Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо поглиблення теоретичних та прикладних основ інституційного забезпечення розбудови земельних відносин в Україні. Вперше розроблено методичні підходи до визначення ефективності формування ринкових земельних відносин в Україні, які включають розрахунок інтегрованого по сегментах ринку показника доходності бюджету за рахунок розподілу надходжень до них внаслідок трансакційних операцій з землею. Обгрунтовано систему інституційного забезпечення розбудови земельних відносин як сукупності законодавчих елементів та інституцій крізь призму їх сутнісного наповнення. Запропоновано методичні основи розробки сценарію розбудови земельних відносин в Україні, які враховують ступінь розвитку та структурні напрями їх удосконалення (інституційне та інформаційне забезпечення, регуляторні важелі впливу, різні форми власності на землю) відповідно до сучасних викликів та тенденцій економічного зростання в Україні.

Викладено теоретичні засади розробки компетентнісно орієнтованої методики індивідуальної роботи зі студентами спеціальності "Землевпорядкування" у процесі вивчення ними спеціальних дисциплін і здійснено експериментальну перевірку її ефективності. Обгрунтовано провідні теоретичні підходи до розробки зазначеної методики - компетентнісний, особистісно-діяльнісний, суб'єкт-суб'єктний. Здійснено педагогічне проектування компетентнісно орієнтованої методики індивідуальної роботи майбутніх землевпорядників у процесі вивчення ними спеціальних дисциплін. З'ясовано місце та роль індивідуальної роботи у комплексі методів навчання спеціальним дисциплінам як категорій педагогіки. Обгрунтовано провідні принципи навчання та їх зв’язок із методикою організації індивідуальної роботи у процесі вивчення спеціальних дисциплін майбутніми землевпорядниками. Експериментальна перевірка компетентнісно орієнтованої методики індивідуальної роботи для майбутніх землевпорядників (у процесі вивчення ними спеціальних дисциплін) засвідчила її ефективність та необхідність упровадження на практиці до навчального процесу у ВНЗ І - ІІ рівнів акредитації.

Сформульовано поняття відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам як способу захисту прав на земельні ділянки. З'ясовано місце відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у системі гарантій прав на землю. Визначено правову природу норм, що регулюють відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Встановлено структуру (елементи) шкоди, яка завдається власникам землі та землекористувачам, шляхом негативного впливу на належну їм земельну ділянку, а також відмінність між шкодою та збитками, що підлягають відшкодуванню власникам землі та землекористувачам. Запропоновано дефініцію поняття збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, та визначено їх склад. Проведено розмежування правових інститутів відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Охарактеризовано підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Сформовано наукові рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання цих підстав. З'ясовано правові умови відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та здійснено їх класифікацію. Описано процедуру визначення розміру і відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, а також розроблено науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення її правового регулювання.

Проаналізовано сучасний стан розвитку та державного регулювання земельних відносин, охарактеризовано економічні важелі раціонального використання земель, розглянуто організаційні форми проведення ринкових операцій із землею в Україні. Запропоновано алгоритм запровадження організаційно-економічного механізму контролю за раціональним використанням земель. Обгрунтовано напрями покращення державного регулювання земельних відносин на сучасному етапі їх розвитку. Розкрито методи державного регулювання, зокрема політичні, правові, економічні, адміністративні та екологічні, на основі яких органи державної влади та місцевого самоврядування повинні здійснювати регулювання земельних відносин. Запропоновано організаційно-економічний механізм регулювання земельних відносин. Надано пропозиції щодо формування механізму реалізації ринкових земельних відносин, зокрема в аграрній сфері.

Комплексно досліджено юридичну природу, понятійного апарату й особливостей правового регулювання охорони ландшафтів в Україні та ЄС. Проаналізовано історико-правовий розвиток законодавства у зазначеній сфері. Сформульовано та розкрито юридичний зміст поняття "ландшафт". Висвітлено поняття "правова охорона ландшафту" та заходи щодо її здійснення. Розглянуто правові аспекти використання положень Європейської ландшафтної конвенції у державах-членах ЄС і в Україні. Проведено порівняльний аналіз правової охорони ландшафтів в Україні та ЄС. Зазначено, що за умов євроінтеграційних процесів і з урахуванням зобов'язань щодо правової охорони ландшафтів згідно з міжнародними договорами, є необхідність у створенні відповідного законодавства. Розглянуто проблеми, які потребують невідкладного вирішення та сформульовано пропозиції щодо змін чинного законодавства, що дозволить вдосконалити правове регулювання охорони ландшафтів в Україні.

Сформульовано визначення компетенції органів місцевого самоврядування первинного рівня у сфері регулювання земельних відносин, з'ясовано та досліджено його елементи, а також визначено та проаналізовано основні етапи становлення і розвитку. Досліджено правову природу нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування первинного рівня та практику правового регулювання земельних відносин у таких актах на прикладі окремих місцевих рад. Проаналізовано основні принципи формування компетенції органів місцевого самоврядування первинного рівня країн ЄС у сфері регулювання земельних відносин. На підставі проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює компетенцію органів місцевого самоврядування первинного рівня у сфері земельних відносин.

Комплексно досліджено речові права на земельні ділянки лісогосподарського призначення (ЗДЛГП), з'ясовано особливості правового регулювання цих прав на такі земельні ділянки з урахуванням цивільно-правового аспекту. Проаналізовано нормативно-правові акти, які регулюють речові права на ЗДЛГП. З'ясовано правову природу лісу та лісової рослинності та проведено їх кваліфікацію щодо їх віднесення до об'єктів речових прав. Обгрунтовано правову позицію, відповідно до якої ліс як природний комплекс не є об'єктом речових прав. Визначено співвідношення лісової рослинності та земельної ділянки як складової частини та складної речі. Проаналізовано право власності на ЗДЛГП та на їх складові частини (на прикладі агролісів). Розглянуто об'єкти, суб'єкти, підстави набуття та припинення права власності на ЗДЛГП, його зміст, способи захисту. Надано цивільно-правову характеристику обмежених речових прав на ЗДЛГП: прав постійного користування та лісових сервітутів.

Визначено наукові засади підвищення еколого-економічної результативності природно-заповідного фонду (ПЗФ) України. Під час розгляду його економічної характеристики та рекреаційного потенціалу показано стан і тенденції розвитку ПЗФ, що надало підстави досліджувати його як складову макроекономічної системи, для якої назріла потреба впровадження механізмів соціо-еколого-економічного регулювання через застосування різних економічних інструментів і важелів. У ході аналізу еколого-економічного забезпечення природно-заповідного фонду України розглянуто екологічні параметри функціонування об'єктів ПЗФ на основі дослідження фінансово-економічної забезпеченості природно-заповідних установ. Здійснено економічне оцінювання рекреації як складової частини природно-заповідної справи та охорони навколишнього природного середовища в Україні. Встановлено, що рекреаційну діяльність доцільно розглядати у площині налагодження механізмів самофінансування об'єктів ПЗФ. Для цього розроблено теоретико-методичні та практичні підходи до підвищення економічної результативності рекреаційної діяльності. Зокрема запропоновано організаційно-правові засади покращання результативних показників рекреації у межах ПЗФ, розроблено систему критеріїв, методичний підхід до обгрунтування оцінювання рекреаційної місткості й алгоритм погодження планів і програм рекреаційної діяльності на науково-технічних радах. Систематизовано ключові напрями розвитку ПЗФ і зміцнення його фінансової стійкості, пропозиції щодо бюджетно-податкового стимулювання природно-заповідної справи.

Обгрунтовано поняття економіко-правового забезпечення використання й охорони земель, розкрито його суттєві ознаки. Надано характеристику плати за землю, розширено об'єктно-суб'єктний склад правовідносин у сфері економічного стимулювання. З метою усунення виявлених недоліків правового регулювання запропоновано зміни та доповнення до чинного законодавства України.

Висвітлено проблемні питання, пов'язані з грошовою оцінкою сільськогосподарських угідь аграрних підприємств (АП) і визначено напрями її вдосконалення. Розглянуто теоретичні аспекти й уточнено сутність грошової оцінки таких угідь, розглянуто нормативно-методичне забезпечення грошової оцінки та його недоліки, проведено теоретичний аналіз шляхів вдосконалення грошової оцінки сільськогосподарських угідь. Досліджено сучасний стан, динаміку та проблемні аспекти нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь АП, узагальнено та проаналізовано сучасні та перспективні напрями її використання. Узагальнено зарубіжний досвід грошової оцінки сільськогосподарських угідь і здійснено грошову оцінку ріллі АП України за світовими цінами. Проведено експертну грошову оцінку сільськогосподарських угідь АП за методом капіталізації орендної плати. Розроблено концептуальну модель вдосконалення грошової оцінки й апробовано найбільш перспективні альтернативні методичні підходи до нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь АП.

Розглянуто об'єкти та суб'єкти управління земельними ресурсами аграрного сектору економіки України. Викладено теоретичний та правовий аспекти розвитку системи управління земельними ресурсами під впливом глобальних деформацій. Проаналізовано методику визначення ефективності управління земельними ресурсами за умов паритетності її економічної, соціальної та екологічної складових. Запропоновано систему управління національними земельними ресурсами, що враховує мікро-, макро- та глобальні впливи. Сформовано сучасний концепт оцінювання ефективності управління земельними ресурсами, запропоновано методику діагностики процесу управління земельними ресурсами. Надано пропозиції щодо раціоналізації використання земельних ресурсів за умов децентралізації економіки. Проведено прогноз ефективності управління земельними ресурсами на державному рівні. Визначено засади удосконалення системи управління земельними ресурсами вітчизняного аграрного сектору економіки в контексті глобальних перспектив.

Увагу приділено визначенню права приватної власності на земельну ділянку як об'єкта цивільно-правового захисту. Досліджено зміст та особливості застосування для захисту права приватної власності на земельні ділянки класичних речово-правових способів захисту, яким відповідають речові позови: позов про визнання права власності, позов про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та позов про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування та розпорядження майном (негаторний позов). Проаналізовано інші способи захисту права приватної власності на земельні ділянки. Обгрунтовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до законодавства України в сфері захисту права приватної власності на земельні ділянки в Україні.

Розкрито сутність державного управління використанням і охороною земель та структуру органів державної влади, що здійснюють управління земельними ресурсами. Узагальнено нормативно-правове забезпечення регулювання використання та охорони земель в Україні. Виявлено особливості та механізми державного управління використанням земель сільськогосподарського призначення. Проаналізовано сучасний стан державного управління використанням земельного фонду в Україні та виявлено наслідки реформування земельних відносин. Охарактеризовано систему державного контролю за використанням та охороною земельних ресурсів в Україні. Обгрунтовано концептуальний підхід щодо вдосконалення механізмів державного управління у цій сфері. Визначено необхідність запровадження державного планування використання земель сільськогосподарського призначення. Розроблено практичні рекомендації щодо впровадження в Україні зарубіжного досвіду в сферу використання та охорони земель сільськогосподарського призначення.

Розроблено наукові засади формування й оцінювання обмежень та обтяжень у сільськогосподарському землекористуванні (СГЗК). Проаналізовано нормативно-методичне забезпечення формування обмежень та обтяжень у СГЗК та відшкодування втрат і збитків землевласникам і землекористувачам. Розкрито сутність обмежень та обтяжень у СГЗК для обгрунтування наукових підходів щодо їх оцінювання. Удосконалено теоретико-методичні засади формування обмежень у СГЗК та науковий підхід щодо оцінювання обмежень та обтяжень у СГЗК за ринкових умов. Розроблено методичні основи оцінювання втрат і збитків, спричинених обмеженнями й обтяженнями у СГЗК. Обгрунтовано організаційно-економічний механізм відшкодування втрат, спричинених обмеженням та обтяженням у СГЗК. Запропоновано методичні підходи щодо оцінювання впливу обмежень у СГЗК на кількісні показники нормативної грошової оцінки орних земель для їх диференціації на регіональному рівні.

Здійснено ретельний аналіз структури механізму реалізації права на землі залізничного транспорту України, досліджено поняття цього механізму та форми реалізації прав на землі залізничного транспорту. Вивчено процес становлення земельного та транспортного законодавства на території України, виділено етапи формування механізму реалізації права на землі залізничного транспорту, починаючи з середини XIX ст. і до наших днів. Проведено комплексний аналіз складових частин правового механізму реалізації права на землі залізничного транспорту України. Досліджено правовий титул права постійного користування земель залізничного транспорту в складі механізму реалізації права залізничного транспорту. Обгрунтовано пропозиції щодо внесення змін до чинного земельного законодавства України. Визначено особливості цільового призначення земель залізничного транспорту в контексті реалізації права на землі залізничного транспорту, що сприяло формуванню пропозицій для підвищення ефективності використання земель зазначеної категорії. Досліджено проблеми земельно-процесуального забезпечення права на землі залізничного транспорту в Україні. Охарактеризовано діяльність учасників механізму реалізації права на землі залізничного транспорту та виконано комплексний аналіз правових гарантій реалізації права на землю залізничного транспорту та встановлення юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства щодо земель залізничного транспорту.

Вперше в Україні здійснено комплексне наукове дослідження правового регулювання меліорації земель сільськогосподарського призначення. На основі сучасних методологічних підходів, аналізу теоретичних джерел аграрного, земельного та екологічного права, норм відповідного законодавства розкрито правову природу меліорації земель сільськогосподарського призначення та визначено місце сукупності правових норм, що регулюють агромеліоративні відносини у системі права України. Проаналізовано сучасний стан законодавства, що регулює агромеліоративні відносини в Україні, з метою визначення прогалин і колізій для формування пропозицій з їх усунення. Виокремлено особливості правового регулювання різних видів меліорації земель сільськогосподарського призначення в Україні.

Обгрунтувано теоретичні засади та розробка практичних пропозицій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ринку нерухомості в Україні шляхом теоретичного обгрунтування та розробки практичних рекомендацій у напрямі державного регулювання ефективно функціонуючого ринку нерухомості, що ефективно функціонує, й обгрунтування концептуальних основ стратегії розвитку ринку нерухомості. Узагальнено теоретичні основи державного регулювання розвитку ринку нерухомостію. Систематизовано підходи до побудови механізмів державного регулювання ринку нерухомості за кордоном. Визначено стан державного регулювання розвитку ринку нерухомості в Україні. Здійснено оцінювання функціонування механізмів державного регулювання ринку нерухомості. Запропоновано й обгрунтовано концептуальні основи стратегії розвитку ринку нерухомості в Україні. Обгрунтовано напрями вдосконалення системи державного регулювання розвитку ринку нерухомості. Вдосконалено науковий та системно-структурний підходи до механізмів державного регулювання розвитку ринку нерухомості.

Викладено адміністративно-правові засади державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні. Запропоновано авторське формулювання поняття "адміністративно-правовий режим земель", виділено особливі риси адміністративно-правового режиму земель оборони в Україні. Досліджено історію розвитку законодавства, що закріплює правовий режим окремої категорії земель спеціального призначення - земель оборони, проведено комплексне дослідження структури системи законодавства України у галузі використання та охорони земель оборони. Проаналізовано адміністративно-правові особливості поняття та функцій державного і самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні. Охарактеризовано систему та адміністративно-правовий статус органів державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні. Розкрито адміністративно-правові особливості форм і методів державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні. Проаналізовано порядок і практику вирішення спорів у галузі використання та охорони земель оборони в Україні. Сформульовано конкретні адміністративно-правові проблеми державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні та визначено шляхи їх вирішення.

Увагу зосереджено на комплексній науковій розробці правових засад використання земель громадської забудови. Здійснено історико-правовий аналіз розвитку законодавства у зазначеній сфері. Сформульовано юридичний зміст дефініції "землі громадської забудови" та проведено відмежування від інших суміжних категорій, визначено їх ознаки. Проведено порівняльний аналіз використання земель громадської забудови та інших земель забудови. Показано, що використання земель громадської забудови може здійснюватися на титулі права постійного користування, на умовах оренди та суперфіцію. Право постійного користування земельною ділянкою - право володіння та користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності без визначення строку. Особливість оренди земель громадської забудови полягає у тому, що земельні ділянки громадської забудови, виступаючи територіальним базисом для розміщення та будівництва відповідних будівель та споруд, а також інших об'єктів загального користування, підлягають забудові, тому на їх орендарів покладається відповідний обов'язок - здійснити забудову. Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва побутових, соціально-культурних та інших споруд і будівель. Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Виявлено історичні закономірності реалізації правової охорони земель, особливості їх сучасної трансформації в процесі формування правової держави. Конституція України та чинне законодавство піддані аналізу з позицій нормативного закріплення правової охорони земель у державі. Досліджено функції системи охорони земель, які охоплюють системи на земельні правовідносини. Проаналізовано інтегрований предмет правової охорони в системі земельного законодавства. Виокремлено охоронні, захисні та регулюючі відносини в системі охорони земель. Запропоновано поняття земельного правочину, обгрунтовано наявність певного охоронного механізму земельних правових відносин. Запропоновано структуру правової охорони земель, визначено склад охоронної юрисдикції, соціальну цінність, історичну обумовленість тощо. Сформульовано структуру системи правової охорони земель, у тому числі розглянуто та піддано критичному аналізу ряд принципів, інститутів і норм. Розкрито питання безпеки земельних ресурсів, наведено її класифікаційні критерії. Визначено особливості земельно-правової відповідальності, проаналізовано поняття земельних правопорушень. Встановлено роль правової ментальності особи щодо землі та землекористування в охороні землі.