності в провадженні у справах про банкрутство як довгострокові та системні зміни у способі присвоєння матеріальних благ, які виникають у процедурі банкрутства та впливають на особливості панування над окремими речами та майновими комплексами як засобами виробництва у сфері господарювання. Здійснено пошук найбільш прогресивних форм передачі майна банкрута іншим власникам. Розглянуто питання захисту публічних інтересів у процедурі банкрутства, вирішення регіональних проблем неплатоспроможності підприємств. Запропоновано низку законодавчих заходів щодо забезпечення стабільності відносини власності у разі банкрутства підприємств, вирішення проблем відновлення платоспроможності містотвірних та особливо небезпечних підприємств, зокрема, з точки зору їх можливої націоналізації, уведення тимчасових адміністрацій, вдосконалення конкурсних процедур.

Досліджено цивільно-правові аспекти банкрутства окремих юридичних осіб-боржників у сфері промисловості та сільського господарства. Запропоновано розширення кола юридичних осіб, що потребують спеціальних правил банкрутства. Віднесено до цього кола казенні та комунальні підприємства, некомерційні організації, підприємства воєнно-промислового комплексу тощо. Розглянуто питання банкрутства непідприємницьких організацій. Показано можливість продовження діяльності таких організацій після задоволення вимог кредиторів. Приділено особливу увагу банкрутству юридичних осіб у сфері промисловості (містотвірні підприємства та природні монополії ПЕК) і сільського господарства (сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства).

Виокремлено основоположні ідеї, які є основою діяльності спеціального органу з питань банкрутства, наведено дефініції "банкрутство", "неплатоспроможність", "неспроможність", "нормативно-правове регулювання діяльності спеціального органу з питань банкрутства". Проаналізовано систему взаємодії публічних органів управління в галузі банкрутства. Увагу приділено системі завдань спеціального органу з питань банкрутства та реформуванню його організаційної структури.

Розглянуто питання правового регулювання неспроможності (банкрутства) в історичному, теоретичному та практичному аспектах. Наведено визначення поняття права неспроможності (банкрутства), розкрито основні категорії правового регулювання відносин з цього питання та визначено правовий статус суб'єктів цього права. Проаналізовано судові процедури банкрутства: розпорядження майном, санацію, ліквідацію та мирову угоду. Особливу увагу приділено банкрутству окремих категорій боржників, зокрема комерційних банків. Висвітлено правове регулювання неспроможності (банкрутства) в зарубіжних країнах (Англії, Німеччині, Росії, США та Франції).

Визначено поняття ліквідації підприємства, процедури даного процесу, здійснено їх класифікацію. Досліджено історію розвитку законодавства, особливості добровільної та примусової ліквідації прідприємств, їх підстави; особливості ліквідації підприємств за загальною процедурою, що не пов'язана з банкрутством, особливості ліквідації підприємств у разі недостатності майна для задоволення потреб кредиторів. Здійснено класифікацію органів, що здійснюють ліквідацію підприємства, залежно від порядку формування чи способу набуття повноважень, правової підстави формування, кількості осіб. Удосконалено класифікації вимог кредиторів підприємства, що ліквідується, зокрема, вимог, виявлених ліквідаційною комісією, залежно від їх безспірності (спірності), та визначення умов їх включення до переліку визнаних вимог. Дістали подальшого розвитку положення щодо визначення етапів загальної процедури ліквідації підприємств, що не пов'язана з банкрутством, а саме: установчого та підготовчого етапів, етапів задоволення вимог кредиторів, розподілу майна між учасниками підприємства (використання майна за вказівкою власника майна підприємства), державної реєстрації ліквідації підприємства.Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення деяких статей Цивільного кодексу України.

Доведено, що інститут банкрутства має міжгалузевий характер і поєднує норми цивільного, господарського, адміністративного та трудового права. Установлено, що міжнародні акти передбачають дві системи захисту матеріальнизх інтересів працюючих у випадку банкрутства роботодавця: привілейоване задоволення вимог вивільнюваних працівників щодо заробітної плати, гарантій і компенсацій, передбачених трудовим законодавством, і створення гарантійних страхових фондів. З'ясовано переваги та недоліки кожної з названих систем. Банкрутство розглянуто як соціальний ризик, імовірну небезпеку погіршення добробуту працюючих внаслідок нездатності роботодавця задовольнити їх вимоги за грошовими зобов'язаннями, обов'язковими платежами та соціальними програмами. Удосконалено аргументи стосовно виділення основних моделей систем гарантування трудових прав працівників у випадку банкрутства роботодавця.

Розглянуто новели законодавства про банкрутство в Україні. Розкрито окремі проблеми реформування правовідносин неспроможності. Викладено правові особливості здійснення банкрутства фермерських господарств. Розглянуто досудову санацію як метод відновлення платоспроможності. Визначено сучасну маркетингову політику як засіб запобігання банкрутству підприємства. Проаналізовано окремі питання вдосконалення господарського законодавства в аспекті відновлення платоспроможності акціонерного товариства або визнання його банкрутом. Запропоновано методичні підходи до оцінювання санаційної спроможності підприємства.

Комплексно досліджено правове регулювання захисту прав кредиторів у разі провадження у справах про банкрутство. Досліджено правовий статус кредиторів у справах про неспроможність (банкрутство) та проведено класифікацію кредиторів в даних справах. Проаналізовано засоби захисту прав кредиторів під час проведення провадження у справах про банкрутство. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України стосовно захисту прав кредиторів у справах про банкрутство.

Досліджено фінансово-правові аспекти банкрутства як комплексного правового явища. Показано, що інститут банкрутства є комплексним правовим інститутом, який має міжгалузевий характер. Доведено необхідність виділення поняття "фінансово-правові аспекти процедури банкрутства" та сформульовано його авторське визначення. Проведено систематизацію фінансових органів у якості учасників процедури банкрутства, в ході якої виділено систему фінансових органів загальної та спеціальної компетенції щодо процедури банкрутства суб'єктів господарювання. Надано загальну характеристику вказаних органів у досліджуваній площині, що дозволило сформулювати авторську концепцію ролі та місця цих органів у процедурі банкрутства. Проаналізовано теоретико-правові засади участі податкових органів та НБУ, державних регуляторів ринків фінансових послуг, інших органів спеціальної компетенції як учасників процедури банкрутства суб'єктів господарювання, розкрито особливості їх компетенції у цій площині. Виявлено недоліки та прогалини фінансового, у тому числі податкового, банківського законодавства. Обгрунтовано пропозиції з вдосконалення законодавства в досліджуваній сфері.

Розкрито поняття та значення інституту банкрутства в системі законодавства України. Розглянуто правове положення кредиторів, арбітражного керуючого та інших учасників відносин банкрутства, позасудові процедури запобігання банкрутству боржника. Описано судові процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника. Показано особливості банкрутства окремих категорій боржників, наведено порядок застосування процедур банкрутства, пов'язаних з іноземним провадженням.

Проведено науково-теоретичне дослідження правової природи, концептуальних основ інституту неспроможності (банкрутства) в цивільному праві України. Визначено загальнотеоретичне поняття неспроможності (банкрутства) в цивільному праві України, заповнено прогалини у наукових розвідках сутності інституту неспроможності (банкрутства) в історичному форматі на сучасному етапі. Уточнено зміст та обсяги поняття неспроможності (банкрутства) як інституту цивільного права. Встановлено правову природу та характерні ознаки інституту неспроможності (банкрутства) в сучасному цивільному праві.

Аргументовано доцільність запровадження диференційованого підходу за застосування прокредиторської чи продебіторської моделі банкрутства, враховуючи за цього об'єм підприємства. Запропоновано до малих підприємств застосовувати жорсткий прокредиторський підхід і спрощену процедуру банкрутства. За відновлення платоспроможності середніх, великих, містоутворювальних, особливо небезпечних і стратегічно важливих підприємств доцільно застосовувати продебіторську модель банкрутства. Удосконалено поняття приватних і публічних інтересів за застосування інституту банкрутства. Запропоновано за відновлення платоспроможності (банкрутства) великих підприємств і підприємств, що мають соціальне й інше значення незалежно від форми власності, здійснювати супроводження Головним управлінням юстиції Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя з метою забезпечення приватних та публічних інтересів. Внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавства про неспроможність (банкрутство), спрямовані на забезпечення приватних та публічних інтересів за банкрутства.

Изложены вопросы управления финансовой санацией предприятия. Охарактеризован санационный контроллинг. Освещены особенности составления и согласования плана финансовой санации предприятия. Раскрыты сущность и основные задачи санационного аудита. Изучены внутренние источники финансовой санации предприятия и механизм их привлечения. Предложены методы увеличения и уменьшения уставного капитала акционерного общества. Изложены экономико-правовые аспекты санации, банкротства и ликвидации предприятий.

Викладено основні положення щодо правового регулювання банкрутства в Україні. Проаналізовано судові процедури, які застосовуються у справі про банкрутство, визначено статус учасників справи про банкрутство. Розглянуто питання розпорядження майном боржника як судову процедуру у справі про банкрутство.

Досліджено та визначено сутність понять "арбітражне управління підприємством" (АУП), "організаційно-економічний механізм арбітражного управління підприємством", ідентифіковано склад організаційно-економічного механізму АУП та окреслено економічний зміст ключових його складових. Визначено напрями оцінювання та вдосконалено систему оцінювальних показників ефективності та результативності АУП. Виявлено основні тенденції порушення та припинення справ про банкрутство суб’єктів господарювання в Україні на сучасному етапі. Проведено оцінювання ефективності та результативності АУП України, які знаходяться у процесі провадження справи про банкрутство. Обгрунтовано пропозиції щодо підвищення ефективності та результативності організаційно-економічного механізму АУП завдяки вдосконаленню методичного забезпечення окремих його складових, що характеризуються економічним змістом, зокрема, діагностики неплатоспроможності підприємства-боржника, порівняльної оцінки "санація-ліквідація", підготовчої роботи продажу підприємства як єдиного майнового комплексу.